Спросить
Войти
УДК 55:502.64 Страшевська Л. В.
Етапи досл&дження геолог&чно)& спадщини Подтля
Вшницький державний педагопчний ушверситет iм. е-таН: lara_asp80@mail.ru
М. Коцюбинського,м. Вiнниця
Анота^я. Вивчення геосайтiв Подтля мае сво/ специфiчнi риси, свою вiтчизняну традицию й тривалу iсторiю як геолог/&чного доЫдження само/& територи, так i практики запов/&дання на нй геологiчних об&ектiв. На основi аналiзу опрацьованих лiтературних джерел, враховуючи степнь i глибину п/&знання геологiчних законом/&рностей, р/&вень усв/&домлення необх/&дност/& збереження об&ектiв неживо/& природи та суспльно-сторичну обстановку, ми на територи Подтля видляемо три етапи вивчення геосайт/&в: початковий, радянський i сучасний. Кожному з етапiв притаманн/& сво/ риси й особливой.
Ключовi слова: геосайт, геолог&!чна пам&ятка природи, геолог&!чна спадщина.
Проблема збереження рщкюних об&екпв геолопчного середовища виникла давно, але лише впродовж останнього часу вщбулося усвщомлення необхщносп об&еднання зусиль уах кра&Гн св1ту, спрямованих на захист ушкальних геолопчних пам&яток природи вщ руйнаци I знищення та збереження &&&х для нащадк1в. Проблема збереження уыкальних геолопчних пам&яток природи тюно пов&язана з проблемами збереження навколишнього природного середовища в цтому. Проте, як показуе анал1з д1яльност1 природоохоронних оргашзацш кра&ни, цим питанням не придтяеться достатньо& уваги. Справа у тому, що питання охорони I збереження под1бних об&ект1в не закртлеш на законодавчому р1вн1, як це зроблено для об&ект1в природно-запов1дного фонду. А в процес приватизаци земель, як1 зараз 1нтенсивно проходять в держав! можуть бути знищен1 ун1кальн1 пам&ятки природи, що мають наукову та юторичну ц1нн1сть.
Под1лля - один з не багатьох репошв Укра&ни, де завдяки своер1дн1й ютори геолог1чного розвитку та, як результат, ушкальнш геолог1чн1й будов1 1снуе дуже висока щтьнють геосайт1в, однак &хньому вивченню уваги майже не придтяеться. Вщомо досить багато л1тературних джерел, де описано особливост геолопчно&&& будови, чи корисн копалини рег1ону, але геолопчы пам&ятки розглядаються не часто, а методики &х вид1лення, визначення науково&, п1знавально&, естетично& ц1нност1 й детального опису взагал1 в1дсутн1.
Разом з тим, вивчення геосайт1в Подтля не розпочинаеться з «чистого аркушу». Проекту «Геосайти» передувала тривала кроп1тка робота багатьох покол1нь досл1дник1в природи Подтля. Насамперед, це геологи, яких до вивчення спонукала або звичайна людська допитливють, або виконання р1зних державних замовлень на проведення тематичних геолого-пошукових роб1т. Тому ютор1я вивчення геосайт1в - це в значн1й м1р1 й ютор1я геолог1чних досл1джень рег1ону. Другою складовою ютори вивчення геосайт1в е роботи, що проводились геолопчними та природоохоронними установами з метою виявлення та охорони геолопчних пам&яток. Отже, розглянувши л1тературу з даного питання на нашу думку е доцтьним видтити три основы етапи вивчення геолопчних пам&яток природи Подтля I кра&ни в цтому: початковий етап геолопчних дослщжень, радянський I сучасний.
Початковий етап простежуеться вщ перших згадок про геолопю Подтля до виникнення Радянсько& держави у 1922 р. Найперш1 вщомосп, як1 можна штерпретувати як геолог1чн1, ми знаходимо в юторичних джерелах Галицько-Волинського княз1вства, а згодом у документах Литви та Польщк Саме в цей часовий пром1жок Под1лля не вивчалося як окремий репон, а частинами, осктьки було под1лене м1ж Росшською 1мпер1ею й Польщею. Завдяки достов1рним в1домостям, частини Под1лля е на орипнальних планах I картосхемах садиб мюцевих I при&жджих власник1в (поляк1в, н1мц1в). Так1 матер1али збереглися в арх1вах Львова, Кам&янця-Под1льського, В1нниц1. Слщ зазначити, що досл1дження територИ у цей час проводились не геологами, а фах1вцями спорщнених наук. Власне геолопчн1 досл1дження з&являються з виникненням геологи як науки. Перш1 так1 досл1дження на територИ Под1лля здшснювались силами науковц1в метропол1й - Роси, Польщ1 та Австро-Угорщини.
