ИСТОРИЧЕСКАЯ ПАМЯТЬ И СОЦИАЛЬНЫЙ МИФ КАК ФОРМЫ ИНТЕПРЕТАЦИИ ПРОШЛОГО

УДК 130.1:165.191

DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.40.155891

Стасевська Оксана Анатолпвна,

доцент, кандидат фшософських наук, доцент кафедри культурологи Нащонального юридичного ушверситету iменi Ярослава Мудрого

e-mail: sanasko@ukr.net ORCID ID: 0000-0003-1415-7984

Досл1джено специфжу iсторичног пам&ят1 та сучасного сощального м1фу як важливих форм ттерпретацт минулого на основi результатiв, положень та ви-снов^в, висловлених у працях втчизняних та тоземних учених. Розглянуто особли-ву гх актуальтсть у перiод трансформацтних змт сустльства. Проаналiзовано проблему взаемодп та взаемозв&язку iсторичног пам&ятi та сучасного сощального мiфу та гх вплив на систему цтностей сустльства.

Ключовi слова: iсторична пам&ять, сучасний сощальний мiф, ттерпретащя минулого, трансформащя сустльства, iсторичне знання, цiнностi.

Постановка проблеми. Аналiз феномену штерпретаци минулого як фактора конструювання реальности викликае тдвищений штерес багатьох мис-литeлiв сучасносп. У гумаштарному знанш поняття «штерпретащя» вико-ристовуеться у значенш, близькому до розумшня, спрямованого на осягнення смисшв. 1нтерпретащя минулого здшснюеться офiцiйною iсторичною наукою, юториками, якi застосовують пeвнi оцiнювальнi критерп. Водночас у сучас-ному свт новацiею е використання юторично&1 пам&ят та сучасно&1 мiфотвор-чостi для пояснення та конструювання картини минулого. Владш eлiти активно користуються iсторичною пам&яттю задля формування iмiджу держави й нацГi, створення офщшно&1 версп юторп у протистояннi опонентам на мiж-народнiй арeнi, у пошуках самовизначення, позицiонування в сучасному свт, а головне - власного внутршнього самовизначення та консолщацп.

Проблема юторично! пам&ятi та штерпретаци нащонально&1 юторп зберь гають свою актуальнють протягом тривалого часу у транзитивних суспiльствах оскiльки вона е потужним ресурсом для мобшзацп суспiльства у виршенш питань його трансформаций тобто здшснення переходу вiд сощально&1 системи, що визнаеться застарiлою та вщжившою, але ще не набула нового стану. Украшське суспiльство перебувае у сташ активно&1 трансформаций динамiч-ного переходу-розвитку iз чiтко означеними рисами: кризою iдeнтичностi;

© Стасевська О. А., 2019 165

амбiвалентнiстю, що супроводжусться одночасним пщтриманням рiзновек-торних цiнностей; активiзацieю мiфотворчостi; конфлiктнiстю як вiдсутнiстю абсолютного консенсусу в суспiльствi тощо. Ця межа конфлштносп перш за все проходить через юторичну пам&ять народу.

Глобалiзацiя як культурний феномен, що супроводжуеться руйнацieю традицiйних основ культури, кризою нацiональних держав, загостренням проблеми сощально&1 iдентичностi, дае новий iмпульс для активiзащi сощально&1 мiфотворчостi, поширення соцiальних мiфiв, принциповою вiдмiннiстю яких е орiентованiсть на соцiальнi реалп та тiсний зв&язок iз сучасними со-цiальними процесами, нiж це було рашше, а також потужна впливовiсть на суспiльну свiдомiсть задля згуртовування певно&1 сощально&1 групи [4; 8; 13].

