Спросить
Войти
HISTORICAL AND ARCHEOLOGICAL SCIENCES
РОЗВИТОК ЗАСОБ1В ШДИВЩУАЛЬНОГО БРОНЬОВОГО ЗАХИСТУ В1ЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦ1В; 1СТОРИЧНИЙ ДОСВ1Д
Мелькт В.В.
начальник науково-оргашзацшного в1ддту Центральний науково-досл1дний тститут озброення та вшськовог техтки
Збройних Сил Украши (м.Кшв)
DEVELOPMENT OF INDIVIDUAL ARMOR PROTECTION EQUIPMENT FOR SERVICEMEN;
HISTORICAL EXPERIENCE
Melkin V.
Head of the Scientific and Organizational Department Central Scientific Research Institute of Armament and Military Equipment of Armed Forces of Ukraine, (Kyiv).
Анотащя
Автор статп розкривае розвиток 3aco6iB iндивiдуального броньового захисту вшськовослужбовщв. Основну увагу придшено дослвдженню юторп створення i вдосконалення головного елемента броньового захисту вшськовослужбовця - бронежилету. При роботi над статтею автор в основному, використовував досвщ провiдних держав свiту зокрема США, СРСР, Росшсько! Федераци i, власне, Укра!ни. Створенню i вдосконаленню засобiв iндивiдуального бронезахисту присвячено багато наукових, довiдкових та iнших праць. Разом з тим, у них взагалi не розглядаються фактори, що сприяли створенню i вдосконаленню бронежилета або побiжно тiльки згадуються деяк1 з них.
Автором встановлено, що одним з найважливших факторiв, що впливае на процес створення i появи та вдосконалення iндивiдуальних засобiв броньового захисту, таких як бронежилета та шоломи, е свгговий iсторичний досвiд. Була проведена робота щодо умов процесу створення бронежилета та здiйснено порь вняння розвитку сучасних бронежилетiв у США, СРСР, Росшсько! Федераци та вiтчизняного виробниц-тва. Разом з тим, розкрито еволюцшний процес удосконалення засобiв iндивiдуального броньового захисту ввд чаав Стародавньо! Греци та Риму, держав £вропи та Ази в середш вiки, США перiоду Громадян-сько! вiйни 1861-1865 рок1в, СРСР i ведучих держав Свiту пвд час Друго! свгтово! вiйни та шслявоенний перiод.
Також розглянуто матерiали, що використовувались при створенш бронежилету, м&яких балютичних пакетiв - нейлон, параарашд, надвисокомолекулярний полiетилен, а також жорстких бронеелементiв -бронесталь, алюмiнiй, керамжа.
Abstract
The author of the article reveals the development of the means of individual armor protection of servicemen. The main attention is paid to the study of the history of creation and improvement of the main element of armor protection of a serviceman - a bulletproof vest. While working on the article, the author mainly used the experience of the leading countries of the world, in particular the USA, USSR, the Russian Federation and, in fact, Ukraine. Many scientific, reference and other works are devoted to creation and improvement of the means of individual armor protection. However, they do not consider at all the factors that contributed to the creation and improvement of bulletproof vests, or only some of them are mentioned briefly.
The author has established that one of the most important factors influencing the process of creation and appearance and improvement of individual armor, such as body armor and helmets, is the world historical experience. Work was carried out on the conditions of the process of creating bulletproof vests and comparing the development of modern bulletproof vests in the US, USSR, the Russian Federation and domestic production. At the same time, the evolutionary process of improving the armor protection systems from the time of Ancient Greece and Rome, the states of Europe and Asia in the Middle Ages, the USA of the Civil War of 1861-1865, the USSR and the leading states of the World War II and the postwar period is revealed.
Also considered are materials used to create the bulletproof vest, soft ballistic bags - nylon, para-aramid, ultra-high molecular weight polyethylene, as well as rigid armor elements - armor, aluminum, ceramics.
Ключов1 слова: засоби iндивiдуального броньового захисту, бронежилет, бронешолом (каска), бро-неелемент, Антитерористична операщя.
Шд час виконання бойових завдань у сучасних умовах обов&язковим елементом бойово! ештровки бiйця, що забезпечують його захист вiд осколшв снарядiв, мiн i гранат, а також ввд ди холодно! та вогнепально! збро!, е iндивiдуальний зааб броньо-вого захисту (1ЗБЗ). До таких засобiв належать бро-нежилети i шоломи (каски).
