Спросить
Войти
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14_
M. Markevich had precise position in this question. He described the figure of hetman from the national and governmental position be approving his actions. In the material of Markevich we can see dealing with social aspects, analysis of events from the place of people. It had influence on characteristic of Sagaydachny and he was a representor of interests and protector of people.
Populism in its early stage was represented in creations of M. Maksimovich. He considered Peter Konashevich to be a leader of kozaki, who understood problems and needs of everybody and protected not only estates, but also of interests of all the nation. In contradistinction Bantysh-Kamensky and Markevich, he considered hetman to be subordinate of the Polish Crown, which successfully used the existing geopolitical situation to protect national interests. In this period in Ukrainian historical science outlined the main points of the study of the Sagaidachnyy figure, identified issues for further study.
To sum up, the learning of Petro Sagaydachny in the first half of the nineteenth century had a huge spreading. It means that growth of scientific and social interest in kozak past, formation of different accesses to researchment different important figures in nation history
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 39(477.7=163.2)
Я.В. Комар
БОЛГАРСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ АЗОВСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ В К1НЦ1 Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
В cmammi розглядаються iсторiя та побут болгар cxidno&i частини Азовського басейну (Донбас, Кубань та Ростовська область) у шнщ Х1Х- початку ХХ ст. Автором репрезентоваш основт причини та перюдичтсть м^раци; розкритi нюанси сощально-економiчного положення болгар у Ростськт iмперii; результат заселення болгарами сходу Азовського басейну.
Ключовi слова: м^ращя болгар, дисперсш групи, вiдходники, городники, трудова м^ращя, полтична м^ращя, Азовський басейн.
На територи Украши проживав найбшьша болгарська дiаспора у свт, а мюцями ii компактного розселення вважаються Швшчне Причорномор&е та Швшчне Приазов&е. Але статистичш показники та етнографiчнi дослщження доводять, що значна кшькють болгар проживав i в схщнш частиш Азовського басейну (Донбас, Кубань та Ростовська область). У зв&язку з тим, що на цш територи вщсутш компактш поселення болгар i мова йде лише про дисперсно-локальш групи, то в юторюграфи е лише незначна кшькють дослщжень, у яких безпосередньо або опосередковано йдеться мова про болгар цього репону [1]. У контекст сучасних перетворень ми розглянемо юторш та побут болгар Донбасу та Кубаш, тобто схщно! частини Азовського басейну, у кшщ Х1Х - початку ХХ ст., зупиняючись на таких факторах, як причини та перюдичнють м^раци; соцiально-економiчнi особливосп життя у Росшськш iмперii; наслщки заселення болгарами цього репону.
В ютори м^рацшного руху болгар на схщ Азовського басейну простежуеться двi основш оргашзацшш форми процесу переселення: регламентоване та нерегламентоване.
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
Регламентований переселенський рух здшснювався безпосередньо царським урядом i мав таю риси, як масовють, перюдичнють, матерiальна пiдтримка переселенцiв з боку влади (грошова допомога, пшьги). Ця форма колошзацй пiвденних стетв стала вiдправним пунктом для оформлення на цих землях компактних болгарських поселень. Така полггика царату сприяла розширенню ареалу болгарських поселень у Тавршськш, Херсонськш та Катеринославськiй губершях, але не на сходi Азовського басейну. I подальша мiграцiя болгар в цей регюн проходила незалежно вщ загально! колошально! полiтики царату, а з причин як соцiально-економiчного, так i полiтичного характеру.
У 70-х роках XIX ст. на окрашах великих поселень у Катеринославськш губернй, Областi Вiйська Донського, Кубансько! областi й на Чорноморському узбережжi Кавказу з&явилася така категорiя болгар, як городники-вщходники [2, арк. 11, 20, 48; 3, арк. 1125]. Вщхщне городництво в сусщш з Болгарieю краши розраховувалося на весняно-лiтнiй перiод, пiсля чого городники поверталися додому. У Росшськш iмперii вiдхiдне городництво часто ставало осшим. Згiдно з iнформацiйними записами М. К. Любавського таку форму м^рацй доречно визначити як пщприемницьку, тому що за мету ставало отримання прибутку [4, с. 268].
Пiсля здобуття Болгарй незалежностi пiсля 1878 р., селяни отримують землю й необхiднi ресурси для оргашзацй власно! економiчноi бази. Але каппашзащя ринку в Болгари (шоземний капiтал, зеленичарство) спричинила зростання трудово! м^рацй.
