Спросить
Войти
(^^т/ребёнка
Пгслядипломна освпа / Ро$1дгас1иа1е ЕсЮеаНоп
СИМПОЗ1УМ № 182 «СУЧАСН ТЕХНОЛОГИ& ВИГОТОВЛЕННЯ ВАКЦИН»
Проводить: кафедра дитячих ¡нфекцмних хвороб та дитячо!& ¡мунологи НацюнальноТ медично!& академи пюлядипломноТ оcв¡ти ¡мен¡ П.Л. Шупика, Донецький нац¡ональний медичний унюерситет ¡м. М. Горького.
Рекомендований: педгатрам, л¡карям загально!& практики — амейноТ медицини. ЧЕРНИШОВА Л.1., ЛАП1Й Ф.1.
Нацюнальна медична академ&т п&слядипломно!осв&пи ¡м. П.Л. Шупика, м. Ки1в
СУЧАСЫ ТЕХНОЛОГИ& ВИГОТОВЛЕННЯ ВАКЦИН
Актуальшсть проблеми. Вакцинацiя — один 1з ефективних метод1в профшактики 1нфекц1йних хвороб, д1евють якого п1дгверджена часом. За остан-н1 сто рок1в у сфер1 вакцинацИ, як 1 в шших галузях медицини, сталися значш зм1ни. В 1мунопрофглак-тики початку ХХ1 ст. так1 ж вщмшносп вщ 1муно-профшактики початку ХХ ст., як 1, наприклад, у хь рургИ, анестезюлогИ, що зазнавали зм1н в 1нтервал1 100 роюв. Зм1ни в 1мунопроф1лактиц1 стосувалися розширення спектра захворювань, яким можна за-поб1гти, мон1торингу за безпечн1стю та контролю якост1 вакцин, а також технологш 1х виробництва. Зм1ни в технолопях виробництва вакцин пов&язан1 з необхщшстю отримання антигенного матер1алу для проведення щеплень, забезпечення вищого р1вня безпеки. Л1кар мае знати особливост складу й осно-ви виробництва вакцин, що дозволить об&ективно та яюсно шформувати пац1ент1в перед вакцинащ-ею, вщповщати на ряд питань пащентш, пов&язаних 1з фобiями населення щодо вакцинацИ.
Загальна мета: знати особливост виготовлення сучасних 1муноб1олог1чних препарата для проведення активно! 1мунопроф1лактики.
Змгст навчання Теоретичн/ питания
а) отримання вакцинальних штам1в шляхом проведення серп пасаж1в;
б) отримання атенуйованих вакцинальних шта-м1в при розмноженн1 в гетеролог1чному оргашзмц
в) конструювання атенуйовних вакцин Инженерна атенуацiя).
а) створення 1нактивованих вакцин шляхом шактивацИ мжрооргашзма;
б) субодиничн1 вакцини, ДНК-вакцини.
Уже понад 200 роюв минуло з моменту винаходу вакцинацИ, 1 сьогодш ця ефективна методика про-фшактики захворювань е, без перебшьшення, основою людсько! цившзацИ.
Споглядаючи минуле 1мунопроф!лактики, ми по-винш констатувати та розум1ти, що з науково-техшч-ним прогресом зм1нювалися й сам1 вакцини: склад вакцин, технологи 1х виробництва. Хоча, д1йсно, по-ложення вакцинологИ, закладен1 трохи бшьше 100 рок1в тому, 1 сьогодш залишаються т1ею ж основою, на якш Грунтуються принципи вакцинацИ.
Розробка нових вакцин стартувала на початку XX столитя, коли з&явилися методи стабшьно! атенуацИ (ослаблення) м1кроорган1зм1в, що виключають ризик розвитку хвороби, 1 була вщкрита можлив1сть вико-ристовувати для вакцинацИ знешкоджен1 бактер1альн1 токсини. Пщходи в технологiях виготовлення нових вакцин особливо штенсивно зм1нювалися в останш десягилiгтя завдяки значним досягненням у широкому д1апазон1 взаемопов&язаних наукових дисциплiн, у тому числГ молекулярно! бюлогИ, генетики, х1мИ бшюв i полiсахаридiв, ГмуиологИ, вГрусологГ!, бактерюлогИ.
