Спросить
Войти
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ СЕРЫ: ЮТОРЫ. ПОЛТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14_
use of new methods of growing vegetables and fruits (parynyky, greenhouses) and collective forms of economic organization (association on a national basis).
РЕЦЕНЗЕНТИ: Стяжкна О.В., дл.н, проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 371(477.62-2= 14)&& 1779/1873&& (045)
В.М. Коробка, Ю.В. Коробка
АДМ1Н1СТРАТИВНО-ТЕРИТОР1АЛЬНИЙ УСТР1Й УКРАШСЬКОГО НАДАЗОВ&Я НАПРИК1НЦ1 XVIII - у 70-Ti РОКИ Х1Х ст.
У cmammi розглядаеться вiдображення в 3aKonodaecmei Ростськоi iMnepii adMinicmpamueno-mepumopiaRbnoi оргатзацИ украгнського Надазов&я наприкшщ XVIII -у 70-mi роки XIXст., а також створення усталеного Мapiупoльcькoгo noeimy в 1868p. i наповнення його структурами державног& влади та мюцевого самоврядування.
Ключовi слова: Мapiynoльcькuй повт, Таганрозьке градоначальство, Мapiynoльcькa грецька громада, округ Мapiynoля, Мapiynoльcькe повтове полщейське управлтня.
Розгляд адмшютративно-територ1ально&1 оргашзаци на Мар1упольщиш наприкшщ XVIII - у 70-Ti роки Х1Х ст. сприяе збагаченню загально! картини модершзацшних процеав в укра!нському Надазов&!. Осмислення юторичного досвщу оргашзацп мюцево! просторово! основи дiяльностi оргашв державно! влади та установ мюцевого самоврядування стане в нагодi в сучасних умовах реалiзащ! полiтики децентралiзащ! та реформування адмiнiстративно-територiального устрою Укра!ни. Нагальнiсть потреби посилюеться у зв&язку з нерозв&язанютю краезнавцями проблеми наявност або вiдсутностi у першiй половиш XIX ст. тако! адмiнiстративно-територiально! одинищ Росшсько! iмперii&, як «Марiупольський грецький округ» чи «Марiупольський округ». До нашого часу нез&ясованою залишаеться дата утворення Марiупольського повiту в 60-х рр. XIX ст.
Мета розгляду - з&ясувати суть перетворень адмiнiстративно-територiального устрою укра!нського Надазов&я наприкшщ XVIII - у 70-т роки XIX ст., наявнють або вщсутнють у першш половинi XIX ст. тако! адмiнiстративно-територiально! одиницi Росшсько! iмперii&, як «Марiупольський грецький округ» чи «Марiупольський округ», а також визначити дату утворення Марiупольського повiту в 60-х рр. XIX ст.
Традищя розгляду адмiнiстративно-територiального устрою Марiупольщини склалася ще у XIX ст. У колективних та однооабних працях розглядалися територiальна органiзацiя марiупольсько! грецько! громади та проспр поширення компетенцп Марiупольського грецького суду, скасування грецько! самоврядност у рамках iмперсько! ушфшацп, створення мюцевих органiв державно! влади та представницьких установ [5; 6; 11 - 14; 42].
Опановуючи територiальнi трофе! вiйни (1768 - 1774 рр.) iз Портою та охоплюючи цупкими обшмами адмiнiстративно-територiального устрою украшсью земл^ Росiйська iмперiя прагнула !х довiчно! шкорпораци. Такi перетворення заскочили й укра!нське Надазов&я в наслiдок лшвщацп Запорiзько! Сiчi. Одним iз методiв встановлення iмперського панування було застосування шоземних переселенцiв як несвiдомого
знаряддя для «вщтюнення аборигешв, у тому числi й украшщв, i тубшьщв-кочiвникiв» [43].