В.М. Северпн (1803, 1807, 1809) подав вщомосп про окрем1 м1нерали I породи репону та розглядав можливост1 практичного застосування подтьських г1пс1в, кремен1в та глин. С. Сташщ (1806), як I Дж. Арду1но в 1талп, розчленував породи Под1лля на первинн1 (докембр1йськ1), перех1дн1 (палеозойськ1), вторинн1 (мезозойсью), третинн1 (кайнозойськ1) та делюв1альн1 (четвертины), що згодом лягло в основу наступно& м1жнародно&| стратиграф1чно& шкали. Нанюши вид1лен1 стратиграф1чн1 горизонти на картограф1чну основу, С. Сташ1ц отримав першу геолопчну карту рег1ону. Г. Яковицький (1827) подав огляд м1нерал1в, як1 зустр1чаються на Под1лл1 й вперше на територИ В1нниччини вид1лив нову бту породу - пел1кан1т. Е. Ейхвальд (1830), базуючись на палеонтолопчному метода детал1зуе запропоновану шкалу С. Сташща, вид1ляючи найдавн1ш1 кристал1чн1 породи та силуршсью, девонськ1, юрськ1, крейдов1, третинн1 й четвертинн1 в1дклади, як1, у свою чергу, розчленовуються ним на ряд
л^олопчних вщмш (верств). Дослiджуючи крейдовi вщклади бiля с. Лядова, що у Моги^в-Подiльському районi, Е. Ейхвапьд вперше охарактеризував подiпьськi фосфорити, як вiн назвав мергепьними кулями.
На основi тогочасних знань 3i стратиграфи регiону створювапись першi геопогiчнi карти Подтля чи окремих його частин: Ф. Дюбуа де Монпере (1831), Б. Бпьоде (1842), Ф. Хауер (1865). Одночасно проводились дослщження з дета^зацп стратиграфiчних схем. Так, Р.1. Мурчiсон (1849) розчпенував третиннi утворення УкраТни на еоцен, мiоцен i ппiоцен. К.О. Мапевський (1866) займався папеонтопого-стратиграфiчними доспiдженнями сипурiйських вiдкпадiв. Значний внесок у вивчення геологи Подтля вню М.П. Барбот де Мары (1866, 1867), який розчпенував крейдовi вщкпади Подтля на чотири горизонти; вперше серед третинних товщ видтив сарматський ярус; розмежував вздовж СередньоТ течи Днiстра та його лiвих приток сипурiйськi (венпоцькi й лудловсьм) i девонськi вiдкпади; описав конкрецшш фосфорити ПодтьськоТ губернп, встановив вк гiпсiв Приднiстров&я; розглядав рифове походження Товтр.
Новою вiхою стало створення у 1882 роц Геопогiчного ком^ету РосiТ. До цього, попри певн успiхи, геопогiчнi доспiдження не були планомiрними, носили епiзодичний, загапьнопiзнавапьний характер i були спрямованi на нагромадження фактичного матерiалу. Комiтет став ефективним науково-виробничим закладом, який зумiв у короткий час органiзувати системы дослщження для складання геопогiчних карт Роси. За завданнями Геопогiчного ком^ету на Подiппi працювали й позаштатн спiвробiтники: К.М. Феофiпактов, В.Ю. Тарасенко, B.I. Лучицький, В.Д. Ласкарев, П.А. Тутковський та багато шших украТнських геопогiв.
Професор Павло Миколайович Венюков дав першу папеонтопогiчну, стратиграфiчну i папеогеографiчну характеристику сипурiйських вiдкпадiв Подтля. Професор Павло Аполлонович Тутковський дослщжував територш Вопинi, Попiсся, Подiппя, КиТ&вщини, Полтавщини, вивчав родовища коштовних камешв i будiвепьних матерiапiв КиТвщини i Подiппя, виявив ознаки копишнiх пустель на украТнських землях, дослщжував вщклади антропогену.
На Захщному Подiппi геолопчне картування проводили попьськi геологи А. Ломницький та В. Тейсейре, що знайшло вщображення у «Геолопчному атлас Галичини» (1895-1912).
