Спросить
Войти
https://doi.org/10.31874 / 2309-1606-2018-22-1-88-114 УДК: 130.2:37.032+930.85
Мар\я КУЛТА6ВА
ОСВ1ТА I ПОВСЯКДЕНН1 РЕАЛП ТРЕТЬОГО РЕЙХУ: МЕМУАРИ I ТЕОРЕТИЧН1 РЕКОНСТРУКЦП
Анотацiя
Повсякденмреали виховних та освтмх практик Третього рейхурекон-струюються у мемуарах включених спостерiгачiв цих процейв. Фрагменти цихмемуарiв наводятьсяяк додатковий фактологiчнийматерiал, що допо-внюе теоретичшрефлексы освтмх трансформацш тоталтарного зразка через звернення до Их суб&ективного сприйняття. Поприрiзне походження i рiзну життеву позицю уа автори поданиху перекладi фрагментiв зосеред-жуються на тих рисах тоталтарних шновацш в освiтi та вихованм, як е несумкними з гумамстичною освтньою традицкю. Повсякденне життя умверситетських i шкыьних сшльнот у Третьому рейху визначалось iдео-логiею нацiонал-соцiалiзму.
Спогади про дiяльнiсть М. Гайдеггера на посадiректора Фрайбурзького умверситету (Г. Готтшальк, Г. Йонас, К.Льовт, Г. Цезар) розкривають амбiвалентнiсть його способу мислення та дш. Його нацiоналiзм одначе не переходив в рiзкий антисемтизм, коли йшлось про управлшня умвер-ситетом. Расова теор1я як складова iдеологii нацiонал-соцiалiзму не була визначальною для тих освтшх шституцш, де освтм традици поедну-вались з гумамстичними цшностями, як домшували у родинах (Г. Цезар, Л. Шмiдт). Деяк спроби стимулювати альтруктичну сощальну поведш-ку учмв та студентiв (допомога i солiдарнiсть) виявились неефективни-ми у Третьому рейху через iхню директивну природу ( Г. Цезар). Порiвнян-ня нацiонал-соцiалiстичноi моделi школи зi школою Лiхтварка, здшснене Л. Шмiдт, показуе переваги iдеологiчно незаангажованих освтмх шституцш, як застосовували свою педагогiчну i сощальну свободу для всебiч-ного розвитку особистостi. Досвiд перебування у Стлщ ммецьких дiвчат у поеднанм з досвiдом примусовоi пращ критично аналiзуеться у спогадах Г. Цезар i Л. Шмiдт.
Сощальний статус жшок та Ы виховний вплив в родинах взiрця Третього рейху реконструйовам Б. Фшкен. Вона доводить, що iдеологiя Третього рейху вiдводила жшцроль тдлеглого члена сусшльства.
Кл^^о^^ слова: Третшрейх, освта, повсякденне життя, мемуари, ум-верситет, школа, iдеологiя, гумамзм, цiнностi.
Ганс Готшальк1
Гайде^ер на посадi ректора2
Я т1льки дв1ч1 слухав публ1чн1 виступи ГайдеГГера. Перший раз це була лекцш з приводу його вступу на посаду ректора, вщбувалась вона в актовому зал1 Фрайбурзького ун1верситету. Трохи шзнше мен1 випа-ло слухати лекц1ю про Платона, а саме: штерпретащю притч1 про пече-ру. Обидв1 лекцп справили дуже сильне враження, х1ба що тлумачення грецьких текст1в здавалось мен1, класичному фшологу за фахом, досить прим1тивним. Своею зовншшстю 1 манерою читати лекцп в1н був дуже схожий на теолога Карла Барта; тчого дивного - обидва були типови-ми алеманцями. Наприк1нц1 1928 р. я вщвщав Г. Р1керта у Гайдельберз1. Розмова зайшла про ГайдеГГера. Ржерт розпов1в, що ГайдеГГер був тут проездом 1 зав1тав до нього як учень до вчителя. Так начебто висловився сам ГайдеГГер. Ржерту це було дуже приемно, вш з насолодою повторив ще раз, щоб показати, як його шануе академ1чна молодь. ГайдеГГер був учасником Першо1 св1тово1 в1йни, але ш до чого не дослужився 1 не мав ншких нагород.
Наскшьки пам&ятаю, в1н служив охоронцем при фрайбурзькш пошт1. Там з1брались числент «духовн» особистост1 - мистецтвознавець Фрщ-лендер, поет Бурте та шш! Серед них лише Р.Крешер 1 Ю.Ебшгауз були оф1церами 1 брали участь у бойових д1ях. Хтозна, може, цей факт був при-крим для ГайдеГГера. Шсля ще1 в1йни, як пише Ясперс, за ГайдеГГером уже йшла слава, а з появою «Буття 1 часу» ГайдеГГер став фшософом свого по-кол1ння. У 1930 р. його запросили до Берлша, але вш в1дмовився. В1дтак, його вступ до парти не можна пояснити комплексом меншовартост1, як це мало мюце у 1нших. Але, на вщмшу в1д Л.Курт1уса 1 Л.Дейбнера, ГайдеГГер нжоли не належав до нацюналютичного 1 реакц1йного крила фшософ-ського факультету у Фрайбурз1. Вш п1дтримував т1сн1 дружн1 стосунки з Гуссерлем 1 численними неар1йськими студентами та викладачами. Отже, ГайдеГГер не був аш антисем1том, ан1 расистом.
Тепер повернемось до 1933-1934 рр., а саме: до процедури обрання ректора у Фрайбурзькому ун1верситет1. Шереважна бiльшiсть вщда1 Ганс. Л. Готшальк (нар. 1904) - син колеги ГайдеГГера - Й. Кона (прiзвище 3Mi-нив у 1922 р.). Професор кафедри арабютики та кламознавства Вщенського унiвер-ситету.
Цей переклад та ум шт, присвячет спогадам про Гайдеггера у перюд його ректорства, е виправленою i новою редакщею перекладу у книзi: М. Култаева. Гайдеггер очима сучасникiв. Л.: Стилос, 2002.
