Спросить
Войти
УДК 355.318.2(=162.1)(478)"1917/1918" UDC
DOI: 10.17223/18572685/55/12
М1Ж БОЛГРАДОМ I СОРОКАМИ: ПОЛЬСЬК! В1ЙСЬКОВ1 ФОРМУВАННЯ В БЕССАРАБ11 В ЛИСТОПАД1 1917 - БЕРЕЗН1 1918 р.
А.Г. Папакш
КиТвський нацiональний унiверситет iM. Т. Шевченка УкраТна, 01033, м. КиТв, вул. Володимирська, 60 E-mail: artempapakin@knu.ua
Авторське резюме
Протягом ПершоТ сватово! вiйни, починаючи з 1914 р., у складi рос^йськоТ ар-м!Т створювалися польсью нацiональнi формування. П^сля ЛютневоТ революци 1917 р. вщбуваеться формування ПольськоТ стр1лецькоТ див^з^Т росшськоТ арми, а влггку 1917 р. розпочалося створення 1-го Польського корпусу. В цей же час по всш росшськш арм|Т проходив процес створення Об&еднань вiйськових полякiв, що ви-ступали за створення окремоТ польськоТ арми. П^сля листопада 1917 р. процес формування польських нацiональних зеднань у росiйськiй арм!Т посилився, розпочалося створення 2-го i 3-го Польських корпуав. Стаття розглядае обставини створення польських вшськових формувань на Румунському фронт росiйськоТ арми, який вщбувався протягом листопада 1917 - березня 1918 р. i призвiв до формування 2-го Польського корпусу. У статт на пща^ aрхiвних документа показаний процес полошзаци вiйськових частин i зеднань росiйськоТ арми, формування нових польських пщроздЫв i Тх об&еднання у склaдi 2-го Польського корпусу, що вщбувалося на територи БессaрaбiТ.
Ключовi слова: росiйськa aрмiя, польськi вiйськовi формування, 2-й Польський корпус, Румунський фронт, Бессaрaбiя.
МЕЖДУ БОЛГРАДОМ И СОРОКАМИ: ПОЛЬСКИЕ ВОИНСКИЕ ФОРМИРОВАНИЯ В БЕССАРАБИИ В НОЯБРЕ 1917 - МАРТЕ 1918 г.
А.Г. Папакин
Киевский национальный университет им. Т. Шевченко Украина, 01033, г. Киев, ул. Владимирская 60 E-mail: artempapakin@knu.ua
Авторское резюме
В течение Первой мировой войны, начиная с 1914 г., в составе российской армии создавались польские национальные формирования. После Февральской революции 1917 г. произошло формирование Польской стрелковой дивизии российской армии, а летом 1917 г. началось создание 1-го Польского корпуса. В то же время по всей российской армии шел процесс формирования Союзов военных поляков, выступавших за создание отдельной польской армии. После ноября 1917 г. процесс формирования польских национальных соединений в российской армии усилился, началось создание 2-го и 3-го Польских корпусов. Статья рассматривает обстоятельства создания польских воинских формирований на Румынском фронте русской армии, который проходил в течение ноября 1917 - марта 1918 г. и привел к формированию 2-го Польского корпуса. В статье на основании архивных документов показаны процесс полонизации воинских частей и соединений российской армии, формирование новых польских подразделений и их объединения в составе 2-го Польского корпуса, что происходило на территории Бессарабии.
BETWEEN BOLGRAD AND SOROKA: POLISH MILITARY TROOPS IN BESSARABIA FROM NOVEMBER 1917 TO MARCH 1918
A.H. Papakin
Taras Shevchenko National University of Kyiv 60 Volodymyrska Street, Kyiv, 01033, Ukraine
E-mail: artempapakin@knu.ua
Abstract
During the First World War, since 1914, Polish national units were formed as part of the Russian Army. The February Revolution of 1917 saw the formation of the Polish Rifle Division of the Russian Army, followed by the formation of the 1st Polish Corps in the summer of 1917. At the same time, the entire Russian army was in the process of forming Military Polish Unions, which supported the formation of separate Polish army. After November 1917, the formation of Polish national troops in the Russian army intensified, so the 2nd and 3rd Polish Corps began to form. The article examines the circumstances under which the Polish military formations on the Romanian Front of the Russian Army were formed during November 1917 - March 1918, which resulted in the formation of the 2nd Polish Corps. Drawing on archival documents, the author shows the process of &polonization& in the Russian army, the formation of new Polish units and, consewuently, 2nd Polish Corps in Bessarabia.
У 1916 р. тсля вступу Румунп до вмни на боц держав Антанти i ряду поразок, нанесених румунськш армп вшськами Австро-Угорщини i Болгарп, на допомогу союзнику Роая перекинула на територт Бесса-рабп i в сусщы регюни вшська, що склали основу нового, Румунського фронту росшськоТ армп. Лютнева револющя 1917 р. призвела до помггних змш у житт армп, що позначилися, зокрема, широким по-ширенням нацюнальних рухiв, в тому чиЫ серед вшськових. Одним з народiв, що восени 1917 р. на територп етычно строкатоТ Бессарабп заявив про свою нацюнальну окремшшсть i бажання створити власну армт, були поляки. У складi росшських вшськ Румунського фронту з листопада 1917 р. починають створюватися польськ добровольчi вiйськовi формування, що ставили за мету боротьбу проти армш Центральних держав за звтьнення батьювщини.