На даний час пiдроздiли Збройних Сил Укра-!ни, що виконують завдання в райош проведения операци Об&еднаних сил (ООС), практично повш-стю забезпечеш цими засобами. При цьому базовим бронежилетом, що знаходиться в комплект! 1ЗБЗ вiйськовослужбовця, е вiтчизняний бронежилет "Корсар", розроблений науково-виробничим тдп-риемством "Темп-3000" ще у 2002 рощ. Саме його рiзнi модифiкацii& ("Корсар М3м", "Корсар М3с") е найпоширешшими в Збройних Силах Укра!ни, що виконують бойовi завдання на Сходi Укра!ни.
На думку автора, на створення i вдосконалення засобiв iндивiдуального бронезахисту, в тому числi i бронежилетiв, впливали дек1лька факторiв, голов-ними з яких були: юторичний досвiд, фшансово-економiчнi умови науково-техшчний прогрес.
Мета дано! статтi полягае в показi впливу юто-ричного досвщу на процес створення та вдоскона-леиия вичизняного бронежилету I забезпечення
ним вiйськовослужбовцiв Збройних Сил Укра!ни. Для досягнення поставлено! мети автор статп вико-ристовував в основному досвщ провiдних держав свиу, таких як США, СРСР, Росшсько! Федерацi! i, власне, Укра!ни.
Створенню i вдосконаленню засобiв шдивщу-ального бронезахисту присвячено багато наукових, доввдкових та iнших праць. Разом з тим, у них вза-галi не розглядаються фактори, що сприяли створенню i вдосконаленню бронежилета або поб1жно тiльки згадуються деяш з них.
Автором встановлено, що одним iз найважли-вiших факторiв, що впливають на процес створення i вдосконалення вiтчизияного бронежилета, е свгго-вий iсторичний досввд. Вщомо, що ще в глибок1й старовиш во!н у бою захищав себе вщ колючого, рь жучого та шшого впливу холодно! збро!, застосову-ючи рiзнi засоби захисту: щит, лати, панцир, кольчугу тощо. З появою i вдосконаленням металу, удо-сконалювалися й засоби захисту. Так, во!н Стародавньо! Грецi! i Стародавнього Риму мав дос-коналi металiчнi засоби для захисту свого тша: го-лови, тулуба i нiг (рис. 1).
Рис. 1. Вот Стародавнього Риму у обладунках
Голову захищав спещальний шолом, тулуб -бронзова к1раса, що мала форму людського тiла. Для збшьшення мiцностi кiраси до не! були вбудо-ванi спецiальнi ребра жорсткосп. Обов&язковим атрибутом захисного спорядження во!на був щит, який виготовляли з бронзи, або дерева, який покри-вали бронзою.
Бронзовi обладунки, в тому чи^ i караси, ви-користовувалися в римськш армi! аж до початку на-шо! ери. Однак, падшня Риму призвело до зни-ження виплавки бронзи i заиепаду ковальського ремесла. На замшу бронзовим обладункам прийшли обладунки, як1 виготовляли з дешевшого металу. Разом з тим, обладунки виготовляли iз залiза i рiз-них металевих сплавiв. Основним обладунком во-!на у той час була кольчуга або луска, яку виготов-ляли як з бронзи i залiза, так i рiзних металевих сплавiв. Кольчуги iз залiза були значно важч^ н1ж бронзовi, i досить незручш у битвi, однак, вони
були значно дешевшими бронзових або виготовле-них зi сплавiв, !х використовували, як правило, про-стi во!ни. Таю кольчуги були основними i практично единими обладунками во!нiв Ки!всько! Русi. Варто зауважити, що перша згадка про них на Руа в1дноситься до 965 року [1, с. 82].
У XIII ст. для посилення кольчуги стали засто-совувати спещальш металевi пластини, яш подбивали п1д сукно ("бригантини"). Але все одно, як1сть металiв, що застосовувались на той час для вигото-влення кольчуг i "бригантин", не дозволяла ефекти-вно захищати вщ колючого удару в ближньому бою.
