Спросить
Войти
Грунтово-географ1чн1 досл1дження п1вдня Укра/ни в другй половин! Х1Х- перш1й половин! ХХ столття
Одеський нацюнальний уыверситет iM. I. I. Мечникова, м. Одеса e-mail: grunt.onu@mail.ru
Анотаця. Проаналiзовано сторичн/& аспекти становлення та розвитку грунтово-географiчних досл/&джень п1вдня Украни в другй половинi Х1Х - першш половинi ХХ сторiччя. Виокремлено три перюди фунтових пошуюв. Висвтлено основн науковi досягнення та внесок окремих учених в грунтово-географ&:чнi доЫдження зазначених перюд/&в.
Ключовi слова: ютор/&я фунтознавства, фунтово-географ/&чн/& досл/&дження, п1вдень Украни.
Вступ
Корен1 наукових знань про фунти сягають глибокоТ давнини i пов&язан i3 зародженням i поступовим становлениям землеробства. Найпeршi юторичы згадки про фунти УкраТни та Тхне використання стосуеться часiв eнeолiту (IV тисячол^тя до н.е.). Пiвдeннi зeмлi УкраТни завжди славилися родючими Грунтами, як привертали увагу провiдних дослiдникiв кожноТ епохи. Проте i сьогоднi багато недослщженого або взагалi комплексно не вивченого залишаеться стосовно становлення та розвитку фунтово-географ1чних дослiджeнь пiвдeнних територш УкраТни, особливо в пeрiод другоТ половини XIX - першоТ половини ХХ стол^тя. Наявнi напрацювання е розрiзнeними i не систематизованими. Тому актуальним е проведення ретельного аналiзу юнуючих лiтeратурних та фондових матeрiалiв щодо фунтових пошукiв зазначеного перюду.
Мета дослiджeння полягае у здшсненш цiлiсного, наукового аналiзу становлення фунтознавчоТ науки на пiвднi УкраТни, з&ясуванш передумов Т&Т виникнення, визначeннi основних напрямш дослiджeнь.
У вiдповiдностi з поставленою метою визначено основнi завдання: проаналiзувати ступiнь вивчeностi проблеми та Т&Т джерельну базу; дослщити юторш становлення та розвитку фунтознавства як науки на швденноукраТнських землях в другш половинi XIX - першш половинi XX столiття; висвiтлити внесок окремих учених у розвиток фунтово-географ1чних дослщжень.
Матерiали i методи
Дана стаття фунтуеться на використанi широкого спектру л^ературних та фондових матeрiалiв, що включають роботи провiдних вчених (Шмщта О. О., Докучаева В. В., Набоких О. Г., Танфтьева Г. I., Клешнша М. М. та ш.), а також окрeмi напрацювання сучасних науковцiв з питань вивчення юторп фунтознавчоТ науки (Крупешкова I. А., 1ванова I. В., Михайлюка В. I., Позняка С. П. та ш.). Приведений вище перелк лiтeратурних наукових джерел дозволив провести ретельний аналiз щодо розвитку i становлення фунтознавчоТ науки швдня УкраТни в другiй половинi XIX - першш половит XX стол^тя.
Результати i обговорення
В сучасних умовах швдень УкраТни - це репон до якого вiдносять Одеську, МиколаТвську, Xeрсонську, Запорiзьку областi та Автономну Республку Крим. На основi аналiзу i систeматизацiТ рiзноманiтних доступних джерел стосовно дослщжуваноТ тeриторiТ видтено три основнi пeрiоди фунтово-гeографiчних дослщжень другоТ половини XIX - першоТ половини XX ст., на яких зупинимось детальнее.
Пер&юд фрагментарних дослiджень фунтiв твдня Укра/ни (1849-1875 рр.). До середини XIX ст. завдяки дiяльностi вченого-природознавця Ломоносова М. В., агронома Лiванова М. Г., геоботашка Рупрехта Ф. I., геолога Романовського Г. Д., геоморфолога-природознавця Леваковського I. Ф та шших вже був сформований певний обсяг шформаци стосовно фунпв, Тх родючост та основних властивостей на швденних тeриторiях нашоТ краТни.
Пeршi комплeкснi дослiджeння щодо розвитку вах губeрнiй РосiйськоТ !мпери (до якоТ входили i швденш зeмлi УкраТни) в тому чи^ i про стан сiльського господарства, природы умови територп були зiбранi офiцeрами Генерального Штабу впродовж 1837-1854 рр. Результати 17^чних дослiджeнь були узагальнен у працi «Военно-статистическое обозрение Российской Империи», одинадцятий том якоТ присвячений територп швдня сучасноТ УкраТни, в якш, крiм характеристики природних умов,
УДК 631.4(477.7)
Тригуб В. I. Попельницька Н. О.
