Спросить
Войти
HISTORICAL AND ARCHEOLOGICAL SCIENCES
СТВОРЕННЯ ЗАСОБ1В 1НДИВ1ДУАЛЬНОГО БРОНЬОВОГО ЗАХИСТУ В УКРА1Н1 В ПЕР1ОД
Мелькт В.В.
полковник, начальник науково-органгзацшного в1дд1лу Центрального науково-досл1дного тституту
озброення та вшськовог техн1ки Збройних Сил Украши (м. Кшв)
CREATION OF MEANS OF INDIVIDUAL ARMOR PROTECTION IN UKRAINE
IN THE PERIOD 1991 - 2002
Melkin V.
colonel, Head of the Scientific and Organizational Department of the Central Scientific Research Institute
of Armament and Military Equipment of Armed Forces of Ukraine, Kyiv.
Анотащя
Автор статл розглядае створення 3aco6iB iндивiдуального бронезахисту вшськовослужбовщв Збройних сил Украши в перюди 1991 - 2002 роки. Нижня межа зазначеного перюду збтаеться з часом набуття Укра!ною незалежносп. Верхня межа позначена часом, коли в Укра!т почалося виробництво вгтчизняних бронежилета типу "Корсар" i його модифшацш, призначених для оснащения шдроздшв Сухопутних вiйськ Збройних сил Украши.
Автором зазначено, що основними засобами захисту вшськовослужбовщв вщ осколков снар.вдв, мiн, куль стршецько! збро!, а також холодно! колючо! i ударно! збро!, е бронежилети i шоломи (каски). 1х фь зико-механiчнi, захисш ергономiчнi, експлуатацiйнi та iншi властивосл залежать, в бiльшостi сво!й, ввд якостi i складу матерiалу, з якого вони виготовлеш.
В даний час в конструкцп засобiв iндивiдуального бронезахисту вiйськовослужбовцiв використову-ються рiзнi за захисними властивостями i складом броньовi матерiали: м&як1, твердi, композицшш та iн. Спочатку дев&яностих рошв XX столiття Укра!на, розробляла сво! вiтчизиянi броньовi матерiали, що ввд-повiдали свiтовим стандартам та була одшею з найбiльш розвинених складових частин Радянського Союзу.
Метою розробнишв, вчених та практиков незалежно! Укра!ни в дев&яностi роки XX столгття було: по-перше, збереження минулих сво!х досягнень у створенш захисних матерiалiв; по-друге, створення нових вгтчизняних броньових матерiалiв, оптимальних за складом i захисними властивостями; по-трете, в створенш вгтчизняних бронежилета, як1 б за сво!ми захисними, ергономiчними, експлуатацiйними та шшими характеристиками вщповвдали свгтовим стандартам.
Мета ще! статтi полягае в розкритп процесу створення i вдосконалення броньових матерiалiв i засобiв iндивiдуального броньового захисту (З1БЗ) вшськовослужбовщв в перiод 1991 - 2000 рошв при цьому основна увага звернена до питань створення вгтчизняних захисних матерiалiв i захисних засобiв: бронежилета, бронешоломiв.
Автор встановив, що створити вичизняш захиснi матерiали iндивiдуального броньового захисту в той перюд часу було непросто. Складш соцiально-полiтичнi, фiнансово-економiчнi та шшГ умови в кра!ш об-межували можливосл виробник1в, вшськових вчених, практиков у вирiшеннi цих питань. Проте, як показано в статл, процес створення засобiв iидивiдуального бронезахисту, розпочатий раиiше, тривав в неза-лежиiй Укра!нi.
Abstract
The author of the article considers the creation of the means of individual armor protection of military personnel of the Armed Forces of Ukraine in the period 1991 - 2002. The lower limit specified period coincides with the independence of Ukraine. The upper limit is indicated by the time when the production of domestic body armor of the Corsair type and its modifications intended to equip the Ukrainian Armed Forces units began in Ukraine.