Наприкiнцi XIV ст., особливо в кра!нах Захiд-но! Свропи, кольчугу стали замiняти бiльш ефекти-вними латами, тому кольчуга що стала удшом не-багатих во!шв, якi складали легку пiхоту i лучников. У той час на полях битв з&явилася рицарська шн-нота, яка вирiшувала результат будь-якого бою.
Але поява вогнепально! збро! поклала к1нець И па-нуванню на пол1 битви. Важка броня лицаря вияви-лась слабкою перед кулею та картеччю. Куля 1 кар-теч легко пробивала сталеву броню 1 нерщко т1льки попршували поранення во!на. Врятувати становище могла тшьки маневрешсть к1нноти, а значить, важка броня стала для во!шв тшьки тягарем. Настав час вшмовитися вщ важких лат 1 повернутися до "старих" захисних засоб1в - крас. У ХVI-ХVП ст. краси стали основним обладунком кшних 1 тших во!шв, що призвело до появи к1расир1в 1 гусар, стрь мк1 атаки яких вир1шували долю бою. Однак, поява нар1зно! вогнепально! збро! змшила характер бою. Бш став б1льш маневреним 1 швидкоплинним. Для тшого во!на к1раса стала зрештою тягарем. Вона або под1бшсть !й, залишалися т1льки у шннот1 де-яких держав Захщно! £вропи 1 росшсько! армп. До шнця 1812 року вс к1расирськ1 полки росшсько! армп отримали шраси нового зразка, виготовленш 1з залпа \ покрип чорною фарбою [9, с.4].
Рис. 2. Штабс-офщер Лейб-гвардИ Юнного полку
Така краса пор1вняно з1 старою було значно досконалша. Вона складалася з двох половин - на-грудно! 1 наспинно!, скршлених м1ж собою за допо-могою двох ремешв з мшними наконечниками, прикршлених до наспинно! половинки б1ля плечей 1 заспбалася на грудях на два м1дш гудзики. У ря-дових во!шв так ремеш мали зал1зну луску, а в офь цер1в - мщну. По краях к1раса була обрамлена чер-воним шнурком, а всередиш мала подкладку з бь лого полотна, тдбитого ватою, що полегшувало !! носшня. Однак, кулю 1 картеч такий захист не утри-мував, але в ближньому бою, в рукопашнш сутичщ под1бний вид бронезахисту був просто необхшний.
З перевагою на пол1 бою вогнепально! збро! та з1 зниженням через це ефективносп захисту, к1раса залишилася лише як елемент парадного однострою
(рс. 2).
До середини XIX ст. засоби вдивщуального бронезахисту практично не застосовували [3, с. 603]. Але застосування скоростршьно! артилерп, яка стршяла шрапнеллю 1 осколковими гранатами, призвело до великих людських втрат на пол бою, та стало виршувати участь бшьшосл битв. Так, застосування картеч1 мешканцями Швдня США на першому еташ Громадянсько! вшни в США (18611865 рр.) призвело до великих втрат незахищених бронею противника, 1 це значно вплинуло на результат усього першого етапу вшни м1ж Швднем 1 Швшччю [2, с. 207].
Досвш вшн середини 1 шнця XIX ст. призв1в до розумшня необхшносп оснащення тхоти протио-сколковими засобами захисту. Першими на пол бою спробували повернути "старГ& надшш щити. Так, наприклад, у Росп пройшли випробування ста-лев1 щити з прор1зами (вжонцями) для стр1льби з гвинпвок. Под1бш щити британського виробництва з&явилися в японщв при облоз1 ними Порт-Артура у 1904 рощ. Вони мали розм1р 1 х 0,5 м, достатню то-вщину та важили до 20 кг [9, с. 6]. Використовувати таш щити, особливо тд час атаки, було практично неможливо.
Перспективним на той час виявився шший проект - повернення до застосування краси. Тим б1льше, що досвщ !х виробництва 1 застосування ще був не забутий. Так знову почалося вщродження ш-раси. Воно вщбувалося не т1льки в Роси 1 Япони, а й у багатьох кра!нах Захшно! £вропи: Шмеччиш, Англл, Бельгл. Юраси виготовляли з1 стал1 1 подь ляли на легш вш дек1лькох фунпв 1 важк1 до 8 фун-т1в (1 фунт = 409,5 г). Ними прикривали груди, жи-вгг, обидва боки 1 спину в обласп серця та легень.
