Спросить
Войти
УДК 94(477.81): 271.2(470+571) UDC
DOI: 10.17223/18572685/55/8
Р1ВНЕНСЬКЕ РОС1ЙСЬКЕ ПРАВОСЛАВНЕ БЛАГОД1ЙНЕ ТОВАРИСТВО У М1ЖВО6ННИЙ ПЕР1ОД
Р.П. Давидюк
Рiвненський державний гуманiтарний унiверситет УкраТна, 33028, м. PiBHe, вул. С. Бандери, 12 E-mail: ruslanarivne1963@ukr.net
Авторське резюме
Поя ПершоТ свгговоТ в^йни i революцiйних подiй територiя колишньоТ Волин-сько! губерн|Т була роздтена згiдно Ризького мирного договору. Захщна ТТ частина вiдiйшла до складу ДругоТ Pe4i ПосполитоТ, де було утворено у 1921 р. Волинське воеводство. Росшське населення цього регюну було представлене як мкцевими жителями, що мешкали тут з чаав РосiйськоТ iмперiТ, так i росiйськими полiтичними емiгрантами, як!, не зважаючи на обмеження, встановлеш польською владою, осе-лилися на цш територ|Т.
Автор, послуговуючись неопублшваними документами Державного архiву Р!в-ненськоТ областi, Галузевого державного архiву Служби безпеки УкраТни м. Рiвне, розглядае передумови утворення Росшського православного благодшного товари-ства у м. Ршному, аналiзуе його статут, персональний склад, р!зн! аспекти дГяльносл у мiжвоенний час. Доведено, що спiвпраця росшських полГтичних емiгрантiв з мкце-вою росшською громадою виявилася в опщ над приватною гiмназiею, утворенням 6!6л^к, спортивного клубу, гуртов, налагодженням культурно-просвггницькоТ та благод1йноТ роботи. На початку ДругоТ свгговоТ вшни частина громадських аю^спв з числа росшського населення була арештована органами НКВС.
K^40Bi слова: Друга Р!ч Посполита, Волинське воеводство, росiйська полiтична емiграцiя, Росшське православне благодiйне товариство, культурно-просвiтницька дГяльшоъ, благодiйнiсть, росiйська приватна гiмназiя.
РОВЕНСКОЕ РУССКОЕ ПРАВОСЛАВНОЕ БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОЕ ОБЩЕСТВО В МЕЖВОЕННЫЙ ПЕРИОД
Р.П. Давидюк
Ровенский государственный гуманитарный университет Украина, г. Ровно, ул. С. Бандеры, 12 E-mail: ruslanarivne1963@ukr.net
Авторское резюме
После Первой мировой войны и революционных событий территория бывшей Волынской губернии была разделена в соответствии с Рижским мирным договором. Западная ее часть вошла в состав Второй Речи Посполитой, где было образовано в 1921 г. Волынское воеводство. Русское население этого региона было представлено как местными жителями, проживавшими здесь со времен Российской империи, так и русскими политическими эмигрантами, которые, несмотря на ограничения со стороны польских властей, поселились на данной территории.
Автор, используя неопубликованные документы Государственного архива Ровен-ской области, Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины г. Ровно, рассматривает предпосылки образования Русского православного благотворительного общества в Ровно, анализирует его устав, личный состав, различные аспекты деятельности в межвоенный период. Доказано, что сотрудничество русских политических эмигрантов с местной русской общиной проявилось в опеке над частной гимназией, образовании библиотек, спортивного клуба, кружков, налаживании культурно-просветительской и благотворительной деятельности. В начале Второй мировой войны многие общественные активисты из числа русского населения были арестованы органами НКВД.
RIVNE RUSSIAN ORTHODOX CHARITY ASSOCIATION IN THE INTERWAR PERIOD
R. Davydiuk
Rivne State University of Humanities 12 S. Bandera Street, Rivne, 33028, Ukraine E-mail: ruslanarivne1963@ukr.net
Abstract
After World War I and October Revolution, the territory of the former Volhynian province was divided under the Treaty of Riga. Its western part went to The Second Polish Republic, where the Volhynian voivodeship was formed in 1921. The Russian population of this region was represented by locals who lived here since the Russian Empire as well as Russian political emigrants who settled in this territory despite the restrictions established by the Polish authorities. The author uses the unpublished documents of the Rivne State Archives and the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine in Rivne to considers the prerequisites for the formation of the Russian Orthodox Charity Association in Rivne and to analyse its charter, personnel and other aspects of activity during the interwar period. The cooperation of Russian political emigrants with the local Russian community resulted in supervision over a private gymnasium, formation of libraries, sports club, coteries and other educational and charitable activities. When World War II began, some of Russian public activists were arrested by the NKVD.
Поява i дiяльнiсть мiжвоeнноT полггичноТ емiграцií, яка виникла внаслщок утвердження бтьшовицькоТ влади, викликае зацкавлення у сучасних дослщниюв рiзних краТн. Росшська полггична емiграцiя на територп ДругоТ Речi ПосполитоТ дослщжуеться росшськими (Ко-стерин 2018), польськими (Stanistawski 1996), украТнськими (Крамар 2016) вченими. Цю емiграцiю часто iменують емiграцiею першоТ хвилЬ бтою емiграцiею. Водночас кнуе проблема термшологп: оды дослщ-ники називають емiграцiю «русская», iншi «росшська», зуст^чаеться визначення «русское зарубежье».