Поява Марiупольського повiту на мат iMnepii&, пов&язана i3 переселенням греюв-християн i3 Криму в украшське Надазов&я та наданням 1&м певних прав та пшьг. Уперше вщомосп про потребу створення Марiупольського повиу знаходимо в письмовому розпорядженнi (ордерГ) вiд 29 вересня 1779 р. Новоросшського, Азовського та Астраханського генерал-губернатора Г. Потьомкша губернатору Азовсько&1& губернп В. Черткову у зв&язку i3 надiленням грекiв-переселенцiв з Криму землями колишньо&1& Кальмiуськоi паланки вiйська Запорiзького. У документi, помiж iншим, йшлося i про те, що саме вщведеш територи складуть («составят») Марiупольський повiт. Передбачалося розташування його правлшня у Петровськiй фортецi [3].
Про повповий статус Марiуполя, як адмшютративного центру вiдповiдного повiту, вперше знаходимо вщомосп в «Описании городов и уездов Азовской губернии». Безiменний наратор повщомляв про розташування тут нижнього земського суду та поветового казначейства [16].
У ходi iмпровiзацiй iз територiальною органiзацieю влади, вслiд за утворенням Катеринославського намюництва [20, с. 889], 22 ачня 1784 р. iменним указом Катерини II, даним Сенату, на територи ново&1& адмiнiстративно-територiальноi одиницi утворювалися 15 повiтiв, помiж iнших й Марiупольський [21, с. 12]. Це перший, на сьогодш вщомий законодавчий акт, у якому е згадка про Марiупольський повп, а Марiуполь визначаеться повiтовим мютом.
На пiдставi цього указу катеринославський губернатор у рапорт вщ 21 сiчня 1803 р. пропонував роздшити Катеринославську губернiю на 9 повтв. Пропозицiя передбачала решту Марiупольського та частину Павлоградського повiтiв об&еднати для створення Олександрiвського повiту, адмшютративним центром якого призначалася Олександрiвська фортеця з посадом, що мали перейменуватися на м. Олександрiвск. До рапорту додавалася «Генеральная карта Екатеринославской губ.» на якш, ^м 9 повтв, окремо зазначеш землi Марiупольських «автономних» грекiв [8, с. 281].
Про подальше втшення згадуваного рапорта ми, у першу чергу, дiзнаемося лише iз ходу впорядкування окремих справ. У вщповщносп до повноважень, що надавалися законом вщ 8 жовтня 1802 р., Марiупольське повiтове казначейство 1804 р. було перемщено iз м. Орiхова в посад Олександрiвськ [15, с. 303].
У вiдповiдностi до указу вщ 31 жовтня 1807 р. Марiуполь разом iз мютами Ростов та Нахiчевань приеднувались в штересах «таганрозько&1& торгiвлi» до вщомства Таганрозького градоначальства у частинi полщп, торгiвлi тощо [25, с. 1318].
Разом iз тим, за марiупольськими греками залишалася певна вiдособленiсть, яка полягала в самостшному розв&язаннi окремих завдань громадського самоврядування. Це було тдставою того, що законодавець у питаннях, пов&язаних iз розвитком (обмеженням або забезпеченням) грецьких прав та тльг, застосовував для означення грецько&1& самоврядностi поняття «привiлеi Марiупольськi» [26, с. 296], «землi Марiупольських греюв», «Марiупольська грецька громада» (Мариупольское Греческое общество) [26, с. 296; 27, с. 904], «Марiупольськi греки» [27, с. 904; 28, с. 307; 30, с. 751], «Марiупольська поселянська громада» («Мариупольское поселянское общество») [32, с. 247], «громади грецьких селищ бшя Марiуполя» («общества греческих селений около Мариуполя») [31, с. 4].
У законодавсга Росшсько&1 iмперii до самого 1859 р. нами не вщнайдено адмiнiстративно-територiальних одиниць типу «Марiупольський грецький округ» чи «Марiупольський округ». Натомють у Зведеннi законiв Росшсько&1 iмперii 1833 р. мiститься опис територiального складу Таганрозького градоначальства - «Таганрог, Ростов, Нахичевань и Мариуполь, с принадлежащею к оным частью земель на правом береге Азовского моря» [2, с. 513]. Та ж сама формула застосована у Зведенш закошв Росшсько! iмперii 1857 р. [1, с. 3].