Особливiстю болгарського контингенту сходу Азовського басейну е те, що основна ix маса прибула з-за меж Росшсько! iмперii. Бшьшють з них вважалися iноземними громадянами: по Катеринославськш губернп з 132 болгар 74 були громадянами Болгари [5, с. 70], а в Кубанськш обласп 286 (183 чоловша и 93 жшки) з 322 мали болгарське пщданство [6, с. 56]. До того ж велику роль в процес переселення на схщ Азовського басейну ввдгравав попит на робочу силу.
На початку XX столптя постало питання лшвщацй селянського малоземелля, перебудови системи господарсько! дiяльностi з екстенсивно! на штенсивну, внаслiдок надання права на приватну власнють, збiльшення товарностi сiльського господарства. Останне положення мало особливо важливе значення для оргашзаци продовольчого постачання краши й формування державного ринку сшьгосппродукци, у тому чист й для зростаючих потреб промислових центрiв, що активно розвивались на той час. Виршенням поставлених завдань повинна була стати реформаторська полгтика П. А. Столитна. Для болгар Донбасу та Кубаш ця реформа значного кшькюного збiльшення спiльноти не дала, але поодиною мiграцii вiдбувались [7, арк. 45]. У той же час реформа 1906 р. якюно змшила умови господарювання - почала розвиватися ху^рська система. На початку XX ст. з&явилася велика кшькють xуторiв, у тому числi i болгарських, наприклад, на територй Сталшсько&1 округи xутiр Болгари Авдот&евсько&1 сшьради й xутiр Болгари Свдоки&1всько&1 сшьради Макй&вського району [8, с. 42-43].
Безпосередньо перед Першою свiтовою вшною мiграцiя болгар на сxiдне узбережжя зростае. Причиною того стала несприятлива полгтична кон&юнктура у самiй Болгари. На груш! поразки Болгарй у Другш Балканськiй вiйнi рух русофобiв i русофiлiв, що набирав обер^в, спричинив появу на теренах Росшсько&1 iмперii болгар-полiтемiгрантiв з русофшьських кiл. Така форма переселенського руху е полiтичною емiграцiею [9, арк. 129].
Навпъ пiд час ведення бойових дш часiв Першо&1 свгшво&1 вiйни болгари не припинили м^рувати до Росiйськоi iмперii. Поряд з цим болгари, яю вже на той час мешкали на територй Росшсько&1 iмперii, виявляли свою громадянську позицш на боцi росiйського уряду, радикально висловлюючись з приводу вступу Болгарй у вiйну на бощ Нiмеччини [10, с. 1].
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14_
Наприкшщ 1915 року вшськово-полгтична ситуацiя на Балканському фронт загострилася i керiвництво Росп було вимушене посилити заходи безпеки прикордонних територш, тобто прийняти превентивнi заходи по вщношенню до осiб-iноземнопiдданих, що так чи iнакше мали юторичш зв&язки з крашами-супротивниками РосГ! в Першш свiтовiй вГЙНГ.
Так, Мшютерство внутрГшнГх справ циркуляром вГд 28 травня 1916 року повГдомляло, що конвенщя мГж Болгарieю та Роаею вГд 10 лютого 1905 р., згщно яко! болгарськi пГдданГ звшьнялися вГд вГйськових реквГзицГй, вважалась такою, що втратила чиннГсть. Також на болгар поширювались всГ обмежувальнГ постанови, що дГяли вГдносно Гнших шоземних пГдданих [11, с. 226].
Уштку 1916 року у зв&язку з попршенням болгарсько-росГйських вГдносин, обмежувальнГ заходи по вщношенню до болгар також посилились - були скасоваш всГ рашше наданГ пГльги на ведення сшьськогосподарсько! дГяльностГ. У районах, де було оголошено вГйськовий стан та 1х було включено до театру вГйськових дш, вся повнота влади переходила до вГйськових. На розсуд вшськовим керманичам выводилось питання про висилку болгарських пГдданих у Воронезьку, Казанську, Калузьку, Пермську, Рязанську, Тамбовську та Тульську губерни [12, арк. 12].