Перспективним, на нашу думку, е питання спшьноТ учасп емiгран-тiв з мкцевою росiйською громадою у громадському, культурному житт окремого мiста, взаемозв&язки з представниками шших нацю-нальностей та польською владою. Важливим е також персошфкащя основного кола дiячiв регiону, з&ясування Тх подальшоТ долк
Вiдроджена у 1918 р. Друга Рiч Посполита була багатонацюналь-ною державою, у якiй проживали рiзнi за чисельнiстю та впливом нацюнальш групи. За матерiалами польського перепису 1931 р., у Волинському воеводств украТнц складали 69,89 %, поляки - 15,46 %, евреТ - 9,71 %, нiмцi - 2,16 %, чехи - 1,42 %, росiяни - 1,09 %. Роаяни жили переважно у мiстах i мiстечках регiону, зокрема у м. Рiвному число росiян складало 2 792 особи (Drugi powszechny 1938: 28-29). Серед них значною була кшьюсгь колишнiх державних службовцiв, штел^енцп, офiцерiв царськоТ арм^Т, землевласникiв.
Росшська громада скептично ставилася до результалв перепису, вважаючи, що 17 число свщомо применшуеться. Проблемою постава-ло визначення, кого у Польшу зараховувати до росшськоТ спiльноти. У допов^ на «першому з&Тздi росiйських меншин» у Польшi у 1931 р. констатувалося, що це населення роздтяють на три групи: 1) «галицько-руськ (по-польськи - русини, русю); 2) руськ старооб-рядцi у Вшенщиш i Сувальшинi (по-польськи - роаяни); 3) руссюе, що живуть на окраТнах та iнших частинах Польщу (по-польськи - росiяни)» (ДАРО 8: 220). Врешт на з&Тздi прийшли до висновку, що «русским является каждый, который сам себя считает таковым» (ДАРО 8: 221).
Нацюнальна полiтика польського уряду у мiжвоенний перюд харак-теризувалася намаганнями змшити етнiчну структуру краю на користь полякiв, при цьому використовувалися рiзнi методи, що призводило до загострення мiжнацiональних протирiч в регiонi. Як важлива проблема поставало питання громадянства (Микуленок 2015: 64-65). Роаяни, що проживали у Польщу подтялися на такi групи: 1) тЬ якi проживали тут до початку ПершоТ свiтовоТ вiйни; 2) тЬ що емiгрували до 12 жовтня 1920 р.; 3) л, хто потрапив в краТну пiсля 12 жовтня 1920 р. Емiгранти, ям не могли довести свого права на полггичний притулок, зобов&язанi були до 1 березня 1923 р. залишити територт Польшi (ДАРО 6: 3-4). Часто не надавалося право громадянства ро-сшським священикам, лшарям, адмiнiстративна влада не визнавала «права громадянства за тими особами, ям народилися i все життя проживали на територп нинiшньоТ Польшi, при цьому не виТжджали звiдти навггь у перiод ВеликоТ вiйни» (ДАРО 8: 233).
Росшська громада постраждала пщ час проведення земельноТ ре-форми, позаяк серед ТТ представниюв було багато великих земельних власнимв, у яких вiдчужувався значний вщсоток земель внаслiдок
проведення парцеляцп. На Волин велике помщицьке землеволо-дiння зменшилося бтьш нiж удвiчi, затягувався процес оплати за вилучен землi (ДАРО 8: 238).
В умовах ДругоТ Речi ПосполитоТ росiяни втратили можливостi державно! служби, тому в пошуках засобiв до iснування багато хто змушений був займатися дрiбною торгiвлею чи ^зичною працею. Звичайно, перетворення iз титульно! нацiТ у нацiональну меншину болiсно сприймалося росiйським населенням: «Багато довелось нам пережити вщ початку Свггово! вiйни, i в результат всього цього опи-нилися ми у новш, незвиклiй для нас ситуацп, як росiйська меншина в Польшу» (ДАРО 8: 105).
У таких умовах, як основне поставало завдання збереження росш-сько! мови, вiри i культури, водночас поширювалися монархiчнi iдеТ, що призводило до встановлення пильного контролю польсько! влади за дiяльнiстю росiйських «бтогвардшських оргашзацш». У червнi 1922 р. було заборонено дiяльнiсть Росiйського комiтету на Волин (Русский комитет на Волыни) з центром у Рiвному як нелегально! оргашзацп, що перебувала пщ впливом монархiстiв (ДАРО 2: 2).
Доброчинн органiзацiТ представникiв рiзних нацюнальних груп на територiТ ДругоТ Речi ПосполитоТ отримували право на кнування. У мiсцях зосередження росiйськоТ громади утворювалися осередки Росiйського православного благодшного товариства (Русское православное благотворительное общество - РПБО). Оргаызащя з центром у Варшавi виникла за ^щативи посла польського сейму Миколи Серебряныкова (Николай Семенович Серебрянников, 1873 р. н.), у минулому власника книжкового магазину. На територп Волинського воеводства кнували росшсью доброчиннi осередки у мктах i м^еч-ках, зокрема у Луцьку, Дубш, Кременщ, Сарнах, Острозi, Здолбуновi.
Найбiльш оргашзованим i дiяльним було РПБО у Рiвному, яке функцiонувало не як фЫя Варшавсько! централi, а як самостшна одиниця (ДАРО 5: 9; ДАРО 19: 15, 18 зв.). Товариство, зареестроване воеводським урядом 26 липня 1923 р., поширювало вплив на мкто Рiвне i Рiвненський повiт (ДАРО 7: 17 зв.). 1нщтвали утворення РПБО у Рiвному редактор газети «Волынское слово» 1зма!л Чернов (Измаил Александрович Чернов, 1873 р. н.), протоiерей Микола Рогальський (Николай Константинович Рогальский, 9 березня 1868 р. н. у с. Липне Новоград-Волинського повггу), судовий пристав Подобед (Подобед), лкар 1ван Копилов (Иван Иванович Копылов, 11 листопада 1874 р. н.) та ш. (ДАРО 7: 17 зв.). Зауважимо, що настоятель Рiвненського православного собору Рогальський у 1923 р. був членом Рiвненського повтового сеймику, належав до комiсiТ громадсько! отки (Дзвш 1923: 4).