Бшьшють наявних вакцин були створеш для про-фiлактики iнфекцiйних захворювань, а не для терапИ. Проте новГ технологи створення вакцин розширили галузь застосування — вщ профшактики iнфекцiйних
© Чернишова Л.1., Лашй Ф.1., 2014 © «Здоров&я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
хвороб до профшакгики !х наслщюв (наприклад, вак-цинац1я проги гепагигу В запобгае розвигку гепагоце-люлярно! карциноми як наслщку переб1гу хрон1чного гепагигу В; або ж вакцинац1я проги ВПЛ-асоцшовано! пагологГ! запоб1гае розвигку раку шийки магки). Ряд вакцин зараз перебуваюгь на стадаях долщензшних дослщжень, мегою гх сгворення е профшакгика га ль кування нешфекцшних захворювань, гаких як авго-1мунн1 захворювання, рак, алерпя, наркоманя. Напри-клад, вчен1 з1 Сгенфордського (США) й Лейденського (Нщерланди) унiверситетiв розробили ДНК-вакцину ВНТ-3021. Вакцина сгворена на основ1 плазмщи, вона кодуе попередник шсулшу — про1нсул1н. Це вакцина зворогно! да: якщо звичайн1 вакцини повинш акгиву-ваги 1мунн1 реакцц, го ВНТ-3021, навпаки, нейграл1зуе цигогоксичну дда Т-кшер1в, направлену проги осгрш-щв Лангерганса. У перш1й фаз1 клтчних випробувань ВНТ-3021 показала свою ефекгивнюгь у дослщженш, у яке було включено 80 ойб. Половина з них кожних с1м дн1в прогягом 12 гижн1в огримувала внугр1шньом&язов1 ш&екцГ! ВНТ-3021, а друга половина — плацебо. Пюля закшчення цього гермшу група, яка огримувала вакцину, продемонсгрувала пщвищення р1вня С-пепгвдв в кров1, що свщчигь про вщновлення функцц бега-кл1-гин. Н1яких серйозних поб1чних ефекпв у жодного з учасниюв зафжсовано не було.
Для кращого викладення магер1алу щодо гехно-лог1й вигоговлення вакцин варго було б юнуюч1 на сьогодн1 1мунобюлопчш препараги для проведення акгивно! 1мушзацГ! подшиги на гри основн1 кагегори:
Технолога створення живих вакцин
Мжрооргашзми, що входягь до складу живих вакцин, при введенш в оргашзм розмножуюгься га шдукуюгь формування 1мунно! вщповщ под1бно до 1мунно! вщповщ, яка формуегься при природн1й шфекцп. М1кроорган1зми для гаких вакцин огри-муюгь шляхом агенуацп (ослаблення). На сьогодш 1снуе дек1лька мегод1в агенуацп м1кроорган1зм1в для сгворення гаких вакцин.