Важливе значення для виявлення закономiрностей геопогiчноТ будови Подтля мала робота В.Д. Ласкарева зi складання 17-го аркуша ЗагальноТ геолопчноТ карти РосiТ (1914) [1]. Вона стала основою для подальших геолопчних доспiджень регiону.
Наприкiнцi Х1Х i на початку ХХ стопiть змшилася i методика геопогiчних доспiджень. На змшу загального опису приходять точн методи з використанням попяризацiйного мiкроскопа, хiмiчних анапiзiв тощо, що пщняло регiонапьнi геопогiчнi доспiдження на принципово вищий рiвень.
Охорона природи на украТнських землях у давн часи мала спорадчий характер. Законы акти про охорону лiсiв були прийнят в другш поповинi Х1Х ст. У цей же час були створенн першi заповiдники. В той перюд геопогiчнi пам&ятки майже не дослщжувалися, але проводились елементи комплексних дослщжень територiТ, якi позитивно вплинули на подальше Т&х активне вивчення. Уыкальнють геопогiТ Подiппя почала привертати увагу все бтьше доспiдникiв i саме це й стало поштовхом для вивчення його геолопчних пам&яток. З початком ПершоТ св^овоТ вшни завершуеться первинний етап доспiдження геолопчних пам&яток Подтля.
Радянський етап вивчення геолопчних пам&яток тривав з утворення СРСР (1922) до його розпаду в 1991 р.
Першi спроби привернути увагу сусптьства до необхщносп збереження уыкальних геолопчних утворень на земнш поверхн на територп УкраТни були зробпенi ще на початку XX ст. товариствами охорон^в природи Подтля та Поднтров&я. На початку 20-х рош створено УкраТнський ком^ет охорони пам&яток природи при Наркомат освiти. Питаннями охорони природи займалися i у ВсеукраТнськiй АкадемiТ Наук (ВУАН). У цей час в УкраТн було створено ктька заповщниш. УкраТнський комiтет охорони природи видавав журнал «Збiрник охорони пам&ятникiв природи на УкраТш» (з 1928 р.). У Киевi пiд керiвництвом Ф. Ернста, М. Шарлемана i В. Базилевича дiяла КиТвська крайова комiсiя охорони пам&яток матерiапьноТ культури i природи (1926 р.), що була пов&язана з ВУАН. З 1930 р. розпочалась робота геолопчноТ служби УкраТни, яка за роки своеТ дiяльностi забезпечила не лише всебiчне дослщження ТТ надр, але й заклала основи збереження геолопчноТ спадщини.
Поряд з цим, у 30-т роки природоохоронна дiяльнiсть в УкраТы, як i у всьому Радянському Союзi почала рiзко згортатись. Нових заповщниш майже не створювалось, а площi iснуючих скорочувалися,
що пояснювалось нагальними потребами iндyстрiалiзацiï кражи. Впроваджувалася загальносоюзна централiзацiя заповщно&Т справи. В цей час деяка увага придтялася ттьки охоронi тваринного i рослинного CBiTy, питання ж консерваци& геологiчних об&eктiв навiть i не порушувались.
Детальне вивчення геологiчних пам&яток в Укра&Тш почалося з 1960-х рош. Фахiвцi з Академи& наук УкраТни, Мiнiстерства геологи& УРСР, Державного ком^ету з охорони природи та УкраТнського товариства охорони природи провели величезну роботу з вивчення, визначення цшносп геолопчних об&ектв, Т&х документаци та аргументаци про необхiднiсть надання Тм природоохоронного статусу. Вже у 70-х роках йшла цiлеспрямована штенсивна робота щодо виявлення та вивчення уыкальних геологiчних та гiдрогеологiчних об&ектв, якi мають наукову, пiзнавальнy та естетичну цшнють. Основну роботу з укладання реестру геолопчних пам&яток Укра&ши було виконано членами УкраТнського товариства охорони природи (сек^я з охорони земних надр). Наслщком ТТ стала публка^я монографiчного довiдника-пyтiвника «Геологические памятники Украины» (1985) [2], що презентував першу швентаризацш багато&Т геолопчноТ спадщини нашо&Т держави.