ла голоси за обрання на новий строк колишнього ректора - анатома Мьолендорфа. За ГайдеГГера була незначна меншiсть - десь близько 17 професор1в. Шроте, попри вс1 правила, ректором обрали саме його. На цш посад1 в1н завжди був коректним. 1 кштня 1933 р. м1й батько хотав зв1льнитися за власним бажанням, - щоб уникнути неприемностей 1 не починати кожну лекц1ю «итлершським салютом». Ректор не прийняв ще1 в1дставки. До того ж, ГайдеГГер намагався стримувати антисемгг-ськ1 акцп студент1в, як1 вже неможливо було припинити. Коли до нього прийшли студенти з вимогою видати наказ, щоб еврейсью професори друкувалися своею рщною мовою, ГайдеГГер в1дмовився 1 зауважив, що кожен ганьбить себе, як може. Також ми не були позбавлеш прав корис-тування б1бл1отекою. Незадовго до мое1 емярацп до Англп ми зустр1лись бшя каталогу ун1верситетсько1 б1бл1отеки. ГайдеГГер дуже люб&язно при-в1тав мене 1 голосно сказав: «Все це колись мае скшчитись». Загально-в1домо 1 зрозумшо, що обрання на посаду ректора негативно вплинуло на його стосунки з Гуссерлем. Адже Гуссерль у 1928 р. зробив його свош заступником, бо вважав ГайдеГГера «свош» учнем. «Закон про неарш-ц1в» був бол1сним ударом для родин Гуссерля: один з його синв загинув на фронт1 пщ час Шершо1 св1тово1 в1йни, другий - професор римського права у Ншьському ун1верситет1 - був тяжко поранений, а дочка Елл1 всю вшну працювала медсестрою. Безперечно, ми, «еврейсью христия-ни», дуже ображались, коли наш1 друз1 п1сля 1933 р. ставали нацистами 1 дозволяли соб1 нетактовш висловлювання.
Шовед1нка ГайдеГГера у 1933 р. обурювала не тшьки колег. Я пам&ятаю, як р1зко зреагував на це епископ Конрад Грьобер, який п1дтримував ГайдеГГера в дитяч1 та юнацью роки. З 1ншого боку, на цш посад1 ГайдеГГер дратував також й нацистських бонз. В1н взагал1 не мав хисту до управ-лшсько1 роботи 1 був змушений зв1льнити ректорське кр1сло вже в 1934 р. Отже, не було ншко1 пол1тично1 демонстрац11 ГайдеГГера, а просто безславно скшчилась його епоха, за завершенням яко1 увесь ун1верситет спостер1гав з1 зловт1шною усм1шкою.
З штерв&ю проф. Андреаса Iзеншмiда з проф. Гансом Йонасом1 для швейцарського радiо (транслящя вiд 9.10.1987)2
ЙОНАС: ГайдегТер був, безперечно, одним з найвидатнiших ф1ло-софських мислителiв Нiмеччини. Нав1ть можна сказати, що вiн е найви-датнiшим фiлософським мислителем цього столитя. Коли за часiв мое1 молодост1 хот1ли вивчати ф1лософ1ю, то йшлося не просто про звичну або традиц1йну ун1верситетську ф1лософ1ю. Н1, кнувало два пр1звища. Одним був тод1 вже старий Едмунд Гуссерль у Фрайбурз1, засновник феноменологи, яка, попри св1й т1сний зв&язок з ф1лософською традиц1ею, вже певною м1рою була початком нового, тим, що заслуговувало на ува-гу в Ншеччиш поза неокант1анством. Щодо неоканианства, зосередже-ного переважно у Марбурз1, то слiд зазначити, що Г. Когену (вiн вже не жив тод1), П. Наторпу 1 М. Гартману, попри !хню популярн1сть, браку-вало оригiнальностi. Оригiнальними були феноменологи. Там, у Фрай-бурз1, працював молодий приват-доцент, асистент Гуссерля на прiзвище Мартин ГайдегТер. Отже, я знаходився одночасно, так би мовити, у межах подвiйного вибуху особистостей цих двох великих i дуже своерiдних вчигелiв, масштабних мислител1в, а саме: Едмунда Гуссерля i Мартина ГайдегТера; останн1й був незр!внянно приваблив1ший.
ЙОНАС: Вас, може, здивуе моя в1дпов1дь. ГайдегТер не завжди говорив зрозум1ло, 1нколи обривав речення на п1вслов1, але при цьому завжди залишалось враження: щось криеться за вс1м цим, це варто осяг-нення, бо тут починаеться робота з чимось новим.
ЙОНАС: Авжеж! Саме так 1 було: я н1чого не розум1в, але ж знав, що це е необхщшстю. Тут наближаешся до осердя ф1лософського мислення. Воно ще не в1дкрите, однак щось уже д1еться, а саме: - ну, як би висло-витись, - йдеться про остаточне завдання мислення взагал1, про ф1лосо-ф1ю. До всього цього сл1д ще додати, що мислення Гуссерля вже почало дерев&янпи, його лекцп були постшним повторенням того, що в1н вже казав, що було в його книжках. Безперечно, це варте вивчення 1 уваги. Однак на лекщях 1 семшарах у Гуссерля зовс1м не в1дкривалися нов1 пер1 Ганс. Йонас (нар. 1903) - вивчав фшософш, теолопю, гсторт мистецтв в ут-верситетах Фрайбурга, Берлша, ГайдельберГа i МарбурГа. Пщ кер1вництвом ГайдеГ-Гера захистив у 1928 р. дисертащю. Професор кiлькох утверситетав Канади i США. Живе в США.