описан фунти дослiджуваних територiй, обфунтоваш причини Тх рiзноТ родючостi: «на юге и юго-западе [Херсонской губернии] обнаженныя степи, лесов нетъ, воды мало, весна краткая, лето большею частю сухое и знойное, только осень благопрiятная, зима подвержена двум крайностямъ или безснежю с жестокимъ восточнымъ, северо-восточнымъ и севернымъ ветрамъ, или суровой снеговой вьюге... Такое состояне климата очень не благопрiятно для хлебопашества» [1, Ч. 1, с. 12]. Варто вщм^ити, що вже в данш робот територiя ХерсонськоТ губерни подтеы на двi частини з точки зору геологи - граштну i вапнякову; Тавршська, за рельефною ознакою, на степову ^внинну) i гiрську, а Бессарабська область е шби продовженням ХерсонськоТ губерни. Праця «Военно-статистическое обозрение...» стала основою для створення «Господарського атласу Роси», опублкованого в 1851 роцк Головним редактором цього видання був економют-^матолог Веселовський Костянтин Степанович, шд керiвництвом якого була складена карта фунтв СвропейськоТ Роси в масштабi 1: 8 400 000 (200 верст в дюйм^. В 1853 р. карта була перевидана, згодом вдосконалена в 1857 та 1869 рр. На вказаних картах видтялось 8 тишв фунтв, в тому числ^ i чорнозем, поширений на пiвднi УкраТни. Докучаев В. В. у робот «Картография русских почв» вщзначав такi особливост цих карт: «наша черноземная полоса не следуетъ за паралелями, а напротивъ, поднимается на северъ, по мере своего распространенiя на востокъ; уже здесь мы видим, что черноземъ не всюду сплошь доходитъ до северныхъ береговъ Чернаго моря; сама черноземная полоса сильно испещрена более или менее значительными участками почвъ каменистых, песчаныхъ, супесчаныхъ, суглинистыхъ и болотныхъ... После всех исправлений карта представляет собой ту достоверность, какая в настоящее время (40-50 годы) возможна ...» [2, с. 4, 13].
Дещо тзшше - в 1856 р. херсонський землевласник Гроссул-Толстой Андрш 1ванович опублкував статтю «Обозрение рек, почв и местоположений Новороссийского края и Бессарабии в сельскохозяйственном отношении» [3], в якш охарактеризував просторове розповсюдження фунтв, вказав Тх особливосп в залежносп вщ положення вщносно моря та рк, врахувавши породи, на яких вони сформувались.
Вчений також встановив зв&язок мiж ^матичними умовами, рельефом, рослиннютю i фунтами. На основi власних дослщжень Андрш 1ванович склав карту поширення фунтв вщ Прута до 1нгулу. На карт автор видтив 4 смуги, чергування яких пояснював впливом ^мату i висоти мюцевосп над рiвнем моря (рис. 1) [3].
Рис. 1. Карта-схема «Грунти в1д Прута до 1нгулу» складена Гроссул-Толстим А. I. в 1956 р. [4]
Умовн позначення: 1 - чорноземна смуга; 2 - сутщано-чорноземна смуга; 3 - суглиниста смуга з бтьш значними домишками чорнозему; 4 - глинисто-вапнякова смуга з незначними домшками чорнозему
На думку видатного вченого, автора прац «История отечественного почвоведения» 1ванова I. В., найбтьшим досягненням для науки в роботах Веселовського К. С. та Гроссул-Толстого А. I. було те, що на складених картах уже спостер^алась смужнють (зональнють) в розповсюджен фунтв та виявлено закономiрнi зв&язки, що юнують в природi мiж ТТ елементами [5]. Хоча ц карти були досить прим^ивними, все ж на них вщображались найголовнiшi особливостi фунтв кожноТ мюцевостк
Пiсля реформи 1861 р. - вщмши крiпосного права, соцiально-економiчна обстановка вимагала розробки агрономiчних питань, а також тих проблем природознавства, на яких базуеться прогрес стьського господарства. У зв&язку з цим дослщження природи i ТТ компонентiв стали бтьш iнтенсивними [6]. За наказом Олександра II впродовж 1861-1862 рр. офщерами Генерального Штабу були зiбранi дат щодо природних особливостей територп всiх губернiй iмперiТ, в тому чи^ i пiвденних. На основi цих дослiджень опублiкованi «Материалы для географии и статистики России» [7], в яких автори крiм загальноТ характеристики описали ще й фунти. Так, Защук О. Й., вивчаючи територiю БессарабiТ, зробив висновок, що переважаючими Грунтами е чорноземи з легкими домшками пiску (супiски) чи глини (суглинки); Павлович В. В., який дослщжував природу i фунти КатеринославськоТ губернiТ, помiтив, що недостатня ктькють вологи негативно впливае на родючють фунтв.