Пкля травневого перевороту 1926 р. та повернення до влади Ю. Птсудського статут РПБО було перезатверджено. Новий документ 24 жовтня 1927 р. завiзував перший «санацшний» волинський воевода В. Мех. Статут пщписали, о^м згаданих вище засновникiв товариства, також 1ларюн Мiхайлов (Иларион Иванович Михайлов, 30 березня 1875 р. н., з Кременеччини, за фахом бухгалтер) (ДАРО 8: 150), 1гор Новщький (Игорь Николаевич Новицкий, 17 жовтня 1874 р. н., з Киева, колишнш помiчник прокурора окружного суду, у мiжвоенний час працював касиром у кiнотеатрi «Новий свгг» у Рiв-ному), Микола Попов (Николай Петрович Попов, 15 кв^ня 1873 р. н. у ХолмЬ банмвський чиновник) (ДАРО 7: 64, 91). У статут зазначало-ся, що мета товариства полягала у наданн «польським громадянам росiйськоТ нацюнальносп» моральноТ, матерiальноТ допомоги, по-ширення культурно-просвiтницькоТ роботи (ДАВО 1: 5 зв.). До того ж об&еднання клопоталося питаннями юридичноТ, медичноТ отки, засновувало бюра працi, дешевi Тдальш, утримувало школи, гiмназiТ, бiблiотеки, оргашзовувало спортивнi, драматичнi гуртки, лiтературнi дшства (ДАРО 7: 16-17 зв.).
Основну роль у робот товариства в^гравали росiяни - жителi Рiвного i повiту, яким виповнився 21 рiк, та представники росiйськоТ полiтичноТ емiграцiТ, якi осiли у воеводствi. Ткний взаемозв&язок згаданих двох груп виявився у сшвпращ у межах РПБО. У робот оргаш-зацп не виключалась участь осiб шшоТ нацiональностi, але основним критерiем особиспсного складу було те, щоб його члени почувалися роаянами, всiляко захищали i поширювали росiйську культуру, церкву, мову. Серед представниюв iнших нацюнальностей у товариствi пра-цювали француз Микола Жолi (Николай Людвикович Жоли, 1900 р. н., м. Новоград-Волинський ЖитомирськоТ губернií) (ДАРО 13: 15), ш-мець за походженням барон Федiр Штейнгель (Федор Рудольфович Штейнгель, 1870 р. н., м. Санкт-Петербург). Останнш надавав значну фiнансову та моральну допомогу рПбО. Хоча у минулому барон був членом УкраТнськоТ Центрально! Ради (УЦР), послом УкраТнськоТ держави (Гетьманату Павла Скоропадського) у Берлш^ але ментально належав не до украТнськоТ, а до росшськоТ полггичноТ емiграцiТ. Навеснi 1935 р. у помкт Штейнгеля в Городку, що поблизу Рiвного, вщбувалися наради дiячiв РПБО (ДАРО 8: 155).
Керiвними органами РПБО були загальш збори членiв товариства, що збиралися раз на рк, та правлшня, склад якого обирався загаль-ними зборами (ДАРО 7: 56). За особливi заслуги члени товариства отримували звання почесних. У 1935 р. таке звання отримав £. Сши цький (Евгений Евгеньевич Синицкий, 2 лютого 1874 р. н., за фахом адвокат) за значну оргашзацмну роботу, насамперед у компеп фонду
росшсько!& пмназм у PiBHOMy (ДАРО 7: 136 зв.). У 1937 р. на загальних зборах почесними членами РПБО були обран С. Панченко (Панченко Сергей Яковлевич) i К. Гефтшг (К. Гефтинг) (ДАРО 7: 140), а I. Новщь-кому виршили платити пожиттеву пенаю у розмiрi 60 зл. щомкяця (ДАРО 7: 141). У документах не конкретизуеться, за ям заслуги було прийнято подiбне рiшення, хоча можемо припустити, що це був вияв поваги, оцшка вагомо&1 оргашзацшно!& дiяльностi активiстiв росшсько&| громади м^а, а також |&хнш поважний вк.
Першою очiльницею благодiйного товариства у Piвномy стала 1нна Прохорова (Инна Гавриловна Прохорова, 31 грудня 1881 р. н., м. Шо-стка Чернтвсько&| губернп&) (ДАРО 7: 45), а откунською гiмназiйною радою керував ÏÏ чоловiк, лiкар Микола Прохоров (Николай Николаевич Прохоров, 11 вересня 1873 р. н., помер у 1928 р.) (ДАРО 8: 126; ДАРО 11: 25). Працював у РПБО бтогвардшський офщер Олександр Логвшов (Александр Федорович Логвинов), прокурор царського перюду Теорий Лонгiнов (Георгий Аркадьевич Лонгинов, помер у 1934 р.) (ДАРО 19: 19 зв.), Аполшарш Трембовщький (Апполинарий Трембовицкий, 4 ачня 1886 р. н., секретар прокурора царського окружного суду у Кам&янцЬПодтьському), дружина суод окружного суду, помщиця Олена Пiоро-Дембiнська (Елена Пиоро-Дембинская), котра володiла маетком Брикiв у Кременецькому повт, та iн. (ДАРО 11: 25-26).
