Спросить
Войти
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-1 (Ч. 1). С. 138-151.
УДК94 (477.75) «1944/1959»
ПОВОеННА НАЦЮНАЛЬНА ПОЛ1ТИКА РАДЯНСЬКО1 ВЛАДИ ТА II ВПЛИВ НА ПЕРЕСЕЛЕНСЬК1 ПРОЦЕСИ В КРИМУ
Толстеньова В. О.
Луганський нащональний утверситет шеш Тараса Шевченка м. Луганськ, Украта
Висвплюються особливоси иацюиальнл полижи СРСР, що мали вплив на органiзацiю планового переселення жителГв УРСР до Кримського швострова. Приводяться стaтистичнi кiлькостi иереселеищв, районування заселення та коитрактаци, вiдтоку переселенцiв до тсць попереднього мешкання. Наводиться aнaлiз нaцiонaльно-культурноï ситуaцiï в УРСР, його вплив на нацюнально-культурш потреби переселеицгв з Украши, особливостi реaлiзaцiï цих потреб в Криму.
Ключовi слова: переселенська иолгтика, Кримська область, нацюнально-культурш потреби, Украш-ська РСР, нащональний склад, районування.
Вступ. Нащональна полггика Радянського Союзу завжди викликала багато дис-кусгй в наукових колах, неодностайних трактувань, та до сьогоднг не е достатньо розкритою та всебгчно дослгдженою. Особливо це стосуеться нацюнально1& полгтики в тслявоенну добу, як тiеï, що спричинила значнг змгни у всгх сферах життя радянського суспiльствa. Одним з регюшв, що иaйбiльш кардинально змгнився в пiслявоеиие десятилiгтя та в подальшому, е Крим. Переселенськг процеси, змiиa етшчного складу населения, входження до Украшсько1& РСР - все це сформувало иове нацюнальне обличчя Криму, разом з тим породивши певиi иaцiоиaльио-культуриi проблеми та завдання, якг е актуальиими i сьогоднг [1].
Саме переселенська полгтика, що впроваджувалася радянською владою стосовно Криму, викликала тг сутгевi етнонацюнальш змгни, що вгдбулись на швостровг в 1940-х рр. - II половит ХХ ст. Виселення кримськотатарського та гнших народгв з територп Криму в 1944 р. та заселення спорожнглих населених пунктгв вихгдцями з РРФСР та УРСР викликало, з одного боку, необхгдшсть переселенцгв пристосовуватися до но-вих умов, з гншого - необхгдшсть радянсько1& влади сприяти духовнгй та культуршй реалгзацп нових поселенцгв [2, с. 277]. В юторичнш лгтератург зв&язок мгж нацгональ-но-культурними умовами життя переселенцгв в попереднгх мгсцях мешкання та пгсля переселення до Криму не е дослгдженим. Попереднг умови мешкання формують очгку-вання, впливають на сприйняття нового середовища та впливають загалом на нацго-нально-культурш процеси в мгсцях заселення. Особливо це стосувалось переселенцгв з Украши, якг, за вгдсутнгстю нацгональних меншин, потрапили в абсолютну росгйсь-комовну середу Кримського швострова. Для того, щоб зрозумгти характер нацгональ-но-культурних потреб переселенцгв та ступгнь 1&х реашзацп в Криму, треба дослгдити характер нацюнально-кулыурних процесгв в УРСР в шслявоенний пергод.
В науковш лiтературi зв&язок мiж нащональною полiтикою радянсько! влади в УРСР та особливостями переселенського процесу в Криму, особливостями життя в районах попереднього мюця мешкання переселенцiв та шсля !х переселення до Криму майже не розглядасться. Здебiльшого вс цi процеси висвiтлюються окремо. Наприклад, в роботах В. Н. Пащеш розглядаеться розвиток культурно! та осв^ньо! сфери Криму, переселенськi процеси, але не у взаемозв&язку, як окремi проблеми [2; 3]. В робой В. Сергшчука «Укра!нський Крим» бшьше уваги придiляеться го-сподарчим питаннях, шж культурним [4]. У роботах Я. С. Водарського та В. С. Гри-гор&янця розкриваються етнодемографiчнi процеси, що вiдбувалися в Криму в перюд планового переселення, та чисельшсть населення на пiвостровi, але оглядово [5; 6]. В роботах «Крим в етнополггичному вимiрi» [1], «Нащональш меншини Укра!ни» [7], «Укра!на i Росiя в iсторичнiй ретроспектива» [8] висвiтлюються загальнореспу-блiканськi нащонально-культурш процеси та !х зв&язок з розвитком Криму (Крим в етнопол^ичному вимiрi») та з життям нащональних меншин в УРСР («Нацiональнi меншини в Укра!ш в ХХ ст.»), але майже не розкриваються iншi аспекти. Тому е акту-альним подальше комплексне дослiдження проблеми зв&язку нащонально! полiтики радянсько! влади, переселенського процесу та умов життя переселенщв до та шсля !х переселення до Криму. Саме комплексне дослщження цього питання може дати змогу сформувати правильне бачення нацюнально-культурних особливостей Крим-ського пiвострова, що е актуальним сьогоднi.