Однiею з найбтьш обфунтованих праць того часу е робота вшськового географа пiдполковника Шмщта Олександра Оттовича, в якiй детально описан природнi умови i фунти ХерсонськоТ губернiТ. На основi аналiзу вже iснуючих друкованих джерел та своТх власних дослiджень, Шмiдт О. О. встановив кореляцшний зв&язок мiж потужнiстю чорнозему та фунтоутворюючими умовами. «Глубина чернозема, - писав автор, - изменяется от 1,5 аршина (105 см) до 4 (18 см) вершковъ; первой мощности онъ достигаетъ на равнинахъ, лежащихъ свыше ста сажень (213 м) надъ морем, а последней - у морскихъ береговъ, где степи возвышаются на двадцать сажень (42 м). Утоненiе въ немъ идетъ по мере пониженiя степей... Черноземъ отличается отъ всехъ другихъ почвъ своимъ совершенно черным цветом, отъ котораго онъ и получиъл назване и который изменяется въ серый или темно-глинистый, отъ примеси песку, соляныхъ частиц и главнейше - глины... » [7, с. 112]. Вчений запропонував класифкацш чорноземiв ХерсонськоТ губерни за мшеральним складом (за присутнютю у фунт складових частин глини чи шску), видтивши 6 градацш: в&язкий глинистий фунт, глинистий, шщано-глинистий, суглинистий, глинисто-шщаний, пщаний. Проте, на думку автора, дана класифка^я е недостатньо визначеною, i тому вважав за необхщне роздтити фунти ХерсонськоТ губерни за оргашчним складом на чотири ступеш: тучний чорнозем чорного кольору, що займае швычы i швычно-захщн територп губерни; чорнозем звичайний чорно-арого, темно-бурого кольору, що займае схщну i середню територп губернп; чорноземн фунти арого, бурого кольору; чорноземистий фунт св^ло-бурого, свптпо-арого кольору, який займае смугу в найшвденышш частит губернп [7].
^м того, проаналiзувавши статистичн матерiали щодо урожайност фунтв та умови Тх стьськогосподарського використання, Олександр Оттович прийшов до висновку, що головною причиною зменшення урожайност чорноземiв е постшне Тх використання шд хшбн рослини, внаслiдок чого фунт виснажуеться. Запропонував заходи щодо збереження врожайност культур на цих Грунтах. Вчений одним iз перших провiв класифкацш фунтв ХерсонськоТ губернiТ та ввiв у використання поняття «чорнозем звичайний», яке широко використовуеться i сьогодш.
Велике значення мали i дослщження Чаславського Василя !вановича, який впродовж 1868 - 1878 рр. працював у вщдтах стьського господарства та статистики державноТ власностк Йому було доручено скласти фунтову карту СвропейськоТ РосiТ. В 1873 р. рукописний варiант карти, складений на основi матерiалiв кадастрових комiсiй та праць по стьському господарству економiста-статиста Янсона Ю. Е., був представлений Департаменту землеробства, а згодом i на Вщенськш всесвiтнiй виставцi. Пiзнiше карта була виправлена i перевидана в 1874 р., проте i даний варiант не задовольнив автора. ^м того, Департамент указав на те, що «в виду совершеннаго отсутств&я до сихъ поръ въ сельско-хозяйственной статистике точныхъ и подробныхъ данныхъ о почвахъ въ разныхъ местностяхъ России ... было бы весьма полезнымъ издане почвенной карты, представляющей сводъ всего, что можно было собрать, который при довольно большомъ масштабе (60 верст в дюйме) позволит сохранить многочисленныя оттенки различныхъ почвъ...» [2, с. 53]. Врахувавши зауваження Департаменту, Чаславський В. I. в 1875 р. запросив молодого геолога Докучаева В. В. для роботи над завершенням i уточненням фунтовоТ& карти, остаточний варiант якоТ був надрукований в 1879 р. (на жаль, пюля смерт Чаславського В. I.) у масштабi 60 верст у дюймi (1 : 2 520 000). !з переваг новоТ карти В. В. Докучаев визначав наступш:
Таким чином, вже до кшця 80-х рош ХIХ ст. був накопичений значний матерiал стосовно
Грунтового покриву швдня УкраТни. Зроблено першi спроби класифкувати Грунти дослiджуваноТ
територп, складено достатньо достовiрнi карти (на основi опитувально-статистичного методу) як окремих губернш так i европейськоТ частини Роси вцiлому. Проте, не юнувало твердого поняття про фунт як природне тто, не сформувалось наукового погляду на Тх походження та зв&язок з iншими компонентами природи.
Пер&юд фундаментальних наукових пошукв на твденних територ&тх (1875-1900 рр.)