Довiдник-пyтiвник вмiщyвав короткий опис 719 геолопчних об&ектв УкраТни, яю, згiдно з наведеною класифка^ею, подiлялися на 6 типiв: стратиграфiчнi (264), палеонтологiчнi (51), мiнералогiчнi та петрографiчнi (77), тектонiчнi (42), геоморфолопчш (220) та мальовничi (65). На територп адмiнiстративних областей Подiлля видтялися 124 геологiчнi пам&ятки, з яких стратиграфiчних 52, палеонтологiчних 15, мiнерало-петрографiчних 9, тектонiчних 1, геоморфологiчних 33 та мальовничих 14. На карт геолопчних пам&яток, що додавалась до монографи, вказано тип, геолопчний вк та категорш значимостi. За значимютю геологiчнi пам&ятки мали всесоюзне, республканське або мiсцеве значення. Заповiдники та заказники розглядаються як об&екти найвищо&Т значимостi. На картi також позначено природоохоронний статус пам&яток: тих, що вже охороняються; пам&ятки, статус яких саме розглядаеться природоохоронними установами; пам&ятки, що лише запропонован до охорони. Охорона геолопчних пам&яток, як правило, доручалась колгоспам, на землях яких розташовувалась пам&ятка. Слщ зазначити, що така «охорона» була вкрай малоефективна i носила вщверто формальний характер. Часто голови колгосшв нав^ь не знали, що на територп ввiрених Тм господарств е геолопчы пам&ятки.
У 1984 р. в Мосш проходила XVII сеая Мiжнародного геолопчного конгресу. Пюля пленарних i секцшних засщань передбачалось проведення польових екскурсш. Для цього був пщготовлений «Сводный путеводитель», куди ввшшло i багато цкавих геологiчних об&ектiв Подiлля.
Наприкшц 80-х рокiв у Нiдерландах було створено спочатку робочу групу, а згодом (у 1988 р.) -бвропейську Асо^ацш за збереження геолопчноТ& спадщини (ПроГЕО), основы напрямки дiяльностi яко&Т були настyпнi: 1) сприяти збереженню багато&Т европейсько&Т геолопчноТ спадщини -мюцезнаходжень гiрських порiд, нашарувань, викопних органiзмiв, мiнералiв; 2) шформувати широку громадськiсть про важливiсть Т&х охорони та значення для сучасного сусптьства; 3) сприяти збереженню геолопчноТ& спадщини Земл^ 4) органiзовyвати та брати участь в дослщженнях з уах аспектiв: планування, вивчення, менеджменту та популяризацп iдей збереження геолопчноТ спадщини; 5) залучати вс кра&Тни бвропи до обмiнy iдеями та шформа^ею з питань збереження глобальних пам&яток у складi европейсько&Т Стки геологiчних пам&яток, включаючи розробку для цього конвенцш та законодавчих актв; 6) працювати у напрямку штеграцп бвропейського списку yнiкальних для геолопчноТ науки мюцезнаходжень; 7) досягти системного пщходу до збереження пам&яток природи, сприяти комплексному збереженню бюлопчних та фiзико-географiчних yнiкальних об&ектiв [3].
На сучасному еташ, що почався пюля розпаду СРСР, дослщження геолопчних пам&яток природи (геосайтв) УкраТни i Подтля не припинилося, а набуло нав^ь бтьш масштабного характеру, особливо, як це не дивно звучить, за межами УкраТни.
Так, у 1991 р. у Франци в м. Ды вщбувся Перший мiжнародний симпозiyм ПроГЕО, який прийняв <^жнародну декларацiю прав пам&ятi ЗемлЬ з основними засадами практично& дiяльностi ^е&Т органiзацiï i пiдготyвав звернення до нацюнальних та мiжнародних органiв влади щодо збереження та охорони ушкальних геолопчних об&ектв. lсторiя нашо&Т планети лежить у нас пщ ногами, як зазначено в однш з резолюцш ПроГЕО, вона записана у прських породах i ландшафтах, що е пам&яттю Землк Тут i ттьки тут можливо прослiдкyвати процеси змш обличчя Землi, грандiознi пщняття й опускання дiлянок земно&Т кори, чудове рiзноманiття мiнералiв i порщ, процеси створення нашо&Т планети впродовж дектькох мiльярдiв рокiв [3].