Таким чином, метою написання дано! статтi е зображення процесу переселення до Криму вихщщв з УРСР в 1944 - 1950-х рр. як складово! частини нащонально! пол^ики радянсько! влади в Укра!ш та СРСР в цшому. Для досягнення поставлено! мети були визначеш наступнi завдання:
• розглянути основш напрямки нацiонально! полiтики радянсько! влади в УРСР;
• вивчити причини, хщ та особливосп оргашзованого переселення укра!нцiв до Криму;
• установити чисельшсть переселених, районування заселення та контрактацп (райони, з яких за розпорядженням Держплану СРСР повинно було здшснюватися переселення), процеси вiдтоку переселенщв до попередшх мiсць мешкання;
• дослщити особливостi нацiонально-культурних процесiв в УРСР;
• встановити характер базових нацюнально-культурних потреб переселенщв та !х вщображення в заходах, що впроваджувались на швостровь
Стаття складаеться з двох роздшв, присвячених органiзованому переселенню робiтничих родин з УРСР до Криму як частини нащонально! пол^ики радянсько! влади, а також реалiзацi! культурних потреб укра!нських переселенцiв.
Д1яльшсть ОУН-УПА та шших колаборащошстських, антирадянських рух1в та оргашзацш, що проявилась тд час вшни та подовжувалася в тслявоенний час, викликала необхщшсть радянсько! влади розпочати пол1тику боротьби з ан-тирадянськими та сепаратистськими настроями. Ця пол1тика призвела до штотних етнопол^ичних та нащонально-культурних змш на територи Радянського Союзу, та бшьшою мiрою саме в УРСР. До не! можна вщнести переселенську та кадрову пол^ику, а також курс на боротьбу з проявами буржуазного нацюналiз-му. Це торкалось, в першу чергу, тих регюшв, де антирадянська пол^ика мала найбшьш значнi прояви, а саме захвдно! частини Укра1ни та територи Криму [7, с. 210].
Переселенська кампашя в Криму, що почалась ще шд час вшни з переселення шмщв в схщш райони СРСР в 1942 р., мала на мет захист радянських штерес1в вщ посягань з боку фактичних або можливих антирадянських елемеипв. Наступ-ною масштабною кампашею, наслщки яко! проявлялись майже до кшця юнування СРСР, було виселення кримськотатарського та шших народ1в, здебшьшого, до Узбекистану [2, с. 277]. 11 травня 1944 рр. радянською владою було прийнято постанову, згщно з якою, за звинуваченням у сшвпращ з шмецькими окупантами з Криму були виселеш без права повернення кримсью татари. 2 червня 1944 р. було прийнято постанову про виселення в1рмешв, греюв болгар [5, с. 115; 6, с. 53, 56]. На початок вшни кримськотатарська нащя була другою тсля росшською за чисель-шстю (Таблицю 1) [5, с. 136 - 138].
Таблиця 1
Чисельшсть та етшчний склад населення Криму у 1939 - 1989 рр.
Тис. чол. % Тис. чол. % Тис. Чол. % Тис. Чол. %
Роаяни 557,4 49,6 853,8 71, 4 В1рмени 12,9 1,1 - Украшщ 153,5 13,7 266,7 22,3 Свре! 65,3 5,8 26,4 2.2
Поляки 5,1 0,5 1 0,1 Татари 218,5 19,4 0,4 Болгари 15,3 1,4 0,2 - Кара!ми - - - Шмщ 51 4,5 0,1 - 1нт 24,1 2,2 46,6 3,9
Греки 20,7 1,8 0,8 - Всього 1123,8 100 1201,5 100
Зпдно статистичних даних, що приводяться в Таблиц 1, до вшни в Криму мешкало 1123, 8 тис. людей [5, с. 136 - 138]. Пюля звшьнення Криму вщ шмецько-фа-шистсько! окупаци тут залишилося приблизно 615 тис. чоловш, тобто майже в половину менше, шж було на 1939 р. П1д час переселенсько! кампани було депортовано приблизно 210 тис. кримських татар, 13 тис. в1рмешв, 21 тис. греюв, бшьш шж 50 тис. шмщв, 15 тис. болгар, тобто приблизно половина вщ кшькосп шслявоенних мешканщв Криму. Це призвело до обезлюднення понад 200 колгосшв [4, с. 189]. На швостров1 залишались, здебшьшого, представники росшсько!, укра1нсько1 та еврей-сько! наци. [5, с. 115; 6, с. 53, 56].
Необхщнють заселення спустошених територш спричинила здшснення оргаш-зованого переселення, що проводилось радянською владою з територи РРФСР та УРСР (див. Рис. 1) [9].
Рис. 1. Облает УРСР, з яких проводилось переселення (1944 - 1957 рр.)
Зпдно постанови Державного обласного компету оборони № 6372 вщ 12 серпня 1944 р., до Криму мало бути переселено 17 тис. господарств загальною кшьюстю 51 тис. чоловш з РРФСР та УРСР. На його основi Кримським обкомом ВКП(б) було прийнято постанову вщ 18 серпня 1944 р. «Про заселення Ялтинського, Алуштинсь-кого, Судакського, Старо-Кримського, Карасубазарського, Бахчисарайського, Бала-клавського та Куйбишевського райошв Кримсько! АРСР». Перша хвиля переселен-щв прибула в вереснi-жовтнi 1944 р. в кшькосп 62104 людини (17040 господарств), що були розселенi в 15086 господарств. Переселенщ з УРСР становили 2349 родин, що мали бути розселеш на територп Куйбишевського району [2, с. 278].