Особливу актуальшсть дослщження надае специфiка динамiки сучасного украшського суспiльства, коли в умовах панування сощально&1 невизначенос-тi глобального св^ необхiдним стае звернення до витоюв нащонально-ци-вшзащйно&1 iдентичностi з метою змщнення сощально&1 та пол^ично&1 стабшь-ностi. У вiтчизняному сучасному науковому просторi останнi десятилiття поширюеться защкавлешсть меморiальною тематикою, питаннями констру-ювання юторично&1 пам&ятi як способу подолання духовно&1 кризи i розiрванос-т сощокультурно&1 спадкоемностi. Осмислення минулого в умовах панування в суспшьста плюралiзму виступае фундаментом цiлеспрямованого розвитку суспшьства, а також у контекстi реалш постсучасностi стае одним з джерел для формування нових сощальних перспектив. Крiм того, пiдвищений ште-рес до юторичного минулого детермiнуеться втратою чинно&1 довготривалий час сощально&1 щентичносп, яка була вбудована в юторичну самосвiдомiсть та визнана в сьогоденш як неправильна, хибна. Також важливим фактором пiдвищення потреби в новш штерпретацп юторп можна визнати «прискорен-ня часу», що пришвидшуе вщдалення вiд минулого та вимагае його пояснен-ня й розумiння. Пошук «нового» iсторичного минулого, «шших» штерпрета-цiй вiдомих iсторичних фактiв компенсуеться мiфологiчним конструюванням.

Анал1з останн1х дослщжень 1 публжацш. Iсторiографiя проблеми осмислення сощального мiфу масштабна, але незважаючи на великий масив дослщжень вщсутне едине визначення поняття «соцiальний мiф», автори зо-середжуються на окремих аспектах цього феномену, на аналiзi присутностi мiфу в окремих складових суспшьного життя. Пщгрунтям для розумiння сучасного мiфу стали роботи М. Елiаде, К. ЛевьСтросса, Р. Барта, Б. Малиновского, М. Елiаде, К. Г. Юнга, Е. Касарера. А. Шопенгауера, Ж. Сореля, П. Гуревича. Втизняна наукова традищя вивчення соцiального мiфу лише починае формуватися на межi ХХ-ХХ1 столiть, що пояснюе нечисленнiсть дослщжень, присвячених визначенню специфiки соцiального мiфу та його впливу на суспшьство. Таким чином, можна констатувати, що вивчення феномену сощального мiфу характеризуеться швидше постановкою проблем, шж 1&х ршенням.

Необхiдно вказати на вiдсутнiсть ч^кого методологiчного пiдходу до осмислення заявлено&! проблеми, отже, виявлення важливiших характеристик сощального мiфу автор здiйснюе на основi результатiв, положень та висновюв, висловлених у працях вiтчизняних та шоземних дослiдникiв [1; 6; 7; 14; 19].

У XX ст. та на початку XXI ст. науковщ активно вивчають категор^ «исторична пам&ять», пiд якою розум^ть знання про минуле, що е актуальним та функцiонуе в певному суспшьста [2; 3; 12; 16; 18]. Оригинальному трак-туванню з фшософсько! точки зору феномену юторично! пам&ятi присвяченi працi Ф. Анкерсм^а, Т. Адорно, П. Нора, А. Ассман, П. Хаттона, М. Халь-бвакса та iн. Фундаментальнi висновки щодо сутностi пам&ятi здiйсненi ро-сiйськими вченими М. Баргом, Г. Зверевою, О. Полетаевим, Л. Ретною, I. Савельевою, Ж. Тощенко. Проблема юторично! пам&ятi, 11 визначення, формування та буття в сучасному свт входить в коло дослiджень таких су-часних укра&нських науковцiв, як Я. Грицак, I. Гирич, Л. Зашкшьняк, Ю. Зер-нiй, А. Киридон, О. Кривицька, В. Масненко, О. Смоляр, О. Удод, Ю. Шапо-вал та ш.

Формулювання шлей. Метою та завданням автора е осмислення специ-фiчностi юторично! пам&ятi та сучасного соцiального мiфу як форм штерпретацп минулого, експшкацп позитивного та негативного в 1&х взаемодп й сут-ностi 1&х впливу на стан системи щнностей суспiльства.