Багато кра!н кр1м шрас застосовували й спещ-альш нагрудники, а для захисту голови - протиула-мков1 сталев1 шоломи. З початком Першо! свггово! вшни под1бш шдивщуальш засоби захисту застосовували б1льшють !! учасник1в. Безумовно, щ засоби захисту були необхщш в бою, проте стшшсть кь раси, що захищае тулуб во!на, залежала вш якост1 металу 1 його товщини. Занадто тонка 1 легка шраса була абсолютно марною в бою, б1льш товста ва-жила стшьки, що воювати в нш ставало неможливо. Кр1м того, масове застосування кулемепв, як 1 скоростршьно! артилери, разом з 1нженерними загоро-дженнями з одного боку, 1 вшсутшсть мехашзова-них засоб1в прориву оборони противника, з шшого
боку призвели до позицшного характеру вшни. Вшна стала окопною. У такш вiйнi неможливим ви-явилося застосування пiхоти у щiльних бойових порядках. Бшщ на полi бою стали перемiщатися розо-середженно. Щоб досягти транше! противника, в таких умовах треба було перемщатися поповзом, що робило шраси незручними i марними. В результат пiхота ввд них вiдмовилася, !! засобами захисту залишилися тiльки протиосколковi шоломи, а у караси одягли артилеристiв.
З такими iндивiдуальними засобами захисту пiхоти пiдiйшли бшьшють провiдних кра!н до початку Друго! свiтово! вiйни. У робиничо-селянську червону армiю РСКА у 1939 рощ поступив перший екземпляр спещального нагрудника СН-38 (СН-1), що складався з одного сталевого листа. Вш захищав во!на тiльки попереду - груди, живи i пах, за раху-нок економi! на захисп спини з&явилася можливiсть збiльшити товщину сталевого листа до меж1, що за-безпечуе утримання кулi, випущено! з пiстолета i пiстолета-кулемета.
За досвщом застосування СН-1 пвд час радян-сько-фiнсько!& вiйни у вересш 1939-1940 рок1в, у 1941 рощ був розроблений i прийнятий на озбро-ення сталевий нагрудник СН-2 [9, с. 11]. На ввдшну вiд нагрудника СН-1 вiн складався з двох пластин, товщиною 3 мм кожний. Двохпластинчата констру-кщя дозволяла солдату приадати i нагинатися, а то-вщина забезпечувала захист вщ осколка i вiд авто-матних та тстолетних куль з дистанци стрiльби бiльш як 100 м. Але вш не витримував влучань з гвинтiвки та кулемету. Нагрудником СН-2 оснащу-валися в першу чергу групи армiйського спецназу -штурмов^ iнженерно-сапернi бригади (ШIСБр). Нагрудник солдати зазвичай одягали на ватник, який служив додатковим амортизатором. Але вш оберiгав груди солдата ввд осколшв i куль тiльки тодi, коли вш йшов або бiг, тобто знаходився у вертикальному положенш Але в польових умовах, коли сапери-штурмовики пересувалися бiльше по-пластунськи, сталевий нагрудник ставав тiльки перешкодою. Тому вже до шнця 1942 року вш практично перестав застосовуватися в бою i був знятий з озброення. Отже, його спгткала та ж доля, що i ста-леву шрасу в роки Першо! свiтово! вшни.
У 1941 рощ у шдроздши РСКА надшшла вь дома радянська каска, яка пройшла всю вшну та сто!ть на озброеннi до цього часу [9, с. 11]. Орип-нальшсть цiе! каски в тому, що !! форма виконана за спещально! геометрi!, куля чи осколок влучае в не! пвд ввдповщним кутом, що зменшуе !! пробива-льнiсть.
У 1942 роцi у РСКА на оснащення снайперiв i спостерiгачiв надiйшов сталевий бронещиток роз-мiрами 560 х 450 мм i товщиною 4 мм, з прорiзом для гвинтiвки. Зазвичай його носили на ремеш за спиною, а у бойових умовах стршець ставив його перед собою i в передбачену прорiз вставляв гвин-тiвку. В якостi експерименту у невелишй кiлькостi були застосованi бронещити розмiром 700 х 460 мм з товщиною брош до 5 мм. Вони складалися з трьох пластин та важили до 25 кг. Щиток не пробивався
осколками i кулями з автомата типу ППШ на дис-танцп 25 м. Але через велику вагу i габарити, щиток не набув поширення.