The author states that the main means of protection of military personnel from fragments of shells, mines, bullets of small arms, as well as cold barbed and shock weapons, are body armor and helmets (helmets). Their physico-mechanical, protective ergonomic, operational and other properties depend, for the most part, on the quality and composition of the material from which they are made.
Currently, in the design of the means of individual armor protection of military personnel used different protective properties and composition of armor materials: soft, hard, composite, etc. Initially, in the nineties of the XX century, Ukraine developed its domestic armor materials that met the world standards and was one of the most developed components of the Soviet Union.
The goal of developers, scientists and practitioners of independent Ukraine in the nineties of the XX century was: first, to preserve their past achievements in the creation of protective materials; second, the creation of new domestic armor materials, optimal in composition and protective properties; thirdly, in the creation of domestic
body armor that would meet the world standards in terms of their protective, ergonomic, operational and other characteristics.
The purpose of this article is to disclose the process of creation and improvement of armor materials and means of individual armor protection (MIAP) of military personnel in the period 1991 - 2000, with the main attention is paid to the issues of creating domestic protective materials and protective equipment: bulletproof vests, bulletproof helmets.
The author found that it was not easy to create domestic protective materials of individual armor protection in that period of time. Difficult social, political, financial, economic and other conditions in the country limited the ability of producers, military scientists, practitioners in addressing these issues. However, as shown in the article, the process of creating individual armor protection, started earlier, continued in independent Ukraine.
Ключовi слова: засоби шдиввдуального броньового захисту, бронежилет, бронешолом, захисний ма-терiал.
Проблемою розробки вичизняних броньових матерiалiв i засобiв захисту в Укршт займалися з перших рошв И незалежностг В той час виршення ще! проблеми було покладено на 1нститут проблем матерiалознавства Нацюнально! академи наук Ук-ра!ни iменi 1.Ф. Францевича (1ПМНАН Украши). 1нститутом була розроблена спещальна програма створення та випробування нових балютичних ма-терiалiв, з метою перевiрки !х якостi та придатносп використання в засобах iндивiдуального бронеза-хисту вiйськовослужбовцiв. При цьому ставилося завдання створити матерiали з певними захисними характеристиками, пiдтвердити !х в ходi випробу-вань i надати рекомендацii з використання в З1БЗ.
Складним завданням в той час виявилося за-вдання розробки методики випробування захисних засобiв та !х застосування в випробувальному процесс До цiеi роботи, крiм 1ПМНАН Украши, були залученi: Кшвський шститут Сухопутних вiйськ (К1СВ) Мiнiстерства оборони Украши; вiйськове представництво 4891 Мшютерства оборони Украши (ВП4891), Центральний науково-дослiдний ш-ститут Озброення та вшськово! технiки Збройних сил Украши [1, с. 14, 15]. Необхщнють залучення до виховного процесу широкого кола оргашзацп було пов&язано, перш за все, з необхвднютю отри-мання об&ективних вiдомостей про якють матерiа-лiв, якi зазнали випробувань.
Спочатку випробування проводилися в К1СВ. Для оцiнки захисних властивостей балютичного матерiалу та бронежилетiв застосовувалась така зброя: 9 мм тстолет Макарова (ПМ); 9 мм автома-тичний пiстолет Стечкша (АПС); 7,62 мм тстолет Токарева (ТТ); 5,45 мм тстолет самозарядний ма-логабаритний (ПСМ). Крiм того, для оцiнки захисних властивостей бронежилепв вiд вогнепально! довгоствольно! збро! застосовувались: 7,62 мм автомат i кулемет Калашникова (АК-74 i РПК-74); 7,62 мм снайперська гвинпвка Драгунова (СВД). В якосл холодно! збро! застосовувався армшський багнет або його iмiтатор перерiзом 5 мм з кутом за-точення 20 - 30 градуав [1, с. 55]. При випробу-ваннi холодною зброею удар проводився з енергiею вiд 30 до 90 Дж. Пiсля удару проводився вiзуальний огляд зразку, в якому визначалась наявнiсть або вь дсутнють у ньому прямого пробою. При вщсутносл пробою вимiрювалася глибина деформаци на внут-рiшнiй сторонi зразка. При цьому, його захист ха-
рактеристики вважалися задовiльними, якщо глибина деформаци не перевищувала 22 мм. При про-битгi випробуваного зразка допускався вихiд вiстря ножа або iмiтатора на його тильну поверхню не 6i-льше як 5 мм.
