Спросить
Войти
Попович В.В. Физико-механические свойства эдафотопов вокруг техногенных водоемов свалок и полигонов твердых бытовых отходов в пределах Западной Лесостепи Украины
Исследованы эдафотопы вокруг техногенных водоемов свалок и полигонов твердых бытовых отходов в пределах Западной Лесостепи Украины. Выявлены гуд-роновые, фильтрационные и природные техногенные водоемы. Установлено, что для развития растительности на береговой зоне техногенных водоемов свалок и полигонов твердых бытовых отходов необходимо снизить влажность эдафотопов, одновременно приведет к снижению их липкости, провести известкование, а также запретить хаотичный вывоз несортированного мусора с целью уменьшения радиационного фона.
Popovych K.K.Physicomechanical properties edaphotop remarks technogenic reservoirs dumps and landfill within the West-Steppe Ukraine
Investigated edaphotop around man-made ponds and landfills of solid waste within the Western Steppe of Ukraine. Discovered tar, filtration and natural man-made reservoirs. Found that the development of vegetation on the coastal zone man-made ponds and landfill solid waste landfills to reduce humidity edaphotop that both lead to reduce their stickiness, to liming, and to prohibit the export of chaotic not-sorted garbage to reduce background radiation.
УДК338.45:639(477.83/.86) Acnip. О.Р. Проще1 -Львiвськийрегюнальний тститут державного упраелтня НАДУ при npe3udeHmoei Украти
ЕКОНОМ1КА РИБАЛЬСТВА У ГАЛИЧИН1 К1НЦЯ Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Наприкшщ Х1Х - початку ХХ ст. у Галичиш, яка на той час була шд протекторатом Австро-Угорсько1 iMnepiï, юнувало 490 рибальських peBipiB. Вони проходили по рiчках i ïx™ загальна протяжшсть становила 8 136 км. 1мпорт рибноï продукци у три рази перевищував експорт i становив у 1896 р. по Австро-Угорськш iмперiï 8 428 241 злотий. Найменш ефективним рибальське господарство було у Схвдшй частит Галичини.
Ключоег слова: Австро-Угорська iмперiя, Галичина, риба, економжа.
Рибальство в Украш вщоме вщдавна. Це тдтверджують археолопчш знахщки - глиняш та кам&яш грузила для риболовних штей, р1зномаштш гач-ки тощо, яю належали до чернях1вськс^ культури (II-V ст.) та наступних епох (VI-IX ст.). Поширенню рибальства сприяла велика кшьюсть р1чок та шших водоймищ, а також прадавня традищя використання риби у харчуванш. Воно було переважно додатковим заняттям. Найбшьше рибальством в Украïнi займалось населення пониззя Дншра, Швденного Бугу, Дшстра, Пруту, Прип&яп, Десни, узбережжя Чорного й Азовського мор1в. На Гуцульщиш також активно розвивалась риболовля. Цьому сприяла наявшсть вели^ кшь-косл р1чок. Найбшьше таких рибалок-гуцул1в було на Коивщиш, Надв1рнян-щиш. Селяни-рибалки платили податок у розм1р1 672 пструги або сплачували гршми 5 злотих [1].
За чашв правлшня Австршсько! монархи мiж гуцулами i владою укла-дали договори, в яких зазначалося, що за полювання у панських лiсах та ри-бальство у рiчках, що протжали через панськi люи, потрiбно платити дичиною та рибою [2]. Реформа 1848 р. та вщповщш законодавчi акти остаточно закршили приватну власнiсть на землю, зокрема й люову. Однак жоднi заборони i кари не могли змшити ставлення гуцулiв до панських i державних ль сiв, самовшьне користування якими вважалось цiлком природною i допустимою рiччю. Загальнопоширеним, масовим явищем були лiсовi поруби, випа-сання худоби, полювання. Для гуцулiв правомiрним джерелом набуття влас-ностi вважалось присвоення природних багатств громадського користування: дичини, риби, дикорослих плодiв [3].