Отримання живих атенуйованих штамiв мКро-органiзмiв шляхом проведення сери пасажiв
Це класична методика агенуацп в1рус1в га бакге-р1й для огримання живих вакцин. Агенуац1я бакге-рш вперше була проведена в середин 1880-х рок1в. Луг Пасгер зум1в досягги формування захисгу в1д
сиб1рки через введення в орган1зм гварин х1м1ч-но агенуйованих бакгерш. На почагку ХХ сг. було огримано кульгуру М.Ъоу1ъ, що е основою вакцини для профшакгики губеркульозу. Для цього було проведено 230 пасаж1в М.Ъоу1ъ прогягом 13 роюв. У 30-х роках гаким чином було огримано вакциналь-ний шгам в1русу жовго! гарячки, агенуац1я якого була досягнуга шляхом проведення 200 пасаж1в у курячому яйц1. Шзшше Альберг Саб1н розробив прогогип сучасно! вакцини для профшакгики поль ом1елггу, кульгивуючи в1рус сер1ею пасашв у куль-гур1 клггин мавп, га продемонсгрував формування захисгу при пероральному П введенн1 в орган1зм. Под1бним чином прогягом 60-70-х рок1в були огри-ман1 вакцинальн1 шгами в1рус1в кору, еп1дем1чного парогигу, краснухи га вггряно! в1спи. Один з осган-н1х вакцинальних шгам1в був огриманий для профь лакгики рогав1русно! шфекци. Вакцинальний шгам було огримано з рогав1русу, що циркулював напри-кшщ 80-х рр. у Цинциннаг1 (США). Було проведено 26 пасаж1в видшеного рогав1русу в кульгур1 кл1гин нирок африкансько! зелено! мавпи, перш нж було огримано вакцинальний шгам для першо! зарее-сгровано! вакцини для профшакгики рогав1русно! шфекцп.
Атенуащя шляхом отримання вакцинальних шта-мiв при розмножент в гетерологiчному органiзмi
Цей мегод походигь з час1в Едварда Дженера, який викорисгав в1рус коров&ячо! вюпи для ще-плення людиш На сьогодн1 для огримання вакцини для профшакгики нагурально! вюпи викорисго-вуюгь г1бридний в1рус — сумш в1русу нагурально! в1спи га в1русу коров&ячо! в1спи, що не зусгр1чаегься в природ1. Е. Дженер ув1в у медичну пракгику ви-корисгання для щеплення людей мжрооргашзм1в, пагогенних для гварин, 1з мегою сгворення 1муш-гегу проги шфекцш у людей. На сьогодн1 не лише викорисговуюгь гегеролог1чно пагогенн1 в1руси, а й проводягь !х агенуац1ю для послаблення пагогенних власгивосгей. Наприклад, п&ягиваленгна вакцина для проф1лакгики рогав1русно! 1нфекц1! огримана з коров&ячого шгаму рогав1русу (WC3), що може реплжуватася в орган1зм1 людини, не викликаючи симпгомагичних прояв1в 1нфекц!!. Але для забезпе-чення над1йного захисгу вщ захворювання в людини викорисгання рогав1русу WC3 е недосгагн1м. По-силення захисгу досягаегься шляхом реасоргацГ! — сумюного кульгивування коров&ячого рогав1русу га рогав1русу, пагогенного для людини. У результата реасоргацГ! коров&ячий в1рус огримуе здагн1сгь до вироблення га експресп G- га Р-проге!н1в людсько-го пагогенного рогав1русу. Дан1 б1лки е прогекгив-ними, до них формуегься 1мунна в!дпов1дь, що за-безпечуе захисг вщ захворювання.
Така агенуац1я досягаегься шляхом дл на паго-генний шгам м1кроорган1зму р1зних зовшшнк фак-гор1в, що здагн1 викликаги мугацГ! (наприкл^, д1я низьких гемперагур при реплжацп збудника або ж
множинш пасаж1 in vitro), з подальшою селекцieю атенуйованого штаму. Таким чином була отримана оральна вакцина для профшактики черевного тифу. 1ншим прикладом е жива вакцина для профшактики грипу: для отримання вакцинального штаму вiрусу грипу пасаж патогенного вiрусу в клiтинах курячо-го ембрюну вiдбуваеться при низькiй температурi (порiвняно з температурою тiла людини) — +25 °С. У результатi отриманий таким шляхом вакциналь-ний вiрус погано реплiкуеться при температурi тГла людини. Введення такого вiрусу штраназально при-зводить до його реплжацП в клiтинах епiтелiю, що вистилае носовi ходи, та формуванню iмунiтету до захворювання. При цьому вiрус не здатний реплГку-ватися в нижшх дихальних шляхах та спричинювати симптоми та ускладнення, притаманнi грипу.