Випробування впливом вогнепально! збро! проводилися безпосередньо на фрагменп жорстко! бронi за розмiром близько 200 х 200 мм, закршле-ним на тдтримуючому матерiалi. Форма поверхт пiдтримуючого матерiалу повторювала форму тильно! сторони випробуваного зразка. При цьому, кршлення зразка до пiдтримуючому матерiалу за-безпечувало його повне прилягання.
Кiлькiсть пострiлiв випробування визначалося розмiрами дослiджуваних фрагментiв або блошв. Воно повинно було бути не менше 4 для розмiру 180 х 180 мм i 8 - для розмiру 300 х 300 мм. При випробувант модульних блокiв повинно бути не менше двох влучань у стик мiж пластинами. Заль ковими вважалися посели, коли вiдстань вiд куль що потрапили у випробувану пластину, була не бь льше 50 мм одна ввд одно! та не бшьше, нiж 50 мм ввд краю дослiдного зразка [1, с. 64]. При визна-ченнi кулестшкосп бронi, залiковим вважався пос-трш, при якому куля влучала близько до И краю або до попереднього влучання, але не пробивала броню.
Вiзуальним оглядом випробуваного зразка ви-значали наявнiсть або вiдсутнiсть пробою, який до-водився наявнiстю кулi або И фрагменпв, а також фрагменпв бронi в пiдтримуючому матерiалi. Про-бiй також доводився наявнiстю нас^зного отвору в випробувальному зразку. При його вщсутносп вимiрювалася глибина деформаци на пвдтримуючу матерiалi. При цьому захист характеристики ви-пробуваних пластин вважалися задовшьними, якщо глибина деформаци на пвдтримуючу матерiалi не перевищувала 22 мм.
Приблизно за такою ж методикою проводи-лося випробування м&яких балютичних матерiалiв бронежилета. Але при оцшщ бронезахисних властивостей зразка розмiром 200 х 200 мм необхщно було не менше трьох влучень. Слiд зауважити, що застосоваш методики випробування бронематерiа-лiв в дев&яностi роки використовувалися i на початку ХХ1 столптя.
В дев&яностi роки ХХ столгтгя випробуванням пiддавалися як окремо м&яш матерiали вiд рiзних за-собiв ураження: вогнепально! i холодно! збро!, так i
!х комбшацп, що складалися з тканих i нетканих м&яких пакепв [2, с. 39]. Всього було випробувано понад 100 варiантiв комбiнацiй таких пакетiв. З ще! кiлькостi було обрано шiсть найбшьш стiйких за
складом структур, яш попм були пщдаш повторному випробуванню. При цьому в якост! збро! за-стосовувалася ПМ з 9 мм кулями з1 стальним осер-дям. Результатами повторних випробувань надаш в табл. 1.
Таблиця1
Результати випробувань рпних комбшацш м&яких пакет&.
№ з/п Склад пакепв Загальна ш-льшсть ша-piB, од. Кшьшсть пробитих шаpiв, од. Глибина вм&ятосп, мм
Захисний пакет з ТСВМ ДЖ, кшьк. ша-р!в Демпфернш пакет з К12-Б2ПУ, кшьк. шар!в Середне значения Максимальне значення
таблиця складена за матерiалами: [1, с. 81];
Як видно з таблищ, кращ1 захисш якост! показали пакети шд № 3 1 6. Отже, найбшьш перспекти-вними пакетами були п, у склад! яких було 32 захи-сних 1 демпферних шар1в. У першому вар!анп склад пакепв складав 24 захисш та 8 демпферних шар1в; у другому 22 захисш та 10 демпферних шар1в. За результатами випробувань щ пакети були визнаш оптимальними для застосування у виробнищта вгг-чизняного базового бронежилету.