Найбiльшi земельш надiли отримали колгоспи Бахчисарайського, Белогорського та Старо-Кримського райошв Криму [2, с. 280].
Зпдно з статистичних даних, поданих в таблищ, за планом до Криму мало пршхати 2469 родин, що складае 15, 5 % вщ загального плану переселення у 1944 р., однак були спроби зменшити заплановану кшьюсть. Заступник Голови Ради Народних Комiсарiв УРСР Старченко В. та секретар ЦК КП(б)У Коротченко Д. зазначали: «Враховуючи, що в Куйбишевському райош, куди мають переселитися з Укра!ни 3000 господарств колгоспниюв, навантаження на одного працездатно-го буде надзвичайно низьким, оскшьки вся площа орно! землi i садiв може бути повнютю i легко освоена не бшьш як 1500 колгоспними шм&ями, а також виходя-чи з мало! забезпеченосп житловими спорудами в райош, Раднарком УРСР i ЦК КП(б)У просять зменшити план переселення з Укра!ни в Куйбишевський район на 1500 колгоспних шмей, надавши !м для розселення весь цей район». Проте план щодо переселення з Укра!ни до Криму в 1944 р. зменшено не було. Таким
чином, до Криму з Укра!ни було переселено 3023 родини. Однак 700 з них не знайшли, де розташуватись в межах Куйбишевського района, в зв&язку з чим !х було перекинуто в iншi райони Криму [10, с. 125 - 126].
Крiм того, в 10 степних районах, де рашше мешкало еврейське та шмецьке на-селення, було розмщено 1954 господарств з Житомирсько!, Ктвсько!, Кам&я-нець-Подшьсько!, Вшницько!, Тамбовсько! та Ростовсько! областей (Рис. 1., Рис. 2.)
Рис. 2. Довоенне районування етнiчних груп Криму (кримських татар, евреТв, шм-цiв, украТнщв та змшаш зони). Районування заселення Криму украТнськими пе-реселенцями (1944 - 1955 р.). Адмшктративш райони Криму (1940ч - 1950-i рр.): 1 - Акмечитський (Ак-Мечетский) район, 2 - Акшейхський (Ак-Шеихський) район, 3 - Алуштинський район, 4 - Балаклавський район, 5 - Бахчисарайський район, 6 - Бююк-Онларський район, 7 - Джанкойський район, 8 - Евпаторшсь-кий район, 9 - Зуйський район, 10 - 1чкинський район, 11 - Калайський район, 12 - Карасубазарський район, 13 - Юровський район, 14 - Червоноперекопський район, 15 - Куйбышевський район, 16 - Лариндорфський район, 17 - Ленинський район, 18 - Маяк-Салинський район, 19 - Сакський район, 20 - Сейитлерський район, 21 - Омферопольский район, 22 - Старокрымський район, 23 - Судакський район, 24 - Тельманський район, 25 - Фрайдорфський район, 26 - Севастополь.
[2, с. 278; 11].
район и довоенного рсзсепення
украшщв
рожеаим - змшнн1 райони
Протягом п&яти наступних роюв оргашзованого переселення до Криму не вщбува-лося. Однак деяю радянсью родини ви!жджали до Криму самовшьно. З вересня 1944 по липень 1947 р. в колгоспи Криму самовшьно прибуло близько 2337 родин, в т. ч. з Харювсько!, Запор1зько! та Полтавсько! областей [2, с. 280]. Загалом в 1944 - 1949 рр. 3500 родин стихшно прибули на швостр1в, 1000 з них отримали статус переселенщв (Рис. 1) [10, с. 127].
Однак нов1 умови життя були незвичними для поселенщв. Господарювання в пр-ських умовах, необхщнють вирощувати культури, непритаманш материковш частиш Укра!ни, незвичш житла, за якими був потр1бен спещальний догляд - все це ускладню-вало проживання родин-переселенщв в Криму, а 1нод1 - робило неможливим [4]. Погаш умови життя та пращ спонукали частину переселенщв до ви!зду, а саме з 17140 родин, що прибули до Криму у 1944 р., ви!хало 4259, тобто близько 25 %. З них, з колгосшв Судакського району вибуло 1049 (42, 5 % родин переселенщв району), Алуштинського - 839 (36 %), Балаклавського - 624 (35 %), Куйбишевського - 820 (34 %) [2, с. 281]. З за-гально! кшькосп родин переселенщв, що на 1 серпня 1949 р. становили 18040, в Криму залишилися лише 8173, шш1 повернулися до попередшх мюць проживання [10, с. 127].
Процес переселення вщновився у 1949 р., але УРСР до нього не залучалася. Тшьки на 1950 р. УРСР отримала план переселення чисельшстю в 1000 родин: з Вшницько! област - 300, Сумсько! - 300, Кам&янець-Подшьсько! - 200, Кшвсько! - 200. Станом на 3 липня 1950 р. до Криму вже було переселено 972 украшсью родини. Захщна область з щеолопчних мотив1в до процесу переселення не долучалась (Рис. 1.) [10, с. 127 - 128].
