Спросить
Войти
УДК 34+37.014.5]:378.4(477.83-25) "1816/2017"
Володимир Макарчук
Навчально-науковий шститут права та психологiï Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри ютори держави i права доктор юридичних наук, професор dena.makarchuk@gmail. com
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
кандидат iсторичних наук, доцент
кафедри ютори держави i права i.terlyuk2406@gmail.com
ЛЬВ1ВСЬКА ПОЛ 1ТЕХН1КА : ГЕНЕЗА У КОНТЕКСТ1 ЗМ1Н ДЕРЖАВНОÏ OCBITHbOÏ ПОЛ1ТИКИ ТА ЮРИДИЧНОГО СТАТУСУ (1816-2016 рр.)
©Макарчук В., Терлюк I., 2017
Двохсотрiчний шлях розвитку Львiвськоï полггехшки розглянуто у контекст змш державно&1 освiтньоï полiтики декiлькох держав - iмперськоï Австрн, мiжвоенноï Польщу Союзу РСР та УкраТни. Наголошуеться на тому, що навчальний заклад користувався рпними юридичними статусами, а вiдтак i правами самоуправлiння (чи ïx вiдсутнiстю).
Ключовi слова: Львiвська полiтеxнiка; державна освiтня полiтика; юридичний статус.
Владимир Макарчук, Иван Терлюк
ЛЬВОВСКАЯ ПОЛИТЕХНИКА: ГЕНЕЗИС В КОНТЕКСТЕ ИЗМЕНЕНИЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ И ЮРИДИЧЕСКОГО СТАТУСА (1816-2016 гг.)
Двухсотлетний путь развития Львовской политехники рассматривается в контексте изменений государственной образовательной политики нескольких государств - имперской Австрии, межвоенной Польши, Союза ССР и Украины. Отмечается, что учебное заведение пользовалось различными юридическими статусами, соответственно - и правами самоуправления (или их отсутствием).
Vladimir Makarchuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law
Sc.D., Prof
Ivan Terlyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law Ph.D., Assoc. Prof.
LVIV POLYTECHNIC: GENESIS CHANGES IN THE CONTEXT OF NATIONAL EDUCATIONAL POLICY AND LEGAL STATUS (1816-2016 years)
The bicentennial way of Lviv Polytechnic is considered in the context of changes in the national educational policy of several states - imperial Austrian, interwar Poland, the USSR and Ukraine. It is noted that the school used different legal status, and, therefore, the rights of self-government (or the lack of them).
Постановка проблеми. Подiбно до того, як могутня piKa е сумою водних ресуршв ii приток, iстоpiя народу, наци, держави - це iстоpiя ii владних шституцш, ii науки, культури та освгш, ii збройних сил та силових структур, спортивних досягнень ii представниюв та багато-багато шшого. У певному розумшш iстоpiя Украши невщ&емна вщ ютори Галичини, iстоpiя Галичини - вщ ютори Львова, iстоpiя Львова - вщ ютори Нацюнального ушверситету "Львiвськa полггехшка". Своею чергою, iстоpiя Львiвськоi полiтехнiки - це не лише перелш наукових здобутюв ii виклaдaчiв, 1хнього величезного внеску в змщнення украшсько! державност та вiтчизняноi економiки, не лише звгг про тpyдовi звитяги 11 випyскникiв, споpтивнi здобутки студентсько! молодi тощо, але й окреслення юторичного шляху знано1 в Укpaiнi та свт навчально-науково! установи - вщ, так би мовити, пелюшок та змужншня i зpiлостi.
