Спросить
Войти
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1.С.160-164.
РАЗДЕЛ 6. ИЗДАТЕЛЬСКОЕ ДЕЛО: ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ И ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ
УДК [655.525 : 808.2](477) Розвиток редагування перекладно&Г л^ератури на укра&Гнських землях
Косинська Ю. В.
ДЗ "Луганський нацональний унiверситет &мен Тараса Шевченка",
м. Луганськ, Украна
У статт1 розкриваеться ¡стор1ярозвиткуредагування перекладногл1тератури в Украгм. На основ! заф1ксованих факт1в виправлення перекладних текст1в та з ура-хуванням сустльно-пол^тичнихумов визначен узагальнен тдходи до цгег д1яльност1, що сформувалися в певт пер1оди становлення украгнськог перекладацьког справи.
Ключовi слова: редагування, переклад, ¡стор1я, рел1гтна й св1тська л1тератури.
Розумшня дискурсу будь-якого лгтературного явища вимагае високо! культури нау-кового мислення: урахування чинниюв, що зумовили появу цього явища, беззаперечну лопчшсть бачення його розвитку вщ зародження до сучасного етапу й майбутнього вияву. Претекст - це передiсторiя тексту, вивчення яко! допомагае дшти обгрунтованих висновкiв щодо рiзних аспекпв тексту й пiслятексту, тобто життя вiдчуженого вiд автора тексту. Осмислення проблеми культури перекладу в дiахронiчному аспектi набувае особливо! актуальностг з огляду на потребу доведення важливосп видiлення теори редагування перекладно! лiтератури як окремо! галузi науки про редагування.
Укоршення перекладацько! дiяльностi на укра!нських теренах ставало предметом вивчення О. Бшецького [1], Я. 1саевича [2], I. Корунця [3], М. Москаленка [4], Т. Но-виково! [5], М. Тимошика [8], О. Чередниченка [9], Д. Чижевського [10], Т. Шм> гера [11] та шших дослiдникiв. У наукових працях цих авторiв зафiксованi окремi згадки про редагування перекладiв, проте цшсна картина еволюци роботи редактора над творами перекладу ще не вщтворена, що вказуе на новизну ще! статтi.
Об&ектом нашо! розвщки стали факти редакторського опрацювання перекладних текспв, що дають можливiсть говорити про !х динамiку. Предмет вивчення - iсторiя редагування укра!нських перекладiв та !х критичне сприйняття в рiзнi перiоди становлення перекладацько! дiяльностi в Украш.
Мета дослщження - окреслити витоки й подальший розвиток редагування перекладно! лтератури на укра!нських землях.
Оскiльки прямих свiдчень започаткування в Укра!ш редакторського опрацювання перекладiв немае, вважаемо доцшьним шукати його першоджерела в ютори розвитку редакторсько! та перекладацько! дiяльностi на укра!нських етнiчних землях.
Розвиток редагування перекпадно&& л^ератури на украшських землях
Щодо коренiв редакторсько! справи на укра!нських теренах, то науковщ сходяться на думцi, що !х слiд шукати ще в робот лiтописцiв i переписувачiв лiтургiчних книг, оскшьки "рукописна книга була продуктом пращ людини, яка уособлювала в собi знавця письма, мови, техшки оформлення книги тощо. Цi першi «видавщ» книг за-лишили нам подекуди факти мовного редагування переписуваних текста" [7, с. 29]. На початку свого становлення редагування було винятково авторським i не вщокрем-лювалося вiд створення текстiв, iз зародженням друкарства вiдбулося виокремлення редагування як виду професшно! дiяльностi, що зайняла чiльне мiсце в структурi видавничо-друкарсько! справи. М. Москаленко обгрунтував тезу про першiсть пере-кладно! лiтератури вiд власне укра!нсько! [4, с. 114], тож ми можемо зробити припу-щення, що авторське редагування виявлялося в редагуванш перекладачем похщного тексту.