В наступи п&ять роив до Криму було переселено близько 7 тис. родин, переважно до швденно-захщних та центральних та центральних район1в Криму (Рис. 2, Таблиця 2) [3, с. 273 - 274]. Однак з 1953 р. збшьшився вщтш переселенщв з до попередшх м1сць мешкання [10, с. 170].
Таблиця 2
Переселенщ з числа украiнцiв у першд з 1950 по 1955 рр. (кшьккть родин)
Район 1950 -1954 1955 Район 1950 -1954 1955
Бшопрський 720 53 Бахчисарайський 655 Балаклавський 550 - Ялта 184 Омферопольський 216 95 Свпаторшський 100 162
С1мферополь - - Сакський та ш. 171 116
Всього по Криму 5879 2010
З початку 1954 р. р1зко скоротилось переселення до Криму родин з РРФСР та проводилось переважно з областей УРСР. Це було зумовлено передачею Криму до складу УРСР та спричинило збшьшення чисельност1 укра!нського населення на швостров! [2, с. 286; 12 ; 13]. За 1954 р. з Курсько! обласп переселилося 142 родини, з Белгородсько! - 72, Воронезько! - 48, Рязансько! - 10. Всього 272 родини. У той час з Вшницько! - 317, Сумсько! - 327, Чершпвсько! - 261. Всього 950 родин. Вибуло з Криму за 1954 р. - 1652 родини. План переселення з УРСР до Криму на 1955 - 1958
рр. становив 17800 родин, тому керiвництво УРСР висловлювало побажання, аби Держплан СРСР, починаючи з 1955 р., не передбачав переселення украшщв до iнших республш [10, с. 170].
Як i одразу пiсля вiйни,з 1954 р. до Криму не переселяли жителiв захщних областей Укра!ни. Але з 1957 р. починаеться масове переселення вихщщв з цих тери-торiй. Одним з джерел поповнення чисельностi жителiв Криму стало переселення до Криму родин, що потрапляли в зону затоплення Кшвського водосховища (Рис. 1., Таблиця 3) [2, с. 287 - 288; 10, с. 178 - 179].
Таблиця 3
Регюни з яких вщбувалось переселення до КримськоТ област в 1957 р. (на 1 жовтня 1957 р.)
Область Прибуло до Криму за фактом Область Прибуло до Криму за фактом
Волинська 462 Тернопшьська 1071
Дрогобицька 315 Чершпвська 417
Полтавська 500 Чершвецька 432
Сташславська 778 Хмельницька 2
Рiвненська 1011 Вшницька 1
Таким чином, за 1957 р. було прийнято 5274 родин, бшьшють з яких прибуло саме з захвдних областей. Крiм того, до Криму самостшно прибуло 184 родини з рiзних райошв Укра1ни - загалом 5856 родин загальною чисельнiстю 22109 чоловiк [2, с. 287 - 288]. Станом на 1 ачня 1958 р. до Криму прибула 6101 родина з планом 6000 [10, с. 178].
План на 1959 - 1965 рр. складав 50 тис. родин [10, с. 179].
Загалом, зпдно зi звггом переселенського вiддiлу при Кримському обласному управлшш сшьського господарства про результати перевiрки господарського об-лаштування переселенщв, тсля включення Криму до складу УРСР (1954 - 1958 рр.) прибуло 17800 укра!нських родин (Таблиця 4) [1, с. 342].
Таблиця 4
Рух украТнських родин до кримського швострова шсля приеднання його до УкраТни (1954 - 1958 рр.)
Рк план/родин факт/родин Вибуло родин
Таким чином, не враховуючи самовшьне заселення, в процес планового переселення до Криму за перюд 1944 - 1958 рр. з УРСР прибуло 21765 родин, частина з яких вщбула до минулих мюць проживання. В результатi, за переписом населення 1959 рр.,украïнцiв нараховувалось 266,7 тис. чоловш, що складало 22, 3 % вщ загально! чи-сельностi населення Криму [14; 15]. I хоча за 20 роюв (з 1939 до 1959 рр.) украшщв на пiвостровi збiльшилося лише на 113,2 тис. чоловш, вони стали другим за кшьюстю етносом на швостровь Лiдуюче мiсце займали роаяни, яю складали 71,4 % (853,8 тис. чоловх). За 20 роив (1939 - 1959 рр.) 1&х кшьюсть збiльшилася на 296,4 тис. чоловш, тобто на 21, 8 % вщ загально! кшькосп населення Криму (Таблиця 1) [5, с. 136 - 138]. Проживання на пiвостровi бшьшо! частини росшськомовного населення (71, 4 %) призвели до того, що навiть шсля включення Криму до складу УРСР Кримська область не стала цшком «украшською» за нацiонально-культурним забарвленням, проте реаль зацiя культурних потреб украшського населення Криму була подiбною до реалiзацiï культурних потреб украшського населення загалом по УРСР.