Виклад основного матер1алу. Критичне сприйняття юторично! пам&ятi -завдання юторично! науки, у яко&1 е всi можливостi проникнення в п глибини та вiдтворення цшсно&! картини минулого за критерiями ютинносп. Оскiльки за своею суттю юторична пам&ять емоцiйно та iндивiдуально забарвлена й здатна до мiфологiзацii, це зумовлюе можливють П деформацiй вщповщно до цiлеспрямованих зусиль зацiкавлених сощальних груп: перебшьшуеться або нiвелюеться роль певних iсторичних постатей, змiстовно «переглядають-ся» та «переоцiнюються» конкретнi юторичш подii. Тому одна з найважливь ших проблем, вирiшення яко&1 набувае особливо!& актуальносп в Украiнi, стосуеться наукового вивчення минулого. Мiж професшними iсторичними дослiдженнями i рiзними формами штерпретацп минулого нерщко виникають розбiжностi: переживання iсторii вiдбуваеться саме iз сучасного, в силу об-ставин сьогодшшнього дня актуалiзуються тi чи iншi пласти iсторичного досвiду, минулi подii можуть знову стати живими i значущими. Складнiсть iнтерпретацiй пов&язана iз 1&х колективним характером. Трансформащйний стан суспiльства завжди характеризуеться спробами переглянути пережите, перевпорядкувати змiст юторично&! пам&ят^ пристосувати П пiд тимчасовi по-лiтичнi iнтереси. Змiст та смислове наповнення знань про давне часто залежать вщ суб&ективних аспекпв, конструюються в сьогоденш та вщдзеркалю-ють бачення пережитого спiльнотою у випдному певним владним елiтам свiтлi [24, с. 129].

Поняття «юторична пам&ять» стало активно використовуватися в уах видах соцiогуманiтарного дискурсу. 1сторична пам&ять е складовим елементом вторично! свiдомостi (яка концептуалiзуе зв&язок минулого, сьогодення й майбутнього) та водночас вона постае одним iз !! джерел (поряд з офщш-ними державними концепщями, науковими теорiями, юторичною мiфологiею, релiгiйними ученнями, витворами лггератури та мистецтва). Як сощокультур-ний феномен це поняття не мае однозначно! дефшщп та по^зному визна-чаеться окремими авторами, але дуже часто трактуеться як сукупнiсть уявлень про сощальне минуле, що юнуе в суспiльствi як на масовому, так i на шдивь дуальному рiвнi [9, с. 156-159]. Имецький iсторик Й. Рюзен вважае, що ю-торична пам&ять виступае i як ментальна здатнiсть суб&ектiв збер^ати пережитий досвiд, i як результат певного упорядкування спогадiв, що здшсню-ються в ходi оформлення вторично&! свiдомостi шляхом осмислення пережитого досвщу[21]. I. Савельева та А. Полетаев наголошують на тому, що юторична пам&ять е iдеологiзованою iсторiею, яка найбiльш пов&язана з виникненням держави-нацп [22, с.170-220]. А. Киридон тлумачить юторич-ну пам&ять як сукупшсть уявлень про соцiальне минуле, яю iснують у сус-пшьсга на масовому та iндивiдуальному рiвнях, з урахуванням !х когштив-ного, образного та емоцшного аспектiв [15, с. 112-116]. Таким чином, вiзьме-мо за основу нашого дослщження таке розумiння юторично! пам&ятi: вона е сощальною за своею природою та надшдивщуальною за формою свого буття, це спосiб збереження i передачi соцiально значущого досвiду, збере-ження спогадiв про минулi явища-подп в сьогоденнi, що е ноаями щентич-ностi для певно! групи людей. Отже, вона постае як атрибутивна характеристика сустльства (сощокультурного оргашзму), дозволяючи вiдтворювати умови свого власного юнування на всiх етапах розвитку.

Аналiз науково! лiтератури з проблем вторично!& пам&ятi дозволяе ви-окремити сутнiснi !! ознаки. До основних характеристик належить !! социальна детермгновангсть, базовють щодо формування шдивщуально! та сустльно! свiдомостi, через що вона безпосередньо впливае на сустльну свщомють. Вiдповiдно вона виконуе таю функцп: iнформацiйну (акумуля-щя та трансляцiя соцiально значущо! шформацп); iдентифiкацiйну (ото-тожнення суспiльства або окремого його члена iз певною юторико-культур-ною спiльнотою); органiзацiйну (структурування сощуму у часi); св^о-глядну (теоретичне осмислення сощального досвiду); цiннiсно-орiентовну (виявлення й трансляцiя цiннiсних смиошв, визначення цiннiсних орiенти-рiв) [24].

Важливо зауважити, що юторична пам&ять е вагомою складовою аксго-сфери культури, вона не тiльки постае сама як цтшсть, а й реалiзуe потребу збереження цiлiсностi втизняного духовного простору, виробляе в суспшьста стiйкий iмунiтет проти ймовiрнiсного ризику руйнування культурно! iдентичностi, що загрожуе найсерйознiшими витратами в суспшьному роз-витку.