Проблема не знайшла належного висв^лення у iсторiографiТ. Польська iсторiографiя може похвалитися ктькома позищями, повшстю чи частково присвяченими данш проблемi, однак едина монографiя, що описуе формування 2-го Польського корпусу на Румунському фрон^ (Bergel 1921), написана переважно на пiдставi мемуарiв i не дозволяе детально прослщкувати процес створення корпусу; iншi праф написанi на пiдставi обмеженого кола доку-ментiв, що зберiгаються у Польшу (Baginski 1921; Wrzosek 1969). У росшськш iсторiографiТ питання, пов&язаы з польськими вiйськовими
формуваннями в Бессарабщ згадувалися лише побiжно (Френкин 1965; Истрати 1973; Истрати 1988). Питання було частково висвгг-лене в украшськш кторюграфп& (Папакiн 2004; Папакiн 2007), де, ^îm того, е спецiально присвячена цш темi стаття (Руккас 2004), однак згадаш у цих працях дат потребують уточнення за рахунок даних архiвних документiв. У статт було використано документи з фондiв головнокомандувача армiями Румунського фронту, армш фронту i полонiзованих з&еднань, що збер^аеться у Росiйському державному вшськовочсторичному архiвi (Москва), документи 2-го i 3-го Польських корпуав з Центрального вшськового архiву (Варшава) та документи Державного архiву Кш^сь^ областi (Кшв), що мiстять детальну iнформацiю про переб^ утворення польських нацiональних вшськових формувань у вах чотирьох армiях Румунського фронту. Залучення архiвних докуменлв як росiйського командування, так i самих польських вшськових формувань дозволяе максимально повно висвгглити процес утворення 2-го Польського корпусу зi з&еднань i частин росшсько&| арми Румунського фронту на територи& Бессарабп&.
У 1917 р. вшська Румунського фронту складалися з шести армш: VIII армiя у межирiччi Днiстра i Орета та частково на лiвому березi Днiстра (11-, 16-, 17-, 23-, 33-й армшсью корпуси та 2-й кавалерш-ський корпус); IX армiя (10-, 18-, 26-, 29-, 40-й армшськ та 6-й кава-лерiйський корпуси) мiж рiчками Оретом i Молдовою; IV армiя (2-, 8-, 24-, 30- та 36-й армшськ корпуси) у район молдавських Карпат; VI армiя (4-й Сибiрський, 4-, 7- i 47-й армшсью корпуси) у нижнiй течiï □ рета та Дунаю. Дiï росйсь^ арми& пщсилювали I та II румунськ армщ що складалися з 5 корпуав (Россия в мировой войне 1925: 27). Командував фронтом з кв^ня 1917 р. «помiчник головнокомандувача Румунським фронтом» (скорочено поглавкорум) генерал вщ шфантери Дмитро Щербачов, будучи формально пiдпорядкованим у командуванн румунському королю Фердинанду.
Серед солдалв фронту було чимало полякiв, проте до листопада 1917 р. |&х видтення в окремi вiйськовi формування, засноваш на нацiональнiй ознацi, не проводилося. Польськ добровольчi формування у складi рос^сь^ арми кнували з 1914 р., коли розпочалося формування Польського лепону i двох ескадрошв польських уланiв. В якосп пiших дружин i кiнних сотень у складi 104-ï бригади державного ополчення ц формування билися на фронт в Царствi Поль-ському та Бшорусп, починаючи з березня 1915 р. Пкля важких бо&|&в польськi формування були включен до складу Польсь^ ст^^ць^ дивiзiï, яка взяла участь у боях Захщного фронту, а у лютому 1917 р. розпочалося ï"ï розгортання до дивiзiï. Пiсля участi Польсько&| стртець-коï дивiзiï i Польського уланського полку в лггньому наступ росiйськоï
армп в Галичиш у складi вшськ ^вденно-Захщного фронту росiйське командування виршило розгорнути 11 до Польського корпусу, що у серпш 1917 р. розпочав формуватися у тилу Захщного фронту.
Питання про утворення окремих вшськових частин з полямв в УкраТш i Бессарабií виникло вже у травнi 1917 р., коли постав проект створення трьох польських корпуав (ДАКО 29: 54). Однак тсля видання офщшного дозволу на формування 1-го Польського корпусу на Захщному фронт росiйська влада виршила цим обме-житися. З вересня 1917 р. ус бaжaючi поляки могли переводитися до 1-го Польського корпусу, проте фактично видшення польських солдатв у нацюнальш частини було обмежено тереном ^вшчно-го та Захщного фронлв. Командувач 29-го армшського корпусу (Румунський фронт) генерал-лейтенант Евгенш де ГенншГ^хае-лiс зазначав у своему рапорт командувачу IX армп вщ 7 вересня 1917 р., що ненадання найближчим часом солдатам фронтв можли-востi видiлення у нацюнальш частини може призвести до зростання серед них антивоенноТ аптацп та бшьшовицьких настроТв (ДАКО 29: 54-54 зв.). Единим виходом з щеТ ситуaцiТ було розширення зaходiв щодо утворення польських формувань у армп РосшськоТ Республiки, а саме створення нових з&еднань.