Укра!нська перекладацька дiяльнiсть бере свiй початок iз чашв Ки!всько! Русi. У 988 р. було прийняте Християнство, укорiнення й розвиток якого потребували велико! кшькосп творiв для богослужiння. У цей час перекладна лiтература виконува-ла здебiльшого практичну мету: вона прищеплювала новонаверненим християнськi поняття й щеали, скеровувала !хню поведiнку. Пюля забезпечення церков необхщ-ними релшйними текстами, перед перекладними творами постало шше завдання: вони мали обслуговувати не тшьки духовну (Святе Письмо, патристика, агiографiя, апокрифи), а й свггську та наукову сфери (твори фшософсько!, правово!, юторич-но! лтератури, белетристика). Задля цього в 1037 р. при дворi Ярослава Мудрого засновано школу переписувачiв книг iз рiзних мов. До Киева з багатьох кра!н були запрошенi знавщ найбiльш поширених мов свiту, котрi перекладали й переписували зiбранi кращi рукописнi набутки кра!н, з якими Ки!вська Русь мала тiснi вщносини. Цi переписувачi-перекладачi давнiх рукописних книг були також !х редакторами, ко-ректорами, художниками [8].
На жаль, у Х - XIII ст. не вказувалося, "яким способом (методом) здшснювалися цi переклади i за якими правилами перекладалися чи мали перекладатися т чи iншi мовш одиницi/змiстовi едностi" [3, с. 188]. Кожен перекладав на власний розсуд, хоча й юнував загальновизнаний шдхщ: релiгiйнi твори й працi стародавшх грецьких фь лософiв мали перекладатися до^вно, а твори свiтських письменниюв - довiльно. Тож редагування як таке не вщбувалося. Иого зародки, однак, правомiрно шукати в тому, що "навт копiюючи Gвангелiя, текст яких вважався священним, перепи-сувач^ крiм ненавмисних вiдхилень, впроваджували також таю змши, якi вважали вдосконаленням оздоб або полшшенням тексту за рахунок, насамперед, виправлення помилок" [2, с. 47]. Мовне оформлення апокрифiчних книжок, що не перебували тд охороною церкви, змiнювалося iнтенсивнiше, оскшьки в них сюжет був щншшим за форму, а перекладалася така лггература вiд початку не настшьки старанно, як тек-сти для богослужшня. Крiм того, прикладом редагування можна вважати внесення слiв i зворотiв укра!нсько! народно! мови в текст перекладено! у XII ст. (за шши-ми джерелами - у XIII ст.) збiрки притч i афоризмiв "Бджола" пiд час !! подальшо-го переписування. У наступш столiття практика вiдходу вщ церковнослов&янсько! мови, яка використовувалася як писемна, у бш староукра!нсько! (розмовно!) була дуже поширена: поступово писемна мова всотувала укра!нськi елементи, яю укорi-нювалися в перекладних текстах; разом iз тим укра!нська мова завдяки взаемоди з церковнослов&янською розвинула свш синтаксис i збагатила словник [9]. Серед по-одиноких видань, пiд час перекладу яких здшснювалося мовне редагування, назвемо також Христинопшьський Апостол XII ст., на полях якого подаш вiдомостi про вар> ювання лексики в грецькому та латинському текстах.
Як прояви редагування слщ розглядати й доповнення створеного перекладу власне укра!нським чи запозиченим з шших джерел матерiалом. Таке опрацювання пройшли вже згадувана збiрка сентенцiй "Бджола", збiрка церковних тсень за днями року "Службовi Мiне!", збiрка житiй "Пролог", кодекс норм церковного права "Номоканон", який тд час переписування доповнювали новими нормами, що вiдповiда-ли потребам православно! церкви.
Падшня Ки!всько! Русi й розпад Вiзантiйсько! iмперi! негативно вiдбилися на роз-витку укра!нсько! перекладацько! дiяльностi, а звщси й на становленнi редагування, уповшьнивши означенi процеси. Однак, як переконуе Я. каевич, стверджувати про !х повне припинення не можна: "В умовах активiзацi! культурних зв&язюв з Балканами (т.зв. другий балкано-слов&янський вплив) створювалися або переписувалися новi редакцi! Gвангелiя та шших лiтургiйних книг, Учительного Gвангелiя, творiв Отцiв церкви" [2, с. 55]. У и часи найголовнiшою вимогою до перекладiв залишалася точ-шсть, внаслiдок сакралiзацi! тексту великого значення почало набувати мовне втшен-ня твору. Це можна пояснити тим, що за несприятливих суспiльно-полiтичних умов лтература стала прихистком духовно! самобутност народу, тобто його нацiонально! щентичносп, закодовано! в мовi.