Рибальство на Гуцульщиш орендували заможнi люди iз-за меж Гали-чини. Так, наприкiнцi Х1Х - початку ХХ ст. у Карпатах у райош Ворохти, Делятина, Полянищ князь Ян Лiхтенштейн, який тодi вважався одним з австршських багачiв, орендував на термiн 20 роюв право риболовлi та полювання на площi десяткiв тисяч моргiв. Рiчна сума орендно1 плати становила 48 000 крон [4]. До початку промислово! експлуатацп лiсiв у Карпатах мюце-вi гуцули використовували рибу лише для власних потреб. Але з початком тако! експлуатацп лiсiв у Карпатах та побудовою i оргашзащею залiзничного сполучення з горами щни на форель тдвищились у десять разiв. Негативний вплив на торпвлю рибою мала еврейська монополiя.
Вiдомо, що зi схщно! частини Карпат у 1895 р. експортовано 4 170 кг маринованих форелей, головним чином з таких повтв: Долина - 3 190 кг, Надвiрна - 510 кг. Через те, що не було тдприемств, як б займались торпв-лею рибою, то нею торгували евре!. Цши на рибу ютотно вiдрiзнялись у кожному повт [5]. Загальна вартiсть експортовано! рибно! продукцп з Австро-Угорщини разом iз риб&ячим жиром у 1896 р. становила 2 734 635 злотих, а iмпортованоl до монархи - 8 428 241 злотий. Рiзниця мiж експортованою та iмпортованою рибою у 1896 р. по Австро-Угорськш iмперil становила 5 693 606 злотих.
Площа водного дзеркала у Галичинi становила 229 565 морпв, загаль-ний прирют риби - 3 194 830 кг загальною вартiстю 159 741 злотих. Порiвня-но з попередшми роками (тобто з 1883 р.), чисельшсть вилову риби знизи-лась (на пiвмiльйона кiлограмiв), головним чином через зменшення !! чисель-ностi у рiчках та потоках. Найбшьше риби споживали евре!, оскшьки це ви-магала !хня вiра. Жодне еврейське свято не минало без риби. Своею чергою, значне споживання риби стимулювало розвиток рибного браконьерства. Спо-живали рибу також християни, особливо тд час Великого та Рiздвяного пос-тiв. Переважно заможнi верстви населення з&!дали мало риби, а таю сощальш верстви, як селяни, здебшьшого споживали дрiбну рибу або таку, яка мала незначний попит.
протiкаe рiчка Вюла, що е доброю транспортною артерieю для привозу морсько! риби. У 1896 р. у Краковi було спожито 507 060 кг риби. Найбшь-ший попит на благородш (шляхетнi) види риби був у грудш, а саме 39 246 кг, менший у ичш - 17 т i лютому - 16 т. Найменше з&!дали риби у червнi -7 287 кг. Зовшм iнша динашка споживання була iз звичайною рибою, де максимум припадав на лютий - 53 100 кг та грудень - 4 829 кг, а мшмум споживання - на серпень. 1з 1891 по 1895 рр. у Львовi щороку в середньому спожи-вали за рiк 605 900 кг риби, у Краковi з 1890 по 1895 рр. - 426 230 кг, у Бродах у 1893 р. - 65 000 кг риби, у Ярославi - 50 000 кг, у Тернополi -35 000 кг, у Станiславовi - 26 000 кг, Стрию - 8 000 кг, у Самборi - 6 000 кг.
Головним транспортом, яким вивозили рибу з Галичини, були залiзни-ця та гужовий транспорт. Поштою було перевезено у 1895 р. 40 061 кг риби, причому 25 985 кг - в межах Австро-Угорщини i лише 9 846 кг - за межi монархи. У 1895 р. ввезено у Галичину за допомогою пошти 62 554 кг, зокрема 54 742 кг iз-за меж Австро-Угорсько! iмперп [6]. До Австро-Угорсько! монархи найбшьшу частину рiчково! свiжо! риби у 1896 р. iмпортували з таких кра-!н, як: Роия (на суму 988,725 злотих), Румушя (383 175 злотих), Шмеччина (277 865 злотих), Iталiя (174 450 злотих). А найбшьшу частину морсько! риби до Австро-Угорщини iмпортували у 1896 р. з Шмеччини на суму 913 560 злотих та Ггали - на суму 358 740 злотих (табл. 1, 2).