Аналiз дослщження проблеми. Iстоpiю Львiвськоi полiтехнiки вивчали, передовым, yкpaiнськi, а також польськ вченi. З-помiж остaннiх чи не найпомггашим е доробок вроцлавських дослщниюв [19], i, зокрема, З. Поплавського [20]. В украшськш iстоpiогpaфii до середини 1990-х pp. дослщження ютори Львiвськоi полггехшки мали спорадичний характер, й обмежувалися переважно публшацшми у вщомчш пpесi, довiдникaх i енциклопедiях. Першою грунтовною працею, що показуе юторичний розвиток навчального закладу впродовж твтори сотнi pокiв, вважаемо роботу М. Буцка та В. Кипаренко [2]. Згодом було ще декшька вартих уваги видань -шдивщуальних [10; 16] та колективних [13; 12; 11], в яких на piзномy piвнi зроблено спробу комплексно узагальнити розвиток науки, видавничих здобутюв й методiв навчання у вишг Вщзначимо сплеск iнтеpесy до вивчення piзних aспектiв iстоpii Львiвськоi полггехшки в останш роки. Зокрема, молодi вченi у pyслi конкретних етатв розвитку навчального закладу, вивчають юторюграфда дослiджень [4] й питання структурних перетворень та формування складу науково-педaгогiчних кaдpiв у вишi [3], зосереджуються на дослiдженнi оpгaнiзaцii та проведенш навчального процесу з тдготовки iнженеpiв [7] тощо. Разом з тим, питання особливостей освггаьо! полгтики piзних державних фоpмaцiй щодо розвитку полгтехшчно! освiти у мiстi та юридичних aспектiв статусу навчального закладу, на наш погляд, потребують бшьш концентрованого узагальненого aнaлiзy.
Мета статт - оглянути основи державно! осв^ньо! полгтики й проаналiзувати головш нормативнi акти, що ознаменували основш вiхи двохсотлiтнього процесу розвитку Львiвсько! полiтехнiки.
Виклад основного матерiалу. Понад половину свое! ютори Львiвська полгтехшка перебувала у складi австршсько! iмпери Габсбургiв. Правовою основою входження до складу тодшньо! Австрп Львова разом з шшими, переважно етнiчно укра!нськими землями теперiшнiх Галичини та Волиш, стала пiдписана 1772 р. мiж iмперськими Росiею, Австрiею та Прусшею Конвенцiя про частковий подiл Польщу Приеднаним землям дають назву Королiвства Галичини та Володимирп (Волинi). За сво!ми правами "королiвство" фактично вважалося губернiею - його очолював губернатор (президент губернського правлшня), якого призначав iмператор. Ревiндикацiя (з нiм. - повернення у власнють - офщшний термiн, яким у Габсбурзькiй iмперil офiцiйно називали приеднання Галичини - Авт.) ствпала з процесами т. зв. освiченого абсолютизму, полiтики декшькох австрiйських монархiв, результатом яко! стала низка заходiв австрiйського уряду, зокрема i задля пiднесення освiтнього i культурного рiвня населення приеднаного краю. Проведеш незабаром освiтнi реформи поступово ушфшували галицьку систему освiти iз загальноiмперською, започаткувавши в кра! два типи навчальних закладiв - пмназп i реальнi школи. Першi розглядалися як осередки загально! високо! освгги, й як шституцп з тдготовки державних службовцiв, а другi мали подвшне завдання: готували до техшчних студiй, й уможливлювали подальше здобуття практичних професiй [14, с. 71, 85-87].
Перше клопотання громадськосп мюта про заснування у Львовi т. зв. Реально! школи датоване 1810-м роком, а вже з початку наступного мюцеве губернське правлшня почало вживати реальш заходи щодо цього проекту. Зокрема, 11 ачня 1811 р. губернатор "королiвства" граф Петер фон Госс звернувся з проханням до вщенсько! Придворно! комiсi! освгги з приводу вiдкриття у Львовi Реально! школи. Та, своею чергою, надала вiдповiднi рекомендацi!, окремо зазначивши, що "весь тягар органiзацiй Реально! школи лягае на рамена мешканщв мюта, котрi роблять сво! складки до загального кошторису". Передбачалося, що навчання в Реальнш школi триватиме 3 роки, а до перелшу навчальних дисциплш увiйдуть: "наука релт!, мови i стилiстики; Торгiвля; Правоохоронна справа; Математика; Товарообщ Суспiльствознавство; Природознавство i хiмiя; Загальна (Всесвiтня) iсторiя i Описова Географiя Землi; Iсторiя природи; Технологiя i товарознавство; Правознавство; Здвоена бухгалтерiя; Креслення (рисунок); Калiграфiя; Французька та iталiйська мови.