Неможливють юнування адмшютративно! одинищ - «Марiупольський округ», або «Марiупольський грецький округ» - пояснюеться вiдсутнiстю сформульовано! вщомим правознавцем iмперськоi доби О. Градовським тако! важливо! ознаки, як функцюнування на просторi грецьких поселень Надазов&я певнох урядовох установи, яка надшена правами урядово&1 влади i розв&язуе загальш державнi задачi та тклуеться про блага та потреби мюцевого населення [7, с. 182].
За нашим спостереженням уперше стосовно Марiуполя, як окружного мюта, законодавцем вщповщний термiн застосовано в указi «Про перетворення управлшня мiст Марiуполя i Нахiчеванi з 1&х округами» вщ 28 вересня 1859 р. [33, с. 84 - 85]. Необхщнють перетворення обгрунтовувалась, помiж iншим, не потребою посилення «особливого статусу» марiупольських греюв, а необхiднiстю приведення управлшня Марiуполем та громадами грецьких селищ навколо нього у вщповщнють до «общих начал администрации» в державi [33, с. 85].
За пропозищею Новоросшського i Бессарабського генерал-губернатора, управлшня мютом Марiуполь з округом законодавець пщпорядкував начальству Катеринославськоi губернй, «у межах яко&1 вони знаходяться» [33, с. 85]. Ця норма встановлювала, що нову адмiнiстративну одиницю було вщ&еднано вiд вiдомства Таганрозького градоначальства. Iншi ж - мiстили вимоги позбавити Марiупольський грецький суд полiцейськоi влади та влаштувати мiську полщш в Марiуполi та земську в окруз^ виходячи iз загальноiмперських пщстав iз призначенням полiцмейстера або городничого вщ корони [33, с. 85]. Виходячи iз вищесказаного, можна дшти попереднього висновку, що округ Марiуполя був задекларований у якостi адмiнiстративно-полiцейськоi одиницi, прообразу повiту. До реч^ наявнiсть округу Марiуполя суперечила чинному подшу iмперii стосовно мiсцевого та цившьного управлiння (за загальним правилом - «по общему учреждению») виключно на губерни (ст.1), повiти та мюта (ст. 5) [44, с. 1 - 2].
Вочевидь, урядовi намагання реалiзувати задекларований проект округу Марiуполя були марними бо не сполучалися iз грецькими прившеями. До того ж, загальноiмперська перебудова мюцевого управлшня та судово! системи могла втшитися лише за умов вщмови вiд останнiх як вiд застарших пiдручникiв.
Нова спроба створення Марiупольського повпу в межах Катеринославсько! губернп, була, напевно, локальним кроком з удосконалення адмшютративно-територiального устрою ¡мперп задля втiлення замислених реформаторами серп безпрецедентних за масштабами перетворень державного управлшня 1860 -1870 рр. «Одне iз перших мiсць у ix ряду» посщало реформування полщп [34, с. 588]. Правда, законодавець обмежився лише «Тимчасовими правилами про устрш полщп у мiстаx i повiтаx губернiй, що управляються за загальним установленням», якi набували чинносп у вiдповiдностi до указу Олександра II, вщ 25 грудня 1862 р. [34].
Марiупольське повiтове полщейське управлiння влаштовувалось на пiдставi зазначеного законодавчого акту, а також височайше затверджено! думки Державно! ради вщ 27 лютого 1868 р. - Про новi штати Марiупольського повггового та Ростовських (на Дону) повггового та мюького полiцейськиx управлiнь [36, с. 171]. Таким чином, законодавець санкщонував створення, помГж шшим, Марiупольського повпу - ново! адмшютративно-територГально! одинищ у складi Катеринославсько! губернп.