Табл. 1.1мпортриби до Австро-Угорсько1&шпери&у 1894-1896рр.
Р1чково! св1жо! риби Морсько! св1жо! риби
Рж охолоджено! неохолоджено! охолоджено! неохолоджено!
вартгсть у злотих
Табл. 2.1мпортриби до Австро-Угорсько1& шпери у 1894-1896рр. за видами
Рж Копчений або солений оселедець 1иш1 види копчено! риби (тараня) 1нш1 види риби солено!, копчено! або сушено! Маринована ри-ба в оли 1кра [ сурогат жри Рибш кон-серви Риб&я-чий жир
вартють привозу в злотих
Найбшьше оселедця привозили з Англи, Шмеччини, Норвеги, Швеци i Голланди, тараш - з Норвеги, Шмеччини, Нiдерландiв та Ггали, iнших риб -з Англи, Норвеги, Роси, Румуни, Нiмеччини. Найбiльшим експортером жри була Рошя. У 1896 р. !! було експортовано на суму 341 000 злотих. Рибш кон-серви доставляли з Португали, Франци i Бразилп. Риб&ячий жир здебшьшого привозять з Норвеги, Дани, Англи, Япони, Нiмеччини й 1спани. Вартють експортовано! з Австро-Угорщини рибно! продукци представлено в табл. 3.
Табл. 3. Вартгсть експортованоЧз Австро-Угорщини рибноЧпродукщЧ
Св1жа риба морська
Св1жа риба р1чкова
Оселедець копчений або солений
Маринована риба в олп (у бочках)
Рибш кон-серви
вартiсть вивозу в злотих
Як видно i3 ще! таблищ, дуже мало вивозили оселедщв, маринадiв, жри i риб&ячого жиру. Водночас велику частину експорту займала свiжа риба (рiчкова). Головною кра!ною експорту була Iталiя, куди найбiльше постача-ли морську свiжу рибу. Piчкову рибу найбiльше експортували до Имеччини, де у 1896 р. !! було реалiзовано на суму 1 763 680 злотих. Солену, сушену i копчену риби експортували у Грещю (у 1896 р. на 257 075 злотих) i в Гта-лiю - на 255 385 злотих. Мариновану рибу переважно експортували у Руму-нiю, Болгарт, Грецiю, Сгипет. 1кру переважно експортували до Сербп, Ан-глi! i Туреччини, консерви з риб - до Румунп, Нiмеччини i Болгарп [7].
Незначну, i на сьогодш зовсiм призабуту, частину в рибному промислi становили раки та слимаки. Так, експорт раюв та слимаюв з Австро-Угорщи-ни був скерований у 1896 р. головним чином до Шмеччини (на 265 650 злотих), Ггалп (15 500 злотих), Швейцарп (11 800 злотих), Румунп (8 000 злотих), Францп (1 000 злотих), Росп (400 злотих).
У торгiвлi раками було два види раюв, а саме: рiчковi та ставковь Piч-ковi раки переважно знаходились у прських потiчках по цiлiй Захщнш части-нi Галичини аж до мюта Перемишль, а у Схвднш частинi - на правiй притощ рiчки Днiстер i по водозбору рiчки Прут. Значна частина цих раюв була в Ка-луському, Коломийському i Снятинському повiтах. Ставковий рак перебував на твшчно-схщнш i схiднiй частинах Галичини. Багато !х було у диких ставках бшя рiчки Збруч, м. Ходорiв, Добровлян та в рiчках, яю впадають в рiчку Буг. Детальшше експорт ракiв та слимакiв подано в табл. 4.
