Спросить
Войти
Ю.В. ¡орданова
«БОРОТЬБА» ПОБУТУ ТА НАУКИ В ЖИТТ1 УКРАШСЬКИХ Ж1НОК
НАУКОВЦ1В: АНАЛ1З ЕП1СТОЛЯРНО1 СПАДЩИНИ (1920-1930-т1 рр.)
У cmammi розглянуто матер1али листування украгнських ж1нок-1сторик1в, на основг яких зроблено висновки щодо мшця та ролi жтки в укратському науковому npocmopi в 1920-1930-х рр. Використання етстолярног спадщини в якостi джерела надае змогу розглядати роль жтки в icторичнт наущ не лише з боку фактiв, а й з боку емоцт та переживань самихрепрезентанток.
Ключовi слова: науковець, вторична наука, жтка, репреси, листи.
Жшкам, що знайшли себе в наущ повсякчас доводиться поеднувати noGyroBi справи з активною науковою, сустльною дiяльнiстю. Деяким з них вистачае майстерносп поеднувати обидвi щ галузi одночасно та досить устшно, хтось же свщомо чимось жертвуе. Перюд становлення укра&шсько!& науки е яскравим полем розумшня цих процеав. B^Mi в укра&шськш iсторичнiй наущ жшки - яку доля обрали вони? Як розставили прюритети?
Дослщження повсякденностi е своерiдною «призмою» для розумшня та бшьш яскравого вщображення полiтичних, економiчних та соцiокультурних процеав, що вiдбуваються у кра&ш, до яко&1& належать дослiджуванi особистостi. У той самий час, дослщження повсякденносп за гендерним принципом надае змогу бшьш детально та глибоко дослщити перюд в цшому, а також стан сустльства, науки та культури.
Актуальнють теми характеризуеться саме необхщнютю простеження тенденцш професшно!& дiяльностi жшок-науковщв, зокрема, дочок вiдомих укра&1&нських юториюв в розвитку укра&шсько!& юторично!& науки та розглянути саме гендерний аспект, особливо в такий непростий для украшських науковщв час, як часи масових сталшських репресш проти представниюв укра&шсько!& науково&1& елiти, в тому чист й iсторикiв. Особливостi пiдходiв до роботи, життя та до розв&язання проблем iсторикiв саме жшочо!& статi спонукають науковцiв до розглядання проблеми саме з цього боку. Зокрема, аналiз етстолярш науковцiв надае ушкальну можливiсть не лише подивитись на ситуащю з неофiцiйного боку, а й простежити емощйний бж проблеми, значущiсть у нiй «людського фактору». Епiстолярiй дае можливiсть вивчати як повсякденнють певно&1& епохи загалом, так й конкретну особистють зокрема.
Предметом дослщження е приватне життя, наукова дiяльнiсть вщомих укра&1&нських науковщв та тенденци в наслiдуваннi батьювсько!& справи Катерини Грушевсько&1& та Ольги Багалш-Татариново!& на теренах УРСР протягом зазначеного перюду.
Об&ектом дослiдження е матерiали листування укра&1&нських науковцiв в галузi ютори протягом 1920 - 1930-х рр.
Iсторiографiя проблеми позначена досить великим масивом, як спещальних «жшочих» дослiджень, так i дослщжень стосовно вае&1 укра&шсько!& науково&1& елгти, з числа яко&1 виокремлюються i жiнки (хоча деякi дослiдники й не виокремлюють дослiдникiв у сво&1&х роботах за гендерною ознакою). Так, Л.1ванова в роботi «Формування радянсько&1 науково&1& штел^енци», наводить статистичнi дан за 1928 р., згiдно з якими питома частка жшок серед уах наукових працiвникiв в Укра&ш, Бшорусп, Закавказзi була значно нижчою, шж у Роси [1, с. 311]. У пращ Л.1.Ткачово1 [2, с. 105] укра&нська iнтелiгенцiя розглядаеться як прошарок радянського народу, головною метою якого е побудова сощалютичного сустльства з уама уявними його перевагами над каппашзмом. Цiннiсть цього дослщження полягае передуам у зiбраному в ньому