Австршський цiсар Франц I (1804-1835, вш же - останнiй iмператор Священно! Римсько! iмперi! 1792-1806 рр. тд iменем Франца II) схвалив резолющю пiд Висновком Придворно! комiсi! освгш задля закладання Реально! школи у Львовi 7 березня 1816 р. 16 березня того ж року Висновок комюи зареестрований у придворнш канцеляри i вiдправлений до Львова [2, с 19-21]. Фактичне вщкриття Реально! школи у Львову державно! за формою власносп ("Цюарсько-королiвська"), вiдбулося у листопадi 1817 р. Структурно той навчальний заклад складався з двох вщдшень - техшчного i комерцiйного. Технiчне вiддiлення мало вщповщний перелiк академiчних навчальних дисциплш [1, с. 15-18].
Десять роюв, починаючи з 1825 р. единий полгтехшчний навчальний заклад Львова офщшно називався Цiсарсько-королiвською реальною школою техшчних i комерцiйних наук у Львовг Тодi, з iнiцiативи iмператора Фердинанда I, в оргашзащю навчального процесу закладу було внесено суттевi змши, зокрема в частинi скорочення термшу навчання (два роки) [19].
У 1835 р. до навчального закладу, який давав переважно техшчш знання, було приеднано торговий вщдш, то ж навчальний заклад отримав нову назву - Цiсарсько-королiвська реально-торговельна академiя у Львовi (1835-1844 рр.), яку реоргашзували у Цiсарсько-королiвську техшчну академiю. I! вiдкригтя вiдбулося 4 листопада 1844 р.; ця дата довгий час офщшно вважалася датою заснування Львiвсько! полгтехшки. Розмiщувалася вона на розi вулиць Вiрменсько! i Довго! (Театрально!) [8, с. 52]. Структурно у цю академда входили реальна школа i два вщдши: технiчний та торговий. У 1853 р. торговий вщдш перетворили у Торгову школу, 1856 р.
вщокремили реальну школу, а техшчний вщдш реорганiзували за зразком технологiчного шституту [14, с. 258]. Навчання здшснювалось нiмецькою мовою.
Як вiдомо, спочатку револющя 1848-49 рр., а згодом i невдалi вiйни Австри з сусщами (Францieю, Пруссieю) довели неспроможшсть одноосiбного панування австрiйцiв у багато-нацiональнiй державi, що спричинило загальну лiбералiзацiю суспiльного життя. 26 лютого 1861 р. щсар санкцiонував новий проект конституци (вiдомий пiд назвою Лютневого патенту), який надавав мюцевим (крайовим) сеймам широкi повноваження, зокрема, й в питаннях освгш. Перевага представниюв польсько! спiльноти у Галицькому крайовому сейм^ подальше ослаблення центрально! влади внаслщок пiзнiшого "компромюу" 1867 р. з Угорщиною (трансформацiя держави в дуалютичну конституцiйну Австро-Угорську монархда, австрiйська частина iмперil - Цислейташя з офiцiйною назвою - Королiвства i кра!, представленi в рейхсрат - Авт.), змiнили полiтичну кон&юнктуру. Скориставшись з цього, професори Техшчно! академп пiдготували проект И реоргашзацп. Як результат - з початку 70-х роюв Х1Х ст. в академп почали викладати польською мовою. А у 1872 р. академiя отримала статус вищого навчального закладу. II Статутом визначалося, що Академieю керуе колегiя професорiв на чолi з ректором. Ректора термiном на 1 навчальний рш обирала колепя професорiв iз свого складу, затверджувало мшстерство освiти. Першим ректором Техшчно! академп, обраним зпдно зi Статутом, у 1872-1873 н. р. став професор фiзики Ф. Стжелецький. Тодi ж професура Техшчно! академп м. Львова, подiбно до викладачiв шших вищих навчальних закладiв Австро-Угорсько! iмперп, отримала статус державних службовцiв, яю належали до певного рангу. У 1877 р. було засновано факультет машинобудування [14, с. 258]. Того ж року академiя отримала нову назву - Цiсарсько-королiвська Вища техшчна школа у Львовi (1877-1894 рр.), а згодом була перейменована у Цiсарсько-королiвську полггехшчну школу у Львовi (1894-1921 рр.), але в обох випадках навчальний заклад визнавався державним i безпосередньо тдпорядковувалася Мiнiстерству освгги й вiросповiдань [8, с. 345]. Бшьше того, iз семи вищих техшчних шкiл Цислейтанп в Галичиш була одна - у Львовi [14, с. 258].