В дев&яносп роки ХХ столитя в лабораторп К1СВ 1 на пол1гонах одночасно з випробуванням м&яких пакепв, проводилися випробування жорст-ких броньових елеменпв з титанових сплаыв. В якосл випробуваного матер1алу бралася пластина термообробленого титанового листа марки ВТ-5 за-втовшки 2,5 мм. Пластина закршлювалась на пвдк-ладщ, яка складалась з м&якого пакету. В якост! ш-дкладки був взятий м&який пакет, що складаеться з 24 захисних 1 8 демпферних шар1в, тобто той м&який пакет, який було запропоновано для застосування в базових вичизняних бронежилетах.
Результати випробувань титаново! пластини в поеднанш з м&яким пакетом показали висои результати. Кул1 з1 сталевим сердечником, випущеш з ш-столета Макарова, пробивали максимально 16 ша-р1в м&якого пакета. У зв&язку з цим комбшащя титанового сплаву марки ВТ-5, товщиною листа 2,5 мм 1 м&яко! пвдкладки, що складаеться з пакету .№3 (таблиц! №1), визначалася як найб1льш перспективна.
Однак, у складних фшансово-економ!чних умовах дев&яностих рошв в незалежнш Укра!ш не було можливосп створювати сво! вичизняш титанов! сплави ! використовувати !х у З1БЗ. А закупо-вувати !х за кордоном було занадто дорого. Вар-тють одного кшограма термообробленого титанового листа з! сплав!в ВТ-5 або ВТ-14 становила приблизно 15 - 20 долар!в США [1, с. 93]. Тому в якосп альтернативи титановим сплавам, як матерь алу жорстких бронеелемент!в, були заиропонован! матер!али з високом!цних алюм!н!евих сплав!в, як! широко застосувалися у ав!ац!йних пвдприемствах
Укра!ни. 1х варт!сть тод! була у 4 - 5 раз!в нижче вартост! титанових сплав!в.
При випробуванш були використан! с!м комбь нац!й р!зних марок ! товщин (в!д 2 до 4 мм) лиспв з алюм!н!евих сплав!в. Вони бралися, як правило, в комбшацп з жорсткими вставками з пол!мерних ма-тер!ал!в (композит!в). Також використовувалися вставки з! спец!альних сталей ! керам!ки.
В якост! засоб!в випробувань був взятий 7,62 мм тстолет Токарева. Стабшьш позитивн! результати були досягнут! при застосуванш високомщних алюм!н!евих сплав!в Д16 АТВ, товщиною 3,8 - 4 мм, разом з жорсткими вставками з пол!мерних композилв. В якост! заперешкодного шару викори-стовувався пластил!н. При випробуваннях куля не пробивала такий пакет, але залишала в!дбиток (вм&-ятину) на заперешкодному шар! на глибиш не б!льш як 20 мм. При товщин! алюмшш 3,5 мм ця глибина сягала 30 мм [3, с. 53]. Отже, результат випробування засвщчив те, що для гарантованого за-безпечення захисту необх!дно використовувати алюм!н!еву пластину товщиною 4 мм ! б!льше в комбшацп з жорсткими вставками. Таку комбшацш алюмшш з жорсткими вставками було запро-поновано у використанш в перспектив! у вичизня-них бронежилетах.