спективи, все було, як у школ1. Згодом, у певному сенс1, ГайдеГГер також став запроваджувати школярство, але я хотав розпов1сти зовс1м не про це. Зрозумшо, що мен1 насамперед треба було засвопи усталене вчення, але не хотшося перетворюватись на пасивного прихильника школи, не-хай 1 дуже авторитетное
ЙОНАС: Безперечно. Нагадаю, що феноменолопя дескриптивна, вона описуе феномени. Але яю? Феномени св1домост1. ГайдеГГер говорив про тут-буття, однак не про таке, що уявляе соб1 свп через акти знання, а про таке, способом буття якого е турбота, яке чимось занепо-коене. I вш визначае це тут-буття як таке буття, яке у свош буттевост1 турбуеться свош буттям. Ось тако1 тональност1 не було у Гуссерля. Адже «чисте Я» у Гуссерля було принципово штелектуальним Я. Як вже сказано, штелтбельне та штелектуальне Я чисто1 св1домост1 робить св1т предметом, тобто тим, що протистопъ цьому Я. Тут-буття ГайдеГГера сприймаеться 1накше: воно з турботою вплетене у свгг. Йому щось стае не байдужим; а це значить: воно е. Отже, власне кажучи, воно сутн1сно завжди знаходиться в дороз1. Скажу не як фшософ, бо ГайдеГГер не вжи-вав такого виразу, у нього йдеться про «занепокоене Я», на в1дм1ну в1д чистого Я, що суверенно протистопъ свпу.
ЙОНАС: 1х зв&язок проявився ще задовго до в1йни, у 1933 р. ГайдеГГер вийшов з1 свое1 схованки. До того часу вш не виявляв свогх полпич-них нахил1в 1 симпат1й, хоча, треба зауважити, що демонстрац1я кров1 й кор1ння була у нього завжди. Вш дуже п1дкреслював свое шварцвальд-ське походження. Я маю на уваз1 захоплення лижами, дом1вку у горах, у Тодтнауберз1, 1 справа зовсш не в тому, що вш любив кататись на лижах 1з г1р, бо тут було щось вщ св1тоглядного самоутвердження. Треба бути ближче до природи 1 т. д. Його деяю реплжи, наприклад про францу-з1в, св1дчать про прим1тивний нац1онал1зм. Ось таким був ГайдеГГер. Тод1 я ще не пов&язував з усш цим його ф1лософ1ю, а розглядав як певш особист1 риси, з яких в1н робив культ, наприклад, 1з манери одягатись. В1н видумав соб1 костюм, щось традиц1йно-фольклорне, з акцентуван-ням ландшафту: штани до колш з довгими панчохами 1 жилет. У цьому вбранш, дещо шпуючи шварцвальдських селян, в1н з&являвся в лекцш-н1й аудитор11. Над цим ми не замислювались, для нас були важливими не смаки Мартина ГайдеГГера, а його мислення 1 вчення.
В1н був чудовим вчителем, не т1льки оригiнальним, а й - можна ска-зати - чар1вливим. Нiколи доти i згодом я б1льше не бачив, щоб студен-ти так старанно конспектували. Конспекти його лекцiй я возив за собою в емнраци.
ЙОНАС: Мабуть, так. Але це лише згодом дшшло до мене. Коли у 1933 р. в1н проголошував оту свою горезвкну промову, що е зрадниць-кою у Ф1лосоФському сенс1, мене охопив жах, я сказав тод1 друзям: «I це в1д ГайдегТера, найвидатн1шого мислителя нашого часу!» На що був змушений вислухати: «Ну, чого ти так дивуешся, все це давно сид1ло в ньому i навггь в1дпов1дае способу його мислення». I тут мет навели пев-m зразки гайдегГер1вського мислення. Як же довго я тчого не пом1чав!
ЙОНАС: Ви ставите для мене дуже важке питання. На нього можна вщповкти т1льки все спрощуючи. Наприклад, таким спрощенням е поняття р1шучост1 Все, що ГайдегТер мав сказати про справжтсть i не-справжтсть кнування у своему анал1з1 буття, було вперше оприлюднено у робот1 «Буття i час», яка вийшла з друку у 1927 р., отже, псля того, як я протягом к1лькох рок1в навчався у ГайдегТера. Йдеться про те, що буття тут-буття може в1дбуватись у р1зних модусах, репрезентуватись р1зними способами буття, з яких домшуючою е будентсть. Тут-буття схоплено, спшмано безособовктю, отже, це буття сусп1льства, яке позбавлено персональной, е зн1вельованим, анон1мним. ... Йому протиставляеться екзистенщя, шлях до яко1 веде через своерщне самоосягнення, особливо через так зване заб1гання наперед: до смерть
Мет здаеться, що у ГайдеТГера - може, це залишки переживань Першо1 свггово1 в1йни - було складне ставлення до власно1 смерт1, до власно1 конечност1 як до одте1 з1 спонук, що повертае тут-буття до сво-е1 правдивост1, визволяючи його в1д панування безособовост1. Ознакою ще1 ктинност1 е р1шучкть. Це р1шучкть сама по соб1, вона не залежить в1д того, нав1що i задля чого приймати р1шення. Р1шення як виб1р стае дшсним знаком справжнього буття. Приводи ж для р1шучост1 постачае ктор1я. Ц1лком незалежно в1д полпично1 д1йсност1 ГайдегТер розробив свое власне вчення про розвиток в кторп, тобто в кторп думки, а саме: про процес вщпадшня в1д витокв, унасл1док чого втрачаеться коршня, початок i виникае, так би мовити, рутина у процес1 мислення. В1н 1н-тенсивно вивчав i в1дкривав для нас греюв - особливо Арктотеля, а та-кож досократикв, привертав увагу до Платона, Августина; це означало для нього повернення до корешв мислення, але такий рух ствкнував
з дуже негативною оцшкою досягнень подальшого розвитку европей-сько1 думки. Bin наголошував на вторинносп, похiдному характерi фь лософського мислення, наприклад, неокантiанства, i взагалi нiмецькоi фшософп, що викладалась в ушверситетах.
Наприкiнцi 20-х рокiв вщбулась, як пригадую, публiчна дискусiя мж Кассiрером i ГайдегГером. Якщо Кас^рер був «гомо гуманус» у тради-цiйному смислi, то його суперником виступав, можна сказати, «варвар» ГайдеГГер, у якого все просвiтлене знову-таки вiдступало у тiнь. Це була без перебшьшення освiтня катастрофа, коли найавторитеттша тмець-ка унiверситетська фiлософiя знiяковiло вiдступала пiд новим натиском i новими запитаннями, якi сипав на Кас^рера ГайдеГГер. Менi згодом розповщали, що Кассiрер був дуже збентеженим; безперечно, вш вщ-чував також, що серця i душi глядачiв належали ГайдеГГеру. Це все було болкним само по соб^ але Кассiрера явно дратував «чорнявий демон», викликаючи антипатiю. Отже, Кас^рер вчасно розпiзнав його.