Також iсторична пам&ять коннективна за своею структурою, пов&язуючи сьогодення i минуле через постшне повторення: iсторiя стае культурно-юто-ричним наративом, що дозволяе кранам, народам й певним групам усвщом-лювати себе за допомогою конкретного досвщу. Вона вiдтворюе спадковiсть й безперервшсть соцiального буття, не зважаючи на те, що у деяю перюди вона «завмирае», iснуе в латентнш формi й актуалiзуеться лише за певних юторичних умов.

До специфiчних ознак iсторичноï пам&ят належить вибгрковгсть, тобто не вс iсторичнi поди, факти або особистосп набувають однаковоï мiри суспшь-ного вщгуку, що зумовлюеться критерiями i принципами певного сощокуль-турного етапу розвитку. Функщонування iсторичноï пам&ятi вказуе, що вона змшюе свiй змют на рiзних етапах розвитку не тшьки внаслiдок елективного пiдходу до факпв та явищ минулого, а й через ïx розумiння - одш й тi ж яви-ща та факти нерiдко отримують дiаметрально протилежну оцiнку, що визна-чае ïx неоднакове «звучання» у сввдомосп рiзниx соцiальниx груп. Упм по-стiйна верифiкацiя та вибiрковiсть iсторичноï пам&ятi не заважае ш створю-вати бiльш-менш однаково «цгннгсно-забарвлений» образ минулого.

Схильнгсть до гррацгональностг принципово вiдрiзняе ïï вiд юторично&1& науки, яка вiдтворюе картину давнини за критерiями iстинностi, на основi усталених дефiнiцiй, рацiональниx доказiв, нейтральносп оцiнок, перюдиза-цп тощо. Критична ощнка з боку науки може зумовлювати суперечностi мiж професiйними юторичними дослiдженнями i проявами iсторичноï пам&ять

На думку вщомого дослiдника Л. Ретно!&, вона е символгчною репрезен-тацiею минулого, каналом передачi досвщу та вщомостей про пережите, важливою складовою самощентифшацп людини та сощальних груп, склад-ним соцiокультурним феноменом, пов&язаним з осмисленням юторичних подш та iсторичного досвiду й одночасно - продуктом маншуляцш масовою свщомютю в полiтичниx цiляx, що робить ïï абсолютно вгдкритою для про-цесу м1фолог1зацй [20, с. 411-415]. 1сторична пам&ять завжди була простором застосування мiфологем або щеологем, яю дозволяли по-новому актуалiзу-вати юторичний досвiд. Унаслiдок цього вона постшно пiдсилюеться iмпульсами Ï3 сучасност завдяки aKTOBÎ3amï колективно&1 свщомосп й цшеспрямо-вано&1 дiяльностi елiт (перш за все полiтичних) як «KOHCTpyKTopiB» iсторичноï пам&ять В^чизняш дослiдники нерiдко наголошують на бтарностг юторич-Hoï пам&ятi, трактуючи ïï як постiйний, динамiчний процес запам&ятовування та забування.

Разом iз тим набувають не меншого значення у сучасному свт мехатзми мiфологiзаmï юторп, що значно пiдвищyе важливiсть осмислення особливос-тей мiфy як форми штерпретаци юторп. Мiф традицiйно постае як «сакраль зована розповiдь про минуле» i в такому виглядi вiн е обов&язковою складовою юторп, пояснюючи соцiальнy реальнiсть. Розглядаючи юторичну трансфор-мацiю мiфy, перш за все зазначимо, що в нов^нш час найбшьший iнтерес представляють не мiфи як певнi уявлення, а втшення мiфiв у рiзних суспшь-них практиках, морально-етичних системах, наут, полiтицi, повсякденностi.

Сучасна людина до кшця не розyмiе, що живе у свт мiфiв, якi постшно суттево видозмiнюються та набувають нових ознак. На цьому в однш зi сво&1&х робiт наголошував Е. Касарер: «Мы не можем полностью подавить миф или изгнать его из нашей жизни - он всегда появляется в новом обличье» [10, с. 64-86]. Людина шформацшного сустльства отримуе бшьшу частину шформаци опосередковано, що обумовлено складнютю аналiзyвати обвальний обсяг ïï потоку. 1нформатизащя життя значно ускладнила свт людина стала абсолютно вщкритою для шформацп, водночас виявилася неспроможною самостшно ïï осмислити, оцшити та впорядкувати. Сощальш мiфи доби пост-сyчасностi допомагають зорiентyватися в умовах численних економiчних, полiтичних, культурних трансформацiй на тл тотально&1& шформатизацп, яка формуе мозшчний образ дiйсностi, спричинюе ситyацiю духовного дискомфорту та розгубленосп особистосп.