Шсля сер!й випробувань було запропоновано вар!ант розм!щення жорстких пластилин з алюмшь евого сплаву перед м&яким захисним пакетом, роз-м!щуючи !х з боку лицево! сторони та спини у спе-ц!альних кишенях, як! закривалися текстильною за-ст!бкою. В кишенях розмщували жорстк! панел! розм!рами 260 х 330 х 4 мм, а попм у чохл! розмь щували м&як! пакети бронежилета. Для б!льш мобь льно! установки або вилучення панел!, передбача-лася можливють виконання кишен! ! на зовшшнш поверхн! чохла. Остаточний виб!р оптимального конструктивного ршення по розм!щенню бронее-лемента зд!йснювався споживачем в залежносп в!д призначення бронежилета [4, с. 5]. В цшому ж, враховуючи характеристики мщносп та вартосп, мож-ливостi Украши по виробництву алюмiнiевих спла-вiв, запропоновано рiшення щодо застосування !х у створенш вiтчизняних бронежилетiв було тодi до-сить перспективним. Проте !х рiшення було здшс-нене, в деякому сенсi, тiльки у двохтисячних роках XXI столiття [5, с. 34, 35].
У дев&яносл роки XX столггтя в Укрш&ш були створеш та випробуванi захиснi броньовi матерiали на основi керамiки. В той час в нашш державi була створена своя вiтчизна сировинна та випробува-льна база керашчних матерiалiв. Так на Броварсь-кому заводi порошково! металургii& були виготов-ленi для випробування спецiальнi керамiчнi плас-тини з карбiду бору, карбщу кремнiю i композиту. Тодi пластини карбiду бору, розмiром 90 х 90 х 8 мм та 90 х 90 х 10мм були виготовлеш методом га-рячого пресування при температурi 2000-2300 0С. Цим же методом виготовляли композит розмiром
Як видно з таблищ, керамiка, виконана з кар-бiду кремнiю товщиною 10 мм, забезпечувала за-хист вiд куль, випущених з гвинтiвок СВД, СВС з дистанци 50 м. Товщина керамiки 5 - 6 мм забезпечувала захист тiльки вщ куль, випущених з шсто-лета ТТ з дистанци 10 м. Однак, ця керашка за ма-сою бiльш нiж в 1,5 рази легше чим та ж керамжа товщиною 10 мм, що дуже важливо при виборi по-трiбних захисних властивостей для конкретних клаав бронежилетiв. Вiд куль, випущених з автомата АКМ i АК-47, забезпечувала захист керамiка товщиною 7 - 9 мм.
Слад зазначити, що приблизно такими ж захи-сними властивостями володiла керашка, яка була виготовлена в той час, з карбвду бору. Але тодi у виробницга вiтчизняних бронежилета практиками було запропоновано використовувати карбвд крем-нiю. Це було пов&язано з тим, що карбiд бору у виробницга виявився в 2 рази дорожче карбщу крем-нiю. Така рiзниця в щш вiдбувалася тому, що по-перше, метод гарячого пресування, в результата якого виготовлявся карбiд бору, був значно б№ш технологiчним методу сшкання, який застосовува-вся при виготовленш карбiду кремнiю; а по-друге, при обробщ пластин карбiду бору, тсля !х вигото-влення, на !х краях часто утворювався скол, в ре-зультатi якого до 1/3 пластини йшли у брак. У зв&я-зку цим, в технолопчному вiдношеннi виготов-лення пластин карбщу кремнiю виявилося
Виготовлеш пластини з карбщу бору i карбщу кремнiю при випробуваннях показали хорошi характеристики, але цi матерiали мали суттевi вщмшно-стi за щшьшстю структури. Так, карбiд бору мае щшьшсть 2,5 г/см3, карбщ кремшю 3,1 г/см3, а композит 3,35 г/см3. Отже, карбщ бору поступае за щiльнiстю в 1,24 - 1,34 рази i карбщу кремнiю i композиту. Але як показали випробування стршь-бою з АКМ, захисна функци обох керашк, за виня-тком композиту, виявилися приблизно однаковою. В1д куль СВД кращими захисними функцiями воло-дiв композит. Основнi характеристики керашчних блоков, виконаних на основi карбщу кремнш товщиною 5 - 10 мм, наведеш в таб. 2
дешевшим, а вщповвдно найбшьш випдним. Не було браку при обробщ меж! карбщу кремнiю, так як вони оброблялися ще до сшкання, тобто ще в "сирому" вигляд!, що дозволяло економити як сам матерiал, так ! електроенерпю.