багатому фактичному матерiалi, що стосуеться формування й дiяльностi зазначено! верстви населення. Варто вщзначити газетний нарис В. В. Дорошенка «Пам&ят МарГ! й Катерини Грушевських», надрукований 1955 р. на сторшках «Свободи» [3, с. 71], у якому автор не тшьки вперше подав iнформацiю про ймовiрну дату смерт Катерини Михайлiвни, але й вщзначив певнi соцiокультурнi маркери життево! позицГ! дослiдницi (навчання в Женевському ушверситетГ зв&язок з партiею есерiв), стисло охарактеризував Ii науковий доробок. У монографГ! О.Оглоблина «Украшська iсторiографiя 1917— 1956 рр.» подана шформащя про участь Н. Полонсько!-Василенко та О.Багалш-Татариново! в дiяльностi ХаркГвсько! НДК iсторГi украшсько! культури, окреслеш кола наукових зацiкавлень жiнок-iсторикiв, подаш вказiвки на !хш науковi пращ [4, с. 158]. Фрагментарш згадки про жшок - учасниць украшського iнтелектуального руху 1920-х рр. - знаходимо у збiрнику «Репресоване краезнавство» [5, с. 132]. П.Тронько в статп, присвяченiй трагiчнiй долi кшвсько! юторично! школи М.Грушевського, подае стислу iнформацiю про дiяльнiсть едино! доньки М.Грушевського, Катерини, шюструючи ii споминами С. Шаблювського про науковi доповщ К.Грушевсько! [6, с. 14]. Вггчизняна гуманiтаристика наново вiдкрила iм&я талановито! дослiдницi Катерини Михайлiвни Грушевсько!. Першою серед присвячених ш робiт стала бiографiчна розвiдка львiв&янина Я.Малика, видана як текст лекцГ! з курсу полГтично! iсторГi Украши в 1991 р. [7, с. 51]. Найповшшими вераями життево! та творчо! долi К.Грушевсько! до сьогоднi е монографiчнi дослiдження I. Матяш «Катерина Грушевська: життя i дiяльнiсть» (2004) [8, с. 180]. Масив лисив Н. Полонсько!-Василенко до О. Багалш-Татариново! був опублшований О. Богдашиною та I. Верби [9, с. 28].
Окреме мюце серед уах видiв шформацшних джерел належить саме епiстолярнiй спадщиш, що мае яскраво виражене сощальне пiдrрунтя: висвiтлюе iсторичну дiйснiсть, певне суспГльне середовище, у якому жив i працював автор листiв, штереси, емоцГ!, особистi переконання i погляди окремо! персонала. Персонiфiкований пГдхГд до вивчення ютори передбачае пошукову роботу й критичний аналiз усГх видГв iнформацiйних джерел Гз вГдомостями про конкретну особистють. Листи як юторичне джерело мають специфГчнГ ознаки, становлячи собою рГзновид писемних пам&яток. 1хня специфГка полягае, по-перше, в яскравому проявГ суб&ективно! перцепцГ! подГй, що вимагае критичного ставлення до таких джерел; по-друге, кожний перюд ютори вплинув на форму лисив; по-трете, листи належать до найбГльш «важких» джерел з погляду наукового аналГзу. До того ж, ш для кого не секрет, що характер письма, змют та спектр висвГтлених проблем дещо вГдрГзняеться у листуванш чоловГкГв та жГнок. Зокрема, були використаш матерГали листування А.Кримського, Д.БагалГя, М.Грушевського, Н.Полонсько! Василенко, К.Грушевсько! та О.Багалш-Татариново!.
Початок господарювання радянсько! системи на теренах Украши вже з 1920-х рр. носив ворожий характер. Особливо цей натиск вщчула украшська наука. Саме в цей час яскраво проявилося прагнення радянсько! влади створити «суцшьний фронт» наукового супроводження виробництва. Науковщ переймалися станом архГвно! справи (i, до речГ, не дарма переймалися - бо частка архГвних документГв все ж була втрачена за радянських часГв), станом ВУАН та й втратами. Саме про щ переживання й писала А.Кримському спГвробГтник ВУАН О.Т.АндрГевська у лисп вГд 26 грудня 1920 р.: «Положение Института всё еще довольно неопределённое. На него и татары притязают, и из Центра хотят его устраивать путём слияния [...] Украинская Академия, несмотря на недолгое своё существование, уже понесла потери. [...] Весь вопрос в том - уцелели ли киевские архивы и собрания рукописей при всех военных перепетиях, пережитых городом [...].» [10, с. 21].
В той час, коли одш страждали вГд втрат загальнодержавного рГвня, шшГ вимушеш були страждати вГд голоду, холоду та бщноти. Але захоплюе !хне вГддане прагнення
працювати в таких умовах. Про щ «досягнення на кютках» у сво! листах вщ 28 грудня 1920 р. писав до А.Кримського член ВУАН та видатний вчений Украши К.Воблий: «З великою охотою повернувся б до Ки!ва, щоб працювати в Академп, але зразу не можемо вшхати - не маемо тепло! одежГ. [...] СкажГть мо!м колегам по Вщдшу, що я стою близько до статистичних джерел Крима i можу використати чи тГ, чи шшГ матерГяли, якГ може будуть потрГбш Академп [...].» [11, с. 22].