Як вже було приведено вище, шд час процесу переселення до Криму родин з шших республiк спостериався значний вiдтiк населення до минулих мюць проживання. Причиною цього були складш та незвичнi для переселенщв умови життя та пращ [2, с. 281; 4]. Крiм того, юнував також культурний аспект цього питання. На засiданнi бюро обкома Компартп Украши 16 серпня 1957 р. зазначалося: «вщсутнють в областi семирiчних та середшх шкш з украшською мовою навчання не дае можливостi задовольнити за-конне бажання батькiв про навчання ix дiтей рiдною мовою, заважае закршленню пе-реселенцiв-украïнцiв в Криму, а також гальмуе органiзацiю початкових клашв та шкiл з украшською мовою навчання в мюцях зосередження переселенцiв». Таким чином, проблема нащонально-культурно! адаптацiï украïнцiв в Криму юнувала [16, с. 103].
Треба звернути увагу на те, що з 1957 р. дещо змiнився район, з якого проводилось переселення до Криму (Рис. 1., Таблиця 3). Тепер бшьшють переселенщв становили мешканщ захщних областей Украши, якi були радяшзоваш останнiми (у кiнцi 1930-х - 1940-х рр.) та були найбшьш яскравими нолями украшсько].& культури. Вiдтiк пере-селенцiв з Криму набувае бшьшого розмаху також починаючи з 1957 рр. (Таблиця 4). Виникають питання, чи був вщтш переселенцiв пов&язаний з проблемами нацюналь-но-культурно1& адаптацiï, яким чином реалiзувалися нацiонально-культурнi проблеми переселенцiв у мюцях 1&х попереднього мешкання та шсля переселення до Криму, та чи була можливють реалiзувати сво1& культурно-нацюнальш потреби в тiеï мiрi, що i в мiсцях попереднього мешкання? [1, с. 342; 2, с. 287 - 288].
Щоб вщповюти на щ запитання, треба звернути увагу на основш напрямки на-цiональноï полiтики радянсько1& влади у тслявоенний перiод, якi добре шюструе на-цiонально-культурний розвиток захiдних областей УРСР. Нацюнальна пол^ика ра-дянсько1& влади в цьому регiонi проявлялася найбiльш яскраво, населення його було представлено здебшьшого украшцями, якi менш нiж мешканцi iнших регiонах Укра1-ни були пiдверженi русифiкацiï. Тому саме 1&м мало бути найскладнiше адаптуватись до умов життя в Криму, який довгий час знаходився у складi Роси, та населення якого було представлено здебшьшого росiянами [17].
Пюлявоенний спалах активност антирадянських органiзацiй викликав необхщ-нють радянсько! влади вживати заходи по збереженню юнуючого ладу, до яких мож-на вiднести переселенськi програми, кадрову полiтику, курс на боротьбу з проявами буржуазного нацiоналiзму як джерела сепаратизму [8].
Наступ проти буржуазного нацiоналiзму пiслявоенних часiв пов&язуеться з iм&ям А. Жданова та боротьбою проти щеатзування украшського юторичного процесу, його вiдмiнностi вiд юторп росiйського та iнших народiв СРСР [8]. Наслщком цього стало прийняття постанови ЦК КП(б)У «Про полпичш помилки i незадовiльну роботу 1нституту ютори Украши Академи наук УРСР» (1947 р.), яка вимагала вщ укра!н-ських iсторикiв писати юторда з позици класово! боротьби та росшсько-украшсь-ко! едностi. Разом з науковою лггературою пiддавалася критищ художня лiтература, видавнича справа та щеолопчна робота, особливо серед украшських компартiйних кадрiв. У результатi компартшних «чисток» з КП(б)У було виключено 3 % И складу, було прочитано близько 25 тис. лекцш, в яких викривався украшський буржуазний нацiоналiзм та звеличувалася роль росшського народу серед iнших народiв [7, с. 224].
Кадрова полггика продовжувалася в збiльшеннi кiлькостi росiйських та росшсь-комовних кадрiв на провщних посадах. Найбiльш яскраво цi процеси проявлялись в захщних областях Украши. Радянiзацiя захщноукрашських земель потребувала переводу до цих райошв велико! кшькост (приблизно 86 тис.) партiйних, культур-них, освiтянських кадрiв, спецiалiстiв з промисловосп та сiльського господарства з територй схщно! Украши та шших республiк. Саме вони займали висок посади та переважали над кшьюстю мiсцевих кадрiв [1, с. 370]. Так, в тслявоенний час з 742 секретарiв обкомiв, райкомiв та мiськкомiв парти лише 62 були мюцевими. Напри-клад, у Львовi з 1718 професорiв та викладачiв 12 учбових закладiв мiсцеву штел> генцiю представляли лише 320 чол. У вищих учбових закладах зах1дних областей переважна бiльшiсть дисциплiн викладалася росiйською мовою. В полiтехнiчному шституп м. Львова з 412 викладачiв украшською мовою вели заняття лише 15, в Львiвському державному ушверситеп iм. I. Франка з 295 - лише 49 викладачiв. Кшь-кiсть студентiв з захiдних областей у ВУЗах м. Львова, Чершвщв тощо становила не бiльше половини та шсля випуску направлялися на роботу в схщш райони Украши, а також iншi республiки СРСР [нацюнальш менш, с. 222 - 223 + зноски на джерела].