В росшськш армп в 1917 г. активно дiяли Об&еднання вшськових поляюв (ОВП). Вони кнували у бшьшосп вiйськових частин та гaрнiзонiв, у майже кожному з&еднанш та у кожнш aрмiТ, фронтi та вшськових округах. Незважаючи на полггичну неоднорщшсть членiв, у ОВП не були пом^ними впливи бiльшовикiв, оскiльки по-бшь-шовицьки нaлaштовaнi солдати (що ставили нацюнальне питання на другий план у порiвняннi з соцiaльним) знаходили свое мкце у солдатських радах, що кнували майже у кожнш вшськовш чaстинi. Але в ОВП були i вiйськовi, що стояли на менш активних позищях, або ж просто не вбачали необхщносп у створенш польськоТ aрмiТ. Головним лейтмотивом перебування польських вшськовослужбов-щв у ОВП була iдея не створення польського вшська, а повернення додому, якщо вдасться, зi зброею в руках, «збереження польськоТ кровЬ» (Вад^к 1921: 326). На Загальному з&Тзд вiйськових полякiв у Петрогрaдi 8 червня 1917 р. було створено Головний польський вшськовий ком^ет (Начполь), що мав зайнятися оргашзащею польських добровольчих частин.
Найбшьш активними у питaннi створення армп виявилися дiячi ОВП на Румунському фронт. Об&еднання полякiв у частинах i з&ед-наннях фронту були створеш ще нaвеснi 1917 р. i скоро вiдбулися aрмiйськi з&Тзди: IV aрмiТ - 20-23 травня 1917 р. у БирладЬ IX армп -28 травня - 5 червня 1917 р. у Роман (Румушя) (ДАКО 13: 6-9;
ДАКО 24: 1-4 зв., 44-46 зв.; ДАКО 36: 4). Армшськ з&Тзди утворили ОВП армiй фронту, невдовзi були CTBopeHi ОВП у Ясському та Одесь-кому вшськових округах, що вщбули кiлька нарад з армшськими об&еднаннями фронту (17 липня, 29 серпня, 20-22 вересня) (ДАКО 2: 17-17зв.; ДАКО 27: 118, 123-124). Ц з&Тзди i наради висловили побажання скликання фронтового з&Тзду, створення на добровтьнш основi польськоТ армiï у Росiï.
Восени 1917 р., коли за нових пол^ичних умов (бшьшовицький переворот у Петроград^ з&явилася можливiсть утворення польських нацюнальних формувань в Украïнi та Бессарабп&, вщбуваються другi з&Тзди поляюв Румунського фронту: 7-11 листопада 1917 р. - де-легатiв IX армiï (у Сучавi), 12-15 листопада - IV арми (у Ромаш), 15 листопада - VIII арми (у МогилевЬПодтьському) (ДАКО 35: 27; ДАКО 44: 16-16 зв.). На них з новою гостротою постало питання створення польських частин на Румунському фронту до якого бтьшкть делегатв поставилися прихильно. Мiж шшим в ухваленiй на резолюцiï зазначено, що незадоволення росшською владою вимог «термшового видiлення вшськових, ям того прагнуть, у окремi поль-ськi формування», протягом трьох тижшв «змусить нас до реалiзацiï Тх революцiйним шляхом» (ДАКО 36: 4).
Потреба у виробленш сптьноТ тактики дiй щодо принципових питань спричинила скликання фронтового з&Тзду ОВП, що вщбувся 25 листопада - 2 грудня 1917 р. у Кишинев^ У справi польськоТ арми делегати з&Тзду ухвалили, що вс поляки «як громадяни незалежноТ ПольськоТ держави повинш бути звшьнеш зi служби в усiх армiях воюючих краТн», повиннi бути утворенi окремi Польськi збройнi сили, а демобЫзащя польських частин може бути здшснена «лише на територiï ПольськоТ держави». На ньому ж було створено комгтет Румунського фронту на чолi з каштаном Леоном Бобщьким, завдан-ням якого було порозумiння з командувачем фронту Д. Щербачовим (ДАКО 14: 246; ДАКО 20: 1-4; ДАКО 23: 1-2 зв.; ДАКО 40: 1-42 зв.; Bergel 1921: 15-16).
Для координацп& процесом видшення вшськових поляюв та утворення нових польських вшськових частин як на Румунському, так i на Пвденно-Захщному фронту а також у якосп верховно!& полгтичноТ влади над кнуючими формуваннями 3 грудня 1917 р. було утворено тимчасовий 1нспекторат польських збройних сил в УкраТш. На посаду Головного шспектора було призначено генерала Е. Мiхаелiса (ДАКО 38: 22, 26; CAW 3: 34; Michaelis 1929: 15).