Зазвичай в листах писали про обмеженють науковщв у роботГ, пГдГймалися питання про !хш заслання. За словами очевидщв, на той час навпъ найбГльше скупчення штелГгешгв та дГйсно розумних i мудрих людей можна було зустрпи лише на Соловках. Але в такому контексп здаеться, що життя у засланш за межГ рГдного мюта не е чимось аж надто жахливим. Однак з матерГалГв листувань ми дГзнаемось, що у засланш вченим загрожувала навпъ голодна смерть. Саме таку шформащю можна отримати з листа визначного географа i геолога, одного з перших академшв Академп наук Украши П.А.Тутковського до А.Кримського, яке було датоване 1920 р.: «В самому близькому часГ меш з дружиною загрожуе голодна смерть. [...] нас двГчГ обкрадено, майна для продажу, хоча б самого злиденного, нема й едина тдпора - заробпки. [...] Сдиний способ вщвернути голодну смерть - вшхати у село [...].» [12, с. 23]. В той час Академп загрожувала, та навпъ вже почала впроваджуватися централГзащя науки. ЦГ нововведення страшенно лякали науковщв, зокрема сво!ми хвилюваннями щодо цього питання обмшювалися у листах А.Кримський з В.Вернадським.
За своею суттю штелГгенщя, зокрема наукова, сповщувала загальнодемократичнГ принципи, прагнула свободи слова, була вГльна у сво!х переконаннях i висловлюваннГ думки. Практика ж соцГалГстичного будГвництва, насаджена бГльшовицькою партГею, явно суперечила природГ життедГяльностГ штелГгенци [13, с. 10].
Як вже зазначалося, скрутш умови життя не були приводом для припинення науково! роботи вчених. На останш копшки вони збирали матерГали та намагалися друкувати сво! працГ.
Досить складно подекуди простежити коло наукових штереав серед жшок в ГсторичнГй науцГ. Головною перепоною е той факт, що переважна бшьшють з них не мали змоги втшювати у життя роботу над тими темами дослщжень, якГ !м насправдГ були цГкавГ. Часто-густо вони вимушенГ були розробляти теми, яю науковГ керГвники або науковГ плани !м подекуди «дуже наполегливо рекомендували». НерГдко такГ «завдання» ставали справжньою перепоною у роботГ над дшсною науковою роботою, над розробкою певно! тематики тощо. Часто до таких завдань належала каталопзащя або ж систематизащя матерГалГв.
Так, Г.Берло (украшський Гсторик, фГлолог i педагог), у лисп до С.Глушка, пояснюючи причини свое! не надто вдало! за обсягом виконано! науково! роботи 1929 р., зазначае: «...Михайло Сергшович [Грушевський] доручив менГ скласти до друку покажчик усГх видань колишнього Наукового Товариства в КиевГ (це завдання було задане саме Г.Берло, скорГш за все через те, що сама вона була членом цього товариства з 1908 р.), ниш Гсторично! СекцГ! при ВУАН. Робота велика. Треба виписати з усГх книжок усГ статп на картки, розподшити статп по вщдшах i написати систематичний покажчик !х, подГлити альфабетовий покажчик Гмен авторГв, потГм предметовий покажчик, це все вимагае стшьки часу, що на написання наукових праць не залишаеться часу» [14, арк. 1-1 зв.]. Саме з необхщнютю виконання цих завдань Ганна Берло повязуе той факт, що за 1929 р. нею була подана до друку лише одна наукова стаття (йдеться про невелику розвщку дослщнищ «Мо! знайомства з деякими украшськими дГячами, надруковану у часописГ «Укра!на» [15, с. 118-123]). У контексп розглядувано! тематики наведена вище проблема е прикладом «несвободи» у роботГ науковщв, зокрема, серед жшок у наукових колах на той час.