Позаяк дiяльнiсть товариства була ткно пов&язана iз православною церквою, то значну роль у його розбyдовi вiдiграв настоятель собору у Piвномy протоiерей Микола Рогальський, а з 1932 р. його наступник Дмитро Сайкович (Дмитрий Сайкович) (ДАРО 8: 140). Переведення Д. Сайковича до Варшави РПБО розцшювало як велику втрату, зга-дуючи його як «чесного, стiйкого, самовщданого працiвника на нивi православ&я i благодшносп» (ДАРО 7: 123). У 1934 р. настоятелем Piвненського собору став Михайло Яковлев (Михаил Федорович Яковлев, 1887 р. н., м. Таллшн (Естошя)) (ДАРО 17: 16 зв.). Попри ткну ствпрацю iз РПБО, новий протоiерей намагався налагоджува-ти контакти з украшцями, зокрема з Товариством iм. митрополита Петра Могили, останне ж устяко пщтримувало процеси укра&|&шзаци православно!& церкви в Польшу (ДАВО 2: 15-16).
У правлшы РПБО постiйно вiдбyвалася ротащя працiвникiв. Для прикладу, на початок 1929 р. до його складу належали: I. Прохорова (голова), полковник царсько&1 армп& Михайло Нiмсадiев (Михаил Ним-садиев) (заступник), Е. Сшщький (секретар) (ДАРО 7: 84). З жовтня 1929 р. РПБО очолив Серий Панченко, функцп заступника викону-вав I. Новщький, секретаря - М. Попов, скарбника - М. Рогальський (ДАРО 7: 84 зв.). Адвокат С. Панченко, зять протоiерея М. Рогальського,
очолював РПБО до початку Друго&| свгтовоТ вшни. Народився bïh 1893 р. у с. Немиринц Кам&янець-Подтьсько!& губернп&, тут же вчився у се-мирiчнiй школi. Подальшу освiту здобув у Першш Кш&вськш riMHa3iï та юридичному факультетi Петербурзького унiверситету (ДАРО 11: 14-14 зв.). У роки Першо&| свгтово&| вiйни служив у царськш армп&. У 1920 р. був моб^зований в армiю Украшсько!& Народно!& Республiки (УНР), разом з якою перейшов рiчку Збруч та оселився на територп Польщi (ДАРО 11: 16-17). Незважаючи на ц факти бюграфп&, почував себе не украинцем, а росiянином, доклавши багато зусиль для культур-но-освiтнього розвитку росшсько&| громади у мiжвоeнному Рiвному.
У 1938-1939 рр. вiце-головою РПБО був син мiсцевого адвоката Евгенш Сiнiцький (молодший). Функцп& скарбника правлшня викону-вав iнженер Павло Богдановiч (Павел Богданович), а вже згаданий Аполшарш Трембовiцький трудився секретарем та бухгалтером. Серед члешв правлiння були син судового чиновника i вчительки шмецько!& мови 1гор Мiхальченко (Игорь Сергеевич Михальченко, вчився у Львiвському ушверситет на юридичному вiддiлi), дочка судового пристава Евгешя Подобед, офiцер царсько&1 армп&, працiвник мкько!& пожежно&1 команди Микола Шрубовiч (Николай Шрубович) (ДАРО 11: 25-26).
За шформащею польсько&1 влади, у 1933 р. РПБО нараховувало 465 члеыв, будучи одыею iз найбiльших громадських оргашзацш Рiвненського повiту (ДАРО 5: 9). Водночас, члени правлшня звгтува-ли, що за списками товариства проходить 526 людей (ДАРО 7: 124). ^м сплати внесмв, дiячi РПБО систематично оргаызовували вулич-ш збiрки. Для прикладу, у 1929 р. подiбнi збiрки проводили тричк 12 серпня, 19 вересня, 14 жовтня, отриманий дохщ цiлковито йшов на користь товариства (ДАРО 7: 69).
Значну роль у робот РПБО в^гравали лкар^ якi надавали без-коштовну медичну допомогу роаянам. З коштiв товариства част-ково оплачувалися лкарсьм рецепти, або надавалася 30% знижка на |&х придбання. Серед лiкарiв-членiв РПБО знаходимо прiзвища: М. Прохоров, I. Копилов, О. Вшоградов, К. Гефтiнг, В. Поспеловський, Л. Дубшський, М. Сегал, С. Хаджи та ш. (ДАРО 7: 125; ДАРО 8: 124). Зауважимо, що серед названих були не лише роаяни, а й еврей Меер Сегал чи поляк Леонард Дубшський.
Для надання юридично&1 допомоги потребуючим дiяв юридичний вщдт, започаткований Г. Лонгшовим i I. Новщьким. Пращвники вiддiлу надавали юридичнi поради влкачам-роаянам i складали для них необхщы подання, представляли |&хш штереси у державних установах. У згаданому вщдш працювали М. Рогальський, I. Чернов, С. Панченко, А. Трембовщький та ш. Вся кореспонденцiя управи товариства проходила через бюро, яке працювало щоденно вщ 10 до 14 години. Кореспонденщю опрацьовував I. Новщький за безпосе-редньоï yчастi Г. Лонпнова. У 1927 р. у зв&язку iз збiльшенням членiв товариства i значним обiгом коштiв управа створила бухгалтерський вщдш, який очолив I. Страшкевич (ДАРО 8 : 123).
Дiячi РПБО представляли у Волинському воеводств Pосiйський комiтет у Польшу серед них I. Прохорова, М. Прохоров, О. Юшкевич (Алексей Юшкевич), I. Чернов, I. Копилов, С. Панченко та ш. (ДАРО 8: 127).