Спробуемо виявити та визначити найважливiшi характернi властивостi соцiального мiфy як форми штерпретаци юторичного минулого. Одшею iз перших його ознак е принципова вгдмгннгсть вгд класичного, архшчного. Ар-хшчний мiф мав в основi свого творення народну творчють, нацiленy на захист роду, народу, держави, на збереження здоров&я людини, народу, краши, при-роди, на акумулятю масово&1& енергп, яка мобшзувала людей на певнi д^&. Сучасний мiф не мае такоï однозначноï позитивноï спрямованостi - подвгй-нгсть його наслгдкгв полягае в тому, що вш може як консолщувати суспшьство, так i нести загрозу або абсолютну дестрyкцiю в буття соцiyмy. Усi мiфи су-часност можна умовно подiлити на позитивн й негативнi, вiдповiдно вини-кае рiзна iнтерпретацiя минулого, що «розмивае» iстиннiсть подiй юторп.

Серед основних особливостей сощального мiфу дослщники видшяють його штучнiсть, цглеспрямоване конструювання в штересах певних сощальних груп на вщмшу вiд стихшно-сформованих архшчних мiфiв.

Однiею з основних якостей сощального мiфу е те, що вш мае суто функ-цюнальне, а не тзнавальне значення. Вш як шструмент покликаний сформу-вати певне уявлення про щось або виконуе функщю впливу, оскшьки мае величезний спонукальний потенцiал. Можна говорити про його гмператив-нгсть через те, що вш завжди розрахований на конкретний результат й загаль-ною кшцевою метою сощального мiфу обов&язково е спонукання сощуму до певно"1 сощально1 реакцп [23]. Сучасний мiф грунтуеться на незнанш або на неповному (вибiрковому) знанш, iгноруе цiлi фактичнi пласти, використову-ючи тiльки ■ri одиничнi факти, яю «легко укладаються» в те, що вш утверджуе. Мiф новгтнього часу, на думку П. Гуревича, може поставати як специфiчний вид щеолопчно1 практики суспiльства створення, поширення i пiдтримки iлюзiй, навмисно сформованих пашвно"1 елiтою для впливу на маси [8, с. 6-7, 63-64 ].

У межах сутшсного осмислення сощального мiфу дослщники дотриму-ються думки, що вш все бiльше рацюнал1зуеться та iдеолог1зуеться. Най-грунтовшше збiг мiфу та щеологл розглянув Ж. Сорель, який одним iз перших акцентував свою увагу на розробленш теорп соцiальниx мiфiв. Сучасний мiф, на зразок щеологл, постае як спроба рацiоналiзацiï реальностi, вш усе бiльше наповнюеться рацiональними елементами, витискаючи таю властивосп ар-ха"1чного мiфу як iррацiоналiзм, синкретизм, колективiзм, що обумовлено урбанiзацiею, прагматизмом, шформатизащею [11].

Розглядаючи соцiальний мiф як штучно створену конструкщю, заxiднi вчеш наголошують на тому, що в сучасному свiтi вiн усе бшьше маскуеться тд реальшсть, через що пщвищуе ефективнiсть свое"1 дiевостi. При цьому сучасний мiф здатний серйозно вплинути на соцiальну дiйснiсть через ^нору-вання минулого, його штучний перегляд, у такий спосiб створюючи вiртуаль-ну реальнiсть. У межах сощального мiфу розповiдь про минуле наповнюеться рацiональними обгрунтуваннями, якi знаходять пщтвердження в емоцiйному досвiдi. Унаслщок цього вiдбуваеться перманентне переписування ютори, яка перетворюеться у фрагментарну «розповщь» про минуле, а мiфи-фрагменти (iнодi абсолютно бездоказовi) дуже важко укладаються в едину картину минулого. Отже, сучасний мiф практично юнуе не у виглядi послiдовноï та упо-рядковано1 розповiдi, а лише у виглядi окремих елементiв, включених у рiзнi сфери соцiокультурноï реальностьдшсност! Це ускладнюе iдентифiкацiю мiфу в умовах чинного суспшьства, унеможливлюе створення об&ективного крите-рiю, на основi якого можна вiдокремити мiф вщ не мiфу. Тому виявлення мiфу е можливим лише з позици вiддаленостi у просторi та в чаа.