Технолога створення ¡нактивованих вакцин
Вакцини, що мттять цыьний мтрооргатзм
Першють у створеш таких вакцин належить Лу! Пастеру, який наприкiнцi 1800-х рр. використав для щеплення тварин, а згодом i людини шактивований шляхом висушування вiрус сказу, що був видГлений зi спинного мозку кроля. Джонас Солк створив прототип сучасно&1 цшьновГрюнно&1 шактивовано&1 вакцини для профшактики полiомiелiту, культивуючи вiрус у клiтиннiй культурi, провiвши його шакти-вацiю формальдегiдом та продемонструвавши, що внутрiшньом&язове введення шактивованого полю-вiрусу забезпечуе формування iмунiтету та захист вщ хвороби. За подiбним принципом були отриманi вакцинальш вiруси та створенi вакцини для профь лактики гепатиту А, японського енцефалиу та сказу. Варто зазначити, що iнактивацiя мжрооргашз-мiв можлива як хiмiчними речовинами (наприклад, формалiн, формальдегщ), так i за рахунок фiзичних факторiв — д1я високих температур.
Сучасним прототипом шактивовано&1 вакцини для профiлактики кашлюка е цшьноклггинна (це-люлярна) вакцина, що являе собою шактивований збудник захворювання Bordetella pertussis. Ця вакцина ефективна та безпечна, але вона е реактогенною, тому ïï все менше використовують для щеплення в дггей.
Субодиничтвакцини
Створювати вакцини проти нових шфекцш, ви-користовуючи старi випробуванi технологи, вда-еться не завжди. Деяю мiкроорганiзми, наприклад вiрус гепатиту B, практично неможливо виростити в культурi клiтин, щоб отримати iнактивовану вакцину. У багатьох випадках вакцини на основi вби-тих мiкроорганiзмiв виявляються неефективними, а живi вакцини — надто небезпечними.
Субодиничнi вакцини мютять один або бГль-ше антигешв мiкроорганiзмiв, отриманих рiзними шляхами, що при введенш в оргашзм призводять до
формування iмунiтету. Хоча вщповщно до прийня-toï класифжацП iмунобiологiчних препаратiв для проведення активно&1 iмунопрофiлактики анатокси-ни — це окрема група iмунобiологiчних препаратiв, що вiдрiзняються вщ вакцин, однак анатоксин за сво&1м складом е класичною субодиничною вакциною, оскiльки мютить у своему складi лише один антиген. Анатоксин — шактивований токсин, що продукуеться бактерiею. 1нактивац1я токсину вщбу-ваеться хiмiчним шляхом (наприклад, iнактивацiя формальдегщом або глютаральдегiдом). На сьогод-нi анатоксини використовуються для профшактики дифтерИ та правця. Рашше для профiлактики гепатиту В використовувалася субодинична вакцина, що являла собою очищений HBsAg, отриманий iз кровi iнфiкованих осiб. Незважаючи на те, що вакцина походила «з кровЬ> та теоретично юнували ризики щодо iнфiкування парентеральними шфек-цiями, ряд крокiв у процес виготовлення дано! вакцини призводив до шактивацИ шфекцшних агентiв, у тому числГ й самого вiрусу гепатиту В. Надалi ця вакцина була замшена рекомбшантною субодиничною вакциною, вакцинальний HBsAg яко&1 був син-тезований др1жджовою клiтиною.
До субодиничних вакцин належать i сучасш вакцини для профшактики кашлюка — вакцини з аце-люлярним (безклггинним) кашлюковим компонентом. Даш вакцини мютять лише кшька антигешв збудника кашлюка (шактивований кашлюковий токсин, фшаментозний гемаглютинш, пертактин, антиген мiкрофiмбрiй), що дозволяе при низькiй ре-актогенностi забезпечувати формування iмунiтету.