До Першо! свггово! вiйни у навчальному закладi було спочатку чотири факультети: шженерний, архiтектурний, машинобудiвний та хiмiко-технологiчний, а з 1907 р. вщкрився п&ятий -пдротехшчний. Знаний дослiдник юторп вищо! освiти краю В. Качмар наголошуе, що перiод останньо! чверт Х1Х ст. i до Першо! свггово! вiйни в юторп единого львiвського закладу техшчно! освiти був чи не найплщшшим у план розширення структури й спектру спещальностей. Так, при факультетi техшчно! хiмп вiдкрилися пiдготовчi курси з гутництва (1885 р.), при машинобущвному факультет - курси для пiдготовки спещалюпв гiрничоI справи (1885 р.) тощо [8, с. 349]. З метою сприяння розвитку наукових дослщжень i поширення отриманих результатiв у м. Львовi у 1877 р. створене Полгтехшчне товариство, яке отримало дозвш на видання власного часопису [16]. У 1901 р. Полгтехшчнш школi надали право присвоювати науковий стутнь доктора технiчних наук. До 1918 р. докторами стали 64 шженери.
Варто наголосити, що вже у цей перюд бiльшiсть студентiв полггехшчно! школи становили не укра!нцi, а поляки. Наприклад, серед прийнятих на навчання 1900 р. було 550 полякв i лише 41 украшець. Вважаемо, що причини цього явища не тiльки з полiтично! площини. Абсолютно логiчним виглядае твердження С. Пахолюва, який меншу зацiкавленiсть украшщв технiчними студiями пояснюе слаборозвинутiстю !хньо! соцiально! структури. Адже для народу селян i священик1в найбажанiшими залишались кар&ери священик1в чи службовцiв [14, с. 259-260].
Пюля закiнчення Першо! свггово! вiйни Схiдна Галичина була окупована польськими вшськами (липень 1919 р.) й опинилася у складi Друго! Речi Посполито!. У листопадi 1919 р. до Полiтехнiчно! школи приеднали Ршьничу академiю в Дублянах i Вищу школу лiсництва. З приеднаних закладiв утворили шостий - ршьничо-люовий факультет.
Зазначимо, що тсля здобуття Польщею державно! незалежностi в !! окремих довоенних частинах (росшськш, нiмецькiй та австрiйськiй) продовжувало дiяти те право, що й до вшни - аж до прийняття вiдповiдного польського закону, який скасовував попередш правовi акти. Тож Львiвська полiтехнiчна школа користувалася австрiйськими праворегулюючими нормами аж до прийняття польського Закону про вищi школи вщ 13 липня 1920 р. [9, с. 84]. Варто наголосити, що
згаданий Закон був вщверто дискримшацшним до ошб непольсько! нацiональностi, i особливо тих, яю не служили в польськш армi!. I укра!нцiв, зокрема. Вже 29 вересня 1921 р. Мшстерство закордонних справ Польщi виступило з повщомленням, що укра!нцям, яю воювали в Укра!нськiй Галицькiй Арми, дозволено продовжити здобувати вищу освпу лише у Варшавi, Краковi та Познаш. 1хне навчання у Львовi визначалося як "небажане" i "шкщливе" [5. - Ф. 26. - Оп. 14. -Спр. 147. - Арк. 3].