Тимчасом, незалежно вщ згаданих рiшень «знизу», поглавкорум Д. Щербачов, прагнучи, за його словами, «зробити все можливе для збереження армп та продовження боротьби з Центральними державами» (Истрати 1973: 109), виршив реоргашзувати армт. Для пщвищення боeздатностi армп& та запоб^анню розвалу фронту поглавкорум тшов на формування добровольчих загонiв та нацЬ оналiзацiю вiйськових частин. Така реоргашзащя армп& могла бути проведеною без ускладнень, оскiльки 26 листопада було укладено перемир&я з вшськами Центральних держав на уах дтянках фронту. Д. Щербачов мав намiр створити п&ять нацiональних корпусiв: два украшських, один мусульманський та два польських, а також окремi молдавсью, вiрменськi, грузинськi, литовськi та латиськ нацiональнi частини (Френкин 1965: 214, 300; Руккас 2004: 22).
З&|&зди вшськових поляюв армiй Румунського фронту прихильно поставилися до створення нацюнального з&еднання з солдатiв фронту. 21 листопада 1917 р. ОВП IV, VI, VIII та IX армш, начальники штабiв цих армш та вшськово-революцшний комiтет Румунського фронту отри-мали телеграму № 166511 зi штабу Д. Щербачова, в якш говорилося: «Поглавкорум проти оргашзацп& нацюнальних польських частин [у] межах фронту заперечень не мае при умовi не послаблення боездат-носп фронту», даючи таким чином дозвiл на утворення польського корпусу (ДАКО 16: 45; CAW 5: 5). У додатку до телеграми пояснювався мехашзм видтення полякiв фронту. Пiсля з&ясування числа полямв, що виявили бажання служити у нацюнальному з&еднаннi, належало зводити !&х у полках у роти, у дивiзiях - у батальйони, переводячи весь непольський склад у iншi пщроздти. Полонiзованi роти мали попов-нюватися до досягнення штатного розпису за рахунок переведення полямв з шших частин. Утвореш таким чином польськi роти належало зводити у батальйони, а т - у полки, команды посади та штаби, у яких мали замщатися лише поляками. Польськ нацюнальш частини мали пщлягати у господарчих питаннях попередньому командуванню, у вщношенш ведення занять - безпосереднiм польським начальникам, у вах iнших питаннях, передуам пов&язаних з подальшим видтен-ням - розпорядженням начполю. У внутршнш кореспонденцп& та командах дозволялося використання польсько!& мови (ДАКО 33: 2; CAW 3: 6-7). Наступною телеграмою штаб командувача Румунським фронтом призначив мкце формування польських нацюнальних частин - м. Сороки над Дшстром (тепер - територiя Молдови), у роз-порядженнi 9-го запасного полку (ДАКО 33: 4; CAW 3: 10). За наказом
командувача IX арми& генерала Анатолiя Келчевського 23 грудня полк отримав назву польського, його командиром призначено полковника А. Бабiха (Руккас 2004: 25).
Проте командування фронту не обмежилося видтенням окремих рот i батальйоыв. Для нацiоналiзацiï виршено надати частини та з&еднання фронту, найменш надшы та боeздатнi з точки зору командування. 29 листопада 1917 р. фронтове командування дозволило надавати для полоызацп& цш дивiзiï, що тдлягали розформуванню, по однiй на армт (ДАКО 9: 76; ДАКО 33: 5). Для готових полоызованих частин призначено концентрацiйнi пункти: для IV арми& - Роман, для VI арми& - Болград, тзыше Кишиыв, для IX арми& - Сучава; о^м того, у Кам&янцЬПодтьському та Проскуровi проводилась концентрацiя польських частин, створюваних на Пiвденно-Захiдному фронту якi мали увiйти до 2-го корпусу. Поповненню корпусу польськими солдатами служили й утвореы за наказом ген. Е. Мiхаелiса етапно-кон-центрацiйнi пункти у Одесi, Миколаев^ Вознесенську, Кривому Розi, Елизаветградi, Бендерах та МогилевЬПодтьському (Bergel 1921: 17; Wrzosek 1969: 144).
Основним з&еднанням IV арми&, призначеним до полоызацп&, була 2-я тхотна дивiзiя (24-й армшський корпус), у якiй було багато полямв, i яку планувалося полоызувати разом з усiма ÏÏ закладами, 2-ю арти-лерiйською бригадою та 7-м тхотним Ревельським полком. У груды 1917 р. у IV арми& також було намiчено до полоызацп 52-ю опол-ченську саперну роту, 36-й обозний батальйон i включений до його складу 241-й транспорт 49-го обозного батальйону, 3-ю автороту; для укомплектування польських частин було виршено передати полякам 75-й запасний полк (ДАКО 2: 185; ДАКО 9: 4; ДАКО 12: 9, 11, 37; ДАКО 15: 9, 14). Мкцем зiбрання цих частин призначено м. Роман (Румуыя) (ДАКО 9: 4). Наприкшц грудня було сформовано тхотну та саперну роти i транспорт, а 22 грудня заплановано створення звщного ескадрону кавалери& (за штатом окремоТ прикордонноТ соты прикор-донного корпусу), на чолi якого став корнет Гузовський (ДАКО 10: 3-3 зв.; ДАКО 12: 24-25 зв.; ДАКО 17: 31; ДАКО 18: 43; ДАКО 21: 27).