РПБО працювало у лсному зв&язку iз Росшським народним об&ед-нанням (Русское народное объединение - РНО), партю, зареестро-ваною Мастерством внyтрiшнiх справ Польшi 24 березня 1926 p. (ДАРО 8: 17, 155). Зпдно статуту, РНО дотримувалося Конституцп та кнуючих законiв Друго&| Pечi По^олито^ маючи за мету консолща-цiю населення з питань нацюнальних, культурних, господарських, сyспiльних i релкшних iнтересiв росйсь^! громади в Польшу (ДАРО 8: 155а).
Уповноважений РНО у Волинському воеводств Д. Прибульський (Дмитрий Прибульский) 8 червня 1926 р. шформував воеводську владу про початок дiяльностi РНО на територп& Волинського воеводства (ДАРО 8: 35). Згодом цю партт на територп& Piвненського та Луцького повтв очолив син барона Штейнгеля Володимир (ДАРО 8: 269; ДАРО 11: 23).
РНО брала участь у парламентських виборах, частина ж ÏÏ дiячiв симпатизувала монархiчним поглядам. Вщтак, польська влада пщоз-рювала |&х у прагненнi вiдновити Росшську iмперiю, звинувачувала у тiсних контактах iз закордонними бiлоемiгрантськими центрами, останн ж вважали Другу Piч Посполиту тимчасовим явищем. Подiбнi iдеï вщновлення Pосiйськоï iмперiï у ÏÏ довоенних кордонах супе-речили польським державним штересам (Станиславский 2006: 93). Загалом, вщносини росiйськоï громади з польською владою були складними. У таемному повщомленш керiвника слiдчого вiддiлy до старости Piвненського повiтy повiдомлялося, що акцГ! монархiстiв у Piвномy консолщувалися навколо РПБО (ДАРО 8: 179).
Непростими залишалися взаемини росiян та украшав у регiонi. Значною мiрою на них впливало релiгiйне питання: украшц розгор-нули рух за укра^зацт православноï церкви в Польщу впроваджен-ня до служби Божо! yкраïнськоï мови замiсть церковнослов&янськоï, що суперечило намiрам росiян (ДАРО 8: 3-4). Росшська громадсьмсть рiзко негативно поставилася до процеав yкрaïнiзaцiï церкви, говорила про «нацюнально-культурну едысть всiх руських племен» (ДАРО 10: 20 зв.).
З критикою РПБО виступала газета «Дзвш» (виходила у м. Piвномy i була пщконтрольна колишньому отаману АрмТ! УНР Володимировi Оскiлкy), вважаючи, що поява росшського товариства суперечить украшським iнтересaм: «Бажали б розвитку такому товариству десь в шшому мкл, тiльки не в Piвномy i не на Волиы» (Пiд бтим орлом 1923: 2).
Незважаючи на непростi вщносини iз нaйбiльшими нaцiонaльними громадами, РПБО розгорнуло активну роботу. При товарис^ дiялa кyльтyрно-просвiтницькa секцiя, що складалася iз низки пiдсекцiй: дрaмaтичноï, ли^атурно!, релiгiйно-фiлософськоï, спортивноï, ша-ховоï. Активкти проводили лiтерaтyрнi вечори, концерти, ставили вистави, виступали з рефератами (ДАРО 7: 126). Пщ час концер^в виконувалися росшсью романси, нaроднi тсш, декламувалися вiршi поетiв, насамперед Олександра Пушкша, ставилися сценки з рiзних сатиричних оповiдaнь. Тaкi дiйствa називалися Дн росiйськоï куль-тури, ям приурочували до рiчниць життя росшських клaсикiв.
Членом лiтерaтyрного гуртка РПБО був поет Олександр Кондратьев (Александр Алексеевич Кондратьев), який у 1916 р. переТхав iз Петербурга у Волинську губершю до мaтерi дружини Катерини Миколaïвни Крaсовськоï, яка володта до 180 га землi у мiстечкy Дорогобуж. Поет виступав як л^ературний оглядач у газет «Волынское слово», що виходила у Piвномy, зокрема у стaттi «Переоценка ценностей» (Волынское слово 1923: 2) писав про необхщысть вщновлення репyтaцiï забутих aвторiв. О. Кондратьев став вщомий як автор збiрки вiршiв «Славянские боги», роману «На берегах Яруни». Син поета Олексш iз 1924 до 1932 р. навчався у росшськш гiмнaзiï м. Piвного, а пiсля ïï закшчення продовжив навчання на рiльничомy факультет Львiвськоï полiтехнiки (ДАРО 15: 9, 22). Молодшого Кондратьева органи НКГБ заарештували 26 березня 1945 р., звинувачуючи у належносп до Народно-трудового союзу нового поколшня (Народно-трудовой союз нового поколения - НТСНП), хоча вш категорично вщкидав подiбнi обвинувачення. Врешт справу за недостaтнiстю докaзiв у жовтнi 1945 р. припинили (ДАРО 15: 57).