Обов&язковим моментом набрання чинносп законом було його оприлюднення i в мюцевих губернських вщомостях. Так, газета «Екатеринославские губернские ведомости» №20 вщ 18 травня 1868 р. опублшувала у роздш «Розпорядження уряду» не тшьки текст повелiння, а й штат першо! МарГупольсько! повпово! установи у виглядГ таблицi [9]. Юридичне значення акту обнародування закону полягае у тому, що з цього моменту стае обов&язковим набуття законом чинносп.
На значенш запровадження законом Марiупольського повпового управлiння полщп, як категорично! вимоги створення ново&1& адмшютративно-полщейсько! (територГально!) одинищ, наголос було зроблено представником ¡мперсько! адмшютрацп. Так, коли в Олександрiвськiй земськiй управi виникло питання стосовно нового повпу i вона звернулася до начальника губернп за роз&ясненням, губернатор цшком однозначно вню яснють - височайше повелiння про утворення Марiупольського повпу вщбулося 27 лютого 1868 р. [17, с. 93].
У вщповщносп до законодавчого акту у складi Марiупольського повпового полiцейського управлiння числилося 10 оаб. 1х рiчне утримання разом з канцелярськими видатками, а також витратами на переписувачiв, сторожГв, розсильних становило 7555 рубшв [37, с. 234].
У газетнш колонщ, яка мютила закон, який оголошував повелiння про створення нового повпу та його штат мютилася редакцшна виноска-приписка, ¡з повiдомленням, що дГяльнють марiупольського полщейського управлiння у вщповщносп до розпорядження губернського правлшня мае бути розпочата з 15-го червня 1868 р. [9].
Марiупольське полщейське управлшня очолював повповий справник (начальник повпово! полщп). Обов&язки його заступника виконував помГчник справника. Полiцейське управлiння мало канцелярш у складi двох столоначальникiв, репстратора (арxiварiуса) пщ завiдуванням секретаря. ПовГтовому полiцейському управлiнню були пiдпорядкованi виконавчГ чиновники полщп: в мют - три полщейських наглядачi, в повт - один становий пристав [37, с. 234].
Так, у зв&язку ¡з запровадженням нового штату полщп законодавець назвав полщейський округ Марiуполя (уперше у другш половиш Х1Х ст.) Марiупольським повпом (уездом) [36, с. 171]. Засноване повпове полщейське управлшня розпочало свою дГяльнють 27 червня 1868 р. [10]. Саме так було започатковано новий повп.
Першими державними службовцями МарГупольського повпу були чиновники повпового полщейського управлшня: повповий справник (начальник полщп) - майор Олександр Петрович Серговський, його помГчник - надвГрний радник Олександр Григорович Житковський, секретар - не маючий чину ПорфГрш 1ванович Безуглов, полщейсью наглядачГ - титулярний радник Прокофш Петрович Лебединський,
ISSN 2226-2830 ВГСНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНГВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
-в-:-:-:—
губернський секретар Иосип Вiкентiйович Осмоловський, та не маючий чину Авксентш Васильович Д&яченко-Бiлий, становий пристав - колезький асесор Василь Михайлович Ольшанський [4, стб. 96 - 97].
Важливий факт, що засвщчуе однозначнють наявносп у 1868 р. Марiупольського повiту, пов&язаний iз впровадженням у частиш укра&нських губернiй Росшсько!& iмперii судово!& реформи 1864 р. За законом у мережi судових установ, помiж iнших, створювалися судовi палати й судовi округи (ст. 1. Устр. судов. установ.) [35, с. 180]. 30 червня 1868 р. височайше затвердженою думкою Державно!& ради створювався округ Одесько&! судово&1 палати, компетенщя яко&! поширювалася з помiж iнших й на Катеринославську губершю (за виключенням Бахмутського та Слов&яносербського повтв) [38, с. 938 - 939]. Певною конкретизащею законодавчого акту був одночасно (30 червня 1868 р.) iз ним височайше затверджений тимчасовий розклад окружних судiв в окрузi Одесько!& судово!& палати. За порядком четвертим iз п&яти зазначався Таганрозький окружний суд, судова влада якого поширювалася на 3 i 4 стани Олександрiвського повпу, Марiупольський, Ростовський повпи, Таганрозьке градоначальство, якi разом знаходилися в складi Катеринославсько!& губерни, а також Мелiтопольський та Бердянський повпи (Тавршсько! губерни) [39, с. 695].