Як уже вказувалося, влада Друго! Речi Посполито! всiляко обмежувала можливосп вступу на навчання до Львiвсько! полiтехнiки для представникiв "некоршно!" нацiональностi. На поч. 1920-х рр. частка студеш1в-укра!нщв тут не перевищувала 5 вiдсоткiв. Та ж дискримшащя укра!нцiв (та евре!в) простежувалася у Львiвському унiверситетi та iн. вищих навчальних закладах Схiдно! Галичини. Тож у серпш 1919 р. члени Наукового товариства iм. Т. Шевченка В. Щурат, I. Свенцiцький, I. Крип&якевич та ш. виступили з шщативою створення у Львовi укра!нських унiверситетських курсiв. Польська влада прогнозовано вщповша вiдмовою, вiдтак восени 1920 р. ушверситетсью курси вiдкрилися нелегально. У липш 1921 р. !х було реорганiзовано в Укра!нський (таемний) ушверситет у Львовi, першим ректором якого став голова НТШ Василь Щурат. У 1921 р. тут дiяли 54 кафедри, навчалися 1260 студенев. Наступного 1922/1923 н. р. число кафедр зросло до 65, студенев - до 1500 [6, с. 1422].
Поруч з Укра!нським (таемним) ушверситетом i при ньому з 15 квггая по 15 липня 1921 р. дiяли полгтехшчш курси. 1 жовтня 1921 р. при Укра!нському таемному унiверситетi вщкрився технiчний факультет, який дiяв один семестр - до 30 березня 1922 р. Цього ж дня факультет реоргашзовано у самостшний навчальний заклад - Укра!нську полгтехшчну школу у Львовi [15. -Ф. 399. - Оп. 1. - Спр. 110. - Арк.1]. У 1924-1925 рр. у цьому вишi були три факультети: машинобущвельно-шженерний, люово-шженерний та хiмiчний. 1925 р. укра!нська Таемна полiтехнiка перестала iснувати.
Фшансувала полiтехнiчнi курси Укра!нська нацiональна рада [15. - Ф. 629. - Оп. 1. - Спр. 1. -Арк. 1зв. - 2 зв.]. О^м студенпв-украшщв, в Укра!нськш полггехшчнш школi навчалися й представники еврейсько! нацiональностi. Очолював таемну Л^вську полiтехнiку ректор Вiктор Лучив.
Осюльки дипломи про вищу освiту Л^вського таемного унiверситету та Укра!нсько! полггехтчно! школи не мали б юридично! сили анi у Польщi, т в будь-якш iншiй державi свпу, студенти цих навчальних закладiв зазвичай завершували навчання у вишах Свропи. Зокрема, студенти-полiтехнiки - у Гданськй полiтехнiцi (до 1939 р. Гданськ мав статус втьного мiста. - Авт.)
Понад швстолптя (з перервою на роки Друго! свггово! вшни) Львiвська полiтехнiка розвивалася як радянський вищий навчальний заклад.
Пiсля радянсько! анексi! Схiдно! Польщi (17 вересня 1939 р.) навчання у Львiвськiй полгтехшщ вiдновилося вже у жовтш 1939 р. За загальним радянським зразком Львiвську полiтехнiку реорганiзували у Львiвський полiтехнiчний iнститут (ЛПI). У ньому працювали 6 факультета: енергетико-машинобудiвний, електротехшчний, хiмiко-технологiчний, архiтектурно-будiвельний, шляхово-водний та сшьськогосподарський. У 1940 р. створили сьомий факультет -люовий. Навчальний заклад фшансувався з державного бюджету СРСР.
I за викладацьким, i за студентським складом у 1939 р. вищi навчальш заклади окупованого радянськими вшськами Львова й надалi були переважно польськими. Примiром, у груднi 1939 р. 77,9 % студента становили поляки, украшщ - 12,9 %, евре! - 6,7 %. Однак, у 1940 р. серед студента-першокурсниюв украшщ становили 50 % [5. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 156. -Арк. 22 - 28], зрю i вщсоток студеш!в-евре1в - на шкоду польському сегментовг Навчальний процес, як i у шших вишах Украшсько1 РСР, мав здшснюватися украшською або росшською мовами; польська професура демонстративно намагалася читати лекцiï росшською.