У межах кyльтyрно-просвiтницькоï секцiï РПБО працював гурток «Свгглиця» («Светлица»). Керували гуртком у рiзнi часи Олексiй ПтЬ нога (Алексей Пилинога), Евгенш Сiнiцький (молодший), господинею була Галина Масловська (Галина Масловская) (ДАРО 12: 11). Г. Мас-ловська народилася у ПетербурзЬ у 1914 р. разом з батьками переï-хала до Piвного iз м. Косiв Гродненськоï губернп, зaкiнчилa у 1935 р. росшську приватну пмназт (ДАРО 12: 5). Батько Галини Евгенш Масловський (Евгений Андреевич Масловский, 29 липня 1882 р. н., поблизу м. Столшо) з 1923 по 1939 р. мав власну адвокатську контору
у Рiвному, був членом РНО i РПБО (ДАРО 8: 148). Г. Масловська брала активну участь у дiяльностi РПБО, оргашзовувала вечори, слщкувала за чистотою, складала доповщк У 1938 р. |&здила у Варшаву на з&|&зд росшських студентв (ДАРО 12: 16). Працювала у культурно-просвгт-ницькiй секцп, читала лекцп, зокрема на тему «Iсторiя народiв», Олена Остольська (Елена Владимировна Остольская, 1912 р. н., с. Баав-Кут Рiвненського повiту, за фахом вчителька), а також ïï дочка Люся (ГДА СБУ: 2-3).
Драматична секщя ставила вистави у Рiвному та навколишых селах, а отриманi вщ цього кошти поповнювали касу товариства. До того ж це давало можливкть працевлаштувати безробiтних росiйських акторiв. Певний час цю секцiю очолював Микола Гролль (Николай Александрович Гролль). Працював актором колишнiй учень пмна-зiï Олександр Лубковський (Александр Николаевич Лубковский, 1908 р. н., м. Рiвне), який у 1936 р. був затриманий при спробi нелегального переходу польсько-радянського кордону, заарештований, звинувачений як дiяч бiлогвардiйськоï оргашзацм «Братство Русской правды» (БРП) (ДАРО 18: 23-24).
Жшочий комiтет РПБО откувався проведенням балiв, маскарадiв, ^ор (квестiв), рiзного роду вечорiв, виявив ^щативу у щоденному забезпеченнi учшв гiмназiï чаем i канапками (ДАРО 8: 125).
Бiблiотека РПБО нараховувала 124 платних абоненти, ïï фонди складали понад 3 000 книг рiзного характеру, зокрема монархiчноï лгтератури, а також росшських газет, що виходили за кордоном («Русское слово», «Русский голос», «Меч»). Бiблiотекарем i завщувачем господарства РПБО був Микола Попов (ДАРО 18: 26).
Управа товариства у крайых випадках видтяла грошовi допомоги людям, ям надто цього потребували. Грошову допомогу намагалися давати лише тод^ коли неможливо було виявити пщтримку шшим чином. Значно часпше видавали споживчi картки, органiзовували безкоштовнi обiди. Нужденн росiяни отримували одяг, бiлизну, якими дтилися бiльш заможнi члени товариства. У примщены РПБО було влаштовано нiчлiги для бездомних, переважно бiженцiв з Радянськоï Росiï, якi не мали засобiв для життя. Влкачам вiд бiльшовицьких арештiв допомагали одягом, взуттям, бтизною, ïжею, опiкувалися ними до часу влаштування на роботу чи вшзду з Рiвного. З метою пра-цевлаштування безробiтних роаян управа товариства органiзувала майстерню шиття, таким чином вдавалося надати роботу десяткам оаб (ДАРО 8: 123).
Важливою справою для РПБО було спорудження власного дому, що вимагало великих матерiальних зусиль. Для будiвництва «Русского дома» було видтено дтянку землЬ що належала Рiвненському
православному собору. Важка економiчнa ситуащя серед роаян не дозволяла проводити доброчинн акцп у тому обсязi, який вимагала справа бyдiвництвa. Кошти переважно збирали пщ час бaлiв, вечiрок, iгор, частими були добровiльнi пожертви тощо. Очтьниця управи I. Прохорова подарувала 80 американських долaрiв i 5 тис. злотих готiвкою, барон Федiр Штейнгель - 100 американських долaрiв, а житель Сарненського повггу Ф. Брунс, колишнiй урядовець спещальних доручень при волинському губернаторов^ та Матвеев пожертвували три вагони бyдiвельного мaтерiaлy. План забудови розробив член товариства шженер Яскевiч. Пщ час бyдiвництвa загострилися взае-мини з украшською громадою, адже украшц також претендували на вiдведенy земельну дтянку. Поширювалися чутки, що шбито поль-ський уряд пiсля зведення будинку мае нaмiр його конфккувати на власну користь (ДАРО 8: 126).
Врешт РПБО вiдкрило «Русский дом» по вулиц 13 дивiзiï, 53 (нинi вулиця С. Петлюри). Товариство також користувалося житловим будин-ком по вул. Словацького, 10, орендувало одну юмнату по вул. Мщке-вича, 32 (назви вулиць збереглися до сьогодш). В «Русском доме» розташовувалася гiмнaзiя, росiйськa початкова школа, а в окремi роки площ^ орендували iншi установи. У домi предводителя дворянства депутата I Держaвноï Думи Д. Андро (Дмитрий Федорович Андро) по вул. Словацького розмщувалася кaнцелярiя, бiблiотекa товариства, почасти оргаызовували костюмовaнi бали, влаштовували благодшы вечори. У примiщеннi по вул. Мщкевича дiялa швейна майстерня i культурно-просвггницька секцiя (ДАРО 7: 125-126).
Дiячi РПБО започаткували утворення спортивного клубу «Спарта», зареестрованого польською владою 18 грудня 1935 р. Статут клубу пщписали Серий Панченко, Костянтин Фолев, Олександр Полщук та ш. (ДАРО 9: 23 зв.). Влада зарееструвала клуб лише тсля змши назви «Русский спортивный клуб "Спарта"» на «Спортивний клуб "Спарта"», змусивши прибрати у нaзвi слово «русский» (ДАРО 9: 18). У клyбi ди яли рiзнi спортивнi секций як то футбольна, легкоатлетична, плавання тощо. Управа обиралася загальними зборами на два роки. Клуб на-лiчyвaв у рiзнi роки 60-90 члешв, як правило мешкaнцiв м. Piвного, серед яких були випускники росйсь^ привaтноï гiмнaзiï (ДАРО 9: 8). Серед члешв «Спарти» знаходимо представнимв старшого поко-лiння: Микола Попов, Евгенш Масловський, Олександр Вшоградов, а також 20-30^чну молодь: Олексш Михайленко, Костянтин Фотев, Валентин Вшоградов, Олексш Кондратьев та ш. (ДАРО 9: 47-47 зв.).