пов&язаний з дiяльнiстю вщомого вченого-фунтознавця Докучаева В. В., який провiв ряд експедицшних дослiджень на територiТ УкраТни, в тому числi на швдш. В результатi 8-рiчноТ наполегливоТ роботи Василь Васильович в 1883 р. опублкував працю «Русский чернозем», в якш описав своТ дослiдження та основы досягнення. В монографп автор роздтив територiю пiвдня УкраТни на ктька частин: пiвденно-захiдну частину чорноземноТ смуги РосiТ, пiвнiчнi узбережжя Чорного i Азовського морiв, пiвденнi окраТни чорноземноТ РосiТ - Крим.
П&тденно-зах&дна частина чорноземноТ смуги Роси представлена швычними i середнiми частинами БессарабськоТ та ХерсонськоТ губернiй, а також захщною частиною КатеринославськоТ. Наявнiсть значноТ кiлькостi iнформацiТ стосовно вказаних територш, як зазначае Крупенiков I. А., спонукали науковця провести лише рекогносцирувальн роботи [8], для яких вчений двiчi вщвщав швденно-захiдну частину чорноземноТ смуги (рис. 2) [9].
Рис. 2. Викопювання з карти подорожей та експедицш Докучаева В. В., складеноТ Крупенковим I. А. I Крупешковим Л. А. в 1949 р. в масштаб! 1 : 20 000 000 [10] та доповненоТ автором
Впродовж ваеТ подорожi вчений описав географiчнi особливост навколишнiх територiй, геологiю, клiмат, фунти, вiдмiчаючи Тх характернi риси, особливост гiдрологiчних умов тощо.
Узагальнюючи зiбраний матерiал щодо дослiджуваноТ територiТ видтив наступнi особливостi:
- значну потужнють футчв - середня потужнiсть чорнозему оцшена в 80-83 см, при цьому е вщмшнють мiж чорноземами лiвого i правого берега Днтра - в першому випадку середня потужнють 78 см, в другому - 85-88 см;
- порiвняно невеликий вмют гумусу, який не перевищуе 4,5%;
- поступовий розподт (зменшення) гумусу по рiзним фунтовим горизонтам.
Головною причиною зазначених вище особливостей вчений вважав хiмiко-мiнералогiчний склад, характер рослинносп, рельеф мюцевосп та ктмат.
На п&тн&нних узбережжях Чорного / Азовського мор&т Василь Васильович побував влiтку 1878 р. здшснивши поТздку за маршрутом Одеса - Коблево - МиколаТв - Херсон - Днтровськ плавнi (рис. 2). Вчений писав: «Я с особенным интересом впервые (1878 р.) приступил к проверке наблюдений Гооссул-Толстого... Разумеется, наблюдения местного хозяина (Толстого), производившиеся им в течении нескольких лет, оказались вполне точными...» [9, с. 376]. Вщзначивши поширенють глинисто-вапнякових фут1в шоколадно-арого кольору, звернув увагу на Тх низьку врожайнють, що пояснював "дефщитом вологи, високими л^ыми температурами, а також твденними i схiдними
вирами, як розiгрiвають Грунт до такого ступеня, що на Т&хнш поверхн з&являеться маса трiщин, якi руйнують кореневу систему рослин".
Згодом, дослщжуючи узбережжя Азовського моря, здiйснив мандрiвку за маршрутом Генiчеськ -Мелтополь - Бердянськ - Ростов (рис. 2). Помнив подiбнiсть даного узбережжя до Чорноморського, осктьки в обох випадках територiя представлена нескiнченними, зовам безлюими слабо хвилястими степами. Грунти обох узбереж дуже подiбнi мiж собою. А наявнiсть засолених Грунтв вздовж узбережжя пояснював морським походженням.
Серед дослщжень пiвденних земель особливу увагу Докучаев В. В. придтив Кримському пвострову. Осктьки, за словами науковця дана територiя залишалася цтковитою «Terra incognita» [9, с. 391]. Ознайомившись iз «мергелястими землями» швденного берегу Криму i багатими перегноем Грунтами на яйлах, вщвщавши територп поблизу Севастополя i передпрш ландшафти по дорозi до Сiмферополя, вчений нще не побачив чорнозему. I лише поблизу Фмферополя йому вдалося побачити темно-ару землю з каштановим вiдтiнком - чорнозем заради якого вш прихав до Криму [11]. ^зшше в своТ&й працi автор писав: «чернозем симферопольського типа идет отсюда (Симферополя) на восток к Феодосии» [9]. Вчений першим показав його широке розповсюдження в центрально^вниннш частин Криму. Встановив подiбнiсть чорноземiв, поширених на пiвостровi, з Грунтами цього ж типу на швшчних узбережжях Чорного i Азовського морiв, крiм того, вiдмiтив зменшення Тх потужност та поступовий перехiд до солонев в напрямку з швдня на швшч, на вiдмiну вщ Т&х пiвнiчних аналогiв.