Найбтьш повтьно проходив процес створення польських вшськових частин у VI армп. Лише 24 грудня 1917 р. ÏÏ командувач армп& генерал вщ кавалерп Афанасш Цурков ухвалив «скориста-тися зведенням, розгорненням та розформуванням з метою вшь-ноТ нацiоналiзацiï, для чого у всiх частинах армп зводити людей за нацюнальностями у роти, батаре&1, ескадрони, полки» (РГВИА 2: 297), проте протягом грудня 1917 - ачня 1918 р. бтьш-менш устшно в армп проходила лише укра&шзафя (РГВИА 2: 477, 533, 545; РГВИА 3: 351; РГВИА 4: 3, 12). Власне з укра1шзовано1& 8-ï ка-валершсько& дивiзiï (8-ï Укра&нсько& кшно-козачо& дивiзiï), а саме з ïï уланського Вознесенського, гусарського Лубенського та дра-гунського Астраханського полкiв було видтено два кiннi польськi ескадрони, кулеметну команду та взвод зв&язку. Бтя Болграду до них долучилися загони, що самовтьно оргашзовувалися з грудня 1917 р. шд командуванням подполковника Стефана Грабовського, та солдати-поляки з ^матьсь^ кiнноï прикордонноï бригади (HLa-waty 1973: 11, 13). На тереш розмiщення вiйськ VI армп у Кишиневi перебував 75-й запасний тхотний полк, переданий для потреб польських формувань, i польський етапний пункт, де 20 грудня
Досить устшно проходила полоызащя частин у VIII армГ|. Наказом по армiï вщ 26 листопада 1917 р. тут було заплановано створити польський тхотний полк, кшний дивiзiон (3 ескадрони пщ командуванням ротмiстра Сташслава Сохачевського) та мортирну батарею з парком (ДАКО 19: 3 зв.-4 зв.; РГВИА 6: 82). Основою для польського тхотного полку мав стати один з полмв 160-ï пiхотноï дивiзiï, на-мiчений до розформування (РГВИА 6: 94). Солдатв для поповнення тхотного полку слщ було видтяти з 16-го армшського корпусу
(вш пщлягав украТшзаци&) (РГВИА 6: 94) i прикомандировувати до 16-го авiацiйного загону, а артилериспв - до 23-го мортирного ди-вiзiону, направляючи Тх до Романкауцi. Активно видтялися поляки з пiхотних частин, шженерного полку та артилерiï 33-го армшського корпусу, що розмiщувався у Хотиш. Для полонiзацiï було видшено 2 батареТ 112-Ï артилерiйськоï бригади з парком (ДАКО 3: 107, 109; ДАКО 19: 1, 3; РГВИА 6: 74а). Кавалершський дивiзiон створювався при 1-му Заамурському кшному полку i поповнювався солдатами з 9-Ï кавалершськоТ дивiзiï (РГВИА 6: 68-69). Розпочато полошзацт взводу 9-го кшно-артилершського дивiзiону, батареТ 23-го мортирного дивiзiону та двох батарей 112-Ï бригади i утворення польського триескадронного кшного дивiзiону (РГВИА 6: 109). У середиш грудня при VIII арми& заплановано сформувати цту польську шхотну дивiзiю (полошзувати штаб 160-Ï дивiзiï та розширити iснуючi вже 4 польських батальйони до шхотних полкiв), 4-ескадронний полк кшноти та артилерiйську бригаду (ДАКО 19: 6; ДАКО 21: 25, 32; ДАКО 22: 121). У грудш до кавалершського загону долучаеться са-мостiйно утворена польська кшна батарея; також полякам передано 755-й вшськовий транспорт (РГВИА 6: 169; Koztowski 1993: 326, 328). 22 ачня 1918 р. у нaкaзi по арми& № 3288 було оголошено про створення польського загону при VIII арми у складк новостворених Польського стртецького та Польського кавалершського полюв (у склaдi трьох ескaдронiв та кулеметноТ команди), кiнноï батареТ (три гармати), а також полошзованих 2-го дивiзiону 112-Ï aртилерiйськоï бригади (пiд новою назвою «Польський легкий aртилерiйський дивiзiон»), 3-го парку 32-го паркового артилершського дивiзiону («Польського легкого aртилерiйського парку»), 755-го вшськового транспорту та 335-го польового рухомого шпиталю, загальним числом понад 1 700 чол. (ДАКО 44: 51-51 зв.; РГВИА 6: 171).