Як би там не було, а в ^чш 1933 р. настала виршальна година. Треба було кинутись у цю нову долю, вистрибнути iз безпринципноi, слабкоi, занадто цивiлiзованоi i приглушеноi духовноi атмосфери нiмецьких уш-верситетiв (йшлося тут передовсiм про фшософда) у нову дiю, у новий початок. Саме тодi я усвщомив усю жахливу сумнiвнiсть мислення Гай-деГГера. Якщо вiн звинувачував iдеалiстичну фiлософiю в певному ще-алiзмi (там вивчались форми мислення, категорп, що упорядковують свiт, i все це на певнiй дистанцп), то вiн сам заслуговуе на серйознгш дорiкання за абсолютний формалiзм фшософп рiшучостi, де рiшення як таке проголошуеться вищою чеснотою. Bибiр у дiйсностi - фюрера i партп - вiн ототожнював з самим принципом вибору i ршучосп. Коли ж я збагнув, що то була не тшьки особиста помилка ГайдеГГера, а насль док його мислення, - мет розкрилася сумнiвнiсть екзистенцiалiзму як такого, а саме: притаманний йому нiгiлiстичний елемент.
Карл Льов&т
Особислсть Гайде^^ера1
У 1926 р. у Марбурзi незадовго до захисту дисертаци я записав своi щирi враження вiд особистосп ГайдеГГера - ту характеристику з незна-чними доповненнями хочу вщгворити зараз. Студенти дали ГайдеГГеру прiзвисько «маленький чарiвник з Мескiрху». Вш був дуже маленьким на зрют, походив з незаможноi родини, що мешкала у селi Мескiрх, освь
Ty 3go6yB, gonaroau 3nugm. Horo MonogicTt npoHmna «nig xopHaMH Teo-norii» - b e3yiTCbKOMy MOHacTHpi OentgKipxa. He MoxHa 3a6yTH xecTy h npoMOBHCToro nornagy, Konu, noKa3yroau ^oTorpa^iro noMepnoro nacTopa y goMoBHHi, 6yno CKa3aHo: «Oct ueH gaBaB HaM Ha ropixu!» Ha 3HiMKy mh no6aaHnu Tino acKeTa i3 3arocTpeHHMH pucaMH. EigHe noxogxeHHa raHger-repa BigayBanoca nocTiHHo. y 1933 p. a 3aHmoB go Htoro y peKTopctKHH Ka6iHeT: y utoMy BenHKoMy noMne3HoMy npHMi^eHHi BiH cugiB noxMy-pHH, po3ry6neHHH; HaBiTt po3nopagxeHHa i HaKa3H Manu Ha co6i Big6u-tok aKoict 3HiaKoBinocTi. Цe BpaxeHHa nocunroBanoca ^e h He3BHaaHHic-Tro B6paHHa: BiH hochb ^oct Ha KmTanT mBapuBantgctKoro cenaHctKoro cropTyKa i3 mupoKHMH o6mnaraMH i HaniBBiHctKoBHM KoMipoM, mTaHH go KoniH; yce ue - 3 KopuaHeBoro cyKHa, 3 npeTeH3iero Ha «cnpaBxmft ogar», ^o6 3 nopora BigKugaTH ycaKe TaM «das Man» (6e3oco6oBicTt - nepeKn.); Togi mh TintKH nigcMiroBanuct Hag uhm kocttomom, HaM HaBiTt Ha gyMKy He cnagano, ^o ue 6yB cBoepigHHH KoMnpoMic Mix uHBintHHM ogaroM Ta yrn^opMoro mTypMoBHKiB. KopuaHeBHH Konip go6pe nacyBaB go cMarna-Boro o6nuaaa i aopHoro Bonocca. Цe 6yB ManeHtKHH aopHaBHH aonoBiK, aKHH BMiB noKa3yBaTH ^oKycu: Big cnyxaaiB xoBanoca Te, ^o BiH TintKH-Ho BigKpHB. TexHiKa Horo neKuifi 6yna 3BegeHHaM aKoict cnopygu i3 gyMoK, ^o6 noTiM 3HecTH 11 i 3anumHTH 3axonneHHx cnyxaaiB y nycToTi, Ha caMoTi i3 3aragKoro. Mix iHmHM, BMiHHa 3aaapoByBaTH Mano TaKox i gyxe cyMHiB-Hi HacnigKu: boho npuBa6nroBano 6intm-MeHm ncuxonaraaHHx oci6; ogHa cTygeHTKa nicna Tptox poKiB po3ragyBaHHa 3aragoK cKmanna xuira caMo-ry6cTBoM.
BaxKo onucaTH o6nuaaa raHgerrepa, agxe BiH HiKonu He gHBHBca go-cHTt goBro nepeg co6oro. TunoBHM BHpa3oM 6yB npauroroauH no6, 3aBica Ha o6nuaai, noTynneHi oai, aKi BiH pa3 no pa3 nigBoguB Ha MHTt, ^o6 nepeKo-HaTHct y cHTyauii. Mk^o x BiH 6yB 3MymeHHH, cKaxiMo, y npuBaTHiH po3-MoBi, gHBHTHct npocTo y Biai, Togi o6nuaaa cTaBano 3aKpHTHM, BTpaaano BneBHeHicTt, BiH He MaB npupogHoi rnupocTi y cninKyBaHHi, ^o KoMneH-cyBanoct HacTopoxeHo-xuTporo cenaHctKoro HegoBiporo. HeKuii BiH arnaB, gHBnaauct y 3anucu, 6e3 6ygt-aKux xecTiB i ryaHux $pa3. GguHHM pmo-puaHHM 3aco6oM 6yna BumyKaHa HeynepegxeHicTt i cxoxa Ha Te3H aiTKa no6ygoBa, ^o BHKnHKana Hanpyry. Togi Horo o6nuaaa cTaBano gyxe BHpa3-hhm 3aBgaKH HenpuxoBaHHM 3ycHnnaM, cnpaMoBaHHM Ha KoHueHTpauiro, - BHHHKanu xoa i HerapHi, ane gyxe uixaBi acHMeTpii. Ha BunyKnoMy no6i cuntHo BHcTynana xuna, BoHa gogaBana o6nuaaro xHireBocTi i npauroBana, He 3Baxaroau Ha cnyxaaiB; npoMoBa 1x 3BopymyBana, xoaa h He npoMoBna-na go hhx. BiH HaBMHcHe cToaB BigcTopoHeHo 3a Ka^egporo, neperopTaroau i nporonomyroau cTopiHKy 3a cTopiHKoro 3 yneBHeHicTro, ^o gaBHo nepe-TBopunaca Ha 3BHaKy. Ha ocTaHHiH neKuii y Map6yp3i cTygeHTH noKnanu
на кафедру букет бших троянд. В1н прийшов, як завжди, дивлячись соб1 п1д ноги, шднявся на кафедру, щоб завершити св1й курс у вже натвпо-рожн1й аудиторп. Як же не пасували до всього цього троянди, як1 в1н незадоволено 1гнорував!