На основi своТх дослiджень вчений довiв генетичш зв&язки Грунту iз степовою рослиннютю i першим вiдмовився вiд домшуючоТ& в той час теорiï про морське походження чорнозему. Заслугою вченого-географа було i те, що вш першим дав коротку характеристику не ттьки чорноземiв рiвнини, вщм^ивши широке розповсюдження в Присивашшi солонев i пояснив причини Т&х утворення, але i Грунтiв гiрського Криму [11].
У 1885 роц Грунтознавець вдруге побував у Криму i знову перетнув ва його Грунтовi зони, при цьому роздтив територш пiвостровa на три смуги, давши Т&м природно-географiчну характеристику:
- гориста (600-1200 м), де достатня ктькють люу, ^мат порiвняно помiрний, немае нормального чорнозему;
- передпрна, хвиляста (200-600 м), де люу майже немае, ^мат степовий i е чорнозем потужнютю до 60 см i бтьше;
- низовинна (0-200 м) степова, яка в рельефа рослинност i клiмaту представляе кошю прибережжя Чорного. Чорнозем тут до берепв зменшуеться i зникае.
Вивчаючи рiзнi Грунти, основним об&ектом дослщжень В. В. Докучаева залишались чорноземи. На основi проведених дослщжень та анал^ичних даних науковець склав карту iзогумусових смуг територп СвропейськоТ Росп вцiлому, яка наочно представляла змши гумусностi Грунтiв у просторi i Т&х зв&язок з визначеними геогрaфiчними умовами. На основi проведених дослщжень Грунтознавець характеризував Грунти як «поверхностно лежащие, которые имеют свое строение, всегда более или менее сильно окрашены гумусом и являются результатом взаимной деятельности следующих агентов: живых и отживших организмов (как растительных так и животных), материнской горной породы, климата и рельефа местности» [4, с. 157]. Таким чином дав перше науково-обгрунтоване визначення Грунту як природно-юторичного тта.
Результати дослщжень вчений вщобразив у численних працях, основною з яких е моногрaфiя «Русский чернозем», з дня захисту якоТ вщраховуеться зародження новоТ науки - Грунтознавства.
Перюд з 1875 р. до 1900 р. вирiзняеться фундаментальними дослщженнями Докучаева Василя Васильовича, який на основi проведених науково-обгунтованих дослщжень швдня УкраТни склав достовiрнi Грунтовi карти, основою яких були не лише описов^ але й анал^ичш даш; сформував тверде поняття про грунт як природне тто, встановив його походження та зв&язок з шшими компонентами природи; заснував новi методи дослщжень, як до сьогодшшнього дня залишаються ведучими в геогрaфiчних дисциплшах. На думку багатьох вчених досягнення Докучаева В. В. належать до найбтьших досягнень XIX сторiччя.
Грунтово-географ&чн пошуки представникв докучаевськоУ науковоУ школи (1900 - 1950 рр.). Значний вклад у розвиток ГрунтознавчоТ науки зробили учш та послщовники Докучаева В. В., серед яких Набоких О. Г., Танфтьев Г. I., Висоцький Г. М., Клепшш М. М., Прасолов Л. I. та ^i вчеш, як займались вивченням Грунтв швдня УкраТни.
Дослщженням територш сучасних ОдеськоТ, МиколаТвськоТ, ХерсонськоТ та частково Зaпорiзькоï областей на початку XX ст. займався Набоких Олександр Гнатович, експеди^я якого розпочалась в 1906 р. У свош робот «Об учреждении почвенного музея при Императорском Новороссийском Университете» [12] автор зазначае, що одшею iз головних причин початку ^еТ& роботи були новi плани Фiзико-Мaтемaтичного факультету Новоросшського ушверситету (ниш Одеського нацюнального), як передбачали викладання курсу Грунтознавства в якост самостшного предмету. До цього Грунтознавство вивчалося у склaдi курсiв aгрономiï i лiсiвництвa, якi вiв Пaлiмпсестов I. У., згодом -самостшно, пщ назвою «Грунтовi дослiдження i основи Грунтознавства», як в 90-х роках викладав Бичихш О. О [13]. Викладання такого предмету було складним, осктьки не було жодних колекцш
фунпв, як допомогли б слухачам лекцш краще po3yMÎTM матерiал про фунти i породи Pociï. Саме ця обставина змусила Олександра Гнатовича приступити до збору колекцш [12].
Визначене дослщження незабаром розширилось i видозмшилось по сво&1&м задачам. Набоких О. Г. писав: «... нельзя ограничится сборомъ учебной коллекции и беглымъ ознакомлениемъ с разнообраз&ем почв края, а требовалось детальное изучение всех главнейших видов местных почвъ и грунтов, установлена для нихУ классифика^и и районов распространенiя определенного химического состава и сельскохозяйственнаго достоинства почвъ въ связи с ихъ наружными признаками и устройства общедоступного почвенного музея, где заинтересованные почвоведеньем лица могли бы ознакомится съ основами этой науки... » [14, с. 5].