Було поставлено завдання докоршно перебудувати освггнш процес, зокрема вводилося обов&язкове вивчення студентами т.зв. суспшьних дисциплш - iсторiï ВКП (б), марксистсько-ленiнськоï фiлософiï тощо. Вiдтак, у всГх вишах Захiдноï Украïни (i Львiвський полiтехнiчний iнститут тут не був винятком) створювалися кафедри марксизму-лешшзму, поставали комсомольська та партiйна оргашзацп студентiв та викладачiв. Загалом вишi пiдтягували до радянських "стандарта".
Упродовж шмецько1& окупацiï мiста (червень 1941 - липень 1944 рр.) Львiвська полггехшка як дiючий навчальний заклад не функщонувала. Щоправда протягом 1942-1944 рр. на частиш ïï бази дiяли Технiчнi фаховi курси у Львова А у головному корпус нацисти розмiстили вiйськовий шпиталь. У шч проти 4 липня 1941 р. на Вулецьких пагорбах нацисти розстршяли десятки вчених, серед них i професорiв Полггехшки -С. Пшята, В. Стожека, В. Круковського, К. Вайгеля, А. Ломнщького, Р. Вггкевича.
Уже через мiсяць пiсля радянського вщвоювання Львова (27 липня 1944 р.) 28 серпня Львiвський полггехшчний iнститут вiдновив роботу. Зазначимо, що загалом розвиток пiслявоенного ЛП1 тюно збiгався iз загальними суспiльно-полiтичними перетвореннями й завданнями, що ставили перед радянською освггою компартiйнi органи. Цей процес супроводжувався змшами в оргашзацп, структурi й матерiально-технiчнiй базi не лише ЛП1, але й в шших полггехшчних вишах УРСР [Див. детальшше: 18, с. 23-24]. Умовно його можна роздшити на декшька етапiв: I вiдновлювальний (1945-1957 рр.) - вщновлення народного господарства тсля вiйни, збiльшення кiлькостi студентiв шженерних спецiальностей за рахунок потреби у фахiвцях; II промислово-iнтеграцiйний (1958-1965 рр.) - змщнення зв&язку вузiвськоï науки з виробництвом, збiльшення заочно1& форми навчання; III розбудовчий (1966-1986 рр.) - виникнення на базi фiлiалiв нових навчальних закладiв та перетворення полггехшчних ВНЗ на потужш центри пiдготовки iнженерiв з багатьох спещальностей [18, с. 242].
Наприклад, якщо у другш половиш 1940-х рр. навчання у ЛП1 здшснювали сГм факультетiв -ri, що юнували напередодш вшни, то за досить короткий час ЛП1 стае найбшьшим вищим навчальним закладом у захщному регюш УРСР з шдготовки шженерГв для промисловосп та економГки. ПримГром, у 1965 р. ЛП1 вже налГчував у своему складГ 13 факультетГв: енергетичний, електромехашчний, радютехшчний, мехашко-технолопчний, мехашко-машинобущвний, електро-фГзичний, автоматики, шженерно-бущвельний, шженерно-економГчний, геодезичний, хГмГко-технолопчний, вечГрнш та заочний [7, с. 62-63]. А на початок 1980-х шститут налГчував у своему складГ 20 факультетГв та декшька фшалГв - у Дрогобичг Тернополг Луцьку [3, с. 68].
За усього декларативного "штернащоналГзму" радянсько1& влади, ïï показноï шдтримки культур "усГх братшх народГв" вщбувалося тотальне зросшщення нащонального життя, зокрема й вищоï школи. Так, у 1973 р. ВАК (Вища Атестацшна комюя) Союзу РСР перестала приймати до розгляду дисертаци украшською мовою [17, с. 354]. Не вироблялася украшська наукова термшолопя. НайталановитшГ випускники львГвських вишГв, зокрема ЛП1, переманювалися на
роботу до Москви та наукових установ Сибiру, де матерiально-технiчна база та умови службового росту й оплати пращ були суттево сприятлившими.
У добу т.зв. застою, тд яким розумдаться вщносно благополучнi й "ситГ& останнi десятилiття радянськоï влади, у Львiвському полiтехнiчному iнститутi з 1500 науково-педагопчних працiвникiв науковий ступiнь мали менше 20 % працiвникiв, в ушверситет - приблизно 45%, у консерватора, шституп прикладного та декоративного мистецтва, полiграфiчному - лише 5 % [9, с. 365, з посиланням на: ДАЛО. - Ф. П-4. - Оп. 25. - Спр. 1. - Арк. 121-122].
