Спросить
Войти
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 28-38.
УДК 340.15
ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРА1Н1 НАПРИК1НЦ1 1917 - НА ПОЧАТКУ 1918 РОК1В
Кащенко С. Г., Таран П. €., Шевченко В. I.
Тавршський нацюнальний утверситеш iM В. I. Вернадського, м Смферополь, Украта
Захоплення бшьшовиками влади в Роси в листопадi 1917 р. стимулювало державно-конституцшну дiяльнiсть Центрально! Ради i вона, нарешта, зробила ршучий крок в процесi вщнов-лення Украшсько! державностi. Це було здшснено виданням нею III утверсалу, який розглядав УНР як самостшний суб&ект Росшсько! федеративно! демократично! республжи. Це викликало рiзку про-тидш з боку нових керiвникiв Роси i вони розпочали проти не! вшну. Це примусило Центральну Раду зробити ще один важливий крок на шляху державного будшництва в Укра!ш та його конститу-цшного оформлення. Вона видала свiй четвертий утверсал, який проголосив, що вщгепер УНР е вiльною, нi вщ кого незалежною, самостiйною державою.
Ключовi слова: Украшська Центральна Рада, Рада Народних Мiнiстрiв, Укра1нська Народна Республжа, державно-конституцшне будгвництво, унiверсал, Украшсью установчi збори, державний суверенiтет, державотворення.
Необхщшсть дослщження державотворення в Укра1т наприкшщ 1917- на початку 1918 рр. викликаеться тим, що за радянських час1в воно або замовчувало-ся, або характеризувалося вщповщно до партшних настанов тшьки негативно [12].
Спроби об&ективного висв1тлення державно-конституцшного буд1вництва в Укра1т зазначеного перюду були зроблеш за 11 межами учасниками державотворення в нш на той час. Однак в них об&ектившсть досить часто шдмшялася суб&ектив1змом [3].
Ситуащя з вивченням державотворення та його конституцшного оформлення в Укра1ш наприкшщ 1917 - на початку 1918 рр. стала поступово змшюватися на краще тшьки тсля вщновлення 11 державносп в 1991 р. Але в цьому напрямку зроблеш поки що лише перш1 кроки [4-5].
Пюля Всеукра1нського нацюнального конгресу, який вщбувався в квггш 1917 р., Центральна Рада набула риси передпарламенту, оскшьки в нш були репрезен-товат укра1нсью партп, губернп, найб1льш1 мюта, оргашзацп нацюнальних мен-шин, 1нш1 громадсью оргашзацп Укра1ни.
Вона звернулася до росшського уряду з пропозищею визнати окремим нор-мативним актом право росшсько1 частини Укра1ни на вщтворення 11 автономп у склад1 Росшсько1 федеративно1 демократично1 республши. Однак ця пропозищя не отримала тдтримки у росшськш столищ.
Там, визнаючи на словах право народ1в на виршення 1х нацюнальних проблем, як i царат, вщмовлялися 1х виршувати i продовжували проводити в життя принцип «едино1 i неподiльно1& Роси».
Незважаючи на заперечення Петрограду, Центральна Рада виршила оголо-сити вiдтворення в Укра1ш автономп, яка була лшвщована росiйською стороною у
другш половиш XVIII ст. Це було здшснено першим ушверсалом Центрально! Ради. Зпдно з ним автономна Укра!нська республша мала стати одним з суб&екпв Росшсько! федераци. 15 червня 1917 р. Центральна Рада сформувала уряд автоно-мп - Генеральний Секретарiат.
Вiдтворення автономи у росшськш частинi Укра!ни викликало протидiю з боку тогочасних керiвникiв Роси. До Киева незабаром прибула делегацiя Тимча-сового росiйського уряду, пiд тиском яко! Центральна Рада погодилася вщмови-тися вiд державностi i чекати виршення «укра!нського питания» Всеросiйськими установчими зборами. Це знайшло свое законодавче втшення у другому ушверса-лi Центрально! Ради вiд 3 липня 1917 р.
Зменшувалася територiя укра!нських земель, на яку розповсюджувалася ад-мiнiстративна влада Генерального секретарiату - до п&яти укра!нських губернiй. А компетенцiя Генерального Секретарiату обмежувалася лише «розробкою й подан-ням на затвердження» Тимчасового росшського уряду проектiв, що торкалися «життя краю», а також поданням на його затвердження списку кандидат на мю-цевi керiвнi посади.
Центральнш Радi надавався статус дорадчого органу при Генеральному Сек-ретарiатовi: вiн мiг за власним бажанням лише подавати на обговорення Центрально! Ради проекти, пiдготовленi для затвердження у Петроградi [6].
Центральна Рада не наважилася виступити проти Тимчасово! шструкци Генеральному Секретарiатовi Тимчасового уряду на Укра!нi, яка стала ддачим нор-мативно-правовим актом. Центральна Рада фактично перестала дiяти, процес державно-конституцiйного будiвництва в Укра!ш на деякий час припинився.