Таким чином, створювався единий радянський нацюнально-культурний проспр, що мав поеднати людей рiзних нацiональностей та запоб^и сепаратистським настроям всерединi Радянського Союзу [8].
Однак викладання проводилося переважно укра!нською мовою. Наприклад, у 1945 / 1946 навчальному рощ в захщних областях Украши натчувалося 6240 (4194 початковi школи, 1714 семирiчних, 332 середнi) шкiл, разом з Закарпатською обла-стю - 6928. З них 6025 були украшськими, тобто 96 % шкш регюну, росiйською викладали в 41 (0, 65 %), молдавською - 104 (1, 6 %), польською - 68 (1 %), чеською - 1 (0, 016 %), еврейською - 1 (0, 016 %) [7, с. 225; 8].
Ситуащя дещо змшилася на початку 1950-х рр. В цей час спостертаеться змен-шення кiлькостi шкш з викладанням мовою нацiональних меншин, збшьшуеться кiлькiсть росiйськомовних та питомо! ваги учнiв в них [1; 8]. Однак цей процес сут-тево не змiнив ситуацiю. Зпдно з переписом 1959 р., у восьми захщноукрашських
областях мешкало 465 тис. росГян, 76 тис. росшськомовних украшщв, 60 тис. росш-ськомовних евре1&в. Разом з росшськомовними представниками iнших нацюналь-ностей вони становили 620 тис. чоловш (6, 6 % жителiв регюну). Тобто активного зросiйщення населення не вщбувалось. Навпаки, в захiдних областях Украши вщбу-вався також зворотнш процес: асимiляцiя росiян та росшськомовних украшщв серед украшського населення. За 30 роюв (1959 - 1989 рр.) кшькють роаян, якi вважали рiдною мовою украшську, збiльшилася в 19 разiв бiльше, нiж чисельнють росшсько-мовного населення [7, с. 228]. Причиною цього вважаеться високий рiвень етшчно1& та нацiонально-культурноï самосвщомосп украшського населення, що мешкали на цш територи [7, с. 229].
Таким чином, в УРСР, i також в захщних ïï регюнах, не було нестатку шкiл з на-цiональною мовою викладання. Однак, зважаючи на полГтику боротьби з проявами буржуазного нацiоналiзму, змiст культурно-осв^шх процесiв в УРСР був виключно сощалютичним. Для жителiв iнших регюшв Украши, особливо схiдних, проблема украшського нацюнального самовираження не була дуже гострою з причини мешкання на цих теренах здебшьшого росшськомовного населення. Таким чином, основною нацюнально-культурною потребою переселенщв до Кримського швострова було використання рщно1& мови (росшсько1& або украшсько1&) в культурно-освГтньому процесi.
В першi роки шсля передачi Кримсько1& областi зi складу РРФСР до УРСР навчаль-но-виховний процес продовжував проводитися за програмами Мiнiстерства освiти РРФСР [2, с. 316]. Питання про вивчення у школах украшсько1& мови було порушено не з початку переселення на пiвострiв украшщв та збшьшення ix питомо1& ваги на шво-стровi, а тiльки пiсля включення Криму до складу УРСР, у вересш 1954 р. Основним мотивом для початку проведення змш у навчальному процесi було включення Криму до складу УРСР, а тому введення його до нацюнально-культурного простору Украши, яка була «нацюнальною (украшською) за формою, сощалютичною за змютом», i те-пер на нього розповсюджувалися всi тi культурнi та освГтш процеси, що вiдбувалися в УРСР, навГть украïнське нацiональне забарвлення у той мiрi, що була дозволена керГв-ництвом Радянського Союзу [2; 16, с. 102 - 103]. До того ж, з включенням швострова до складу Украши, зрю штерес кримського населення до ïï культури та мови. Також значно вплинуло збшьшення украшських переселенщв та ].&х дгтей у Криму з 1954 р., коли переселенський процес став проводитись здебшьшого з територп УРСР. Так, за перюд 1953 - 1958 рр. прибуло 9459 дгтей украшських переселенщв [3, с. 275]. В про-токолi Кримського обкому партп вщ 13 вересня 1954 р. зазначалося, що в зв&язку з передачею Кримсько].& областi до складу УРСР Кримський обком КПУ вважае необxiдним ввести в 1955 / 56 навчальному рощ вивчення украïнськоï мови та лгтератури в II, III, IV, V, VI, VII класах уах шкш Кримськоï областi [1, с. 370].
Перенесення термiну введення викладання украïнськоï мови на наступний рш пов&язано з нестачею педагогiв та пщручниюв. Кадрового потенцiалу для вивчення украïнськоï мови вистачило лише на 53, тобто на 5, 4 % шкш. До змш в навчальнш системi Криму в обласп налiчувалося 46 вчителiв украïнськоï мови, 96 вчш^лГв на-вчальних клашв, що володГли украïнською, при необхадносп 1360. Для покриття нестан в Криму були органГзованГ двохмюячш лГтнГ курси на 1242 людини. Кримський
обком КПУ звернувся до Мшютерства народно! освiти УРСР з проханням направити до початку 1955 / 56 навчального року до Криму 640 вчителГв украшсько! мови та лператури, якi б викладали украшську мову та лпературу у II - Х класах. Серед них до м. СГмферополя - 60 викладачiв, м. Керчi -51, м. Севастополя - 49, Ялти - 29, Свпатори - 21, Феодосп - 17.Мiнiстерством Народно! Освгти УРСР було вислано до Криму 45 методиснв для викладання на курсах, а також 450 випускниюв педагопч-них ВУЗiв для викладання у школах [3, с. 275, 371].