Була й шша причина в пропозицп розробнишв взяти в якосп основного матер!алу у виробництво бронежилета карбщ кремшю. Вона виходила з того, що пластина з карбщу бору могла виготовля-тися методом гарячого пресування пльки розм!ром не бшьше 150 х 150 мм. Пластина ж з карбвду кремнш могла бути виготовлена практично будь-яких розм!р!в, аж до 500 х 500 мм [1, с. 122]. Однак, пластини з карбщу кремшю при юнуючий технологи !х виготовлення мали один ютотний недолш: вони мали р!зну товщину по всш !х площ!, яка, досягала ±0,3 мм. Це знижувало !х захисш властивосп ! в по-р!внянш з пластинами з карбщу бору ! композиту, при тш же !х заданш товщиш Таким чином, у порь внянш "щни - якостГ керам!чного матер!алу, в Укрш&ш вже в середин! дев&яностих рошв ХХ столптя, був виб!р по використанню керамш при виготовленш бронежилета. Все залежало ввд економ!чних можливостей замовника, обсяпв, мети та шших фа-ктор!в, що впливали на величину оптимально! вар-тост! виробу.
Шсля неодноразових випробувань було запропоновано виробниками ! замовникам бронежилета використовувати: для захисту в!д куль гвинтаки
Таблиця 2
Основм характеристики блокiв з карбщу кремнiю_
Складу блоку Товщина керамiки, мм
Вага керамiки, кг 1,09 1,31 1,53 1,75 1,96 2,18
Вага шдкладки з 40 шарiв тка-нини типу ТСВМ ДЖ, кг 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9 0,9
Вага, пвдкладки з 2 шарiв тка-нини типу ТСВМ ДЖ, кг 0,2 0,2 2,2 0,2 0,2 0,2
Вага блоку 280х280х2, кг 2,19 2,41 2,63 2,85 3,06 3,28
Рiвень захисту ввд куль, випу- Шстолет ТТ, ввд- Автомат АКМ, АК-47, вь Гвинтака СВД,
щених зi збро!, вiдстань стань 10 м дстань 10 м СВС, вщстань 50 м
таблиця складена за матерiалами: [1, с 118-130]; [2 с. 41].
СВД керам!ку, виготовлену з композиту; для захи-сту вщ куль АКМ - керамшу з карбщу кремшю то-вщиною 8 - 10 мм.
До двохтисячних рошв основним бронежилетом, що був на постачанш шдроздшв Сухопутних вшськ Збройних Сил Украши, був бронежилет IX класу захисту 6Б5 та його модифшацп, розробле-ний ще в середин! вгамдесятих рошв XX столитя [4, с. 5] Московським НД1 Стал!. Вш пройшов бо-йову перев!рку в операц1ях 40-! Армп в Афгашсташ ! був прийнятий на озброення в 1985 рощ. Його захисш функци забезпечувалися багатошаровим (до 30 шар!в) пакетом з балютично! тканини ТСВМ-ДЖ-1, у поеднанш, залежно вщ модифжацп, з тита-новими, або композитно-керам!чними бронеелеме-нтами. Вони розм!щувалися в кишенях бронежилета "лускою" з перекриттям стишв, необхщним, як вважалося тод!, для пвдвищення надшносп захисту життево важливих оргашв (ЖВО) людського тша. Тод! кращ! зразки бронежилета 6Б5, при площ! захисту ЖВО людського тша в 26 - 28 дм2 мали масу не менше 12,5 кг ! загальну товщину пакета в брош до 40 мм [4, с. 37]. А це робило !х гром!здкими ! не-зручними в експлуатаци. Кр!м того попадания в захисш елементи бронежилета куль, 7.62 мм х 39, руйнувало !х, а в раз! попадання куль в зону перек-риття елемента, руйнувало обидва.
В шструкцп з експлуатаци 6В5 передбачалася негайна замша пошкоджених елемента, на прикла-деш в запасному комплект!, що практично не вико-нувалася в бойових умовах [6, с. 118].