Треба розумгти всю специфшу часу - в 20-х рр.. жiнка от-от почала доводити свою спроможнють бути не пршим спецiалiстом у будь-якiй сферi (в тому ж чист i в наущ), анiж чоловiки (i треба визнати, в певних галузях, навпъ i кращим спецiалiстом, анiж чоловжи). Кожна жiнка нiбито могла вщчути свою значущiсть та на практищ оцiнити сво&1 можливостi, як-то кажуть «у справЬ» Але, як вщомо, перш за все «революцiя мае статися в головах», чого на жаль, часто не сталося. Чоловжи часто не сприймали жшок серйозно - або ж навпаки - вщчули неочжувану небезпеку з боку сильних конкурент? В контекст цих положень треба пам&ятати про жшку, яка свою значущють як дослщника лише пiдтверджувала з часом - Н.Д.Полонська-Василенко.
Нi для кого не секрет, що поряд з вщмшностями у стильових написаннях листiв, жшки-юторики (та й взагалi жiнки) часто вiдрiзняються вiд чоловiкiв особливостями свгтосприйняття та навiть, можливо, проблемами, що 1&х спiткали. Але, варто звернути увагу на те, що, незважаючи на низку вщмшностей, проблеми з елементарною нестачею паперу стткали уах науковщв, незважаючи на 1&хню стать. Так, у ачш 1923 р. А.Кримський писав до Д.Багалiя: «Правда, у нас зле з папером. Держава, передавши нам друкарню, не дала нам аш одше! стопи паперу, аш грошей на закутвлю паперу. Все, що ми друкуемо, друкуеться на паперу пожертвуваному авторами, або покупленому мною з мо&1&х випадкових заробпгав...» [16, с. 41]. А аналопчний змiст листа Катерини Грушевсько&1 (дочки вiдомого iсторика) до Фшарети Колесси (вiдомий укра&нський етнограф, лггературознавець) вiд 10 липня 1930 року е доказом того, що щла низка проблем в академiчних колах не визнавала вщмшностей у статк « [...] Бажаю тим часом всього доброго, головно спокшного лiтного спочинку i мiцного здоровля. Вибачте за такий поганий патр, саме тепер немаемо iншого [...]» [17, с. 521].
Тобто цей приклад, хоч на перший погляд i здаеться не дуже значущим, але досить яскраво показуе ту особливють часу, що, незважаючи на гендерш вiдмiнностi у листах, 1&х змiстi та викладених питаннях (а також у формi 1&х викладу), в них юнували спiльнi проблеми - проблеми не украшщв чи громадян новостворено& держави, а проблеми саме науковщв. 1х об&еднувала спшьна мета - донести до свого читача дещо дуже важливе, те, що може змшити свгтосприйняття щлих поколiнь, те, що змiнить уяву тисяч людей (не одразу, звичайно) про 1&хне минуле.
Про проблеми, що стосувалися труднощ1в щодо опублшування наукових праць та загального стану матерiального становища науковщв ми дiзнаемося з матерiалiв листування М.С.Грушевського з юториком Ю.Й.СГцГнським. Так, у лисп вГд 2 серпня 1927 року Юхим Йосипович писав до Михайла Сергшовича: «Завтра я вишлю Вам щнною бандероллю в 50 крб. рукопис з фотографiями та планами. Я задержався з присилкою i заготовкою фотографш, i не переписав на машинщ свою статтю, бо не було часу й засобiв... прошу Вас доручити кому передрукувати, якщо стаття годяща... Дуже я вдячний Вам за Bашi турботи про мене, за Вашу прихильнють до мое& пращ» [18, с. 15]. Грушевський позитивно ощнив одержаний рукопис, вжив уа необхщш заходи для негайного обнародування одше&1 з кращих праць Сщшського i одночасно врахував матерiальну скруту автора. У лисп вГд 27 вересня 1927р. Сщшський писав: «Щиро вдячний Вам за прислаш грошГ. Вони прийшли як раз в пору, коли дуже були потр1бш меш...» [19, с. 15-20].
У листГ до В.Молотова вщ 4 сГчня 1934 р. академж М.Грушевський уклГнно просив дати йому можливють працювати, друкувати книги. Вш зiзнався, що його повернення в Украшу сприяло активiзацii «зарубiжноi укра&нсько!& iнтелiгенцii», яка масово полинула за ним в Украшу.