Зуст^чаеться шформа^я, що «Спарта» виникла на основi клубу «Русская организация молодежи» (РОМ) (ДАРО 13: 15; ДАРО 19: 14). РОМ, шщшована росшськими студентами, мала сприяти консолщацп
молодшого поколшня, зокрема пмназиспв. Утворення РОМ схвалював i усшяко пщтримував барон Штейнгель (ДАРО 11: 44). Серед росш-ськоï молодi поширювалися ^ï «Братства Русской правды», зокрема ними цкавились Сергiй Сiнiцький, Лев Андреев, Евгенш Ейколовiч, Евгенiй Батурш. Останнiй за завданнями братчикiв у 1935 р. перейшов кордон для оргаызацГ| пiдпiльноï роботи на радянськш територiï (ДАРО 14: 25). У Рiвному пiсля вiзитiв у 1932-1933 р. Олександра Вюрглера (Александр Эмильевич Вюрглер, 1901 р. н., м. Катеринослав (нин м. Днтро)), який читав лекцп у приватнiй росшськш гiмназiï, виник осередок НТСНП, очолюваний Анатолiем Хаджи (Анатолий Семенович Хаджи, 1910 р. н., м. Рiвне) (ДАРО 12: 40). Дiяльнiсть бiлоï полiтичноï емiграцiï i поширення монархiчних iдей на територiï Во-линського воеводства потребують окремого детального дослщження.
Основним завданням i досягненням РПБО стала отка над почат-ковими i середыми росiйськими школами, насамперед росшською приватною гiмназiею у Рiвному. Проблема росiйського шкiльництва залишалася складною увесь мiжвоенний час. Перед початком 1929-1930 н. р. у Польшу дiяло 11 росiйських шкiл: 4 початкових i 7 середшх, iз останнiх лише 3 користувалися правами урядових пмназш. У всiх цих середшх i початкових школах загалом навчалося 1 508 учжв (ДАРО 8: 239).
Першим директором гiмназiï був Микола Матвiенко, його на-ступником - Серий Апошанський (ДАРО 3: 117; ДАРО 4: 121). У 1924-1925 н. р. директором затвердили Олекая Юшкевича (ДАРО 7: 127). Останнш очтьник рос^сь^! гiмназiï Сергiй Лобачевський (Сергей Гвальбертович Лобачевский, 27 грудня 1889 р. н., м. Шумськ Кременецького пов^у, помер 26 червня 1942 р. у тюрмi № 2
м. Астрахань) був випускником гiмнaзiï м. Острог та кторико-фтоло-пчного факультету Петербурзького ушверситету. З 1924 до 1934 р. вш вчителював у росшськш гiмнaзiï у Вaршaвi, тсля цього був переведений до Piвного (ДАРО 19: 4-5).
РПБО, откуючись росiйською приватною гiмнaзiею iз 1924 р., слiдкyвaло за належним станом бyдiвлi навчального закладу, його фшансовим забезпеченням, виступало засновником (концесюнером). Спочатку гiмнaзiя мiстилaся у замковш бyдiвлi князiв Любомирських, а у 1926 р. для неï було побудовано спещальне примiщення за бла-годiйнi внески та грошовоï пщтримки барона Федора Штейнгеля. У пмназп могло навчатися до 300 учшв, хоча фактично вчилося близько 150 дггей. За першi десять ромв iснyвaння гiмнaзiю зaкiнчило 249 випускнимв, з них 92 отримали матуру, що давало право вступати до вищих навчальних зaклaдiв Польщу (ДАРО 7: 127).
РПБО формувало откунську раду ^наз^ котра займалася вирЬ шенням фiнaнсових питань, господарським управлнням, покращенням виховання гiмнaзистiв, звiльненням незаможних учшв вщ оплати за навчання. Допомога учням росiйськоï гiмнaзiï полягала у повному чи частковому вщшкодуванш плати за навчання, влаштуванш безкоштов-них снiдaнкiв бiдним учням i придбання для них пiдрyчникiв (ДАРО 8: 124). Частина фшансових витрат гiмнaзiï покривалася бaтькiвською оплатою за навчання д^ей та членськими внесками дiячiв РПБО, якi сплачували по одному злотому щомкяця (ДАРО 19: 11 зв.). Пщ опiкою РПБО перебувала також початкова школа, у якш навчалося 69 учшв (на 1934 р.). Директором цiеï школи був В. Сорока (ДАРО 7: 127).
Учш та вчителi гiмнaзiï оргашзовували концерти, вечори, зiбрaнi кошти йшли на потреби найбщшших учшв закладу. Один iз перших таких вечорiв вiдбyвся 15 грудня 1922 р. та складався iз трьох частин: вистави комедiï Макса Морея «Без протекци» (переклад з французь-коï) та художнього ескiзy за I. Тургеневим «Как хороши, как свежи были розы», виступу балету. Третя частина - бал, танцЬ американський аукцюн та ш. (ДАРО 4: 123-123 зв.).