Захоплений енерг1йною серйозн1стю цього маленького пганта, котро-го ми з моменту виходу «Буття 1 часу» називали «мудрецем часу», я витра-тив марно чотири роки, щоб встановити людсью стосунки з тим, хто все життя уникав особистих контактов, хто т1льки на лекц1ях, концептуально перенасичених та адресованих до «вс1х 1 н1кого», виголошував те, що не м1г або не бажав сказати в1ч-на-в1ч. Його знання простягались у межах недов1ри. Здобутком ше1 недов1ри, з яко1 вони походили, стала майстерна критика 1снуючо1 традицп. Наукову осв1ту в1н здобув з перших рук. Його б1блютека була не з1бранням книжок, вона обмежувалась класичними творами, як1 в1и вивчав ще у молод1 роки. Шровщш вчення античност1 та середньов1ччя вш знав досить добре, проте не терпв ан1 соцюлоги, ан1 психоанал1зу. Його надм1рна критика всього, що пов&язано з освггою 1 культурою, притягувала 1 в1дштовхувала нас; сам же вш з пщозрою обе-р1гав ус1 входи 1 виходи свое1 лисячо1 нори, де також не почувався добре. В1и страждав вщ свого навмисного усампнення, часто робив спроби роз-ширити коло спшкування, звщки знову вт1кав до самого себе, втягуючись у роботу, яка сприяла закам&ян1лост1 й застиглост1 його сутност1, хоча та у свош основ1 була м&якою 1 вразливою.
За походженням вш був простим сином рем1сника, який у професш-ному житт1 перетворився на патетичного представника свого стану, од-ночасно заперечуючи його. 6зу1т за вихованням, вш - через обурення - став протестантом; в1и е схоластичним догматиком за осв1тою 1 екзис-тенц1альним прагматиком з досвщу, теологом завдяки традицп 1 атею-том у дослщницькш д1яльност1, а як юторик - ренегатом свое1 традиц1г. Йому була притаманна екзистеншальшсть К&еркеГора, гегел1вська воля до системи, д1алектичний метод поруч 1з браком змктовно1 глибини, аподиктичн1 твердження, що походили 1з духу заперечення, прихиль-н1сть до втаемничення; в1и був допитливий як н1хто 1иший, радикаль-ний в останн1х запитаннях 1 компромюний у передостанн1х, - ось так суперечливо впливала ця людина на свогх учн1в, як1, незважаючи ш на що, залишалися з ним, адже свош фшософським водшням в1н значно перевищував ус1х шших ун1верситетських професор1в.
Гертрауд Цезар1
Мандри Kpi3b 6ypeMHi часи
Народну школу я зак1нчила у сел1 В1бл1гверде в горах. Але л1дей для старшокласникв був у м1ст1 в долиш. Автобус1в тод1 ще не було. бдиною можлив1стю здобути освпу був щоденний марш-кидок у долину, який ми зд1йснювали командою у такому склада я, моя подруга Грета i ще четверо дней. Вранд1 дорога до школи тривала майже п1втори години, а шлях до дому - майже дв1. Щ походи в1дбувались у будь-яку пору року, не зважаючи на погоду. На зворотному шляху ми дв1ч1 в1дпочивали п1д високими буками. Там були кошики для паперу з надписом, який врь зався у мою пам&ять: «Той, хто полюбляе тут вщпочивати, мае вщ см1ття л1с оберггати».
Не зважаючи на виснаження в1д таких «поход1в», яю не в1дом1 сучас-ним учням, я ще б1гла на дитяч1 спортивн1 змагання р1зних р1вн1в. На загально н1медьких змаганнях меш вдалось вибороти перше м1сде. На мене надши в1нок з дубового листя i нагородили грамотою, тдписаною самим Гшденбургом.
На кангкулах ми !здили по крат, оглядали пам&ятки арх1тектури, краевиди, в1дв1дували музе!. У Франкфурт! на Майш я записалась до ба-сейну, навчилась плавати i навпъ склала 1спит з дього виду спорту.
Влггку 1930 р. наш директор лщею орган1зував в рамках Об&еднання н1мд1в за кордоном (Verein fer das Deutschtum im Ausland) по!здку до Зальдбурга. Там ми зустршись з н1мдями з усгх куточюв св1ту. Для мене де була велика под1я. На сдеш п1д в1дкритим небом ми виконували на-родн1 танд1, брали участь у факельнш ход1 по темним вуличкам. Заль-дбург - де мое улюблене м1сто. Згодом, вже у дорослому житт1, я часто 1здила туди на фестивал1 класично! музики, особливо коли симфон1ч-ним кондертом диригував Караян.
У моему клас1 панувала атмосфера щиро! дружби. Наше життя було рад1сним, ми залюбки тандювали, б1гали на ковзанах та лижах, грали у
тен1с. Захоплювались також шшими видами спорту, передбаченими на-вчальним планом.