Проте, повп, починаючи з епохи великих реформ, був не тшьки полщейським округом, влада якого безпосередньо пщпорядкована губернатору i губернському правлшню. На порядку денному стояли нагальш завдання створення важливих для мюцевого управлiння установ. Повiт не мислився без казначейства, присутствш з вшськово! повинностi та селянських справ, училищно! ради. Цi заклади поступово були запроваджеш у нашому кра! протягом певного часу.
Для подальшого становлення Марiупольського повiту, як одинищ мiсцевого самоврядування, непересiчне значення мав законодавчий акт - Височайше затверджена думка Державно!& ради «Про утворення земських установ у Марiупольському повт Катеринославсько!& губерни...» вщ 10 лютого 1869 р. [40, с. 147]. На його пiдставi у наслщок виборiв за вiдповiдними офiцiйними процедурами 7 - 8 грудня 1869 р. утворилися повiтовi земсью установи - зiбрання та управа [18, с. 1, 7 - 8]. Так, земство Марiупольського повпу - низовий округ мюцевого самоврядування ставав самостшним органом земського господарства.
Вщбулось становлення Марiупольського повпу i як самостiйного округу у справах мирово&! юстици. Так, 6 лютого 1869 р. Олександрiвським земським зiбранням були обранi мировi суддi для Марiупольського повiту [19, с. 19 - 21]. Разом вони становили Марiупольський з&!&зд мирових суддiв - вищу мирову iнстанцiю - зiбрання почесних i дiльничних мирових суддiв мирового округу. Саме повп у вiдповiдностi до закону становив мировий округ (ст. 12 Устр. судов. установ.) [38, с.181].
Протягом певного часу стабшзувалась територiальна повпова органiзацiя. Найсуттевiша змiна в цьому плаш вiдбулася 1873 р. - змшилися границi мiж Олександрiвським i Марiупольським повiтами за рахунок зменшення територи першого та збiльшенням останнього. Пщставою для цього був закон вщ 26 грудня 1872 р. [41, с. 1237].
Таким чином, поява Марiупольського повпу, пов&язана iз прагненням Росшсько!& iмперii до шкорпораци територiального спадку Запорiзькоi Сiчi та переселенням греюв-християн iз Криму в Укра&нське Надазов&я. У ходi поспiшноi територiальноi органiзацii мiсцевоi влади, на початку 1780-х рр. з&являеться несталий Марiупольський повп, а Марiуполь на нетривалий час визначаеться повповим мютом.
Спроби обiйняти марiупольську грецьку спшьноту рамками повiтовоi адмiнiстративно-територiальноi одинищ, суперечили наданим 1&й привiлеям. Це було
одним iз приводiв скасування повiту. Марiуполь iз громадами грецьких селищ навколо нього приеднувався до вщомства Таганрозького градоначальства.
За марiупольськими греками залишалася певна вщособлешсть. Це було пiдставою того, що законодавець у питаннях, пов&язаних iз правами та пiльгами, застосовував для означення грецько! самоврядностi поняття «Марiупольська Грецька громада» тощо.
Зазначаемо вщсутнють у законодавствi Росшсько! Гм^рп аж до 1859 р. адмiнiстративно-територiальних одиниць типу «Марiупольський грецький округ» або «Марiупольський округ». Натомiсть у Зведенш законiв Росшсько! Гм^рп 1833 та 1857 рр. виявлено формулу, яку сучасною укра!нською мовою можна передати так: Марiуполь iз належними йому землями.