Новий етап у розвитку засобiв iндивiдуального захисту во!на почався пiсля Друго! Свiтовоi Вшни. Тодi у проввдних кра!нах свпу з&явилися новi бро-ньовi матерiали, створенi на основi синтетичних волокон, як застосовувались як у виглядi компози-цiйних плит, так i у виглядi тканини. Першовщкри-вачами в цiй справi були американщ Уже шд час Корейсько! вiйни 1950-1953 рр., вони почали забез-печувати сво!х солдатiв захисними жилетами з ба-гатошарового нейлону.
Першим таким жилетом був М1951, але вш у зв&язку з низькою мщшстю нейлону був мало ефе-ктивний проти куль i високошвидк1сних осколшв, тому вш не був прийнятий до оснащення шхоти, а став використовуватися у аиацп для захисту екша-ж1в л1так1в i вертольота вiд малошвидкiсних осколков.
Але з полшшенням якостi синтетично! тканини i посиленням жилетiв спещальними пластинами зi стальною та алюмшевою бронею, вони знову знайшли деяке застосування в пiхотi.
Дворiчний досвiд вiйни у Коре! показав, що застосування у жилеп твердих вставок зi сталi та алюмшш призводить тiльки до зб№шення тяжко-стi поранення в1д кулi внасл1док пробивання ними металево! брош або рикошетування, тому у новому бронежилета М1952 було вирiшено вщмовитися в1д твердих металевих вставок. Його захисна структура стала складатися з 12 шарiв нейлону, яка забезпечувала утримання до 68% вражаючих елементiв [9, с. 3]. З цим бронежилетом США вступили у В&етнам-ську вшну у 1964-1973 рр.
У 1965 рощ для виробництва бронежилета у США компашею DuPont був розроблений високо-мщний синтетичний матерiал - кевлар, а також спе-цiальна керамiка. Застосування нових матерiалiв дозволило виробникам бронежилета рiзко п1дви-щити !х захисш властивостi. На рубеж! 70-80-х ро-к1в ХХ стол!ття в армп США були прийнят! на пос-тачання бронежилет i шолом комплектом PASGT, виконаш з тканини на основ! кевларово! нитки. В них обмежене використання знайшли грудн! та спинш протикульн! панел! посилення, виконаш з високомщно! керам!ки. Але при цьому значно зб!-льшилася маса бронежилета, що негативно позна-чилося на його застосуванш, особливо в умовах жаркого кл1мату.
Наирик1нц! вгамдесятих - початку дев&яностих рок1в XX ст. у США ф!рмою "HONEYWELL" був розроблений новий матер!ал - надвисокомолекуля-рний пол!етилен (НВМП) [9, с. 5]. Застосування його у вигляд! пресованого композиц!йного матер!-алу дозволяло р!зко зменшити масу протикульних панелей посилення. Бронежилети з такими броне-панелями були вперше застосоваш у 1996 роц! п!д час бойових дш в Югослав!! [9, с. 5].
Наприкшщ дев&яностих рошв ХХ ст. у США були прийняп на постачання бронежилети з комбь нованими бронепанелями (OTV "Interceptor"). В
них KpiM подкладки з надвисокомолекулярного по-л1етилену додатково використовувалася бронепа-нель з зовшшшми керамiчним шаром. Необхщшсть Ii використання було обумовлено вимогами захисту солдат вiд ураження бронебшними кулями з загос-треним осердям, якi легко пробивали панелi з поль етилену. Куля при ударi по керамiчнiй бронепанелi руйнувалася, а ii загострений носик i оболонка утримувалися подкладкою з полiетилену.
Таким чином з досвОду вшни в Коре!, В&етнаш, Афгашсташ та Балканах, США до початку ХХ1 ст. оптимОзувало бронежилети, як1 були прийнято на озброення багатьох держав - члешв блоку НАТО.