Першi широкомасштабт рекогносцирувальт дослщження Набоких О. Г. провiв протягом 1906-1911 рр., в результат яких були обстежет фунти у вах пов^ах ХерсонськоТ, БессарабськоТ i ПодтьськоТ губернш. Пщ час експедицш було вобрано 200 монолтв, як представляли проф^ i пщфунтя на глибину до 4 м. В лаборатори& були проведет облки гумусу, визначено вмют карбона™, виконат повнi валовi аналiзи 190 зразкiв![15]. Було складено схематичну карту футчв пiвденного-заходу Роси, на основi методу «iзогумусових смуг», запропонованого ще Докучаевим В. В. Олександру Гнатовичу належить метод глибоко - фунтового дослщження, що широко використовувався i використовуються тепер у палеогеографiчних дослщженнях. Запропонувавши метод так звано!& «трифазноТ фунтово!& зйомки», вш вперше застосував метод паралельного облку й картографування окремих ознак футчв, що додало фунтовим картам повноту i точнють.
За замовленням губернських земств, з 1913 по 1916 рк повторно були проведет детальт дослщження й картографування футчв територп ХерсонськоТ губернГГ. Цi дослiдження дали можливють пiдготувати ряд випускiв «Матерiалiв по дослiдженню футчв i пщфунтя ...». Тiльки по Херсонськiй губернiï було опублiковано 13 випускiв, в яких приведет фунтов1 дослiдження, опис рослинносп, розробленi методики фунтових пошуш. В результатi проведених дослiджень i зiбраних матерiалiв було засновано фунтовий музей з офiцiйною назвою «Грунтовий Музей 1мператорського Новоросiйського Унiверситету iменi графа Павла Миколайовича 1гнатьева» [12].
Олександр Гнатович е також засновником водно-режимно!& концепци фунтоутворення i профтьно-генетично!& концепцiï класифiкацiï футчв. За його твердженням, процеси, що ведуть до створення фунтових тишв, визначаються балансом i циркуляцiею вологи в поверхневих горизонтах вив^рювання. У 1915 роц обфунтував видiлення чотирьох основних груп водних режимiв, якi досить виразно асоцшються з типами водних режимiв Роде О. А. - промивним, виштним, водозастiйним i непромивним. Основою класифкаци е характер циркуляци водного розчину. Вчений вперше розробив класифкацш чорноземiв, що враховувала тип водного режиму та динамку карбона™. Довiв, що основним фунтоутворюючим фактором чорноземоутворення являеться рослиннють, а регулюючий рослиннiстю водний режим визначае вс типовi властивостi чорноземiв [16].
На основi детальних дослiджень вмiсту i морфологи карбона™ вчений висунув щею про класифiкацiйну роль карбонатних новоутворень для степових футчв, якi були подтет на три типи, що мають характерну структуру, потужнiсть гумусового горизонту й характер переходу в материнську породу, а також специфiчнi карбонатт новоутворення.
Значний внесок у дослщжент пiвденно-захiдного краю зробив Танфтьев Гаврило 1ванович, за участi якого була складена карта фун™ европейськоТ Роси в 1900 роцк В 1924 роц за матерiалами, зiбраними Набоких О. Г., Гаврило 1ванович складае фунтову карту ОдеськоТ губерни& (б. ХерсонськоГ). Особливу цiкавiсть викликае також робота «Главнейшие физико-географические районы Одесской губернии», в якш автор зробив спробу районування невелико!& територп - достатньо однорщно!& по своему природному вигляду. Вщповщно до районування вся територiя губерни була роздтена на 9 райотв, в залежносп вщ висоти над рiвнем моря [17]:
- Причорноморськ та Придтпровськ рiвниннi буроземнi та каштановi степи, висотою до 30 сажнiв (до 64,008 м) над рiвнем моря;
- середньостеповi рiвниннi чорноземнi степи, висотою вщ 30 до 60 сажтв (вiд 64,008 до 128,016 м). Район простягаеться на схщ до 1нгульця;
- слабоувалистi чорноземт степи висотою вiд 60 до 90 сажтв (вщ 128,016 до 192,024 м). Район подтяеться Бугом на схщну i захiдну частини, утворюючи пiдрайони;
- значно розчленований передстеп чи люостеп на висотах вщ 90 до 120 сажтв (вщ 192,024 до 256,032 м) iз значним розвитком дубових лiсiв;
- Балтський передстеп чи люостеп на висотах вище 120 сажтв;
- нижне переддтпровське Полюся на пiвночi губернiï;
- пiски Лiвобережжя нижнього Днiпра;
- солоноватi землi захщно!& частини Днiпровського у&щу;
- плавт Днiстра, Бугу, Днiпра i Тх приток.