"Перебудова" радянсь^& полiтичноï системи М. Горбачова розбудила полггичну шщативу мас. На установчш конференцiï ЛП1 його сшвробггники та студенти прийняли Статут навчального закладу, який 5 грудня 1990 р. зарееструвало Мшстерство освгги УРСР.
На пiдставi виробленого Статуту 27 лютого 1991 р. конференцiя Jll II вперше за часи радянського режиму демократичним шляхом обрала ректора. Ним став завiдувач кафедри вищо1& математики, доктор фiзико-математичних наук, професор Юрiй Кирилович Рудавський (1947-2007).
Львiвський полггехшчний iнститут першим в умовах незалежносп долучився до вдосконалення системи навчання студенев. Саме в ЛП1 1992 р. вперше в Украш запроваджено ступеневу систему пiдготовку фахiвцiв. Так найбiльший виш регiону став першопрохщцем на шляху iнтеграцiï украшсько1& системи вищо1& освiти у европейську та свггову систему освiти.
У червш 1993 р. Львiвський полгсехшчний iнститут отримав найвищий - четвертий - рiвень акредитацiï, статус ушверситету i назву Державний унiверситет "Львiвська полiтехнiка" (до 2000 р.).
За постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украши вщ 19 серпня 1992 р. № 490 створено Вщдшення вiйськовоï тдготовки Львiвськоï полiтехнiки. Вiйськове вiддiлення, згщно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украши № 1410 вiд 15 грудня 1997 р. реоргашзуеться у Вшськовий iнститут при Нацiональному унiверситетi "Львiвська полiтехнiка". Пiдготовка нацiональносвiдомих кадрiв ЗСУ на базi Львiвськоï полiтехнiки тривала до лгга 2009 р., коли з Вшськового iнституту Державного ушверситету "Львiвська полiтехнiка" в окремий навчальний заклад видшилась сучасна Академiя сухопутних вiйськ iм. Гетьмана Сагайдачного.
У 2011 р. у складi Львiвськоï полiтехнiки створено 1нститут права та психологiï, який став 16-м у ïï склада До числа навчальних дисциплiн, що викладаються в Нацiональному унiверситетi "Львiвська полiтехнiка", додалися юриспруденцiя, журналiстика, психолопя та педагогiка вищо1& школи.
Висновки. Нащональний унiверситет "Львiвська полiтехнiка" пройшов тривалий двохсот-рiчний шлях розвитку. Перебуваючи у складi кiлькох держав ^мперсько1& Австрiï, мiжвоенноï Польщi, Союзу РСР та Украши) користувався рiзними юридичними статусами, а вiдтак i правами самоуправлшня (чи 1&х вщсутнютю). Проте завжди цей навчальний заклад був не лише визначною кузнею кадрiв для вггчизняно1& економiки, але й осередком культурного життя, свободи духу, новаторською науковою установою. У трете столггтя свого розвитку вш вступае як провщний навчально-науковий заклад Украши та Схщно1& Свропи, без якого уже неможливо уявити ш вггчизняну науку, нi майбутне незалежно!& Укра1&ни.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
REFERENCES
politekhnichnoho instytutu (1960-80-ti roky) [Historiography Studies of Lviv Polytechnic Institute (196080 years)]. Availableat: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vcpiint_2014_59_12 5. Derzhavnyy arkhiv L&vivs&koyi oblasti [State Archive of Lviv Oblast]. (DALO). 6. Entsyklopediya ukrayinoznavstva. Slovnykova chastyna [Encyclopedia of Ukrainian Studies. The dictionary part]. Vol. 4. / Hol. red.: prof. d-r V.Kubiyovych. Perevydannya v Ukrayini / NTSh u L&vovi. L&viv, 1994. pp. 1205 - 1600. 