Процес створення польських частин у VIII арми зустрiв деяк труднощк Спроба полошзувати один з шхотних полюв 1б0-Т дивiзiï провалилася через небажання солдалв iнших нацюнальностей переводитися до iнших частин. У частинах VIII арми бшьш, шж у iнших, вiдчувaвся процес розпаду арми&. У середиш грудня 1917 р. вщновив свою роботу роз^наний командувачем арми генерал-лейтенантом Миколою Юнаковим вiйськово-революцiйний комiтет, який оголосив про перехщ влади у арми& до армшського виконкому i звтьнив М. Юнакова, обравши на мкце командувача прапорщика Л. Александровича, i скоро VIII aрмiя стала ядром радянських вшськ Румунського i ^вденно-Захщного фронтiв (Френкин 1965: 335; Хохлов 1987: 569-570; Бумеранг братания 1997: 39; Залесский 2000: 246). Революцшне командування арми& заважали видшенню
полямв у нацюнальш частини, закликаючи ix вступати до «польсь^ соцiaлiстичноï армп» (ДАКО 44: 51 зв.; Голуб 1958: 229-230). Ревком 33-го армшського корпусу, що захопив командування корпусом, заборонив видтення полямв (однак безустшно, бо 14 ачня ОВП корпусу оголосило, що вс бaжaючi поляки 33-го корпусу вже пере-йшли до нацюнальних формувань) (ДАКО 3: 111, 112 зв.). ^сля того, як польський запн при VIII армГ! було сформовано, 27 сiчня 1918 р. бтьшовицьке командування aрмiï наказало ввести там «демократи-зaцiю» (РГВИА 6: 177), однак наказ не було виконано.
Польськ частини вступили у конфлкт з революцюнерами. Ревком заарештував 16 офiцерiв польського загону i роззбро!^ комендатуру (ДАКО 6: 118). У Ямполi польський запн роз^нав i заарештував мкце-ву раду, проте коли наприкшщ ачня 1918 р. бшьшовизоваш частини 59-ï пixотноï дивiзiï та 2-го кавалершського корпусу прийшли на шд-могу арештантам, польський запн вийшов з мкта (РГВИА 8: 11; Хохлов 1987: 576; Френкин 1965: 332-333). Коли наприкшщ ачня 1918 р. польський запн при VIII армГ! отримав наказ про вирушення до мкця розташування 2-го Польського корпусу для приеднання, революцшне командування армГ! видтило деяк частини 160-ï тхотно! дивiзiï для спостереженням за рухом полямв, вбачаючи у цьому «таемному пе-регрупувaннi» «контрреволюцiйнi дiï проти радянських оргашзацш» (РГВИА 5: 2). Пщ час переправи через Дшстер пiд Ямполем вiдбувся бiй мiж польською кiнною батареею i революцшними солдатами, а одна польська батарея була ними роззброена (ДАКО 7: 118; Френкин 1965: 333; Koztowski 1993: 328). Агггащя серед солдатв польських частин армГ! призвела до того, що двi батаре! у Могилевi спочатку вагалися, чи слщ приеднуватися до 2-го Польського корпусу, а потм, у лютому 1918 р., приедналися до вже кнуючих двох польських ре-волюцiйниx батальйошв (ДАКО 6: 118; Френкин 1965: 334; Wrzosek 1972: 316). Проте бiльшiсть польських частин VIII aрмiï дiстaлaся Сорок без ускладнень.
У IX aрмiï формування польських частин проходило без особливих складнош^в. Наказом вщ 8 грудня 1917 р. до полонiзaцiï тут було вщда-но заплановану до розформування 166-у тхотну дивiзiю (ДАКО 25: 42; ДАКО 26: 3-3 зв.). 19 грудня виршено вщдати полякам 1-у стртецьку дивiзiю з ïï aртилерiею i майном, яку мав очолити генерал-майор Владислав Глясс (ДАКО 25: 106; ДАКО 33: 22; ДАКО 45: 67). Також прово-дилася полошзащя 2-го парку 2-го стртецького дивiзiону, 1-ï бaтaреï 23-го окремого польового важкого артилершського дивiзiону, 183-ï aртилерiйськоï бригади, 3-го Сербського паркового артилершського дивiзiону, 3-ï aвтомобiльноï роти, 33-го мортирного дивiзiону (ДАКО 26: 3-3 зв.; ДАКО 33: 29; ДАКО 34: 32-32 зв., 55, 117; Руккас 2004: 22).
Основою для майбутнього 2-го Польського корпусу мав стати 29-й армшський корпус (командувач генерал Е. Мiхaелiс) (ДАКО 28: 1), в якому панували бтьшовицьм аптатори. Корпусний комгтет 26 жовтня приврав солдалв з поваленням Тимчасового уряду та закликав Тх стати на захист революцп& (Революционное движение 1968: 514-515; Истрати 1973: 92-93; Истрати 1988: 113). 23 грудня 1917 р. А. Кел-чевський пщписав наказ про розформування ненадшного корпусу, на основi якого повинш були постати Польська стртецька дивiзiя та 3-я Кавказька стртецька дивiзiя. На комaнднi посади у польськш дивiзiï призначалися офщери польськоТ нaцiонaльностi, що служили у рiзних частинах Румунського фронту, а офщери шших нацюналь-ностей були звтьнеш i вiдрaховaнi за штат чишв та до резерву Одеського вшськового округу. Нижнi чини теж розподтялися за нaцiонaльною принaлежнiстю: мусульман, украТнщв та уродженцiв Кавказу вщсилали до новоутворених нaцiонaльних частин, солдалв iнших нaцiонaльностей залишали на мкщ до спецiaльного розпоря-дження (ДАКО 26: 9-11 зв.; Руккас 2004: 23-24).