В1кна нашого г1мнастичного залу виходили на ринкову площу, де за-вжди юрбились люди. Але одного разу, це трапилось у 1932 р., я зазир-нула у вжно 1 здивувалась: площа була пустою. Але зненацька вона стала наповнюватись людьми, що приходили групами. Ми чисто 1з ц1кавост1 також вибнли на не1 1 змшались з натовпом. Ось на саморобнш сцен1 з&явився принц Август Вшьгельм. Ми називали його «АУВ1». Вш проголосив палку промову, аитуючи за НСНРП та Адольфа Птлера. В на-ш1й глибинц1 таке не часто траплялось. АУВ1 вдалось справити на нас велике враження.
Дома я дала волю почуттям 1 за общом без перестану розповщала про побачене 1 почуте. М1й батько спочатку мовчав, щоб я вибалакалась. По-т1м надав свш коментар, стиснувши його до одного речення: «Донечко, це полггика про все 1 н1що, а ми соб1 не можемо цього дозволити». Слова батька змусили мене дещо замислитись, але у глибиш душi я вважала, що погляди батька е застаршими.
У т1 часи заклики нац1онал-соц1ал1зму знаходили все бшьше при-хильникв. Через свггову економ1чну кризу 1 безроб1ття багато людей покладали сво1 спод1вання на Адольфа Птлера, вбачаючи у ньому сильну особист1сть, здатну змшити гхню долю на краще. Б1дн1сть 1 злиденн1сть тих час1в не можна пор1вняти 1з сучасними 1х проявами. Усп1х на вибо-рах у 1933 р. Птлеру був гарантований.
Старшу школу я закшчувала вже в нових умовах з новими законо-давчими актами. Мш випуск 1 нас ус1х освпш чиновники розглядали як щось на зразок «пщдослщних кроликв». В1д природи я мала низку сприятливих передумов для здобуття вищо1 осв1ти. У мене була сила 1 спритн1сть, необхщш для занять спортом, позитивне ставлення до това-риського життя, вм1иня сп1лкуватись з людьми р1зних соц1альних про-шаркв, зрештою зовн1шн1сть, яка в1дпов1дала нордичному расовому психозу: блондинка з блакитними очами, великий зрют 1 струнк1сть.
Вл1тку 1933 р. наш випускний клас погхав на тиждень на екскурс1ю до Мозеля. Нас супроводжували наш класний кер1вник, якого м1ж собою ми називали «Д1рексом» 1 дуже його любили, а також молода 1 розумна вчителька ф1зичного виховання. Я милувалась краевидами Мозельсько1 долини, 1з захопленням розглядала старожитн1 римськ1 пам&ятки у Три-р1. До ше1 екскурс1! я нав1ть н1чого не знала про «чарочку вина». Але ця екскурс1я розширила м1й досвщ також 1 у цьому напрямку. Батьки наших двох однокласниць були власниками готел1в 1 мали зв&язки з вино-робами. Вони влаштували для нас дегустац1! вин, яю супроводжувались ц1кавими лекц1ями про мистецтво виноробства, про збер1гання вин та
KyntTypy ix BxHBaHHa. nig aac ogHoro 3 TaKHx 3axogiB mh no6aaHnu Ha cTiHi BipmHK, HanucaHHH BenuKHMH niTepaMH go Toro x - 3 goTenHHMH inrocTpauiaMu:
^HB-6yB ogHH ryntTaH, BigoMHH Ha Bect KpaH. Ea6iH i Bonourora MaB aapoaKy 3a gpyra. Horo Eor noKapaB -3gopoB&a Bigi6paB.
PagocTi HamiH He 6yno Mex, Konu mh no6aaHnu ueH Hagnuc Ha nomro-BiH KapTui 3 KpaeBHgaMH. <^e Te, ^o Tpe6a!», - Bupimunu mh i Hagicnanu KapTKy HamoMy BaHTenro MaTeMaTHKH. Цe 6yB Hag3BHaaHHo 6e3rny3gHH i orugHHH BaHHoK. Ane Toro, ^o 3po6neHo, Bxe He noBepHem. Hac Tpoxu BunpaBgoBye Te, ^o ueH Barnent BigayBaB Haconogy, npuHHxyroau yamB. flo niuero BiH npuxoguB y aopHiH yrn^opMi ececiBua, Hac gpaTyBanu Horo ao6oTH i rani^e. flo Toro x ueH npuxuntHHK «congaTctKoro cTHnro» MaB xHTKy xogy, HaneBHe, nonro6naB xuntHym okobhtoi. MKoct BiH 3ary6uB cBiH 3anucHHK, aKHH BunagKoBo noTpanuB go Hamux pyK. 3BigTH mh gi3Ha-nuct, ^o BiH rnyMnHBo ouiHroBaB Hac 3a OpeHgoM.
Ha noaaTKy 6epe3Ha, nicna ycnimHo cKnageHHx eK3aMemB, 6yB BHnycK. Bnaga nigroTyBana gna Hac cropnpH3, aKHH Ha3HBaBca «3pinicTt aK gonycK go bh^oi ocBiTH». Ee3 ogepxaHHa TaKoro cBigouTBa 3pinocTi Ham aTecTaT npo noBHy cepegHro ocBiTy He gaBaB npaBa HaBaaHHa y Bumax. flo Toro x 6yno KintKicHe o6MexeHHa: TintKH 8% a6iTypieHToK (to6to 30% Big ixHtoro 3arantHoro aucna) go3Bonanoct npuHMaTH yHiBepcHTeTaM. IcHyBana ^e H iHma nepenoHa. KoxHa a6iTypieHTKa Mana niBpoKy Big6yBaTH TpygoBy no-BHHHicTt. flna ycix mmux TaKa noBHHHicTt 6yna go6poBintHoro. HeraTHBHa ouiHKa BHKoHaHHa TpygoBoi noBHHHocTi 3aKpHBana mnax go ymBepcHre-Ty. y HamoMy Ta6opi Hac a6iTypieHToK 6yno nume 4 cepeg 36 TpygoBHx giB (Arbeitsmaiden), TaK nigHeceHe Ha3HBanu BonoHTepoK.