7. Z&olkovs&kyy L. V. L&vivs&kyy Derzhavnyy Politekhnichnyy Instytut: navchal&nyy protses ta pidhotovka fakhivtsiv u 1944-1965 rr. [Lviv National Polytechnic Institute, the educational process and training in the 1944-1965 biennium]. Zbirnyk naukovykh prats& "Hileya: naukovyy visnyk". Kiev: "Vydavnytstvo "Hileya" Publ, 2015. No. 100 (9). pp. 62 - 66. 8. Istoriya L&vova. U tr&okh tomakh [The history of the city. In three volumes]. Redkolehiya Ya.Isayevych, M. Lytvyn, F.Stebliy. Vol. 2. L&viv: Tsentr Yevropy Publ, 2007. 559 p. 9. Istoriya L&vova. U tr&okh tomakh [The history of the city. In three volumes]. Redkolehiya Ya.Isayevych, M. Lytvyn, F. Stebliy. Vol. 3. L&viv: Tsentr Yevropy Publ, 2007. 575 p. 10. Leshchuk T. Natsional&nyy universytet "L&vivs&ka Politekhnika": (korotkyy narys) [National University "Lviv Polytechnic": (short essay)]. L&viv: Spolom, 2009. 147 p. 11. L&vivs&ka Politekhnika. LITTERIS ETARTIBUS: Istorychne vydannya [Lviv Polytechnic. LITTERIS ETARTIBUS: Historic publication]. Kiev, L&viv: Lohos Ukrayinap Publ, 2010. 368 p. 12. Natsional&nyy universytet "L&vivs&ka Politekhnika". Istorychne vydannya. [National University "Lviv Polytechnic". Historic editions]. Kiev: Lohos Ukrayina Publ, 2009. 448 p. 13. Natsional&nyy universytet "L&vivs&ka Politekhnika": Yuvileyne vydannya [National University "Lviv Polytechnic": Anniversary Edition]. Za red. O. Hubaryeva i O. Seredy. L&viv: Vyd-vo L&vivs&koyi politekhniky Publ, 2004. 160 p. 14. Pakholkiv S. Ukrayins&ka intelihentsiya u Habsburz&kiy Halychyni: osvichena verstva y emansypatsiya natsiyi [Ukrainian intelligentsia in Habsburg Galicia, educated and emancipation of the nation]. Z nimets&koyi pereklala Khrystyna Nykolyn. L&viv: LA "Piramida" Publ, 2014. 612 p. 15. Tsentral&nyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv u L&vovi (TsDIAL) [Central State Historical Archive in Lviv]. 16. Samotyy R. Vydavnychi zdobutky vchenykh L&vivs&koyi politekhniky (1844-1939) [Publishing achievements of scientists Lviv Polytechnic National University (1844-1939)]. Polihrafiya i vydavnycha sprava. 2002. No. 39. pp. 52-57. 17. Ukrayins&ka suspil&no-politychna dumka v KhKh stolitti. Dokumenty i materialy [Ukrainian social and political thought in the twentieth century. Documents and materials]. Vol.3. b.m.: Suchasnist& Publ. 426 p. 18. Yukhno O. Diyal&nist& politekhnichnykh VNZ Ukrayiny u druhiy polovyni KhKh stolittya: chynnyky ta etapy [Activities polytechnic universities in Ukraine in the second half of the twentieth century: the factors and stages]. Visnyk Zhytomyrs&koho derzhavnoho universytetu. 2014. Vol. 6 (78). Pedahohichni nauky. pp. 237-242. 19. Politechnika Lwowska 1844 - 1945. Komitet redakcyjny: Jan Boberski, Stanislaw Marian Brzozowski, Konrad Dyba, Zbyslaw Poplawski, Jerzy Schroeder, Robert Szewalski (przewodnicz^cy), Jerzy W^gierski. Wroclaw, 1993.: Availableat: http://www.lwow.home.pl/politechnika/ politechnika.html 20. Poplawski Z. Dzieje Politechniki Lwowskiej 184-1945 [Dzieje Politechniki Lwowskiej 184-1945]. Wroclaw-Warszawa-Krakow : Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1992, pp. 363.
Дата надходження: 11.12.2016р.