Наступн щорiчнi симпозiyми ПроГЕО були проведет в Австри, Норвегiï, Францiï, Великобритании Нiмеччинi, Угорщинi, Фiнляндiï, Швецiï, 1талГТ, Естонп та Болгари&. Вони свщчать про широке мiжнародне поширення щей ПроГЕО в бврош та пщтримку багатьма кра&Тнами руху за збереження геолопчноТ спадщини. З 1995 року почалося активне сшвроб^ництво Асо^а^&Т з МТжнародним союзом геологiчних наук (МСГН) та ЮНЕСКО над сптьним проектом, що дютав назву «Геосайти» (дослТвно: сторiнка землi).
«Геосайти» - вщносно новий у наyцi та природоохороннш дГяльностГ термiн, за визначенням В.А.П. УТ&мблдона - це геологiчне чи геоморфолопчне тГло (об&ект), територiя чи ландшафт визначено&Т цГнностГ, що мае важливе значення для розумГння геолопчноТ ютори кра&Тни, регiонy, континенту або
планети в цтому [3]. Разом з тим поняття «Геосайт» можна розглядати у двох аспектах: широкому i вузькому. У широкому - це будь-який об&ект фiзико-географiчноï (неживо!) природи з визнаною науково-осв^ньою цшнютю. З цих позицш геасайтами можуть бути утворення не ттьки власне геолопчно&&& природи, але й об&екти, походження яких лише зумовлено геолопчною основою, на яку шзыше наклалися фiзико-географiчнi, економiчнi та культурно-iсторичнi процеси. Осктьки на Подiллi найвищий статус мають об&екти суто геолопчно&&& природи (геолопчш пам&ятки), то у роботi геосайти розглядаються саме у такому вузькому аспектк
Метою проекту «Геосайти» е розробка европейського реестру геолопчно&&& спадщини. Для досягнення мети були створен регюнальн робочi групи у ^вденно-Схщнш, Центральнiй, Схiднiй та Пiвнiчнiй еврот, до яких було залучено нацiональнi комiтети геологiв багатьох кра&&&н. Укра&на у 1996 р. також вщгукнулася на пропозицiю приеднатися до ^eï роботи.
З метою збору та узагальнення нових пропозицш щодо геолопчних природоохоронних об&ек^в було створено робочу групу Геолопчного музею Нацюнального науково-природничого музею Академп наук Украïни. Результатом ïï роботи був вiдбiр та включення до реестру майже 100 нових геолопчних пам&яток, а також розроблено нову детальну класифкацш &х титв. У реeстрi Геологiчного музею геолопчы пам&ятки згрупованi та представлен згiдно з класифiкацieю, а не за адмшютративно-територiальним подiлом. Уперше в Украïнi реестр подано у виглядi комп&ютерно& бази даних за такою схемою: номер, назва, тип пам&ятки, адмшютративна належнють, географiчна прив&язка, природоохоронний статус, вщповщальна за охорону об&екту установа, науковий куратор, науковий опис пам&ятки, посилання.
У 1995 р. вийшла книга В.П. Гриценка та ш. «Геолопчн пам&ятки природи Укра&ни: проблеми вивчення, збереження та рацюнального використання» [4], у якш висвiтлено свiтовий досвщ з охорони та збереження геолопчно&&& спадщини, стан розробки цього питання в УкраМ, розроблено нову &х класифiкацiю, подано вiдомостi про проблеми &х рацiонального використання у наукових, просв^ницьких та виховних цiлях. Ця робота е найбтьш повним науковим узагальненням ведомостей про геосайти взагалi й Укра&ни зокрема.
Важливе мюце на цьому етапi мае вихщ у Киeвi в 1999 р. книги лщера проекту «Геосайти», Генерального секретаря ПроГЕО доктора В.А.П. У&мблдона зi спiвавторами «Проблеми охорони геолопчно&&& спадщини Укра&ни». У цiй книзi показанi рiзнi аспекти охорони ушкальних геолопчних об&ек^в Укра&ни, зроблено аналiз мiжнародноï дiяльностi в галузi охорони геолопчно&&& спадщини, опрацьована стратепя та методолопя проекту «Геосайти» [3].