Цi BonoHTepKH 3 nigo3poro cTaBHnuct go Hac, 6o mh npauroBanu npuMy-cobo i 6ynu 3aHHaTi Ha HaHBaxaux po6oTax. M, HanpHKnag, noBHHHa 6yna 4 THxHi npaTH pyKaMH nocTintHy 6inH3Hy Ha npantHiH gomui. nig aac Beликих канжул ми працювали на кухнi i, окрш 36 трудових дiв, мали об-слуговувати ще 100 дiтей з табору для вщпочинку. Праця починалась о шостш ранку i завершувалась пiзно увечерi о 21-22 год.
Окрш цього, була ще сощальна служба. Для мене вона складалась з обслуговування жiнки, хвороi на сухоту, ведення домогосподарства та откування ii розбещеним синочком. I це цший мiсяць.
Bлiтку i восени ми працювали на сшьгоспроботах, збирали помiдори та фрукти, копали i сортирували картоплю, носили лантухи до вантажь вок. Для мене це була незвична i виснажлива дшльтсть. Але я намага-лась виконувати ü якомога найкраще, щоправда, це потребувало висо-кого рiвня самодисциплши. Такоi унiформи, яка видавалась тзтше у RAD (Reichsarbeitsdienst - робоча служба рейху), у 1934 р. ще не було. Ми мали самостшно шити собi одностроi. Наша «ушформа» складалась з темно-синьоi сшднищ, блакитноi краватки, бiлоi блузки з довгими рукавами, робочоi сукш у блакитно-бшу смужку з бшим комiром i фарту-хом. Мош наставницi з шиття i робоп за швейною машиною я вдячна й дотепер, бо моя «майстертсть з шиття одягу» привчила мене пщганяти одяг пiд фиуру.
Нашу табiрну повсякденнiсть одного разу перервала «юторична по-дiя». До нас пртхала головуюча трудовоi повинностi Вестфали. Вона наказала нам опiвднi вишикуватись на плацу i довго нас оглядала. По-тiм пролунала команда «Уперед». Спочатку викликали мене, а потш ще три дiвчини. Ми мали хутко натягнути на себе темно-сиш спiдницi i бiлi блузки та влiзти до кузова вщкршш вантажiвки. Питання «що», «куди» i «навiщо» носились у головi, але ми вагались iх озвучити. Зрештою прт-хали до замку «Будденбург». Нам та трудовим дiвам з шших таборiв було наказано вишикуватись на мютку перед входом до замку. У цш позицп ми терпляче вистояли деклька годин, очжували, самi не знаючи чого. Не було жодноi здогадки щодо намiру наших керiвникiв i призначення цього заходу. Надвечiр раптово задощило. Нас, змоклих до кiсток, роз-ташували по приватних домiвках, але про спання й не йшлось, бо треба було сушити i прасувати нашi унiформи.
Bранцi усе повторилось знову, хiба що вдалось розвщати, що у цьо-му замку розташувались чоловiчi ресурси вiдбуття трудовоi повинностi, вони мали тепер проявити себе у справах спортивних. На нас це справило б враження. Раптом здшснилось непередбачуване: невщомо звiдки перед нами представ Птлер зi своею свитою. Вони зупинились на вiд-станi к1лькох метрiв вiд нас. Ми демонстрували Гплеру нашi спортивнi таланти, але вш був подумки десь в шшому мiсцi. Згодом це враження було пщкршлено iсторичними фактами. Прямiсiнько вщ нас Гiтлер по-iхав на розбiрки з Ремом. На згадку про це сумнiвне «щастя зустрiчi з
фюрером» 1 тортури шикування фотограф ув1ков1чив нас на сушсному фото, де я стою б1ля Г1тлера.
Моя трудова повиншсть завершилась у жовтш 1934 р., меш дали хо-рошу характеристику, яка була перепусткою до ун1верситету. Я завжди мр1яла студ1ювати природнич1 науки 1 ф1лософ1ю. Отже, я обрала першим м1сцем навчання Фрайбурзький ун1версигет. Зоолог1ю там ви-кладав професор Шпеман, а ф1лософ1ю - 1дол н1мецького студентства Март1н Гайдеггер. Моя старша за мене подруга була його докторанткою 1 п1д1гр1вала мо! ф1лософсью амбщп. Разом з нею я в1дв1дала його лекщю про Гьольдерл1на 1 була в захват1. Але страшилася п1д1йти до деканату 1 записатись на курс до професора Гайдеггера, який зд1йснював жорстку селекщю ус1х охочих. Щоб потрапити сюди, треба було пройти курси з давньогрецько! мови 1 розширено! латини. Назван курси я пройшла у скороченому вар1анп. Цього факту я не приховувала 1 з1зналась Гайдег-геру, що спотикнулась на Цезар1. Але на подив вш поставився до мене дуже доброзичливо, я була записана на семшар з гегел1всько! ф1лософп держави, який в1н в1в разом з в1домим юристом, професором Вольфом.
Я була зачарована неперес1чною особистктю Гайдеггера, який сид1в на недосяжному для мене високому духовному трош. В1н дуже вплинув на мене. 1з сором&язливост1 я н1яков1ла, коли треба було висловлюватись на фшософсью теми. Гайдеггер завжди п1дбадьорював мене, ставився до мое! скутост1 з порозум1нням, давав дружш поради. Одягався м1й кумир просто, наче шварцвальдський селянин. Вранц я часто зустр1чала його у такому вбранш в трамва!. Ми сп1лкувались по дороз1 до ун1верситету. У мене була також нагода зазирнути за лаштунки його приватного життя, бо в1н часто влаштовував у себе вдома вечорниц1 для учасник1в сем1нару.
Студентське життя не обмежувалось навчанням. 1снували ще 1нш1 студентсью обов&язки, як1 перел1чувались у так званому «зошил обов&язк1в». Я обрала для себе «службу опов1щення» з в1дпов1дним на-вчальним курсом. Усе починалось досить невинно з випускання пошто-вих голуб1в на гор1 у передм1ст1 Фрайбурга. Пот1м треба було братись за азбуку Морзе. На екзамен1 ми повинн1 були розшифрувати текст, зм1ст якого був витриманий в дус1 1деолог1! нацюнал-сощал1зму 1 через свою дик1сть викликав певн1 складнощ1. В1н застряг у мо!й пам&ят1: «Ти вихо-диш зам1ж не т1льки за чолов1ка, а й певною м1рою за ус1х його предк1в».