Сучасш вакцини для профшактики шфекцП, зу-мовлено&1 Str.pneumoniae, H.influenzae, N.meningitidis та S.typhi, е полюахаридним антигеном, видшеним iз капсули цих мiкроорганiзмiв. Але вакцини, що мютять як iмунiзуючий агент полюахаридний антиген, шдукують Т-незалежну нетривалу iмунну вiдповiдь у дггей перших рокiв життя. Для виршення ще&1 про-блеми використовують кон&югащю — об&еднання полiсахаридного антигену з бшком-ноаем, що сприяе формуванню клгган пам&ятi навiть у дггей перших мгсяцш життя. Такi вакцини прийнято на-зивати кон&югованими.
Отримання субодиничних вакцин у сучасно-му свт також можливе через використання ДНК-рекомбiнантних технологiй. Прототипом тако&1 вакцини, створеним у 80-х рр. за допомогою ДНК-рекомбiнантних технологш, е сучасна вакцина для профшактики гепатиту В.
Велик надИ покладалися на вакцини, отрима-ш на основ! рекомбiнантних технологiй. Але зараз стало очевидним, що багато створених експеримен-тальних рекомбшантних вакцин викликають слаб-ку Гмунну вщповщь. 1мовГрно, причина в тому, що в таких препаратах мютиться «голий» бглок i вщсутш шшГ молекулярш структури, часто необхщш для запуску Гмунно&1 вщповщ. Щоб рекомбшантш вакцини увшшли в практику, потрГбш речовини-пiдсилювачi (ад &юванти), що стимулюють антигенну активнють.
Клiтинний, особливо цитотоксичний, ÎMyHÎTeT ефективно стимулюеться при експресИ антигену клiтинами самого оргашзму, що й вiдбyваеться при BipyOTffl iнфекцïï. Вакцини, що мютять живi мжро-органiзми, як i геннi препарати, заснованi на ДНК-плазмiдах i рекомбiнантних вiрyсних векторах, здат-нi викликати подiбнy реакщю iмyнноï системи. Такi препарати, як VLP-вакцини (VLP — virus-like particle — вiрyсоподiбнi частки), також здатш активiзy-вати цитотоксичнi лiмфоцити через представлення антигенiв антигенпрезентyючими клггинами, проте цей механiзм iнiцiацïï iмyнноï вiдповiдi вщрiзняеть-ся вiд пропсу запyскy iмyнноï вiдповiдi живими вь русними вакцинами. Однiею з привабливих якостей генних вакцин е те, що вони поеднують у œ6i простоту й здатнють викликати iмyннy вiдповiдь, харак-тернi для рекомбшантних вакцин, i можливiсть ш-дyкцïï цитотоксичноï вщповщ, що вщбуваеться при введеннi в органiзм живих мiкроорганiзмiв. Завдяки цим якостям генш вакцини проти iнфекцiйних i он-кологiчних захворювань дають великi надИ при про-веденнi доклiнiчних i клшчних випробувань.
Iмyнiзyючий компонент вакцини проти гепатиту В — HbsAg синтезуеться в дрiжджових клггинах у кiлькостi, достатнiй для промислового виготов-лення вакцини. Антиген, видшений зi зруйнованих дрiжджiв, очищають швидкюним центрифугуван-ням у поеднаннi з iмyнною хроматографiею. По-рiвняльний аналiз фiзико-хiмiчних, морфологiчних i iмyногенних властивостей HBsAg, отриманого генно-iнженерним способом i видшеного з плазми кровi шфжованих вiрyсом гепатиту В, продемон-стрував близькiсть ][х характеристик. Однак поверх-невий антиген вiрyсy гепатиту В (HBsAg), що про-дукуеться дрiжджами, виявився неглiкозильованим. З метою посилення iмyногенностi в рекомбiнантнi вакцини були включеш, крiм HBsAg, бiлки, що ко-дуються зонами пре-S ДНК вiрyсy гепатиту В. Пiсля етапу очищення глiкозильований HBsAg включа-еться до складу вакцини.