На наш погляд, кон&юнктурнгсть сучасного мiфy веде до того, що вш не «обтяжений» моральними гнтенцгями, швидше орiентyе людину на конкрет-ний результат, досягнення максимального устху, тобто на утил^арш цшнос-п. З огляду на це, оскшьки соцiальний мiф безпосередньо бере участь у фор-мyваннi цiннiсноï iерархiï, впливае на закрiплення уявлень про те, що е щн-шстю, дуже важливим е цiлiсно-моральнi основи мiфy, втрата яких е небезпечною для сустльства.

Аналiз дослiдницьких роб^ дозволив встановити двоютий характер сучасного сотального мiфy. Конструктивна роль мiфy виявляеться у здатностi управляти i конструювати сотальну дiйснiсть (Ж. Сорель), забезпечувати цшсшсть соцiyмy. Деструктивна роль виявляеться через матпулятивну функтю мiфy i його спроможнiсть радикально змшювати кyльтyрнi та мо-ральш орiентири сyспiльноï свiдомостi (Р. Барт). В юторп людства мiфи часто пов&язувалися з установкою на маншулювання свщомютю та вчинками людей за допомогою спещальних стереотипiв мислення. Мiфологiзована свiдомiсть одномiрна та не знае «натвтошв», не припускае можливосп «ш-ших» тлумачень, що не дае можливосп для ïx спростування.

Важливо зазначити: якщо архшчний мiф був продуктом iнтелектyальноï творчостi, то сучасний мiф мае штучний, замовний характер. Е. Касарер у робот! «Техника современных политических мифов» зауважуе, що сучасний мiф не е продуктом вiльноï гри уяви людини, а створюеться вщповщно до плану. Новi мiфи не виникають спонтанно, вони являють собою штучн тво-рiння, вмiлиx та вправних майстрiв [10, с. 64-86].

Теxнiчнi можливосп iнформацiйного сyспiльства (необмеженiсть та обсяг поширювано! шформацп) активiзyвали мiфотворчy дiяльнiсть - мiф як на-сшдок нестачi знань та iнформацiï перетворився у мiф, народжений надлиш-ком шформацп. У попередш iсторичнi епохи люди не мали точних знань, вони фантазували, а в XXI ст. надлишок джерел шформацп спричинив мiфотвор-чють, тому що людський мозок здатний запам&ятовувати передуам найяскра-вiшi та простi, а не справжш образи й тлумачення.

Особливютю iсторичноï пам&ятi е здатнють утримувати у свiдомостi людей основш iсторичнi поди минулого, перетворювати юторичне знання в рiзнi фор-ми св^оглядного сприйняття минулого досвiду, об&еднуючи в собi рiзнi види знання: не тшьки наукове (передусiм, юторичне), але i релiгiйне, iдеологiчне, художне, повсякденне тощо. Вона також тяж1е до гiперболiзацiï, перебшьшен-ня, окремих моменпв iсторичного минулого (найчастiше недавнього), тому не може претендувати на пряме, системне його вщбиття. 1сторична пам&ять тiсно пов&язана з рацiоналiзацiею, iдеологiзацiею i полiтизацiею iсторичного про-цесу, ïï вагомiсть рiзко зростае в умовах трансформацш суспiльства.

Висновки. Минуле це не просто те, що колись було, воно е мщною основою сьогодення. Утсм наше бачення минулого не е тотожним минулому, а е лише сучасними його штерпретащями. Чесне його вивчення на основi дис-кусп професiоналiв з опорою на факти, документа, юторичш джерела сьогод-ш е необxiдним як нiколи. Як слушно у свш час зауважив вщомий французь-кий iсторик М. Блок: минуле е дашсть, яку вже шщо невладно змiнити, але вивчення минулого розвиваеться, невпинно перетворюеться i вдосконалюеть-ся [5, с.35].