На шляху створення польських частин постали деяк проблеми. Так, нереальним виявився наказ передaчi майна 166-Ï дивiзiï полякам внаслщок передчасноТ ïï лiквiдaцiï, через що А. Келчевський прийняв ршення передати польськш дивiзiï майно та артилерт
Однак польська дивiзiя IX арми& швидко збтьшувала свш склад. Вже на початку мкяця було створено один стртецький полк, кава-лершський полк, кiлькa батарей aртилерiï, двi iнженернi роти i одну комендантську роту. 25 грудня 1917 р. полошзована 166-а дивiзiя вiдпрaвилaся до Сорок, щоб стати основою для 2-го Польського корпусу, туди ж 31 грудня вщправлено парк 2-го стртецького дивiзiону (ДАКО 33: 15, 29; ДАКО 34: 7, 27, 53). Однак створення польських частин у арми& не було припинено. Протягом ачня - лютого 1918 р. було видано накази полошзувати 33-й мортирний артилершський дивiзiон, 22-е i 46-е броньовi вщдтення (9-го броньового дивiзiону) пщ назвою «Перший польський броньовий автомобтьний запн»,
^м цих армшських частин, до полонзацп передано частини фронтового пщпорядкування та гарнзонв: було полонзовано 4-й зaлiзничний батальйон, що належав до вшськ зв&язку Румунського фронту (РГВИА 1: 17; WT 1918: 2); 22-23 лютого 1918 р. на з&еднан-ня з польськими частинами у Сороках вирушив польський гарнзон м. Роман (близько 140 оаб) (ДАКО 46: 35). Польськ солдати видтя-лися i з тилових частин i зaклaдiв фронту. Для цього були створен етапно-концентрацшн пункти у Одеа, Миколаев^ Вознесенську, Кривому РозЬ ЕлисаветградЬ Екатеринослав^ Могилевi, Мелiтополi, Микилвщ та Умaнi (OKWWP 1917: 4), проте через передання полякам двох запасних полмв на Румунському фронп пункти виявилися майже непотрiбними, через них до мкця розташування польських частин прибували лише окремi невелим пщроздти.
Полонiзaцiя багатьох вшськових частин та з&еднань часто вщбувалася не так, як було заплановано, а фактично мала характер видтення полямв до новостворених вшськових формувань, яким передавалося майно полонзованих частин. Так, штаб 29-го корпусу, що за наказом командування мав бути полонзований, а вс не поляки - звтьнен чи переведен до шших частин - продовжував кнувати i тсля наказу про його розформування 23 грудня 1917 р., перетворившись на бтьшовицьке з&еднання з обраним начальством та «суворими революцшними порядками». 4 ачня 1918 р. корпус було включено до складу революцiйноï VIII aрмiï (РГВИА 7: 280, 281, 285). Подiбним чином вщбулася полонзащя 2-ï пixотноï дивiзiï, звщки фактично видтили i направили до Роман вах бажаючих полямв (РГВИА 9: 37; РГВИА 10: 627). Отже, полонзащя не завжди означала передачу вш-ськовоï частини, з&еднання чи штабу полякам.
рокському та Бтецькому пов^ах Бессарабп&, де вже перебували штаб 29-го армшського корпусу, 1-а стртецька дивiзiя, 166-а тхотна дивЬ зiя та деяк частини 2-Ï стрiлецькоï дивiзiï (ДАКО 33: 87; ДАКО 39: 29; WT 1918: 2). На чолi 2-го Польського корпусу став генерал-майор (генерал-пщпоручник за польською термшолопею) Сильвестр Станкевич (ДАКО 33: 85). За наказом Д. Щербачова вщ 10 ачня 1918 р. до корпусу було включено: штаб i управлшня колишнього 29-го корпусу, 4-у, 5-у та 6-у польськ стртецьк дивiзiï (колишн 1-а стртецька, 2-а та 166-а пiхотнi дивiзiï) у склaдi 13-24-го стрiлецьких полкiв (1-3-я Польськi стрiлецькi дивiзiï з aртилерiею i 1-12-м стрiлецькими полками були у склaдi 1-го Польського корпусу на Захщному фрон-л); 4-а та 5-а польськi стртецьк aртилерiйськi бригади (росiйськi 2-а артилершська та 1-а стрiлецькa aртилерiйськa бригади); 4-й та 5-й польськ стртецьк пaрковi дивiзiони (2-й парковий та
Перелiченi вище частини входили у склад корпусу номшально, осктьки деяк iснувaли лише на паперЬ деякi мали бути сформовaнi чи полошзоваш у майбутньому. Остаточно у склaдi корпусу опинилася лише одна дивiзiя (4-а) у склaдi: 13-го польського стртецького полку (полоызований 661-й тхотний Новоселицький полк, складений з польських солдалв i офiцерiв IX арми&), 14-го полку (662-й Дыстров-ський) (Bergel 1921: 19), 15-го та 16-го польських стртецьких полмв (з пiхотинцiв Польського полку при VIII арми& та шших армш) i 6-ба-тарейна 4-а стртецька артилершська бригада (2-а артилершська бригада IV арми& та артилеристи рiзних армш) (Koztowski 1993: 326). кнували також кадри для 5-Ï стртецькоТ дивiзiï (полонiзовaний штаб