Табл. 4. Експорт ракв та слимшив по Австро-Угорськш шпери
Вартють вивезення раюв та слимаюв
Вартасть раюв, за яю сплачено мито
Вартють ракiв, за яю не сплачено мито
вартiсть у злотих
Ставковий рак, порiвняно з кам&яним, е менш щнним торговим продуктом. Останнш е бшьш м&ясистим, його м&ясо е твердше i смачнiше. Галичина в Сврот славилась великою юльюстю раюв, але, як зазначав С. Павлж, торгiвля раками почала процвггати в Галичинi лише в останшх роках. Найвищу пози-цiю у розведеннi раюв у Сврот займали Баварiя, Саксонiя, Бельпя, а в Австро-Угорсьюй iмперil - Чехiя i Крайна. Вартють ракiв була досить високою, тому
!х споживали переважно у таких мiстах: Берлш, Дрезден, Монако, Вiдень, Будапешт, Прага. Галичина експортувала мало раюв, тому що не мала таких про-мислових господарств для !х розведення, якi були в шших кра!нах [8].
Як зазначалось у журналi "Наука i життя", який виходив у Львова еко-номiчне значення риболовства е на вищому рiвнi, нiж мисливство, оскiльки перебування риби у водi не пов&язане зi шкодою, яку завдають мисливсью тварини сiльськогосподарським угiддям. На думку автора, догляд за рибами зазвичай шчого не коштуе, i тому мае високу окупнiсть. Хоча були випадки, коли переважно нафтопереробш заводи та вугшьш шахти забруднювали воду, вщ чого гинула риба. У Галичиш немае великих ставiв, тому риболовство не мае великого значення в економщ краю. У 1900 р. риболовством у Галичиш займалось 209 оиб. У 1904 р. нараховувалось 490 рибальських ревiрiв, якi проходили по рiчках, i !х загальна протяжнiсть становила 8 136 км.
Найвщповщальшшими орендарями були професюнали-рибалки, для яких резервувались велик ревiри, довжина яких у середньому становила 20 км. Багато ревiрiв орендувались на суму вщ 10 до 600 крон. Звичайно оренда рибацького ревiру становила менше шж 100 крон. У 1904 р. орендува-лось 373 ревiри за рiчну суму оренди близько 37 тис. крон, а iншi ревiри не мали орендарiв. Вщповщно до статистично! звiтностi 1904 р., в однш третiй частинi галицьких ревiрiв рiчний вилов риби становив 110 000 кг вартютю 58 000 крон. Хоча, за твердженням фахiвцiв, реальна сума була занижена у 23 рази, осюльки власники ревiрiв занижували цю суму, боячись пiдвищення орендно! ставки при орендi рибацьких ревiрiв. Отож, у Галичиш вартють ви-лову рiчково! риби становила 360 000 крон. Найдорожча вартiсть оренди була на рiчцi Вiсла, яка в деяких ревiрах сягала до 2 500 крон.
Набагато вагомше економiчне значення мало рибне господарство, яке здшснювали на приватних ставках i воно взагалi не врегульовувалось законом. У 1904 р. було 430 ставкових рибацьких господарств, яю складались з 1 581 ставюв, що мали площу водного дзеркала 13 200 га. Найбiльша площа ставков була на територп Схщно! частини Галичини у таких повиах: Городок (1 726 га) i Броди (1 712) га. На територп восьми повiтiв Схщно! Галичини площа ставюв становила вщ 300 до 800 га, а саме в таких господарствах, як: Бiберка, Бережани, Гусятин, Яворiв, Шдгайщ, Рогатин, Рудки i Тернопiль. Схiдна частина Галичини, порiвнюючи iз Захiдною, мала бшьшу поверхню ставiв, але ефективнють господарювання була на нижчому рiвнi. Лише у 155 господарствах Галичини ефективно розвивалось рибне господарство, що становило 35 % поверхш ставюв, тодi як на примiтивному рiвнi воно велось у 342 господарствах площею 65 %. Ведення примиивного рибальського госпо-дарства полягало в тому, що раз на три роки спускався став до одше! третьо! води i рибу виловлювали сггкою протягом кiлькох тижнiв. Часто цю роботу власник ставу доручав евреям-торговцям, яю платили 30 корон за гектар водного дзеркала, хоча при цьому вони заробляли в 3-4 рази бшьше, продавши виловлену у ставку рибу. У Схщнш Галичиш найбшьше рибацьке господарство знаходилось у Любеш Великому, площа якого становила 345 га, а пере-дове - у Любелi бiля Жовкви. Гордiстю рибного господарства Галичини вважався королiвський карп, вага якого становила вщ 1 до 1,5 кг, а юлограм ри-би коштував 2-2,40 крони. Всього у Галичит було 11 господарств, яю займа-лись розведенням малька.