Завдяки ДНК-рекомбшантним технолопям були створенi вакцини, що мютять вiрyсоподiбнi частин-ки. VLP утворюються в резyльтатi самозбирання капсидних бiлкiв вiрyсiв при внесенш в клiтиннy культуру. Вакцини на основi VLP мають ряд пере-ваг порiвняно з вакцинами шших типiв. По-перше, вони складаються з частинок, що мютять багато од-накових копiй антигенiв, у структуру яких входять епiтопи, що взаемодготь з антитiлами. Це забезпе-чуе ефективну активацiю як гуморальной так i кль тинно! iмyнноï вщповщ, у тому чи^ формування специфiчних цитотоксичних лiмфоцитiв. По-друге, вiрyсоподiбнi частки не мютять вiрyсних нуклешо-вих кислот i не здатнi до самовщтворення, що забез-печуе безпечнiсть. По-трете, VLP-вакцини ефек-тивш при нанесеннi на слизовi оболонки, у тому чи^ ротовоï порожнини. I, нарештi, iснyе багато варiантiв синтезу таких частинок. Для цього можна використовувати культури клiтин ссавщв, комах, рослин, а також дрiжджi й бактерïï. Це забезпечуе
можливють пiдборy умов виробництва вiдповiдно до специфiчних вимог, що пред&являються до кожного конкретного продукту.
На початку XXI ст. з використанням ДНК-рекомбшантних технологiй була створена вакцина для профшакгики папiломаасоцiйованоï патологИ. У даному випадку ген, що кодуе поверхневий L-1 протеш вiрyсiв папiломи людини (ВПЛ), був введений до дрiжджовоï клiтини для отримання од-нiеï вакцини (квадривалентна вакцина), в iншомy випадку вщбувалося введення аналогiчного гену в клггану з використанням бакyловiрyсy (бiвалентна вакцина). Валентнють у даному випадку визначае кшькють серотипiв ВПЛ, щодо яких при вакцина-цïï буде сформовано iмyнiтет. Так, для створення бiвалентноï вакцини використовують L-1 протеïн, специфiчний для двох серотипiв ВПЛ (16-го та 18-го серотитв), для створення квадривалентноï — вiд чотирьох серотитв ВПЛ (16, 18, 6 та 11-го серотитв). Згаданий вище бакyловiрyс використовуеться як вектор, тобто «перев1зник», що доставляе, переносить ген у клиину. Бакyловiрyси (лат. Baculo-viridae) — амейство паличкоподiбних вiрyсiв, що е збудниками вiрyсних захворювань у комах, але при цьому е непатогенними та безпечними для людини та теплокровних тварин.
Перспективы технологи створення вакцин
«Зворотна» вакцинолопя. Термiн «зворотна» чiт-ко окреслюе сyтнiсть нового технолопчного прийо-му у створенш вакцин. Якщо ранiше при створен-нi вакцин вченi йшли по низхщнш лiнïï, вiд цiлого мжрооргашзму до його складових, то тепер про-понуеться протилежний шлях: вщ генома до його продyктiв. Такий пщхщ заснований на тому, що бшьшють захисних антигенiв — бiлковi молекули. Володiючи повними знаннями про ва бiлковi ком-поненти будь-якого збудника захворювання, можна визначити, яю з них придатш як потенцшш канди-датi на включення до складу вакцини, а яю — т.
Пiонером «зворотноï» вакцинолоïï прийнято вважати Rino Rappuoli. Саме R. Rappuoli вперше застосував у 2000 рощ принцип «зворотноЬ вакци-нологИ для отримання вакцини для профшактики менiнгококовоï iнфекцïï, зyмовленоï менiнгоко-ком групи B. У 2013 рощ бвропейським медичним агентством (ЕМА) була видана лiцензiя на вакцину Baxsero® для вакцинацïï проти менiнгококовоï ш-фекцïï, зyмовленоï серотипом В. За щею методикою розробляеться й вакцина для профшактики малярщ зyмовленоï Plasmodium falciparum, що зараз проходить клтчш передлщензшш дослiдження.