У XV - XVI ст. були поширеш переклади або адаптацп латинських оригiналiв, зробленi здебiльшого з !х польських версш. Наприклад, першим перекладом укра!н-ською мовою стало "Пересопницьке €вангелiе". Урахування особливостей пам&ятки дае можливють зробити висновок про те, що !! перекладачi використовували не тшьки церковнослов&янський текст, а i його чесью й польськi верси (вiдбiр текстiв указуе на текстолопчний бiк правки створюваного перекладу). Той факт, що перекладом ке-рував архiмандрит Пересопницького монастиря Григорiй, свщчить про усвiдомлення тогочасною спiльнотою потреби контролювати перекладацький процес.
Пiсля поширення друкарського способу виготовлення книжок редагування трансформувалось у фахову дiяльнiсть. Для створення повно! друковано! церковнослов&янсько! Бiблi! в Острозi був сформований лтературно-перекладацьких гурток, вихiдним завданням члешв якого стало вироблення концепцi! видання, що на сучасному етапi виконуе редактор: "Прюритет церковнослов&янсько! мови в пере-кладi i виданнi творiв греко-вiзантiйсько! лггератури..." [7, с. 35]. Перекладеш тексти ретельно вичитували, звiряли з грецькими варiантами та вносили необхщш правки: латинiзми замiнювалися грецизмами, замють живих слов&янських слiв уводилися швденнослов&яшзми, вилучалися укра!нiзми [7]. Оскшьки "Острозька Бiблiя" роз-глядалася як зашб захисту вiд наступу католиюв i ополячування, то видання слщ було виконати на високому яюсному рiвнi; воно мало засвiдчити розвинупсть мови й повнiстю за змютом вiдповiдати грецькiй Бiблi!, духовна сила яко! визнана у свiтi.
У XVII ст. на укра!нських землях були поширеними комшляци з рiзних вггчизня-них i зарубiжних джерел. Можна припустити, що до упорядкованого матерiалу за-стосовувалися фактологiчнi, композицшш, тематичнi й логiчнi норми редагування, адже щ компiляцi!, на вiдмiну вiд попереднiх лiтописiв, де переважав хронолопчний принцип, характеризувалися еднiстю теми.
Специфiчна характеристика перекладно! лiтератури середшх вiкiв полягае в тому, що твори тд час перекладу часто скорочувалися, доповнювалися, пристосовувалися до мюцевих умов, тобто вiдбувалося !х редакторське опрацювання. Однак принципи виправлення перекладно! лтератури й редагування в цшому ще не усталилися, тд-твердження чого знаходимо в дослiдженнi В. Рiзуна: "Помилки у рукописних текстах е свщченням i того, що в цей перюд лiтописання ще не юнувало або не було розвине-ним редагування у вигщщ професiйно! дiяльностi_" [7, с. 24].
У XVIII ст. для розвитку укра!нського перекладу знову склалися несприятливi умови. За указом Петра I 1720 р., укра!нською мовою дозволялося друкувати тшьки церковну лiтературу (в основi сво!й перекладну), але шсля зiставлення з росiйськими варiантами. Тож редагування проходило як перевiрка текста на предмет розбiжносО лoгикo-cмыcлoвoй пeрeвoдимocти филocoфcкoгo TeKcTa
тей з вiдповiдними pоciйcькомовними текcтaми, a тaкож як вилyчення ознaк y^arn-сько1& мови. Зaгaлом y цей rap^ вимоги до пеpеклaдy й xaparcrep ïx pедaктоpcького опpaцювaння зaлежaли вiд жaнpy: нaйближчими до оpигiнaлy мaли 6ути пеpеклaди Святого Пиcьмa, a твоpи iншиx жaнpiв вшьно iнтеpпpетyвaлиcя. Пpиклaдом вшь-ного пpиcтоcyвaння текcтy-оpигiнaлy задля потpеб нaцiонaльноï кyльтypи e "Ене1-дa" I. Котляpевcького, видaнa попpи iмпеpcькi yxвaли, що зaбоpоняли викоpиcтaння yкpaïнcькоï мови для пеpеклaдy й пyблiкaцiï книг.
"Укpaïнcькi пеpеклaдaчi, нaвiть iз Mогилянcькоï aкaдемiï XVII - XVIII cтолiть, a cеpед ниx i Сковоpодa, не лишили там жодниx зayвaжень, вимог чи вкaзiвок щодо теоpетичниx пигань пеpеклaдy твоpiв 6удь-якого жaнpy", - пiдcyмовye I. ^py-нець [З, с. 189], iз чого ми можемо зpобити висновок пpо те, що pедaгyвaння нa той чac у бiльшоcтi випaдкiв було штуггивним.