Тобто, в матерiалах листування М.С.Грушевського на перший план виступае емоцшний бш проблеми, непокоення про Батьювщину, а також матерiальнi нестатки та
злидш, що мали мюце в життГ тих провщних украшських науковцГв, якГ за тих чи шших причин залишилися в рщнш крашГ
Сказати, що жшкам робили в планГ репресГй «знижку» було б, мабуть, моральним злочином. До того ж, прослщковуеться схильнють до заповзято! працГ та цГлковите небажання жалГтися, навГть рГднГй матерГ. Таке явище можна зустрГти в листах дочки провщного Гсторика - К.Грушевсько!. Показово, що, перебуваючи у засланш, коли вже на звГльнення не варто було й сподГватися, питання видання батькГвських праць чи не найбГльше цГкавило Катерину Грушевську (И батько, М.С.Грушевський помер у 1934 рощ), про що зокрема свщчить лист К.Грушевсько! до матерГ, написаний у червнГ 1941 р. з Магадану: «...что с рукописями? Где они и когда взяты, если взяты? Если ты еще не написала мне об этом, то напиши. Напиши тоже не знаешь ли что случилось с Томом VI («ГсторГ! украшсько! лГтератури»), который был в Институте, и с другими теми рукописями, которые я сама сдала в Академию? И не слышала ли что-нибудь о переводе шестого тома?» [20, с. 180]. БГльше того, не лише Катерина переймалася закшченням справ батька - чи не всГ «спадкоемищ» батькГвсько! справи намагалися продовжити те, що не встигли батьки, та видати роботи, що не встигли тГ - чи не тому ми про дочок знаемо значно менше, ашж про !хшх славнозвюних батькГв?
Чи можна казати, що всГ жшки-науковщ того часу були такими заповзятими та вщданими наущ? Мабуть, це було б помилкою, адже ледь не рГшучим тут виступае суб&ективний фактор боротьби у жшщ двох «початюв» - родинного (жшка-матГр, жшка-дружина, жшка-господиня) та професшного (жшка-науковець). Г на реалГзащю та очевидну перемогу одного з них або ж вмГлого поеднання та маншулювання ними двома в межах життя одше! людини впливае цГла низка факторГв, починаючи вщ особливостей Гсторичного часу, й аж до взаемин в родинГ
Культурно-освпнш капГтал, який робить можливим прихщ жГнки у свГт професшно! науки, складають: високий рГвень освГти, налагодженГ зв&язки з представниками наукового ствтовариства, можливГсть отримання протекцй, знання норм «корпоративно! культури». З огляду на це лопчним е припущення, що першими серед жшок право доступу до науково! корпорацГ! отримують представницГ наукових династГй - наразГ доньки професГйних ГсторикГв (К.Грушевська, О.БагалГй-Татаринова). Може, саме з них й починаеться украшська Гсторична «жшоча» наукова думка. Але ж чи варто й виокремлювати Гз загального комплексу Гсторичного знання 20-30-х рр.. ХХ ст.?
Наслщування родинно! справи зазвичай вщбуваеться за чоловГчою лшГею «батько -син» [21, с. 134], тому випадки «жточо! експансГ!» в суто чоловГчГ сфери, до яко! належить свГт професГйно! науки першо! третини ХХ ст., можна розглядати як засГб перемоги в суперницга з батьком.
О.БагалГй-Татаринова (дочка вщомого науковця Д.Г.БагалГя) працювала на кафедрГ росГйсько! ГсторГ! ХаркГвського ГНО (Гнститут народно! освгти). У 1925 р. тсля закГнчення аспГрантури отримала посаду наукового ствробгтника ХаркГвсько! НДК ГсторГ! украхнсько! культури пГд керГвництвом батька, а також виконувала обов&язки секретаря юторично! секцй. У 1930-1934 рр. була позаштатним ствробиником Комюп для виучування соцГально-економГчно! ГсторГ! Украши XVIII-XIX ст. у зв&язку з юторГею революцГйно! боротьби.
У лисп до колеги й подруги Наталп Полонсько!-Василенко вГд 24 лютого 1934 р. вона зГзнаеться, що школи не мала «уверенности в себе как в историке» [22, с. 92]. Саме тому, за словами О.Багалш (вГд друго! частини свого прГзвища вона вГдмовилася ще в 1930 р. [23, с. 92]), весь цей час вона поеднувала наукову дГяльнють з працею по «лшп бГблютечно-бГблюграфГчнш», хоча й мала фшансову можливГсть за життя батька працювати в одному (юторичному) напрямку [24, с. 92]. З листа можна зробити висновки про певну безпораднють авторки, до того ж листи подГбного змюту наскрГзь пронизаш
болем та печаллю - зазначений переб^ подш, та таке кар&ерне зростання напевне ii ледь влаштовувало.