Отже, за перюд 1897-1914 рр. кшькють болгар, що мешкала на ДонбасГ та Кубаш збГльшилась у декшька разГв. Наприклад, в Бахмутському повт Катеринославсько! губернп за переписом 1897 року мешкало 12 болгар (11 чоловшв та 1 жшка), то в 20-х роках тГльки в списку шоземних пГдданих, що займалися хлГборобством в АртемГвськш окрузГ, значилось вже 227 болгар [5, с. 42; 13, арк. 49-51]. Одшею Гз причин такого зростання болгарсько! громади став демографГчний показник народжуваностГ.
ОкрГм статистичних даних, що вщображають динамГку мГграцГ! болгар до Азовського узбережжя, важливим чинником, що впливае на цей процес, е визначення сощально-економГчно! складово! внутрГшньо! структури мГграцГйного потоку - тобто аналГз болгарсько! спГльноти, що складалася в кшщ Х1Х - початку ХХ столпгя з окремих дисперсно-локальних груп.
Гендерне спГввГдношення в дисперсних групах болгар Приазов&я характеризуеться значною перевагою болгар-чоловшв у всГх губернГях й областях Росшсько! ¡мперп (середне спГввГдношення становить 77 % чоловшв до 33 % жшок), окрГм мГсць компактного проживання - Бессарабсько! областГ, Херсонсько! й Тавршсько! губерни, де цей показник дорГвнюе 51 % i 49 % [14, с. 104-108]. Наведемо два чинники, що зумовили таку гендерну диспропорцш. Перший пов&язаний з основним трудовим заняттям болгар - вщхщним городшм промислом, що вважався суто чоловГчою справою. Другий чинник - вГковий. ЗгГдно з анкетами болгарських шоземщв середня вГкова категорГя чоловшв, що мГгрували до Росшсько! ¡мперп, складала вГд 20 до 26 роюв [15, арк. 40, 92].
За сферою зайнятосп болгари також були залучеш, окрГм городництва, до Гнших видГв дГяльностГ, наприклад, в Катеринославськш губернп вони займались навчальною й виховною дГяльнГстю; торгГвлею розносною й розвГзною; торгГвлею тканинами й предметами одягу; обробкою металГв, дерева або волокнистих речовин; люництвом й люовими промислами; служили в адмшютрацп, судГ й полщп [5, с. 145-146]. У Кубанськш областГ болгарам, якГ проживали на морському узбережжГ, приписують також заняття садГвництвом, бджГльництвом та сушГнням лГсових фруктГв [16, с. 147]. Незважаючи на рГзш сфери зайнятосп, слГд зазначити, що промислове городництво все-таки залишалося основним видом дГяльностГ. Заповнюючи анкетш вщомосп про себе як шоземних громадян, болгари зазначали, що мета !х прш&зду до Росшсько! ГмперГ! працювати, а професГя - городник [17, арк. 40, 47, 62-80, 90-115].
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
Назбиравши достатнiй первюний капiтал i3 заняття городництвом, частина болгар згодом переходила на iншi види тдприемницько&1 дiяльностi, як-от: сироваршня або виготовлення ковбасних виробiв. У 1914 р. болгари С. I. Волков i I. П. Волканов мали у своему розпорядженш ковбасний цех; Кончо Стойков i3 селища Ваншвське Кавказького вщдшу на грош^ заробленi вiд заняття торгiвлею й городництвом, придбав сироварний заклад [18, арк. 3]. Хоча щ приклади е скорше виключенням iз правил, все-таки бшьшють продовжувала займалися вирощуванням незернових культур. Пов&язано це також було з вщсутнютю гщно&1 конкуренци з боку мiсцевих жителiв, яю господарювали з розрахунку на власш потреби, а не на ринок.
Внесок болгар у подальший розвиток сшьського господарства схщно&1 частини Азовського басейну можна визначити такими напрямками, як удосконалення технолопчного процесу обробки земельних ресурсiв (застосуванш зрошувально&1 системи у болгарських господарствах: «болгарське колесо» або «болгарський чигирь»), застосування нових методiв вирощування овочiв i фруктiв (париники, теплицi), а також оргашзащя колективних форм господарювання на землi (артiль, товариства за нащональною ознакою).