Шсля Друго! свггово! вшни тривала розробка нових бронежилета О в СРСР. Характеристики ос-новних з них представлен в таблищ
Як бачимо з таблищ, першим шслявоенним бронежилетом в СРСР був бронежилет 6Б1, розро-блений у середиш п&ятдесятих роков, у всесоюзному шститутО авОацшних матерОалОв (В1АМ). Бронежилет був розроблений на основО нових захисних ма-терОалОв, виготовлених з нейлоново! тканини (авь зент) О м&якого алюмшш. Його маса в 5,2 кг забез-печувала захист вод осколков та куль, випущених з кулемета шстолета-кулемета (ППШ або III 1С) з ди-станцп 50 м [9, с. 14].
Бронежилет мав рОзнО рОвнО захисту торсу, живота О спини. Його розробники врахували досвод Друго! свггово! вшни О зарубОжний досвщ застосу-вання бронежилета у Коре!. В результат його за-хисна комбОнацОя складалася з бронепанелО, вико-наш з м&якого алюмшш (АМг7ц) О матерОалу подпору, що складався з деколькох шарОв нейлоново! тканини (авОзент). Завдяки такому ршенню кулО вод зовшшньо! поверхш бронежилета не рикошету-вали, а при пробит !! не деформувались, що не приводило до збшьшення тяжкосп поранення бшця. Однак бронежилет 6Б1 був виготовлений невеликою парпею - близько швтори тисячО зразшв [9, с. 14]. З початком вшни у Афгашсташ в 1979 рощ вся !хня парта була передана в подроздш 40 армп [8, с. 4].
Його розробникам було поставлено завдання зни-зити масу бронежилета на 15% i одночасно збере-гти його рiвень бронезахисту. Задача була вико-нана: його вага склала близько 4,5 кг, заметь 5,2 кг, була значно змшена захисна структура бронежилету. Вона стала складатися з високотвердих тита-нових панелей товщиною 1,25 мм та балОстичного екрану, виконаного з арамщно! тканини. Однак за-стосування арамОдно! тканини значно пiдвищило варпсть бронежилета та скоротило у 2 рази строк його експлуатаци.
Бойове хрещення бронежилет 6Б2 отримав тд час вiйни в Афгаиiстаиi у 1979-1989 роках. При цьому були виявлеш його висок1 захиснi властиво-стi. Вiн утримував до 100% осколшв i до 42% куль, випущених зi стршецько! збро! типу ППШ або III 1С. Але були виявлеш i негативш його характеристики: рiзке посиления тяжкостi поранения в жи-летi, можливiсть рикошету кулi i неможливiсть захисту бшця вод куль стрiлецько! збро! калiбру 7.62 мм 0 вище [6; 8, с. 4]. До шнця вшни в Афгашсташ в частинах 40-! арми з&явилися новий бронежилет 6Б3, в якому були використаш титаиовО посиленО бронепанелО, як забезпечували протикульний захист. В цей же час у НД! СталО була розроблена цОла сер1я бронежилетов: вОд 6Б3ТМ до 6Б5, яш вОдрОзня-лися захисною протикульною структурою, що складаеться Оз комплекту грудно! О спинно! протио-сколкових текстильних панелей з арамОдного волокна та протикульних панелей з титану 0 керамОки рь зно! товщини. Так, в бронежилетО 6Б3ТМ викорис-тали титановО бронепанелО товщиною 6,5 мм, а у 6Б4 - керашчш з карбщу бору. Обидва бронежилета забезпечували захист вОд осколк1в 0 куль каль бру 7.62 мм з дистанцп 10 м. Але вони були досить важш: перший мав масу 12,2 кг, а другий - 12 кг. Для зниження маси було виршено зробити захист бронежилетов диференцшованою: грудну секцш -протикульну, а спинну - протиосколочною з тита-новими бронепанелями, аналопчними як в бронежилетО 6Б2. Це дозволило знизити масу бронежилетов: першого до 8,2 кг, другого до 7,6 кг. У 1985 рощ бронежилети 6Б3ТМ О 6Б4 були прийнятО на озброення под Ондексами; перший - Ж-85т, другий - Ж-85к.
Таблиця.
Основт характеристики бронежилета._
№ з/п Найменування бронежилета, краша виготов-лення Основш характеристики бронежилета Примiтка
Рш випу-ску Вага, кг Використанi ма-терiали Рiвень захисту
Таблиця складена за матергалами : 6, 7, 8, 9, 10, 11.