€ вс пiдстави стверджувати, що у випадку О.Багалш, ii наукова робота була для дослщнищ досить обтяжливою - про це дiзнаемося з матерiалiв ii листування: («бьюсь над экономикой военных поселений», «надо разобраться в этом трудном вопросе»), поразки в якш приносять почуття сорому. Так, у лисп вщ 31 травня 1931 р. вона зiзнаеться: «Насчет плана и вообще моей работы в комиссии (йдеться про роботу в Комюп для виучування соцiально-економiчноi ютори Укра&ни XVIII-XIX ст. у зв&язку з iсторiею революцшно& боротьби, в якш О.Багалш-Татаринова була нештатним ствробгтником): мне очень совестно, что я так мало в ней работаю. За эту зиму моя работа... почти не подвинулась» [25, с. 94].
Так, яскравим прикладом е епютолярна спадщина О.Багалш-Татариново! (з 1930 р. - О.Багалш). Дослщниця часто елементарно не встигала займатися науковою роботою за тими напрямками, що ii найбшьш щкавили, через доручення в Академи та амейш обставини. Так, Ольга Багалш-Татаринова в листах до Натали Полонсько&-Василенко скаржилася, що через обрання ii бригадиром по темi про польсью повстання 1863 р., вона не мае можливосп аш продовжувати власш студп з ютори военних поселень в Укра&ш («масса дел, не знаю за какое хвататься... бригадиром тоже буду, но реально тоже ничего не смогу» [26, с. 102]), аш придшяти належну увагу хворому на нефрит сину [27, с. 102].
Хоча саме матерiали цього листа дають змогу трактувати певне обтяження юторика науковою роботою, яке було для не&1 заважким, (повертаючись до попереднього ii листа) як елементарну неможливють обрати та «розiрватися» м1ж хворим сином та нелегкою роботою.
Але навгть таю судження не дають тдстав вважати Ольгу Дмитр1вну не достатньо квалiфiкованим науковцем. Хоча вона й багато-чого не встигала через вже означеш причини, але 1&й вдалося досягти певних устх1в та стати неабияким спещалютом у дослщжуваних галузях.
Так, збершся достатньо великий масив матерiалiв листування О.Д.Багалш-Татариново&&. У бшьшосп лиспв адресанти зверталися до Ольги Дмитр1вни як до експерта в питаннях джерельно&1 бази Лефор^ського архiву. Те, що бшьшють лиспв е початком знайомства («простите, что беспокою Вас, не будучи знаком с Вами лично... узнал о Ваших занятиях по истории военных поселений на Украине. мне было бы весьма ценно узнать об этом подробнее» [28, арк. 1], «работаю последние пять лет по истории военных поселений... потому позволяю себе обратиться к Вам за товарищеским советом» [29, арк. 1]), свщчить про неабиякий штерес до праць дослщнищ, тим бшьше, що найчаспше щ листи закшчуються проханням передати роботи, з якими ще не встиг ознайомитися адресант. Та чи е це свщченням того, що незважаючи на ва перепони та, часом, песимютичний настрш, О.Багалш вдалося все ж таки бути справжшм спещалютом у дослщжуванш тематищ?
Широкому знайомству з мюцевим товариством юториюв передував досить песимютичний настрш, що лунав у листах Н.Д.Полонсько&1-Василенко: «Мне нужно известное отношение к себе завоевывать в Киеве, а не на «перифериях» - на что мне Одесса, когда в Киеве - умри, не дай Бог Д.Ив. [Д.ГБагалш], продли Бог ему века - и меня вышвырнут из Академии.» [30, с. 127]. Так, незважаючи на неабиякий професiоналiзм, дослщниця досить чгтко розумша всю хиткють свого положення в Академп, i з досить холодним розрахунком розмiрковувала щодо цього.
- отримай 10 роюв Ta6opiB. Заняття наукою в цей час було, прямо скажiмо, небезпечним, але, тим не менш, це не зупиняло молодих науковщв, дочок укра&нських iсторикiв, якi буквально творили тогочасну наукову думку. В даному випадку прослщковуеться певне протирiччя зсередини системи - серйозну наукову роботу батьюв наслщують 1&хш дочки, що для того часу було геть не типовим. Жшка тшьки-но робила першi кроки в науковш дiяльностi, а тому досить доречно простежити цей шлях, проторений Катериною Грушевською та Ольгою Багалш-Татариновою на прикладi матерiалiв листування.