В середин! дев&яностих рошв XX столитя перед украшською вшськово-техшчно! наукою ! практикою стояло завдання з зниження габаритно вагових характеристик бронежилета з! збережен-ням ! навиъ шдвищенням його живучосп ! захис-них характеристик. Спочатку запропонували таке ршення: в конструкцп бронежилета застосувати моноблочний принцип побудови. Суть його поля-гала в тому, що бронежилет оснащувався одною монопластиною (бронеелеентом) розм!ром 250 х 320 х 20 мм, виконано! з двох шар!в, сполучених по б!чним поверхням керам!чних пластин. Останш були розм!ром 50 х 50 х 7,5 мм, притиснут! один до одного ! помщеш у загальну композицшну оболо-нку, армовану тканиною ТСВМ-ДЖ-1. Така захи-сна структура бронежилета призвела до зниження загально! маси до 10 кг, при площ! захисту ЖВО людського тша до 15 - 18 дм2 ! загально! товщини бронепакету до 30 мм. Такий бронепакет витриму-вав до 8 - 10 влучень куль, але проте, вже шсля 3 -4 влучень в нього знижувалися його захисш функци.
Дослщження показало, що шсля 3 - 4 влучень у бронежилет значно збшьшувалася !мов!ршсть попадання куль у вже пошкоджену зону, що вимагало обов&язково! замши пластини на шшу. Тому був за-пропонований шший бшьш дощльний, на погляд науковщв ! практиков, вар!ант: захисш елементи ро-змютити в кишенях на внутршнш сторон! поверхш чохла, перед гнучким еластичним пакетом на основ! тканини ТСВМ-ДЖ-1. Кишеш було запропо-новано виконати так, щоб захисш елементи були
щшьно притиснут! один до одного по б!чних пове-рхнях, без перекриття стишв. Таке розташування кишень забезпечувало повне прилягання горизон-тальних ряд!в бронеелемента по верхшм ! нижшм краях через стшки кишень ! теж без перекриття стишв. На зовшшнш поверхш чохлу бронежилета були виконаш вертикальш ! горизонтальш канали, що утворювало подобу сики. У щ канали помщалися смуги з титанового сплаву з високою в&язшстю руй-нування, як1 перекривали лши стик1в ! тим самим захищали кра! броньових елемента.
Однак натурш випробування тако! конструкцп бронежилета виявили и суттев! недолши. Так, на-приклад, кул!, потрапляючи в лши стишв, розсу-вали !х таким чином, проникали за захисну тита-нову структуру бронежилету. Для усунення цього недолшу була запропонована нова конструктивна доробка бронежилета. Вона полягала у забезпе-ченш щшьного притиснення елемента один до одного, що виключало !х розсунення, а також зм!ну профшю перер!зу, який перекривав стик пластин. Була збшьшена також товщина пластини в центр! до 5 мм, а ближче до крав 1 - 1,5 мм [2, с. 37, 38].
За результатами проведення роби з вибору конструкцп ! складу захисних бронеелемента прийшли до висновку, що бронежилет III класу повинен мати загальну площу захисту 45 дм2 ! повинен складатися з м&яко! ! твердо! брош М&яка броня, виконуючи роль шдкладки, повинна розташовува-тися усередиш захисно! структури з перекриттям по всш и площг Для захисту в!д куль АКМ, тверда броня повинна мати загальну площу 18 - 20 дм2 ! складатися з трьох блошв. Два блоки, загальною площею понад 10 дм2, повинш були захищати гру-динну частину бшця; один блок площею б!ля 8 дм2 - його спину. Фактична вага тако! конструкцп скла-дала бшя 9 кг. Була також визначена конструкщя бронежилета IV класу захисту. Вона в основному в!др!знялася збшьшеною масою захисних елемен-т!в бронежилета та площею захисту в!д куль. Для нього загальна площа захисту в!д куль, випущених з ПМ або ТТ, становила 45 дм2, а з гвинпвки СВД 18 - 20 дм2. Загальна маса бронежилета таким чином була зб!льшена до 11 кг. З урахуванням вве-дення в бронежилет спец!ального ком!ра для захисту ши! ! п1дбор!ддя, його маса досягла 12,5 кг, тобто ставала такою ж, якою вона була у базового бронежилета 6Б5.