Ще одним мо!м дорученням стала «навчальна служба». В основному вона передбачала в1дв1дування занять, як1 проводили вчител1 у школах та !хньому анал1з1, мен1 також дозволяли проводити пробш уроки. Упро-довж трьох м1сяц1в я повинна була проводити 10 годин занять щоденно у 8-му клас1 для д1вчат. У характеристик в1дм1тили м1й 1нтерес до педа-гог1ки, особливо до самост1йного проведення занять. В школ1, яка була
закр1плена за мною, були дуже добр1 в1дносини м1ж вчителями та учня-ми. Для мене було приемною несподшанкою, коли перед Р1здвом мо1 п1доп1чн1 з1 словами вдячност1 подарували мен1 мшечок з печивом та альбом з фотограф1ями класу. До м1шечку була прив&язана записочка: «Ласуйте 1 розважайтесь , подорожуючи на Р1здвян1 свята».
Наприкшщ зимового семестру я попрощалась з Фрайбургом. Кож-ний студент був зобов&язаний пройти так званий схщний семестр (081-8ете81ег). Обирати можна було м1ж Бреслау, Данцигом 1 Кенпсбергом. М1й виб1р пав на Кенпсберг, де починав свою науково-педагопчну дь яльн1сть професор Мотес. Сво1 лекцп з ботанжи вш починав рано вран-ц1, а наприкшщ тижня проводив зм1стовно насичеш екскурсп по диво-вижн1й Прусп.
П1сля л1тнього семестру 1936 р. завершилось мое навчання у Схщнш Прусп, чудов1 ландшафти яко1 щдкорили мое серце. Я хот1ла залиши-тись тут, завершити навчання 1 одружитись. Оскшьки м1й майбутн1й чо-лов1к був б1ологом 1 часто знаходився в експедишях, а я як дружина мала б його супроводжувати. Але дозвш на усе це можна було отримати лише за умови наявност1 науково1 квал1ф1кацп як перепустки до самост1йних наукових досл1джень. Отже, треба було сумлшно 1 з рад1стю продовжу-вати студи, щоб скласти випускний екзамен. Трохи забпаючи наперед, скажу, що щ плани не зд1йснились. Мш наречений в1дмовився вступати до партп з ус1ма насл1дками, як1 витжали з цього. Його запрошували як науковця в США, але вш залишився у Н1меччин1. Його втиснули у лей-тенантську форму 1 вщправили на сх1дний фронт, де вш 1 загинув.
Повертаючись до довоенного перюду, треба згадати про наш1 спроби вийти за рамки доктрин, яю панували у т1 роки. На мош мал1й батькв-щин1 у м. Альтена була вщкрита перша м1жнародна молод1жна турбаза. Там 1 у нас вдома вже гостювали американсью студентки. Тепер вони хо-т1ли разом з нами здшснити велотур по Ншеччиш. Ми з1брали ус1 необ-хщш для цього папери, але з вщомства Балдура фон Шираха надшшла телеграми «В1дмовити!»
Дозв1л по шшим каналам вдалось отримати Р.Ширману, засновнику нашо1 турбази. Ми потоваришували з американськими студентами 1 п1д-тримували т1сн1 стосунки 1 п1сля вшни.
Мое навчання я продовжила в Бонш. В боннськ1 семестри навчання було дуже ущльненим. Зошит «Обов&язюв», пор1вняно з фрайбурзьким, ще бшьш розширився. Ми навчались волод1ти зброею, оволод1вали спе-ц1альн1стю телефон1сток 1 телеграфюток. Мен1 подобалось працювати на комутатор1. Я поеднувала нав1ть м1жнародш розмови.
Випускний екзамен з цих «служб» вщбувся за день до мого народжен-ня у казарм1 служб пов1домлення вермахту. Прим1щення казарм, як на
мене, мали дуже смгшш назви. Усюди були солдати, яй п1дсм1ювались над нами. Ми вщповщали !м не менш дотепно. Панувала атмосфера не-рвових веселощ1в, яка вит1снила страх перед екзаменом.
На лигах кангкулах 1937 р. я задумала здшснити майже авантюрист-ський для тих час1в план. Моя подруга вже вшхала до Англп як Au-pair-Mдdchen, тобто пом1чнидя по домогосподарству. В наступному семестр1 професор Вайбель доручив меш п1дготувати реферат на тему «Еконо-мжа, поселення та транспортн1 зв&язки у п1вн1чно-сх1дн1й Ашлп». Моя подруга знайшла родину, яка погодилась прийняти мене на чотири мь сяд1. Я озбро!лась книжками з англшсько! кухш та прикупила робоче вбрання. Грошей тод1 дозволяли проводити як ют наплакав: на все про все тшьки 10 рейхмарок. Через де мш вояж мав щось в1д авантюризму. З Кельну тод1 !хав один-однiсiиький потяг. Я сидша сама у купе, а на перош прогулювались молода дама у супровод1 старшого чолов1ка, час вщ часу кидаючи око на мене. Раптом вони з&явились у моему купе. Чо-ловж представився i познайомив мене з дочкою, яка закшчила школу у Берлiиi i хотiла по!хати до Лондону на вщвщини родичiв. Вона уперше подорожувала сама, отже, турботливий батько попросив мене пригля-нути за нею. Вш мав у Берлiиi хiмiчний завод. Я одразу збагнула, що йдеться про еврейку, яка намагалась емпрувати, i намагалась якомога втамувати !! хвилювання. Пiсля прикордонного контролю ми вдихнули з полегшенням, хоча моя супутнидя була знесилена вщ нервового i душевного напруження.
Опiвночi в Лондонi я вже стояла на перош з 10 рейхмарками у кише-нi. Моя подруга раптово захворша на ангшу, мо!х потендiйних робото-давдiв я ще не знала. На думку приходили тшьки слова мое! мами щодо «пригод з 10 марками». Тодi я хоробро пояснювала: якщо