Таким чином, етстолярна спадщина укра&нських науковцiв рiзноi статi надае можливiсть дослiдникам визначити певш характернi риси. Одним з найочевидшших факторiв е той, що свщчить про тенденцiйний характер дiяльностi карально-репресивного апарату радянсько&1 влади щодо «неблагонадшних» видатних науковцiв. Звичайно, що жшоче повсякдення певною мiрою вiдрiзнялося вiд життя чоловiкiв, що були зайнят в науковiй галузь Так, навiть займаючи геть не останш мiсця в розвитку украшсько&& юторично&& науки, вони не переставали бути господинями та матерями. Але навряд чи можна говорити, що таке сумюництво було для них простим. Так, аби не втрачати позищй в жоднш з цих галузей, жшкам - не зважаючи на те, що вони часто-густо були ледь не кращими науковцями, шж деяю з чоловшв-науковщв, - треба було поеднувати щ двi ролi. Також велику роль у поданому аналiзi треба вщводити емощйно-психологiчному факторовi, який керуе, як думками, так i дiями жiнки. Саме цей 6iк дуже яскраво простежуеться в матерiалах листування, адже не дарма науковщ видшяють окреме явище у вiтчизнянiй наущ, як «жшочий лист».
У випадку К.Грушевсько&& та О.Багалiй можна стверджувати - незважаючи нi на що, наукова робота була для них не лише основним заняттям, а й справою чесп. Науковий доробок батьюв спонукав до ршучих дш, до продовження дослiджень, до збереження архiвiв, праць, листiв, чернеток. Показово, що Катерина Михайлiвна та Ольга Дмитрiвна, незважаючи на геть рiзнi життевi обставини, характери та темпераменти, присвячували бшьшють свого часу та всього життя саме наущ та професшнш дiяльностi. Перед владою стояла мета не просто змусити «замовкнути» дiячiв науки, а зламати творчу особистють, вiд6ити усiляке бажання не тдкорюватись радянськiй владi. Чи вдалося 1&м пригнiтити незламний дух борщв iнтелектуального фронту - велике питання, достеменно&1 вiдповiдi на яке ми навряд чи дютанемо (але працюватимемо в цьому напрямку у подальших дослщженнях), але факт, що радянськш владi, незважаючи на найрадикальнiшi та ледь не гуманш методи та засоби боротьби та впливу, так i не вдалося повнютю перекрити випуск у свгг праць великих украшських науковщв, що були 1&м немов та кютка у горл^ незважаючи на стать та iншi особистюш характеристики - безперечний факт.
Список використано1 л1тератури
факультет ; Державний комгтет apxÍBÍB Украши. - Ки&в , 2003. - 252 с .; Ohloblyn O. P. Ukrainska istoriohrafiia 1917-1956 : per. z anhl. / O. P.Ohloblyn ; Kyivskyi natsionalnyi un-t im. Tarasa Shevchenka, Tsentr ukrainoznavstva, Istorychnyi fakultet ; Derzhavnyi komitet arkhiviv Ukrainy. - Kyiv , 2003. - 252 s .;
Perkova; pid zah. red. N. Kapustinoi. — Dnipropetrovsk , 2005. - Vyp. 4 : Lysty D. I.Iavornytskoho do diiachiv nauky ta kultury. — 500 c.
- С. 132-140 ; Berto D. Semeynoe vladenie i semya: transmissii i sotsialnaya mobilnost, proslezhivaemye na pyati pokoleniyakh / D. Berto, I.B erto-Vyam // Sotsis. - 1993. - № 1-2. -S.132-140
- Kyiv , 2010. - 172 s.
budivnytstva sotsializmu (1917-1937 rr.) / M. A.Bystrov. - Kharkiv : Vyshcha shkola, 1974. -142 s.
Дата надходження до редакцй 29.10.2015 р.
Yu. Iordanova
THE «STRUGGLE» OF PRIVATE AND SCIENCE IN THE LIFE OF UKRAINIAN WOMEN SCIENTISTS: ANALYSIS OF EPISTOLARY HERITAGE
(1920-1930-ies.)
In the scientific article on the base of scientist&s correspondence had analyzed their everyday home life and science life of Ukrainian science intelligence of the first third of XX century. Particular attention was paid of everyday life of women scientists. In order to get the most authentic information about a particular historical period, it is important to study the impact of human factors on the period. From that we can conclude the need to study the history of everyday life just as a way most significant events play a certain age. The period of activity punitive and repressive apparatus of the former USSR considered special. The Soviets literally "suppressed" new ideas and radical solutions "fresh" concept, even from the mouth (or with the pen) the most prominent scientists not only in the Soviet Union, but also worldwide. This is due to the follow in features of the era of the personal source of origin is hardly the most reliable and informative, especially because only letters to loved one spirit and ideas companions (especially in academic circles) can be found really frank exposition of ideas, feel a certain freedom, which scientists hoped to keep in correspondence. Looking at the problem from the same analysis is female correspondence allows to look in more detail the nature of influential factors played no role in the formation of life scientists. Looking at the problem from the same analysis is female correspondence allows to look in more detail the nature of influential factors played no role in the formation of life scientists.