Актуалiзацiя юторичного минулого, а також iсторичноï пам&ятi та сощального мiфу як форм його штерпретацп притаманна кризовим перюдам розвитку суспшьства. Виявлення ïx взаемозв&язку як способiв штерпретацп минулого е надзвичайно важливим у контекст! розумшня реальних у час процесiв, а також для конструювання майбутнього. Сучасна людина живе iлюзiею, що вона вшьна в отриманш та тлумаченнi шформацп, сама формуе знання юторп та використовуе ïx для розумшня сьогодення.

На основi дослщження означених понять як форм штерпретацп минулого автор отримав результати, яю свщчать про ïx своерщну взаемозалежнiсть. Сxожiсть функцiй соцiального мiфу та iсторичноï пам&ятi полягае в тому, що в умовах трансформаций що тривае в украшському суспшьств^ вони виявля-ються одними з найбшьш ефективних засобiв вироблення захисного мехашз-му збереження комеморативного простору, подолання дуxовноï кризи й розь рваностi соцiокультурноï спадкоемностi, надаючи сощально-культурним змiнам специфiчну нацiонально-культурну забарвленiсть.

Сощальний мiф теоретично можна розглядати як суттеву складову iсто-ричноï пам&ят^ водночас вiн е ключовим елементом системи штерпретацп юторичного минулого, в якш i соцiальна пам&ять посщае важливе мiсце. Утiм у сучасному свiтi цi двi форми штерпретацп минулого вщокремилися та пере-бувають у такш кореляцiйнiй взаемозалежностi, яка, на наш погляд, може бути визначена не як позитивна (тобто при збшьшенш одта збшьшуеться й шша), а як негативна (тобто вони змшюються непропорцiйно - роль сощального мiфу збiльшуеться, а iсторичноï пам&ятi - зменшуеться).

Сучасний сощальний мiф не ставить перед собою завдання досягти об&ективноï iстини, iнодi вiн пiдмiняе iстинy i перетворюеться на керiвнy мрiю для людей. Уведений й заглиблений у свщомють людей, мiф стае все бшьш штучним, вузько спрямованим, здатний тдмняти собою реальнiсть, не вимага-ючи напрyженоï мисленневоï роботи. Не дивно, що конструювання мiфiв перетворюеться на один iз ефективних шструменпв yправлiння сyспiльством i в цьому виявляеться його негативний, потворний вплив на юторичну пам&ять. Специфiка сyчасноï мiфологiï полягае в тому, що юнуе безлiч недовготривалих мiфiв, яю конфлiктyють мiж собою, зникають або перетворюються в щось шше.

До властивостей сучасного соцiального мiфy також належить його над-мiрна полiтизацiя, яка провокуе конфлiкт iсторичноï пам&ятi (iсторичниx пам&ятей). 1сторична пам&ять у разi ïï полiтичноï мiфологiзацiï перетворюеться в iдеологiчнy зброю, яка активно використовуеться в шформацшному сyспiльствi для формування в суспшьнш свiдомостi такоï iнтерпретацiï минулого, що екстраполюеться на сучасш поди та використовуеться для лепти-мiзацiï дiй конкретних полiтичниx елiт.

На наш погляд, найбшьш вразливими до соцiальноï мiфотворчостi, най-бiльш небезпечним мiфогенними «полями» е iсторичне знання i полiтика, де мiфологiчнi процеси постшно попyлярнi й можуть призвести до непередба-чуваних наслiдкiв у розвитку сустльства.

Специфша iсторичноï пам&ятi полягае в тому, що вона не юнуе у виглядi чiтко впорядкованого набору факпв, не мае заздалегiдь обумовленого сцена-рiю штерпретацп минулого. Уттм через змiну соцiокультурноï ситуацп, змшу iнтересiв соцiальниx груп iснуе потреба постшно ïï вiдтворювати. Протягом процесу запам&ятовування/забування поодинокi факти складаються в едину сукупну iнтерпретацiю минулого, набуваючи ушверсального характеру.

Дослiдженi форми штерпретацп минулого мають достатньо спшьних рис, таких як наратившсть, аксiологiчнiсть, символiчнiсть. ïx актуалiзацiя та ак-тивне включення в осмислення життя вщбуваються у кризовi перiоди юторп, коли виникае необхщшсть подолати реальнi або уявш «розриви буття», за-повнити фрагментаршсть наукових, фiлософськиx, моральних та релЫйних пошукiв. Для нас вбачаеться важливим: по-перше, залучення об&ективних наукових дослщжень до сучасного трактування iсторичного минулого, по-друге, ïx етизащя, тобто наповнення моральними оцшками подш минулого з позицш загальнолюдських цшностей нашоï епохи, а також подолання притаманноï 1м дихотомп «свiй-чужий», «друг-ворог» оскшьки вони мають потужний мобшзуючий вплив на суспiльну свiдомiсть та реально здатш змь нювати переб^ сучасних подiй.