Генетична 1мушзащя. За останнi 10 рокiв сформу-вався новий напрямок — генетична iмyнiзацiя. Його називають також ДНК-вакцинащею, оскiльки в ор-ганiзм вводять не бiлок-антиген, а нyклеïновy кислоту (ДНК або РНК), у якш закодована iнформацiя про бшок — протективний антиген. 1дея використовувати фрагменти ДНК для вакцинацИ з&явилася в 50—60-тi роки. Пюля серïï дослiдiв було з&ясовано,
що генетична шформац1я ДНК збериае здатшсть транскрибуватись i транслюватись тсля перене-сення в шшу клггану. ТодГ ж виявили, що введення тваринам генома вГрусу полюмГелиу стимулюе ви-роблення антитгл. Шзшше продемонстрували, що молекули ДНК, отримаш з нешфекцшних агенпв, здатш активувати гуморальний ¡муштет. Реальна ж можливють використовувати цю технологш в медицин та ветеринарИ з&явилася в середин 90-х роив ХХ ст. Новий пщхвд досить простий, дешевий i, найголовшше, ушверсальний. Зараз вже розроблеш вщносно безпечш системи, що забезпечують ефек-тивну доставку нуклешових кислот у тканини. По-трГбний ген вставляють у плазмщу (кГльце з ДНК) або безпечний вГрус. Такий носш-вектор проникае в клггану й синтезуе потрГбш бГлки. Трансформова-на клггана перетворюеться на фабрику з виробництва вакцини прямо усередиш оргашзму. Вакцинна «фабрика» здатна працювати тривалий перюд — до року. ДНК-вакцинацГя викликае повноцшну ¡мун-ну вщповщь i забезпечуе високий рГвень захисту вщ вГруснох шфекцИ.
Уже розроблеш й випробовуються ДНК-вакцини для профшактики гепатипв B i C, грипу, лГмфоцитарного хорюменшпту, сказу, ¡мунодефь циту людини (В1Л), японського енцефалГту, а також сальмонельозу, туберкульозу й деяких паразитар-них захворювань (лейшманюз, малярГя). Щ шфекцИ вкрай небезпечш для людства, а спроби створити проти них надшш вакцинш препарати класичними методами виявилися безустшними.
ДНК-вакцинацiя — один i3 найперспективш-ших напрямкiв у 6oporb6i з раком. У пухлину можна вводиги pi3Hi гени: ri, що кодують paKOBi ангигени, гени цигокiнiв га iмуномодулятоpiв, гени знищення клiгини. yci цi гени можна використовувати одно-часно, оpгaнiзовуючи масовану атаку зброею piзних видiв.
У 2005 рош перша ДНК-вакцина отримала до-звгл FDA (англ. Food and Drug Administration) для застосування на тваринах. Станом на 2013 р. бгльше ста ДНК-вакцин проходять клiнiчнi випробовуван-ня i чотири ДНК-вакцини е лщензованими для ви-користання у твариннищга.
Однак перш нiж ДНК-вaкцинaцiя увiйде в медичну практику, слщ переконатися в безпещi таких препарапв, вивчити гpивaлiсгь шдукова-ного ними iмунiтету й нaслiдки для iмунноi сис-теми.
Нанотехнологп при CTBopeHHi вакцин. У трав-нi 2012 року американська компашя Selecta Biosciences представила першу вакцину, створе-ну за ушкальною гехнологiею синтетичних вак-цинних часток (Synthetic Vaccine Particle — SVP). Суть технологи полягае в складанш наночасток, здатних iмiтувaти piзнi антигени i викликати тим самим iмунну вiдповiдь оpгaнiзму. Завдяки про-цесу складання наночастки, що повшстю на-строюеться, можна активувати iмунну pеaкщiю на широкий спектр вщповщних aнтигенiв, у тому числi на мaлi молекули, пептиди, олiгосaхapиди, бшки. ■