The important point is also are view of scientific work is women scientists, who would combine the scientific activities with housekeeping. In this case, it is not only about women scientists, this multi-level system of ideas about the place, role and status of women in professional circles of the academic community. The development of Ukrainian history of the 1920s is feminization process characterized of the academic community. It comes to specific socio-cultural situation marked influence emancipatory movement XIX- early XX century., the rise of "women&s issues" to the level of state policy. In the paper were examined epistolary heritage women scientists who were followers of the famous Ukrainian scientists. Professional dynastic in these families just causes the historian of particular interest. The paper presents both household and working (scientific) aspects of everyday life. The study analyzed a special origin an array of sources (materials scientists& correspondence). As a result, there have been a number of conclusions about the daily life of women scientists, including scientific work based epistolary heritage of leading Ukrainian scholars as K. Hrushevska, O. Bagaley-Tatarinovа. In particular, the more detailed the information submitted on housing and
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
financial wealth scientists, the conditions for fruitful work and support of science and education necessary books, monographs and documents.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н, проф.; Молчанов В.Б., дл.н., проф.
УДК 930.1(477)" 183/185": 929Сагайдачний(045)
О.М. 1саенко
ПОСТАТЬ ГЕТЬМАНА ПЕТРА КОНАШЕВИЧА САГАЙДАЧНОГО В ПРАЦЯХ УКРАШСЬКИХ 1СТОРИК1В ПЕРШОÏ ПОЛОВИНИ Х1Х СТ.
У cmammi розглянуто становления украгнськог icторюграфп першог половини Х1Х ст. щодо поcmami гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного. Проаналiзовано головш напрямки розвитку науковог icторичног думки, висвтлено погляди Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, М. Максимовича. Проаналiзованi основт тдходи до висвтлення особи П. Сагайдачного, якого Д. Бантиш-Каменський сприймав ^iзь призму дворянсько-автономюько1 icторюграфп. М. Маркевич вважав його незалежним гетьманом та союзником Польщi. М. Максимович розглядав Петра Конашевича як тдлеглого Польськог корони, який вдало використовував icнуюче геополтичне становище для захисту нацюнальних ттереЫв. У зазначений перюд в украшськт icторичнт науц було окреслено основт питання вивчення поcтатi П. Сагайдачного, визначено проблематику подальшого вивчення.
Ключовi слова: icторiографiя, науковi напрямки, козацтво, гетьман, Втсько Запорозьке, втськова дiяльнicть.
Дiяльнiсть гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного була спрямована на розвиток козацько&1 оргашзацп, сприяла стабшзацп козацько-польських вщносин, врегулюванню польсько-козацьких конфлштв тощо. Його постать завжди привертала до себе увагу юториив. Вивчення та штерпретащя юториками цих питань постали перед украшськими юториками середини Х1Х ст. ïx дослщження проходило в контекст становлення нащонально&1 юторично!& науки.
Саме в першш половиш Х1Х ст. було сформовано концептуальш пщвалини вивчення дiяльностi Петра Конашевича Сагайдачного. Пращ юториив цього часу стали пщгрунтям наукових дослщжень постам видатного гетьмана наступних чаав. Але на наш час рiвень iсторiографiчного аналiзу праць вказаного перюду не задовольняе наукових та суспшьних потреб. Актуальнють статл полягае в необхщносл аналiзу поглядiв юториив першо&1 половини XIX ст. та визначенш тих iдей i напрямюв, що вплинули на подальшi науковi дослiдження.
Iсторiографiчнi студп, присвяченi дослщжуваному питанню, з&явилися лише наприкiнцi Х1Х ст. Вони мали фрагментарний характер i до нашого часу вщсутня узагальнююча комплексна праця з зазначеноï теми. Можна видiлити iсторiографiчнi розробки присвячеш окремо П. Сагайдачному, дослщження, присвячеш козацтву та узагальнюючi пращ з украшсь^& iсторГï, бiльшiсть з яких мае характер поабниюв.
Одним з перших iсторiографiчний огляд окремих питань дГяльносл гетьмана П. Сагайдачного надав I. Каманш у свош розвГдцГ, присвяченiй Петру Конашевичу [4]. АвдлГз Гсторичних праць щодо постам видатного гетьмана зробив М. Василенко, надаючи досить критичнГ судження та висновки [3]. Серед сучасних юториюв аналiзував