Поява представникiв болгарсько&1 нацiональностi на сходi Азовського басейну припадае на кшець XIX - початок ХХ столггтя i е результатом хоча поодиноко&1, але перманентно&1 м^раци болгар з батькiвщини через низку сощальних, економiчних та полгтичних причин. Це означае, що засади формування дисперсних груп болгар були покладеш болгарами-вихщцями з Болгари, а не переселенцями з Бессараби. Обрання схщного регiону Азовського басейну стало наслщком таких факторiв, як-от: державна полгтика з освоення пiвденних земель iмперii, що створювала сприятливi умови для заселення ще&1 територи колонютами-болгарами та придатнiсть природно-клiматичних умов для зайняття городництвом. Аналiз соцiально-економiчного положення болгар та наявнють окремих адмiнiстративно-територiальних одиниць за нацiональною ознакою, таких як ху^р, вказуе на достатньо високий рiвень матерiального забезпечення та техшчно&1 бази спiльноти.
Сприятливi умови життя та працi зумовили перехщ вiд методики вiдходу до осшо&1& колошзаци пiвдня Росшсько&1 iмперii, i стали основою для розвитку мщного болгарського господарства на цих землях. На початку XX столпгя болгари активно опановують економiчний ринок займаючи певну нiшу в росiйському суспшьсга, таким чином, незважаючи на культурну та нащональну колоритнiсть регiону, болгари оргашчно вписалися в етнокультурний проспр Азовського басейну. Такий порядок речей не зрушило навiть погiршення мiжнародних вiдносин Росiйськоi iмперii та Болгари в наслщок Першо&1 свiтовоi вшни, що пiдтверджуе той факт, що болгари на етнопсихолопчному рiвнi сприймалися мюцевими мешканцями та урядовими можновладцями як невщ&емна частина росiйського сощуму.
Список використано1 л1тератури 1. Грек И. Българите от Украйна и Молдова: минало и настоящее / И. Грек, Н. Червенков. - София : Христо Ботев, 1993. - 296 с. ; Дмитрук В. Т. Сторшки вшово&1 дружби: З ютори украшо-болгарських зв&язюв в Х1Х - початку ХХ ст. / В. Т. Дмитрук. -Львiв : Вид-во Льв.ун-ту, 1958 - 96 с. ; Доценко А. П. Экономическое сотрудничество Народной Республики Болгарии с Советским Союзом и участие в нем Украинской ССР : автореф. дис. ... канд. ист. наук / А. П. Доценко; Киевский государственный университет им. Т. Шевченко. - Киев, 1966. - 18 с. ; Мельников Л. М. Иногородние в Кубанской области / Л. М. Мельников // Кубанский сборник . - Екатеринодар , 1900. - Т. 6. - С. 79 ; Хаджиниколова Е. Бъграските преселеници в Южните области на Русия (1856-1877) / Е. Хаджиниколова. - София : Наука и изкуство, 1987. - 176 с.; Черный К. Н. Ейский уезд (статистическое описание) / К. Н. Черный // Кубанский сборник. - Екатеринодар,
ISSN 2226-2830 BIŒ^ MAPIУПОЛЬСЬKОГО ДEPЖABHОГО УHIBEPСИТEТУ
СEPIЯ: IСТОPIЯ. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, БИП. 13-14_
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
Kavkazskogo Namestnichestva v gody Pervoy mirovoy voyny v otnoshenii podannykh Troystvennogo Soyuza / Kh. Verdieva // Rossiyskoe gosudarstvo, obshchestvo i etnicheskie nemtsy: osnovnye etapy i kharakter vzaimootnosheniy (XVIII-XXI vv.) : mater. XI mezhdunar. nauch.konf., g. Moskva, 1-3 noyabrya 2006 g. / pod red. A. A. Germana. - S. 226
Стаття надшшла до редакцй 25.09.2015 р.
I. Komar
BULGARIANS OF AZOV REGION IN THE END OF Х1Х - BEGINNING XX
In the article history and life of Bulgarians of east part of the Azov region (Donbass, Kuban and Rostovskay oblast) in the end of Х1Х - beginning ХХ century are considered. The author states the reasons and periodicity of migration; nuances of social and economic position of Bulgarians in the Russian Empire; result of a substantiation of Bulgarians in the east of the Azov region.
In the history of migration Bulgarians there are two main organizational forms resettlement process: regulated and unregulated. But the migration of Bulgarians in the Azov region held regardless of the total tsarist colonial policy and of the reasons as socio-economic and political nature.
In the 70 years of the XlXth century on the outskirts of large settlements of Azov coast appeared a category of Bulgarians as gardeners, vidhodnyky, this form of migration is appropriate to define as business because the goal of becoming a profit. Market capitalization Bulgaria after 1878 year caused the increase of labor migration. Stolypin reform of 1906 year did not increase the quantitative of Bulgarians but single migration occurred, and it is qualitatively changed economic conditions - began to develop hamlet system.