Вказав, що основною породою, що накладае свш вщбиток на головнi особливостi природи губерни являеться лес, характеризуючи який, в^^чав, що вш вiдрiзняеться багатством вмюту поживних для рослин речовин i при наявност достатньоТ кiлькостi опадiв формуе найродючiшi фунти - чорноземи, каштановi землi, проте, вiн вмщуе деякi шкiдливi для лiсiв речовини, що зумовлюе безлюся степiв.
Навiв докази того, що люи починають з&являтися там, де поверхня степу розчленовуеться балками. Це дае вихщ водам, якi просочуються в Грунт та лес, розчиняючи шкiдливi речовини.
Для визначення глибини залягання вуглекислого вапна вш першим використав та пояснив методику використання методу скипання, який дае можливють визначити, до якоТ глибини вилугуване вуглекисле вапно. Вчений довiв, що глибина скипання в степах збтьшуеться по мiрi руху на захщ i швнч, у вiдповiдностi iз збiльшенням опадiв [18].
Дослiдження, якими займався Танфтьев Г. I., цiкавили й видатного геоботанiка i географа Висоцького Георпя Миколайовича з iменем якого пов&язано становлення Тавршського унiверситету, в якому вчений з 1919 по 1923 рр. очолював кафедру Грунтознавства, а з 1920 р. i кафедру люоводства. Бiльшу частину своеТ науковоТ дiяльностi Висоцький Г. М. присвятив Грунтовш бiологiТ i водному режиму Грунтв. Вчений розробив методику дослщження ГрунтовоТ вологи, вивчав водний режим чорноземних Грунтв, а також режим вологи в лiсi i в полi як в степовiй так i в лiсовiй зонах [19].
Починаючи iз 1903 року своТ дослiдження на Кримському пiвостровi проводив Клепшш Микола Миколайович, який вивчав Грунти Криму бтьше 30 рокв. Науковця цiкавили геологiчна будова, рельеф, ^ особливо, Грунтовий покрив пiвострова. Результати дослiджень освiтленi в монографп Клепiнiна М. М. «Почвы Крыма» (1935 р.), в якш вчений обГрунтував видiлення в Криму восьми Грунтових райошв в залежностi вщ положення в рельефi [20], описав особливосп Грунтiв кожного району, дав Тх виробничу характеристику. Клепiнiн М. М. звернув увагу на проблему ерозп Грунтв, обГрунтував необхiднiсть розсолення солонцевих комплешв, розробив пропозицiю щодо охорони Грунтв, водних ресурсiв i лiсiв Криму. Вченим також була складена i опублiкована перша середньомасштабна карта Грунтiв Криму (рис. 3) на якш вш видiлив 17 тишв Грунтiв, починаючи з швденноруського чорнозему i закiнчуючи «красноземами» ^вденнобережжя.
Рис. 3. Карта-схема Грунлв Криму складена Клетыним М. М. в масштаб! 1:400 000 [11]
Умовы позначення: 1 - солончаки приморсью, солонц1 лугов1 солончакуват1, лугов1 каштанов! сильно солонцюват! ! осолод!л! Грунти западин; 2 - лугово-каштанов! солонцюват!, темно-каштанов! солонцюват! (лугово-степов!) ! солонц! солончакуват!; 3 - темно-каштанов! солонцюват! ! солонц! степов!; 4 - чорноземи твдены солонцюват!; 5 - чорноземи ывдены не карбонаты ! карбонатн!; 6 - чорноземи карбонаты сильно щебенювал ! малорозвинеы кам&янист! Грунти; 7 - чорноземи солонцюват! ! солонц! степов! (на майкопських глинах); 8 -лугово-чорноземы ! чорноземно-лугов! Грунти р!чкових долин; 9 - передиры чорноземи; 10 - чорноземи передиры вилугуван! на рЬних породах м!журядового пониження; 11 - коричнев! грунти сухих люв ! кущових луго-степ!в; 12 - дерново-карбонаты Грунти; 13 - бур! прсько-люов! грунти; 14 - прсько-степов! чорноземовидн! камянист! ! прсько-лугов! чорноземовидн!; 15 - п!ски морсьга.