полк при VIII армП, що прибув з Могилева (ДАКО 46: 73), ескадрони IX aрмiï та кшний ескадрон aрмiï VI-ï. 6-м уланським полком названо польський дивiзiон, створений з вшськових VI армП, до якого у Кишиневi у лютому 1918 р. приеднався ескадрон з Чорноморського кшного полку. На чолi полку став пщполковник С. Грабовський (HLa-waty 1973: 13). У склaдi корпусу також перебували 2-й шженерний полк (4-а, 5-а та 6-а роти з полошзованих саперних рот IV, VIII та IX армш), окрема кшна батарея, 2-й дивiзiон вaжкоï aртилерiï, окре-мий парковий дивiзiон легкоï артилерп, сaнiтaрнi заклади (полош-зовaнi 335-й рухомий шпиталь i 16-й Лондонський саштарний запн) та допомiжнi пщроздти i спещальш роди зброï (бронеавтомобЫ, aвiaцiя), що ïx не було упорядковано у пщроздти в склaдi корпусу (CAW 1: b. p.; Koztowski 1993: 326, 330). До кшця лютого 1918 р. частини 2-го Польського корпусу перебували у наступних мкцевостях: штаб корпусу та 4-ï дивiзiï, iнтендaнтське управлшня, дивiзiйний шпиталь, 13-й i 15-й стртецьк полки, 2-й iнженерний полк, окрема кшна батарея з запасним тхотним полком - у Сороках, 4-а арти-лершська бригада - у с. Бужаровка-Волова, 4-й парковий дивiзiон, 16-й стрiлецький полк, окремий парковий дивiзiон легкоï aртилерiï -у РубленицЬ 2-й важкий артилершський дивiзiон з парком - у Христи-чi, 14-й стрiлецький полк - у Околиш, 5-й уланський полк був розта-шований у ВоловицЬ Парканах, Редi та Черешшвщ, 6-й уланський полк i полошзований 37-й передовий перев&язочний зaгiн - у ПаковицЬ 5-й запасний полк i 3-я автомобтьна рота - у Кишиневi та aвiaцiйний запш - у Яссах (Baginski 1921: 340-341; Руккас 2004: 30). ОВП окре-мих aрмiй, гaрнiзонiв та частин було лквщовано з моменту виходу частин до Сорок i приеднання ïx до 2-го Польського корпусу, а ОВП Румунського фронту було перетворено на Комiсaрiaт при корпус (ДАКО 38: 41; ДАКО 39: 128).
Наприкшф ачня 1918 р., коли здавалося, що створення 2-го Польського корпусу проходить устшно, було прийнято ршення про початок формування на Румунському фронт корпусу 3-го. Ще 15 грудня 1917 р. було виршено полошзувати 8-у стртецьку дивiзiю, що перебувала у склaдi вiйськ VI aрмiï, де найменш устшно проходила полошзащя, проте ще на 29 ачня 1918 р. 17 не було розпочато (ДАКО 34: 55; РГВИА 2: 559). За наказом, 2-й Польський корпус мав включати три дивiзiï (подiбно до 1-го корпусу), однак людей, уста-нов та полошзованих техшчних частин заледве вистачало для 4-ï та 5-ï дивiзiй, тому вщ iдеï тридивiзiйного корпусу скоро вщмовилися. У серединi лютого командування змушене було вщмовитися i вщ формування 5-ï дивiзiï.
Управлшня 6-ï Польськоï стрiлецькоï дивiзiï разом з росшською
8-ю стртецькою дивiзiею було вирiшено передати для потреб 3-го Польського корпусу, що мав формуватися з солдалв ^вденно-За-хщного фронту. 1&х планували розмктити у Бiлецькому, Сорокському, Ямптьському чи Могилiвському повiтaх (ДАКО 30: 88; ДАКО 43: 49, 58). Осктьки Е. Мiхaелiс зволiкaв з виданням наказу на прийняття цих дивiзiй, начальник польського району ^вденно-Захщного фронту генерал-пщпоручник Едмунд Пiотровський взяв справу у своТ руки. Вш запланував спочатку прийняти мaтерiaльну частину на Румунському фронтi, а сформований таким чином корпус перенести на терен VII арми, де вш мав бути укомплектований людьми та вшськовими частинами i пщроздтами. Зокрема, з артилери&, що концентрувалася у той час ПроскуровЬ планувалося сформувати артилершську бригаду для 8-Ï стртецькоТ дивiзiï. Запасними полками для 3-го Польського корпусу мали стати 4-й Польський запасний полк у Кишиневi (для 8-Ï стртецькоТ дивiзiï.) та 5-й Польський запасний полк у Сороках (для 6-ï ПольськоТ дивiзiï) (ДАКО 4: 73 зв., 74; ДАКО 8: 36; ДАКО 30: 105; CAW 3: 77). Заплановано вщсилати людей з ^вденно-Захщного фронту групами по 30-50 оаб пiд командуванням офiцерiв, до Кишинева було вщправлено кiлькa офiцерiв для прийняття майна 8-Ï дивiзiï i нaвiть призначено тимчасових начальнимв i комaн