Just before World War I migration of Bulgarians to the east coast increased. The reason was the unfavorable political situation in Bulgaria itself. Even during the warfare of the World War I, the Bulgarians did not stopped migrate to the Russian Empire. The peculiarity of the Bulgarian contingent east of the Azov Sea is the fact that most of their mass come from outside the Empire.
In the field of employment Bulgarians were involved in different activities, but it should be noted that industrial horticulture still remains the main area. The contribution of the Bulgarians in the further development of agriculture of the eastern part of the Azov can be determined such as improving the technological processing of land resources (use of the irrigation system in the Bulgarian economy: "Bulgarian wheel" or "Bulgarian Chygyr"), the
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕРЫ: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14_
use of new methods of growing vegetables and fruits (parynyky, greenhouses) and collective forms of economic organization (association on a national basis).
РЕЦЕНЗЕНТИ: Стяжкна О.В., дл.н, проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 371(477.62-2= 14)&& 1779/1873&& (045)
В.М. Коробка, Ю.В. Коробка
АДМ1Н1СТРАТИВНО-ТЕРИТОР1АЛЬНИЙ УСТР1Й УКРА1НСЬКОГО НАДАЗОВ&Я НАПРИК1НЦ1 XVIII - у 70-Ti РОКИ Х1Х ст.
У статтi розглядаеться вiдображення в законодавствi Ростськоi iмперii адмiнiстратuвно-терuторiальноi оргатзацИ украшського Надазов&я наприкшщ XVIII -у 70^i роки XIXст., а також створення усталеного Марiупольського повту в 1868р. i наповнення його структурами державног& влади та м^цевого самоврядування.
Ключовi слова: Марiупольськuй повт, Таганрозьке градоначальство, Марiупольська грецька громада, округ Марiуполя, Марiупольське повтове полщейське управлтня.
Розгляд адмiнiстративно-територiальноi оргашзаци на Марiупольщинi наприкшщ XVIII - у 70-т роки Х1Х ст. сприяе збагаченню загально1 картини модершзацшних процеав в украшському Надазов&1. Осмислення юторичного досвщу оргашзацп мюцево1 просторово&1& основи дiяльностi органiв державно1 влади та установ мюцевого самоврядування стане в нагодi в сучасних умовах реалiзацii полiтики децентралiзацii та реформування адмiнiстративно-територiального устрою Укра1ни. Нагальнiсть потреби посилюеться у зв&язку з нерозв&язанютю краезнавцями проблеми наявностi або вщсутносп у першiй половинi XIX ст. тако1 адмiнiстративно-територiальноi одиницi Росiйськоi iмперii, як «Марiупольський грецький округ» чи «Марiупольський округ». До нашого часу нез&ясованою залишаеться дата утворення Марiупольського повiту в 60-х рр. XIX ст.
Мета розгляду - з&ясувати суть перетворень адмiнiстративно-територiального устрою украшського Надазов&я наприкшщ XVIII - у 70-т роки XIX ст., наявнють або вщсутнють у першiй половиш XIX ст. тако1 адмiнiстративно-територiальноi одинищ Росiйськоi iмперii, як «Марiупольський грецький округ» чи «Марiупольський округ», а також визначити дату утворення Марiупольського повггу в 60-х рр. XIX ст.
Традищя розгляду адмiнiстративно-територiального устрою Марiупольщини склалася ще у XIX ст. У колективних та однооабних працях розглядалися територiальна органiзацiя марiупольськоi грецько1 громади та простiр поширення компетенцii Марiупольського грецького суду, скасування грецько1 самоврядностi у рамках iмперськоi унiфiкацii, створення мiсцевих органiв державно1 влади та представницьких установ [5; 6; 11 - 14; 42].
Опановуючи територiальнi трофе1 вiйни (1768 - 1774 рр.) iз Портою та охоплюючи цупкими обiймами адмiнiстративно-територiального устрою украiнськi землi, Росiйська iмперiя прагнула 1х довiчноi iнкорпорацii. Таю перетворення заскочили й украшське Надазов&я в наслщок лiквiдацii Запорiзькоi Одним iз методiв встановлення
iмперського панування було застосування iноземних переселенщв як несвiдомого