На стан рибальських справ впливало крайове рибацьке товариство у Краков^ засновником якого був професор зоологи А. Новщький, i залишався його головою до 1890 р. З 1890 р. керiвником товариства став Ф. Вшкош, який започаткував видавництво журналу "Рибацький огляд" ("ОкоЫк гуЬас-к1"), що виходив з перюдичтстю 5-10 номерiв на рж Основним завданням товариства був контроль за виконанням рибальського закону та зариблення рiчок. Щороку для зариблення товариство видшяло 2-3 тис. крон. У 1906 р. товариство нараховувало 470 члетв. На свое утримання товариство отриму-вало незначну субвенщю, яку 1м видiляло Мiнiстерство сшьського господар-ства та керiвництво намюництва. Пiдготовка фахiвцiв у галузi рибальства здшснювалась у Галичинi у Краювському унiверситетi та сшьськогогоспо-дарськiй академп в Дублянах [9].
Висновки. Стан рибного господарства у Захщнш частит Галичини на зламi Х1Х-ХХ ст. був краще оргатзованим, нiж у Схiднiй частинi. Для про-мислового вилову риби використовували рiчки, хоча на сьогоднi !х не застосовують для промислового вилову. О^м вилову риби, господарське значення мав i вилов ракiв та слимаюв, яких переважно експортували. Вели-ке значення для економiки Галичини мав експорт риби, тодi як нит експорт риби з 1вано-Франювсько! обл. не здiйснюють. Чисельнiсть ошб, якi розводять та виловлюють рибу, збiльшилась. На територп 1вано-Франювсь-ко! обл. е 10 рибних господарств, у яких зайнято близько 100 ошб, тодi як у цшш Галичит у 1900 р. профестно рибальством займалось 209 осiб.
Актуальтсть нашого дослiдження полягае в економiчному аналiзi рибальства у Галичит, що дасть змогу органам публiчноl влади приймати рь шення, на основi яких ефективнiше розвиватиметься рибальство.
Л1тература
Процив О.Р. Экономика рыболовства в Галиции конца XIX - начала XX века
В конце XIX - начале XX века в Галиции, которая в то время являлась протекторатом Австро-Венгерской империи, существовало 490 рыбацких хозяйств. Они тянулись по рекам, их общая протяжность составляла 8 136 км. Импорт рыбной продукции превышал экспорт в три раза и составлял в 1896 г. по всей Австро-Венгерской империи 8 428 241 злотый. Малоэффективно велось рыбное хозяйство в Восточной части Галиции.
Protsiv О.Р. Economics of fishery in Galicia at the end of XIX - early XX century
In the late nineteenth - early twentieth century in Galicia which was under the protectorate of Austro-Hungarian Empire at that time, there were 490 fishing revirs. They passed along the rivers and their total length was 8 136 kilometres. Import of fishery products exceed export in three times, and it was 8 428 241 zloty in Austro-Hungarian Empire in 1896. Fishing farm was conducted the least efficiently in the eastern part of Galicia.
УДК336.221.4 Acnip. Я.В. Самусевич1 - Украгнська академш банкшськог
справи Нацюнального банку Украти
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ В УКРА1Н1 ЗАРУБ1ЖНОГО ДОСВ1ДУ ЕКОЛОГ1ЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ
Розглянуто становлення та розвиток еколопчного оподаткування в Укра1ш. Ви-явлено позитивш та негативш аспекти запровадження еколопчного податку. Проана-лiзовано дiючi системи еколопчного оподаткування розвинених кра!н св^у та розглянуто перспективи використання зарубiжного досвщу в Укра1ш.
Ключовг слова: еколопчне оподаткування, збiр за забруднення навколишнього природного середовища, еколопчний податок, досвщ еколопчного оподаткування.