На перший погляд, пошук шлях!в зниження вагових характеристик бронежилета по IV класу захисту, начебто не дав позитивних результапв, але в цшому досввд дев&яностих рошв XX столитя мав ве-лике значення у створенш в!тчизняних бронежиле-т!в у майбутньому. В!н був покладений за основу при створенш свого вичизняного бронежилета "Корсар" його модифкаци [9, с. 13-14], та бронежилета шших марок двохтисячних рок1в XXI столитя.
В дев&яносл роки XX столитя в Укра!ш велися дослщження з розробки захисного шолома вшсько-вослужбовця. В той час в Укра!ш на комб!нат! "Пе-ремога" в м!ст! Iрпiнь, Ки!всько! обласп виготовлявся бронешолом "Сфера" [2, с. 44]. При його розро-бщ використовувався досввд кращих закордонних ф1рм, а також радянський досввд. При цьому бра-лися до уваги два основш положения: шолом повинен вщповщати необхщному р1вню захисту при мь шмальнш його масц в ньому мають бути застосо-ваш так! конструктивш ршення, яш дозволило б з мшмальними витратами здшснити його сершне виробництво. Перше положення було зумовлено тим, що за даними медико-бюлопчних дослвджень пе! пори, шолом масою 2,5 кг м1г використовува-тися безперервно не бшьше 2 годин, так як попм у людини тдвищувалася стомлюванють, знижува-лася працездатшсть 1 ефектившсть виконання бойо-вих завдань. Шолом масою 1,5 кг м1г використову-ватись бшьш тривалий час, не тдвищуючи стомлюванють бшця. Шолом "Сфера" виготовлявся в шсп 1ртнь 1 мав масу 2,3 кг, тобто близьку до критично! маси за медико-бюлопчним критер1ем.
Отже основною проблемою у виготовленш вь тчизняних шолом1в в той перюд часу була проблема наявносп легких, але мщних матер1ал1в, з !х високими захисними властивостями. Перспектив-ним матер1алом для виготовлення шолом1в в той час могли бути пол1мерш композити з термопластичною матрицею, армованою безперервним волокном СВМ. Однак вони з деякими доробками знай-шли застосування лише в 10-х роках XXI столггтя.
Таким чином, основи створення сучасних вгт-чизняних З1БЗ були закладеш в дев&яносп роки XX столитя. Процеси !х удосконалення йшли шляхом створення перспективних бронематер1ал1в, як! за-стосовувалися в конструкцп бронежилепв 1 броне-шолом1в. Вже тод1 в конструкц1ях З1БЗ спостерта-лася тенденщя збереження 1 полiпшения !х захис-них властивостей при одночасному зниженнi загально! маси. Разом з цим йшов процес i вдоско-налення !х ергономiчних та експлуатацiйних пара-метрiв.
Проте в цiлому в дев&яносп роки XX столiття Укра!на в техшчному розвитку засобiв iндивiдуаль-ного бронезахисту помiтно вiдставала вiд передо-вих кра!н Свропи: Нiмеччини, Франци, Великобри-танi!, Польщi та ш. Бiльше того, Укра!на в той час опинилася перед фактом втрати багатьох позицш, що вона мала на початку свое! незалежносп в 1991
рощ. Дефщит фiнансових 3aco6iB обмежував проведения науково-дослвдних робп як в облaстi удоско-налення "старих", так i в обласп створення нових зразшв З1БЗ. Були практично припинеш роботи в обласп створення стандарта озброення та вшсько-во! технiки, хоча в той час вже була створена необ-хвдна нормативна база проведення цих робгт.
Список лiтератури