При створенш бронежилета Ж-85т i Ж-85к вперше була зроблена спроба об&еднати !х захисш функцй& з можливiстю перенесення бойово! викла-дки. Для цього в спещальних кишенях чоxлiв бронежилета було передбачено розмiщення чотирьох магазишв АК або РПК, чотирьох ручних гранат, протигаза та портативно! радюстанци [9, с. 17].
Завершальним в серп бронежилета в СРСР з&явився бронежилет 6Б5, створений НД1 Стал в 1985 рощ, за рiвнем захисту та призначенням вiн
шг включати 19 модифiкацiй, кожна з яких вiдрiз-нялася набором захисних елементiв з титану, кера-мiки або сталi. Бронежилет був прийнятий на озброення в 1986 рощ тд iндексом Ж-86. Вiн скла-дався з переду i спинки, з&еднаних у плечовiй обла-сл текстильною застiбкою i ременем з пряжкою, що дозволяло регулювати шдгонку бронежилету за зростом вiйськовослужбовця. Перед i спина бронежилета помщалися в чохли, в кишенях яких розмь щувалися бронепластини. Бронежилет комплектувався також двома водовОдштовхувальними чох-лами, двома захисними бронеелементами 0 сумкою. ВсО модифшацп бронежилета оснащувалися проти-осколочними комОрами. На чохлО бронежилета зо-внО були кишенО для автоматних магазишв 0 Онших елеменпв екшОровки. В областО плечей передбача-лися валики, що перешкоджали зсковзувано збро-йового ремеия з плеча бшця. ПОсля розвалу СРСР в 1991 рощ в Росп 0 в Укра!ш розробка нових бронежилетов не проводилася. В цей час в Росп були створеш бронежилета 6Б11, 6Б12, 6Б13, а в Украш - в 2002 рощ "Корсар М3". 1х основш характеристики наданО в таблищ
Бронежилет 6Б11 масою до 5 кг вОдноситься до другого класу захисту; 6Б12 масою близько 8 кг за-безпечував захист грудей по четвертому класу, спини - по другому; 6Б13 масою до 11 кг забезпе-чував круговий захист по четвертому класу [9, с.20].
Бронежилет "Корсар М3" 0 його модифшаци: "Корсар М3м" 0 "Корсар М3мк" та шшО розробленО на замовления МОнОстерства оборони Укра!ни "НПП "Темп-3000". Базовий варОант "Корсар М3" вОдноситься до класу ушверсальних бронежилетов, як1 забезпечують захист вОд осколков 0 куль. Його захисна функцОя забезпечена застосуванням сучас-них надмОцних металевих 0 тканинних матерОалОв. Бронежилет складаеться з передньо! О задньо! захи-сних частин, з&еднаних текстильними застОбками, захисного комОра висотою 7 см для захисту ши! О т-дборОддя 0 зшмним елементом для захисту пахово! областО. Все це розмОщено у чохлО з водоутримую-чо! тканини типу ТПС або "кардура". З внутршньо! сторони грудей 0 спини по всш ширинО чохла е роз&ем для комплектування бронежилета балОстич-ними пакетами, кожен з яких знаходиться у водоне-проникному конверта У чохлО розташованО кишенО для установки жорстких бронепластин. На зовшш-нОй сторонО бронежилета розмОщена система крш-ления МоллО, на яку можливо крОпления трьох ки-шень, у кожний з яких помщаеться по два магазини вОд автомата Калашникова, а також двО кишенО для ручних гранат Ф-1, також можливо розмщення Онших елемеипв спорядження.
НедолОком бронежилета, на думку автора, е його значна вага, особливо в модифОкацп "Корсар М3м", масою 12,6 кг та "Корсар М3мк" - 13,5 кг. Але незважаючи на це, всО модифОкацп бронежилета мають популярнОсть у вшськовослужбовщв
Збройних Сил Украши. Адже вони пройшли обкатку в багатьох "гарячих точках", в тому числО на сходi Украши i показали свою ефективнiсть.
Таким чином багатовшовий досвiд юторп став одним з основних факторiв, що впливають на ство-рення i вдосконалення сучасних вiтчизняних i зару-бiжних засобiв iндивiдуального бронезахисту, го-ловним з яких е бронежилет.
Список лггератури
http://nevsedoma.com.ua/index.php?newsid=104409.