Крiм того, у 1955 р. на юторико-фшолопчному факультет Таврiчного нащональ-ного унiверситету м. Омферополя було вiдкрито укра!нське вщдшення, що мало пгд-готовити новi педагогiчнi кадри у майбутньому [3, с. 309 - 310; 16].
Така наполегливють принесла результати навгть рашше, нiж передбачалось - вже у 1954 / 55 навчальному рощ украшська мова була введена як дисциплша у 15 школах (466 учшв). Наступного року в 24 школах (619 учшв). У 1956 / 57 н. р. - 70 шкш (2383 учня). С 1957/58 навчального року в школах Кримсько! обласп вводиться вивчення украшсько! мови як обов&язкового предмету. В обласп на цей момент працювало 977 шкш, в яких навчалось 131032 учшв [2, с. 316 - 317; 3, с. 275]. У 1958 / 59 рр. украшсью мову вивчали вже 26787 учшв. Протягом 1960 / 61 н. р. украшська мова вивчалася в усГх II - VII класах та частиш VIII - X класГв [3, с. 371].
Незважаючи на те, що вивчення украшсько! мови було введено в школи Криму, шкш з украшською мовою викладання майже не було. В довоенний час в Криму ю-нувала ильки одна школа з викладанням украшською мовою - в м. Сiмферополi (на 569 учшв) [16, с. 102]. 3i збшьшенням украшських поселенщв на пiвостровi з&явила-ся проблема оргашзаци украшських шкш [16, с. 275]. Пюля переселення бшьшють учшв шшло навчатись до росшськомовних шкш. З украшомовних переселенщв було взято заяви з проханням оргашзувати вивчення в школах украшсько! мови, проте потрапивши в росшськомовне середовище, вони швидко адаптувались до ново! мови [2, с. 316 - 317; 3, с. 275]. Списки бажаючих навчатись украшською мовою не пе-ревищували по районах 25 у кожному [3, с. 273 - 274]. Причина цього вбачаеться в нерiвномiрностi етшчного складу переселенщв з УРСР, значна кшьюсть яких була росшськомовною. Наприклад, незважаючи на те, що з 1954 р. процес переселення здшснювався тшьки з територп УРСР та у великому обсязГ, за переписом населення 1959 р. кшьюсть населення, що вказала свою нащональнють як украшську, станови-ла лише 22, 3 %, росшську - 71, 4 % мешканщв обласп, решту населення складали бiлоруси та евре! [7, с. 230]. Крiм того, викладання бiльшостi предметiв в профтех-нiчних закладах та ВУЗах вщбувалося росiйською мовою, а тому учням, що навча-лись в украшомовних школах, було б важче адаптуватись до нових, бшьш складних, предметiв та ново! мови. Таким чином, батьки одразу вщдавали дней в росшсько-мовнi школи [1; 7].
Починаючи з 1956 р., вщкриваються класи та школи з викладанням украшською мовою. 1956 / 1957 н. р. в трьох школах з&являються класи з викладанням украшською мовою - в м. Сiмферополi та Морськш i Новоул&яшвськш початкових школах Чорноморського району [16, с. 103].
Обласним вщдшом народно! освгги к 1 вересню 1957 р. вщкрили в м. Сiмферополi на основГ ЗШ № 8 нащональну школу, а також школу-штернат, що ш шдпорядковувалася. Саме для того, щоб користуватись украшомовною освГтою мали можливють не ильки мешканщ СГмферополя, але й шших райошв Криму, було створено штернат при ЗШ № 8. Вже в перший рш роботи в школГ навчалося 217 учшв, 180 дГтей пршха-ло в щколу-штернат. Ця подГя сшвпала з початок переселення до Криму населення з захщних регюшв УРСР та мала б допомогти в питанш нацiонально-культурноï адап-таци поселенщв [2; 16, с. 103].
В 1959 р. Верховною Радою УРСР був прийнятий «Закон про укршлення зв&язку школи з життям та про подальший розвиток системи народноï освГти в Украïнськiй СРСР», зпдно з яким «вивчення мови одного з народГв СРСР, на якому не ведеться викладання в школГ, вщбуваеться за бажанням батьюв та учшв при наявносн вщ-повщного контингенту» [2, с. 275]. Бшьшють батьюв виступила за вивчення ïx дГтьми украïнськоï мови, в зв&язку з чим дещо розширилася мережа нацюнальних шкш. На грудень 1959 р. в обласп дГяла обласна СГмферопольська ЗШ (305 учшв), школа-ш-тернат № 3 (226 учшв), Долиновська однокомплектна школа (16 учшв), Дивновська однокомплектна школа (8 учшв) Бшогорського району, СтолбГвська (16), Копансь-ка (15) Джанковського району, Морська (8) та Новоуля&швська (11) Чорноморського райошв. Також в п&яти школах працювали класи з викладанням украïнською мовою. Таким чином, в них навчалось близько 700 учшв. Що становило лише 4 % вщ кшькосп украшських учшв Криму [4; 16, с. 103].