У росшськш приватнш гiмнaзiï дiяв yчнiвський загш «бой-скayтiв», опiкyном чи керiвником якого призначали когось iз вчителiв (ДАРО 19: 14 зв.). Емблемою загону була георгiïвськa с^чка, а учш носили значок - царський триколор, пщкреслюючи цим свое росшське по-ходження (ДАРО 16: 10; ДАРО 19: 24).
У 20-х рр. у гiмнaзiï було створено струнний оркестр, який очолював учень Серий Сшщький, старший син згаданого вище юриста Евгешя Сшщького (ДАРО 14: 17). Певний час видавався журнал «Зеленый шум» пщ редак^ею вчителя рос^сь^ мови I. Кyлiшa (ДАРО 19: 14) (Иван Фомич Кулиш, 1873 р. н., м. Шостка Чернiгiвськоï губернй). I. Кулш у 1902 р., на пропозищю барона Штейнгеля, переТхав у с. Городок поблизу Рiвного. До 1918 р. працював вчителем росшськоТ мови, бю-логiТ та агрономiчних наук училища сiльськогосподарського профiлю. У мiжвоeнний перiод, крiм викладацькоТ дiяльностi, був вiдомий як поет: у 1938 р. видав збiрку «Золотые поля» (Данильчук 2012: 134).
Вчителем малювання у росiйськiй гiмназiТ працював Теорий Космiадi (Георгий Петрович Космиади, 1886 р. н., м. Нальчик), який жив у мкт вщ 1914 р. За його сприяння було оргашзовано виставку художнiх роб^ талановитих учнiв рiвненських гiмназiй (украТнськоТ, росшськоТ, польськоТ, еврейськоТ) у Варшавськш художнiй академiТ.
Незважаючи на устхи у роботi РПБО, у допов^д перед загальними зборами органiзацiТ 1 листопада 1934 р. члени управи вщзначали, що матерiальне становище товариства попршуеться, i викликано це не лише загальним економiчним спадом у краТш, але й «недостатньою енерпею, самодiяльнiстю, активнiстю у суспiльнiй робот» (ДАРО 7: 123).
З початком ДругоТ свгговоТ вшни представники росшськоТ громади опинилися в епщетр бтьшовицьких переслщувань. У 1939 р. РПБО було лквщовано, його майна конфюковано, а дiячi, що залишилися в Рiвному, репресованi.
Таким чином, у мiжвоенний перiод росiйське середовище у Волин-ському воеводствi формували т, хто жив тут ще з чаав РосiйськоТ iмперiТ, та пол^ичш емiгранти. Перетворення з титульноТ наци у нацюнальну меншину росiяни переживали важко. Для захисту своТх нацюнальних штереав вони утворювали як пол^ичш, так i громад-ськi оргашзацп. Найбiльш помiтним серед них було РПБО у Рiвному, яке розгорнуло культурно-просв^ницьку, доброчинну дiяльнiсть, надавало правову i матерiальну допомогу полiтичним емiгрантам. Вагомим складником його роботи стала отка над мiсцевою росш-ською приватною гiмназiею. До роботи у РПБО залучалися рiзнi групи росшського населення, частина з яких подтяла монархiчнi погляди. Однак полiтика дерусифкацп волинських мiст, парцеляцiя маеткiв великих земельних власниюв, процес украТнiзацiТ православноТ церкви значно обмежували вплив роаян на суспiльно полiтичне життя у регюш мiжвоенного часу.
Л1ТЕРАТУРА
Волынское слово 1923 - Волынское слово. 1923. 15 декабря.
ГДА СБУ - Галузевий державний архiв Служби безпеки УкраТни (ГДА СБУ), м. Рiвне. Ф. 5 (Р). Спр. 2630. Архивно-криминальное дело. Елена Владимировна Остольская.
ДАВО 1 - Державний aрхiв ВолинськоУ обласп (ДАВО). Ф. 46. Оп. 9. Спр. 1543. Отчеты о деятельности русского благотворительного общества с 1930 по 1939 г. 36 арк.
ДАВО 2 - ДАВО. Ф. 63. Оп. 1. Спр. 1. Протоколы учредительного собрания Общества им. митр. Петра Могилы от 19 ноября 1931 р., финансовый отчет, журнал «Соборшсть», 18 арк.
Данильчук 2012 - Данильчук Г.Ф. Коршня учительського роду // Piвне у долях його мешкани^в. Piвне: ПП ДМ. 2012. С. 126-137.
ДАРО 1 - Державний aрхiв PiвненськоÏ обласп (ДАРО). Ф. 30. Оп. 1. Спр. 44. Переписка с школьным инспектором об открытии школ в г. Ровно. 337 арк.
ДАРО 2 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 483. Переписка с Волынским воеводским управлением по вопросу запрещения деятельности «Русского комитета Волыни». 5 арк.
ДАРО 3 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 693. Заявления частных лиц и выдача разрешений на открытие театров, типографий, организацию вечеров, собраний и др. 1922-1923 гг. 113 арк.
ДАРО 4 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 697. Заявления частных лиц на открытие театров, типографий, организацию вечеров, собраний и др. 1922-1923 гг. 70 арк.
ДАРО 5 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 2125. Списки товариществ и союзов, существующих на территории Ровенского повета. 1932-1933 гг. 43 арк.
ДАРО 6 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 18. Спр. 2917. Указания Министерства внутренних дел об отношении к эмигрантам, прибывшим из России. 8 арк.
ДАРО 7 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 20. Спр. 934. Наблюдательное дело за деятельностью Русского благотворительного общества. 158 арк.
ДАРО 8 - ДАРО. Ф. 30. Оп. 20. Спр. 935. Наблюдательное дело за деятельностью «Русского меньшинства в