Для Подтля важливою подieю стало те, що у 1997-1998 рр. Державне пщприемство «Геошформ» Держкомгеологiï Укра&ни шщшвало виконання проекту «Систематизацiя та опис геолопчних пам&яток Укра&ни, розробка рекомендацш з &х популяризацiï, використання та охорони». Метою проекту було поновлення юнуючого реестру геолопчних пам&яток Держкомгеологп Укра&ни у виглядi комп&ютерно& бази даних. В результат цieï роботи було проведено ревiзiйне обстеження значно& кiлькостi об&eктiв геологiчноï спадщини, зiбрано чудовий фотоiлюстративний матерiал, планувалося видання серп брошур та буклетiв про красу геолопчно&&& спадщини. До детально& класифкаци титв геологiчних пам&яток було запропоновано також включити категорп мальовничих та ландшафтних пам&яток. На жаль, брак кош^в не дозволив виконати намiчений проект у повному обсязк З 2006 р. за основi створено& бази даних й оновленого реестру почав виходити багатотомник «Геолопчн пам&ятки Укра&ни», [5-7], куди увшшли далеко не всi геологiчнi пам&ятки, гщы заповiдання. Так, на територи Подтля видтяеться тiльки 56 пам&яток, тобто природоохоронний статус надано або пропонуеться надати лише 45% пам&яток, видтених у 1985 р. Зазначене видання чудово тюстроване, однак описи пам&яток, як i у попередньому зведенш, носять доволi схематичний характер i позбавлен аргументацп.
Таким чином, Укра&на, а зокрема ïï регюн Подiлля належить до районiв, як вже провели попередню iнвентаризацiю геолопчних пам&яток i працюють над ïï вдосконаленням. Iснуючi реестри та бази даних е основою для вщбору геолопчних пам&яток-кандида^в до "Свтово&&& спадщини" у рамках проекту «Геосайти». Але проблему аналiзу та оцшки геолопчних пам&яток ще не розв&язано. Можливо, це пов&язано з наступними причинами: 1) iснуючi геолопчы природоохороннi об&екти не вщображають усього багатства та рiзноманiття геологiчноï спадщини Подiлля; 2) номша^я геологiчних пам&яток проводилась несистемно, без належно& методологiчноï основи та науково& експертизи; 3) при визначенн категорiï охорони недооцiнювалась наукова значимють об&екту для репрезентацiï певного аспекту геолопчно&&& спадщини. Критерп та мехашзми визначення категорiï значимостi (регюнально&, державно& та мюцево&О пам&яток не були розроблеш, що не дае певност у об&eктивностi проведення категоризацiï. Широкомасштабну порiвнювальну оцiнку геологiчних об&eктiв в Укра&&&н ще не розпочато. Проект «Геосайти», в рамках якого ми працюемо, пропонуе загальну методолопчну основу оцшки геолопчно&&& спадщини на глобальному та регюнальному рiвнях, яку може бути адаптовано також для оцшки геолопчних пам&яток окремого регюну, в тому чи^ Подтля.
Завершуючи короткий огляд ютори вивчення геосай^в Подтля, не можна не вщзначити, що ступшь &х вивчення в регюш рiзний. Звертае на себе увагу вщсутнють узагальнюючих робiт. lмовiрно, це пов&язане з тим, що уявлення про геосайти з&явилось лише в другш половит минулого стол^тя. Отже,
наведет вище дат шдтверджують, що робота 3i складання реестру геосай"лв, оцшки Тх наукового та освггнього значення, пошук шляxiв ix рацiонального використання в нашому регiону актуальна.
Лтература
A. А. 1щенко. - КиТв : ДНЦ РНС НАНУ, 1999. - 129 с.
B. В. Манюка. - Льв1в : Панорама, 2009. - 147 с.
Аннотация. Л. В. Страшевская Этапы исследования геологического наследия Подолья. Изучение геосайтов Подолья имеет свои специфические черты, свою отечественную традицию и длительную историю как геологического исследования самой территории, так и практики заповедания на ней геологических объектов. На основе анализа обработанных литературных источников, учитывая степень и глубину познания геологических закономерностей, уровень осознания необходимости сохранения объектов неживой природы и общественно-историческую обстановку, мы на территории Подолья выделяем три этапа изучения геосайтив: начальный, советский и современный. Каждому из этапов присущи свои черты и особенности.
Abstract. L. V. Strashevska Phase of the study of the geological heritage Podolia. Research geosites in Podolia has its own specific features, their national traditions and a long history as a geological study of the area, and practice conservation of geological objects on it. Based on the analysis of processed references degree and depth of knowledge of the geological patterns, awareness need to preserve objects of inanimate nature and socio- historical situation, we in Podolia with three stages geosites study: Initial, Soviet and modern. Each stage has its own features and characteristics.
Поступила в редакцию 31.02.2014 г.