На протязГ 60-х роюв ситуащя майже не змшилась.Завщуючий облоно Штикало Ф. С. зазначав: «З року в рш в нашш обласп зменшуеться кшькють заяв батьюв про небажання навчати дГтей украïнськiй мовГ та лГтературЬ». Заступник завГдувача облоно Пазашч В. С. вГдмГчав: «Приемно чути, що украшська мова зайняла свое достойне мюце у всГй системГ навчально-виxовноï роботи» [16, с. 104].
Таким чином,переселенщ з УРСР мали можливють вивчати рГдну мову в Криму, а також отримувати освГту на рщнш мовГ. Однак украшських шкш було недостатньо багато, щоб вмютити всГх украïномовниx учнГв швострова, не у всГх районах Криму були украшомовш школи та класи, а ильки в мюцях з великим вщсотком украшомов-ного населення. Переселенщ мали можливГсть обирати мову викладання у школах через пщписання заяв, а також вивчати або не вивчати украшську мову у школах. КрГм того, з 1957 до 1959 украшська мова була обов&язковою у всГх школах обласп, незважаючи на контингент учшв, що там навчались.
Висновки. ПолГтика тслявоенних роюв була спрямована на стабшзащю етно-нацiональноï, полiтичноï, економiчноï ситуаци в СРСР. НацГональна полГтика мала курс на боротьбу з проявами буржуазного нацюналГзму створення единого радянсь-кого ГдеологГчного простору та передбачала масовГ депортацй, переселенськГ проце-си, кадровГ перестанови, ГдеологГчну роботу. В результан такоï полГтики найбГльш масштабно змшилась ситуацГя в Криму. МасовГ депортацй кримських татар, грекГв, шмщв, болгар та Гнших нацГональних меншин призвели до змГни етнонацГонального обличчя Кримського пГвострову, обезлюднення його територи та необхщносн засе-лення цих райошв мешканцями шших територш. З 1944 р. проводились плановГ переселення жителГв РРФСР (здебГльшого) та УРСР до Криму. В результан чого сфор-мувались двГ лщирукта нацй - росГйська (бГльш шж 70 % на 1959 р.) та украшська (приблизно 22 %). З 1954 р. переселення вщбувалось переважно з УРСР, що було
пов&язано з перешдпорядкуванням Крима Укрш&ш. Збшьшення питомо! ваги украш-щв на швостров^ необхщшсть включення Кримсько! обласп до нащонально-куль-турного простору УРСР дало поштовх поширенню украшсько1 мови та культури в Криму. Цей процес пов&язан, перш за все, з введенням украшсько1 мови в учбовий процес. З 1954 р. починаеться викладання украшсько1 мови в школах Криму, в 1957 р. украшська мова як обов&язковий предмет викладалась в усГх кримських школах. З 1957 р. з&являються школи та класи з викладанням на украшськш мовГ, що було важ-ливо для адаптацп дней переселенщв, що не були звикт до росшсько! мови. Перш за все, це вихгдщ з захщних областей УРСР, яю були приеднашдо СРСР останшми та були включеш в план на переселення до Криму, починаючи з 1957 р. ТодГ ж спостерГ-гаеться сплеск вщтоку переселенщв до попередшх мюць мешкання, що може вказу-вати на роль нащонально-культурно! адаптацп в житп родин-переселенщв. Загалом в УРСР не було нестатку шкш з нащональною мовою викладання. I якщо брати до уваги, що основною нащонально-культурною потребою переселенщв е використан-ня рщно1 мови в культурно-освпньому процес^ то потенцшно така можливють була: дни украшомовних переселенщв з УРСР вивчали украшську мову та мали можливють навчатись рщною мовою, хоча подГбних шкш все ж таки було недостатньо багато. Загалом, великий процент росшськомовного населення серед переселенщв з УРСР, включення украшсько1 мови в освптай та культурний процес, вшьний вибГр мови навчання, Гснування украшських шкш та класГв, нацГонально! школи-штерната в м. СГмферополГ для учшв з шших районГв робили можливим реалГзащю базових на-цГональних потреб переселенщв з Украши, хоча i не вичерпно. В подальшому необ-хГдно дослГдити роботу культурних установ Криму в шслявоенний перiод та ïï вплив на нацiонально-культурну адаптащю переселенцiв з УРСР для того, щоб мати бшьш комплексне розумшня цих процесiв.
Список лiтератури:
- Симферополь : ДИАЙПИ, 2008. - 519 с.
- С1мферополь : Рег1ональний фшал Нац1онального 1нституту стратег1чних досл1джень в м. С1мферо-полг, 2005. - 79 с.
http://www.krymology.info/index.php/%D0%90%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D
17. Национальный состав населенияУкраины в 1897, 1926, 1939, 2001годах - инфографика [Елек-трон?