У XIX ст. пеpеклaдaцькa дiяльнicть в Укpaïнi знaчно pозшиpилacя. Сеpед тай-вiдомiшиx пеpеклaдaчiв того чacy cлiд нaзвaти П. Гpaбовcького, M. Зеpовa, П. Kyni-шa, Лесю Укpaïнкy, Mapкa Вовчкa, С. Ру^н^кого, В. Сaмiйленкa, M. Стapицького, I. Фpaнкa. Ha жaль, вони "не yзaгaльнили теоpетично cвiй велетенський пеpеклa-дaцький доcвiд вiдтвоpення пpозовиx i поетичнж твоpiв" [З, с. 189]. В. Деpжaвiн, M. Зеpов, I. Кулик були pецензентaми пеpеклaдiв yкpaïнcькою мовою в 20-тi pp. XX ст., ^оте пеpшy cпpобy визн^и-ш зaгaльнy пpоблемaтикy в yкpaïнcькомy пеpеклa-дознaвcтвi здiйcнив О. M. Фшкель у пpaцi "Теоpiя i npa^ma пеpеклaдy" (1929 p.).
Сyчacний дослщник пеpеклaдознaвcтвa Т. Шмiгеp зaзнaчae, що кшець 1910-x -почaток 1940-x pp. xapaктеpизyeтьcя cтaновленням пеpеклaдознaвcтвa як туково!& тa нaвчaльноï диcциплiни в Укpaïнi; кiнець 1940-x - почaток 1970-x pp. - сганов-ленням yкpaïнcького пеpеклaдознaвcтвa у всесоюзному контексп; оcтaння чвеpть
XX ст. - pозшиpенням методики, удосконгленням теpмiноcиcтеми, пеpеxодом нayки пpо пеpеклaд у pозpяд мiждиcциплiнapниx нayк [11]. Оcтaннe положення можга з yпевненicтю пошиpити й m вивчення пеpеклaдaцькоï дiяльноcтi в пеpше деcятилiгтя
XXI ст., коли пеpеклaд cтaв pозглядaтиcя як гатал обмiнy знaннями з piзниx галузей cycпiльного життя.
Пapaлельно з теоpieю пеpеклaдy pозвивaлacя й нayкa ^о pедaгyвaння (пеpiод 30-x pp. XX ст. - почaткy XXI ст. став пеpiодом фyнкцiонyвaння pедaгyвaння як ш-уки [6, с. З9]). 3a тaкиx умов, xочa й повшьними темпaми, почaли оcмиcлювaтиcя ноpми pедaгyвaння пеpеклaдниx текcтiв.
Висновки. Коpенi yкpaïнcькоï пеpеклaдноï лiтеpaтypи йдуть вщ чaciв Киïвcькоï Рyci й пов&язaнi з введенням xpиcтиянcтвa. У подaльшi pоки фyнкцiонyвaння пеpе-клaдy зa piзниx cycпiльно-полiтичниx умов змiнювaлиcя pоль пеpеклaдноï лiтеpaтy-pи, пpинципи pедaктоpcького опpaцювaння здiйcнениx пеpеклaдiв i пдаоди до пpaцi пеpеклaдaчiв, пiдвищення штенсивносп якоï викликaло потpебy нayкового осмис-лення циx питaнь, що pозпочaлоcя нa почaткy XX ст. i ^одовжуеться доci. 3 огляду та нечиcленнicть нayковиx pозвiдок з pедaгyвaння пеpеклaдiв, yвaжaeмо пеpcпектив-ним дослщження цього питaння в подaльшомy.
Список лггератури
- Режим доступу : http://lib.meta.ua/book/25246/.
- Львiв, 2002. - 520 с.
- 240 с.
- 248 с.
Косинская Ю. В. Развитие редактирования переводной литературы на украинских землях // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64).
- № 4. Часть 1. - С.160-164.
В статье раскрывается история развития редактирования переводной литературы в Украине. На основе зафиксированных фактов исправления переводных текстов и с учетом общественно-политических условий определены обобщенные подходы к этой деятельности, которые сформировались в определенные периоды становления украинского перевода.
Kosinskaya Y. V. The development of editorial analysis of translation literature in Ukraine // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 160-164.
The history of editorial analysis of translation literature in Ukraine is characterized in this article. On the basis of the fixed facts of correction of translated texts and in view of socio-political conditions are defined general approaches to this practice, which are formed at certain periods of formation of the Ukrainian translation.
Поступила до редакци 23.09.2012р.