Одночасно вивченням Грунтiв Криму займались Антонова М. А., Iллювiев В., Антипов-Каратаев I. М, Прасолов Л. I., Соколов М. М., дещо шзшше Дзенс-Литовська Н. М., завдяки яким проведено деталью дослiдження Грунпв пiвострова, розроблено районування територiй, видтено агровиробничi групи Грунтiв, дана Тх характеристика, опублковаш вiдповiднi карти [11]. В 1934-1935 рр. Грунтовим шститутом АН СРСР була опублiкована карта СвропейськоТ частини Роси пiд редак^ею Прасолова Леонiда 1вановича. Описова частина до карти викладена у трьохтомнику «Почвы СССР» (1939). Автором роздту про Грунти УкраТни i швшчного Криму був академiк Соболев Серий Степанович, який навiв схему районування територп УРСР i пiвнiчного Криму в Грунтовому вщношеннк На швдн видiлив степовий район - область розповсюдження середньо- i малогумусних чорноземiв i темно-каштанових Грунтiв. За сукупнютю всiх факторiв степи УкраТни i Пiвнiчного Криму подiлив на наступн райони: чорноземнi центральнi степи пщвищених областей (вище 130 м); чорноземн сухi степи пiвденних
понижених областей; украТ&нськ сухi каштановi степи; тераса-дельта низов&я Днтра; солонцеве Присивашшя; кримськi сухi каштановi степи; кримськ чорноземнi степи [21]. Навiв характеристику даних райошв, вказавши на причини формування особливостей фун™ у кожному райош. Вчений достатньо детально описав фунтоутворююч1 фактори, що впливають на формування фун™ тiеï чи шшоТ& територiï, навiв описи фунтових проф^в, Тх фiзичних та хiмiчних особливостей.
Грунти прського Криму до карти европейськоТ частини Росiï описала Михайловська О. М. Вона пщкреслила, що основним фактором неоднорщносл фун™ переачного рельефу гiрського Криму е процес змиву або ерозiя фун™ i пов&язан з цим умови накопичення продук™ вивiтрювання того чи шшого типу. В залежностi вiд умов формування фун™ i рослинностi видтила п&ять самостiйних груп фун™: субальпшськ, бурi лiсовi, гiрськi чорноземи, красно колiрнi Грунти Чорноморського узбережжя Криму, перегншно-карбонатш i iншi нерозвиненi фунти на коршних породах, Т&х делюви i алювiальних наносах. За словами МихайловськоТ О. М., Грунти прського Криму за штенсивнютю фунтоутворення i розпаду мшеральноТ& маси займають промiжне положення мiж Грунтами бiльш сухих (степових) i фунтами бтьш вологих географiчних областей (пiвнiчних i субтротчних) [21].
З початком вiйни припинилося проведення будь-яких дослщжень, проте одразу по TÏ закiнченню активiзувалась дiяльнiсть вiтчизняних фунтознав^в. Одним iз основних напрямiв дослiджень було вивчення солонев, яким до цього часу придтялась недостатня увага. Вивченням солонцевих фун™ сухого степу та Присивашшя з 1939 по 1949 рр. займалися науковц УкраТнського НД1 зернового господарства пщ керiвництвом Семеновоï-Забродiноï С. П., з 1949 р. - вчен Кримського ф^алу АН УРСР пщ керiвництвом Новiковоï А. В.
Таким чином, перша половина ХХ ст. характеризуеться активним розвитком фунтознавчих дослщжень на твдш УкраТни За вказаний перюд було розроблено класифкацш чорноземiв, що враховувала тип водного режиму та динамку карбона™ (Набоких О. Г.), проведено районування територп сучасноТ ОдеськоТ област (Танфiльев Г. I.) та Кримського твострова (Клепiнiн М. М., Соболев С. С., Михайловська О. М. та шшО в фунтовому вщношеннк Удосконалена методика дослщжень, впроваджено у використання метод «трифазноТ» фунтовоТ& зйомки та метод визначення глибини залягання карбона™. Детально вивчен фiзичнi i хiмiчнi властивостi фун™, особливо засолених. Визначенi причини низьких урожаТв деяких фун™ та розроблен заходи щодо пiдвищення Т&х родючостк
Отже, 100-рiчний перiод (1849-1949 рр.) грунтово-географiчних дослiджень пiвдня УкраТни вирiзняеться фундаментальними науково-обгрунтованими дослiдженнями, якi мають велике теоретичне i практичне значення та слугують основою сучасних фунтознавчих напрацювань.
Лтература
Анотация. В. И. Тригуб, Н. А. Попельницкая Почвенно-географические исследования юга Украины во второй половине Х1Х - первой половине ХХ века. Проанализированы исторические аспекты становления и развития почвенно-географических исследований юга Украины во второй половине Х1Х -первой половине ХХ века. Выделены три периода почвенных исследований. Освещены основные научные достижения и вклад отдельных ученых в почвенно-географические исследования указанных периодов. Ключевые слова: история почвоведения, почвенно-географические исследования, юг Украины.
Abstract. V. I. Trigub, N. A. Popelnitskaya Soil-geographical researches of south of Ukraine in the second half
of the XIX - first half of the ХХ century. The historical aspects of the formation and development of soil-geographical researches of south of Ukraine in the second half of XIX - early XX century are analyzed. Three periods of soil researches are determined. The basic scientific achievements and contributions of individual scientists in soil-geographical researches of these periods are highlighted. Keywords: history of soil science, soil-geographical research, south of Ukraine.
Поступила в редакцию 04.02.2014 г.