Фiлософське осмислення процеав активiзацiï iсторичноï пам&ятi та фор-мування соцiальниx мiфiв як форм штерпретацп минулого в сучасному укра-ïнському суспiльствi набувае особливоï значущосп у зв&язку з необxiднiстю реалiзацiï низки нових тенденцiй в економiчнiй, соцiально-полiтичнiй, духо-вно-моральнiй сферах. На думку автора, проблема вбачаеться вкрай важливою, що зумовлено ситуащею формування еднального комеморативного простору не на негативнш, а на позитивнш основ^ пошуку компромiсу в iнтерпретацiï важливих та складних сторiнок iсторiï, визначення цiннiсного базису перспективного розвитку сучасного украшського суспiльства, використовуючи юто-ричну пам&ять та соцiальнi мiфи як полiтичний ресурс i зааб консолiдацiï нацй.

Л1ТЕРАТУРА

пам&ять». Ысник Нащонального ун1верситету «Юридична академ1я Украгни 1мен1 Ярослава Мудрого». Харюв : Право, 2018. № 1(36). С. 123-135.

REFERENCES

i etnonacional&ny&x doslidzhen& im. I. F. Kurasa - Scientific notes of the Institute of Political and Ethnic Studies named after I. F. Kuras. Ky&yiv. 5. 150-165 [in Ukrainian].

Стасевская Оксана Анатольевна, доцент, кандидат философских наук, доцент кафедры культурологии Национального юридического университета

имени Ярослава Мудрого

ИСТОРИЧЕСКАЯ ПАМЯТЬ И СОЦИАЛЬНЫЙ МИФ КАК ФОРМЫ ИНТЕПРЕТАЦИИ ПРОШЛОГО

Исследована специфика исторической памяти и современного социального мифа как важных форм интерпретации прошлого на основе результатов, положений и выводов, изложенных в трудах отечественных и зарубежных ученых. Рассмотрена особая их актуальность в период трансформационных изменений общества. Проанализирована проблема взаимодействия, взаимосвязи исторической памяти и современного социального мифа, а также их влияние на систему ценностей общества.

Stasevska Oksana Anatoliivna, associate professor, candidate of philosophical sciences, associate professor of the Department of Culturology Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine

HISTORICAL MEMORY AND SOCIAL MYTH AS A FORM OF INTERPRETING OF THE PAST HISTORY

Problem setting. The analysis of the phenomenon of interpreting of the past history as a factor in constructing reality raises the interest of many contemporary thinkers. At the same time, in the modern world, the innovation is the use of historical memory and modern social myth to explain and construct the picture of the past. The power elites are actively using historical memory to form the image of the state and the nation, creating an official version of history in confronting their opponents in the international arena, seeking self-determination, positioning in the modern world, and most importantly - their own internal self-determination and consolidation. The special relevance of the research is given by the specifics of modern Ukrainian society, when in the conditions of the domination of the social uncertainty of a globalized world, recourse to the origins of national-civilizational identity becomes necessary in order to strengthen social and political stability. The rule of pluralism of ideas of comprehension of the past acts as the foundation for purposeful development of society, as well as stave one of the sources for the formation of new social perspectives. An importantfactor in increasing the needfor a new interpretation of history can be recognized as the "acceleration of time", the distance from the past, requiring its explanation. The search for a "new" historical past, "other" interpretations of known historical facts is offset by mythological design.

Recent research and publications analysis. Historiography of the author determined by the problem is large. The basis for understanding the modern myth was the work of M. Eliade, K. Levy-Strauss, R. Bart, B. Malinowski, M. Eliade, C. G. Jung, E. Cassirera. A. Schopenhauer, J. Sorel, P. Gurevich. The domestic scientific tradition of studying a social myth is only formed and characterized rather by the formulation ofproblems rather than their solution. The works of F. Anckersmith, T. Adorno, P. Nora, A. Assmann, P. Hutton, M. Khalbwax and others