Уперше стосовно Марiуполя, як мюта окружного, вiдповiдний термiн законодавцем застосовано в указi вiд 28 вересня 1859 р. Ймовiрно округ Марiуполя створювався у якостi адмшютративно-полщейсько! одиницi, прообразу повiту. У будь-якому випадку нова територiальна одиниця на законодавчому рiвнi була задекларована не для окреслення простору поширення прав та привше!в марiупольських греюв, а задля встановлення територiальних меж нижчо! ланки державно! управлшсько! структури на Марiупольщинi.
Услщ за цим Марiупольський повгт збагачуеться iнстанцiями мирово! юстици, земського самоврядування, включаеться у мережу загальних судГв, стабшзуеться просторова основа для дГяльносп структур державно! влади та мюцевого представництва.
Список використано¥ лiтератури
Rossiyskoy imperii na 1869 god. - Sankt-Peterburg : V tipografii Pravitelstvuyushchego Senata, 1869. - Ch. II. - 618 s.
- Donetsk : DonNU, 2012. - 479 s. ;
- 1908. - VI, 599, [3], CCXXXI s.
М. Т. Рильського, 3anopi3. нац. ун-т, 3anopi3. наукове т-во ïm. Я. Новицького. -Запорiжжя : Тандем, 2007. — Т. 1. - С. 136-254. - Режим доступа : http://chtyvo.org.ua/authors/Novytskyi_Yakiv/Tvory_Tom_1/; Novitskiy Ya. P. Istoriya goroda Aleksandrovska [Elektronnyy resurs] // Novytskyi Ya. P. Zibrannia tvoriv u 5 t. / Ya. P. Novytskyi; holov. red. P. Sokhan; Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t ukr. arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho, In-t istorii Ukrainy, Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M. T. Rylskoho, Zaporiz. nats. un-t, Zaporiz. naukove t-vo im. Ya. Novytskoho. - Zaporizhzhia : Tandem, 2007. — T. 1. - S. 136-254. - Rezhym dostupa : http: // chtyvo .org.ua/ authors/Novytskyi_Yakiv/Tvory_Tom_1/ ;
http://www.runivers.ru/bookreader/book388149/#page/6/mode/ 1up; Obshchee obrazovanie upravleniya v guberniyakh [Elektronnyy resurs] // Svod zakonov Rossiyskoy imperii. - Sankt-Peterburg , 1857. - T. 2. Ch. I : Obshchee gubernskoe uchrezhdenie. - Rezhim dostup : http://www.runivers.ru/bookreader/book388149/#page/6/mode/1 up
Стаття надшшла до редакци 18.10.2015 р.
V. Korobka, Y. Korobka
ADMINISTRATIVE AND TERRITORIAL COMPOSITION OF THE
UKRAINIAN UPPER AZOV AREA IN THE LATE 18TH AND IN THE 1870S
The emergence of Mariupol District on the map of South Ukraine was caused by the Russian Empire&s desire to incorporate the spoils of Russia-Turkey war (1768 - 1774) as well as by the territorial heritage of Zaporozhe Sich and migration of the Christian Greeks from the Crimea to the Ukrainian Upper Azov Area. The first evidence to the necessity of creating Mariupol District was found in Governor General G. Potemkin&s order to V. Chertkov, Governor of Azov Province dated of September 29th, 1779 aimed at giving the Greeks who had migratedfrom the Crimea the lands of the former Kalmius Station of Zaporozhe troops.
At the time of manipulating the territorial arrangement of the state power and after the creation of Katerynoslav Vicarage, on January 22d, 1784 the legislator determined 15 vicinities in it. Among them was Mariupol one. That was the first legal act that mentioned Mariupol District.
In the staff of Katerynoslav Vicarage approved by the legislator on June 5th, 1806 there was a new district-oriented arrangement where there was no Mariupol District. But in accordance with the edict dated of October 31st, 1807, Mariupol which had been an outsider came to the jurisdiction of Taganrog City Council.
Mariupol Greeks retained a kind of apartness which consisted in independence in fulfilling some certain assignments of local government. This resulted from the fact that to denote the Greek "autonomy" and in characterizing issues concerned with development (limitation or provision), the legislator used such concepts as "Privileges of Mariupol", "Mariupol Greek Community", "Mariupol Local Community" and "Community of Greek Settlements near Mariupol".
Until 1859 such territorial units as "Mariupol Greek Vicinity" or "Mariupol Vicinity" were not found in the legislation of the Russian Empire. Instead, the Code of Laws of 1833 contains the description of the territorial composition of Taganrog City Council - "Taganrog, Rostov, Nakhichevan and Mariupol with the adjacent lands on the right shore of the Azov Sea". The same formula is used in the Code of Laws of 1857.
ISSN 2226-2830 ВГСНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ _СЕРЫ: ЮТОРЫ. ПОЛТОЛОИЯ, 2015, ВИП. 13-14
For the first time the legislator referred to Mariupol as a district capital in the edict dated of September 28th, 1859. The area of Mariupol was being created as a territorial and police-covered unit, the prototype of district.
On February 27th, 1868, since the new staff of the police was created, the legislator called the police-covered area of Mariupol (for the first time in the late 19th century) Mariupol District. The police department established by the related legislative act began to work on June 27th, 1868.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н., проф.; Молчанов В.Б., кл.н., с.н.с.
УДК 94(477.62)
Н.1. Крилова
ОГЛЯД 1СТОРИКО-КУЛЬТОРОЛОГ1ЧНИХ ЕСЕ 1ВАНА ДЗЮБИ «ДОНЕЦЬКА РАНА УКРА1НИ»
Стаття присвячена icm0puK0-KyRbmyp0R0zi4nuM есе «Донецька рана Украши» 1вана Дзюби, видатного публщиста та громадського Ыяча, активного борця за духовну та полтичну незалежтсть Украши. Праця 1вана Дзюби видана 1нститутом icтори Украши в збiрцi праць i3 серп «Студи з регюнальног icтори: Степова Украгна». В свогх есе автор допомагае читачам зрозумти не лише причини що уможливили ростську агресю та окупащю частини Донеччини i Луганщини, але й уcвiдомити, чому так зват «народт республти» отримали тдтримку серед багатьох сощальних груп. Не останне м^це у виршенш ще&г проблеми е розумшня того, що на ДонбаЫ проживае дуже багато людей, як е ноЫями «космополтичног» радянськог iдентичноcтi. В результатi, заметь того, щоб подшитися на укра&гнщв i роЫян, населення Донбасу роздшилося на тих, хто вiрить в концепщю незалежног суверенног держави i тих, хто сумуе за радянським минулим. Необхiднicть дати аналiз названог пращ викликана тим, що вона ще не знайшла широкого вiдгуку у науковщв. Деяю автори, говорячи про «мир», «втну», «А ТО» лише посилаються на певн цитати 1вана Дзюби is його вистутв[1]. Так Богдан Залiзняк у свогй cтаттi «Болить нам донецька рана» коментуе двi цитати - одна стосуеться виступу 1вана Дзюби на Першому Всесвтньому форумi укра&гнщв 21 серпня 1992року, а друга - i-з есе «Трагедiя Донеччини». Однак аналiз вЫе&г прац не даеться. Крiм того, тираж icторико-культурологiчних есе «Донецька рана Украши» 1вана Дзюби мае лише 300 примiрникiв, а отже, е необхiднicть ознайомити як можна бшьше читачiв зi зм^том ще&г пращ.
Ключовi слова: есе, агреЫя, Донеччина, Луганщина, сощалью штереси, сустльство, нащя, державотворення, духовне вiдродження, нащональна культура.
В ачш 2015 року ^статут ютори Укра!ни видав з6грку праць гз серп «Студп з регюнально! ютори: степова Укра!на», у якш було опублшовано три юторико-культуролопчш есе «Донецька рана Укра!ни» !вана Дзюби[2] - видатного публщиста та громадського дГяча, академка НАН Укра!ни, автора пращ «1нтернащоналГзм чи русифшащя?», яка вже у середиш 60-х рокГв XX столГття стала програмним документом для борщв за духовну, а тзшше - i за полГтичну незалежнють Укра!ни.