Захоплення бшьшовиками влади спонукало державотворчу дiяльнiсть Центрально! Ради i вона, нарешп, зробила рiшучий крок у процес вiдтворення Укра!нсько! державностi.
Але це було не стшьки пiдсумком зростання в укра!нських землях нащональ-но! свiдомостi i нацiонально-визвольного руху, скшьки реакцiею керiвництва Центрально! Ради на розвал центрально! влади у Роси. На це наголошувалося у третьому унiверсалi Центрально! Ради, який було видано 7(12) листопада 1917р.: «Тяжка й трудна година впала на землю Росшсько! Республши. На пiвночi в сто-лицях iде мiжусобна й кровава боротьба. Центрального уряду нема й по державi шириться безвладдя, безлад i ру!на. Наш край так само в небезпещ. Без власт^ ду-жо!, едино!, народно! Укра!на також може впасти в рiзнi усобицi, занепад».
Щоб запобiгти цьому, виправдовувалася Центральна Рада, вона була змушена оголосити вщтворення державностi у росiйськiй частинi Укра!ни у формi Укра!н-сько! Народно! Республши.
Здшснено це було тре^м ушверсалом, який став важливим конституцшно-правовим актом. Вш не тiльки вiдтворив укра!нську державшсть, а й визначив !! характер.
В цей час серед полггичних сил Укра!ни переважала автономно-федералютська концепцiя побудови вiдновлено! укра!нсько! державносп. Тому у третьому унiверсалi було вщсутне положення про державний суверештет Укра!н-сько! Народно! Республiки. Навпаки у ньому неодноразово тдкреслювалося, що вона залишаеться складовою частиною Роси i буде одним з суб&екпв Росiйсько! федеративно! демократично! республiки.
«Не вщдшяючись вiд республiки Росiйсько! i зберiгаючи еднiсть !!, - наголо-шувала Центральна Рада у третьому ушверсал^ - ми твердо станемо на нашш зе-млi, щоб силами нашими помогти всiй Роси, щоб уся республiка росiйська стала федеращею рiвних i вiльних народiв» [7].
У третьому унiверсалi мютилися конституцiйнi норми, якi регулювали най-важливiшi суспiльнi вiдносини в Украшськш Народнiй Республiцi, якi зазвичай е об&ектом конституцшно-правового регулювання. Вони визначали характер i систему влади, головнi принципи розбудови Укра!нсько! держави.
Установлювався розподiл верховно! державно! влади на законодавчу i вико-навчу. Було наголошено, що тимчасово, до скликання Установчих зборiв Укра!ни, право на видання законiв мае Центральна Рада, яка е тимчасовим представниць-ким органом. А вища виконавча влада надавалася урядовi Укра!нсько! Народно! Республши - !! Генеральному Секретарiатовi.
Пiдкреслювалося, що i Центральна Рада, i Генеральний Секретарiат у сво!й дiяльностi будуть керуватися не тшьки iнтересами Укра!ни, а i Роси: «Маючи силу i власть на рщнш землi, ми тою силою й властю станемо на сторожi прав i рево-люци не тшьки нашо! землi, але i всiе! Роси».
Важливим об&ектом конституцшно-правового регулювання е визначення те-ритори держави. Це було притаманне i третьому унiверсаловi, який окреслив ос-новну територiю Укра!нсько! Народно! Республши. До не! включалися землi, на-селенi укра!нцями: Ки!вщина, Подiлля, Волинь, Чершпвщина, Полтавщина, Хар-кiвщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврiя.
Крiм них передбачалося можливють в подальшому включення до складу Укра!нсько! держави iнших земель, де бшьшють населення складали укра!нщ, тобто окремi регiони Холмщини, Курщини, Воронежчини, iнших сумiжних росiй-ських губернш. Але пiдкреслювалося, що населення цих регiонiв мае само вирь шити чи !м входити до складу Укра!ни, чи нi.
За звичай об&ектом регулювання конституцшного права е визначення системи мюцево! державно! влади i установ мiсцевого самоврядування. У третьому ушвер-салi питання про мiсцевi органи державно! влади взагалi не порушувалося, а Генеральному Секретарiатовi було доручено «вжити всiх заходiв до закрiплення й по-ширення прав мiсцевого самоврядування, що являеться органами найвищо! адм> нiстративно! влади на мiсцях».
Перед Генеральним Секретарiатом було поставлено й шше завдання - «вста-новити найтiснiшi зв&язки й сшвроб^ництво» мюцевого самоврядування «з органами револющйно! демократа».
Важливою частиною будь-яко! демократично! конституцп е надання грома-дянам державою низки прав. Третш ушверсал надавав громадянам Укра!ни деякi основш права, у тому числi i частину тих, що передбачена сучасною Конститущ-ею Укра!ни [8] та сучасними мiжнародними стандартами у галузi прав людини [9].
Серед конститущйних прав i свобод, передбачених для громадян Укра!нсько! Народно! Республiки, були свобода висловлювання, зiбрань, спiлок, страйюв, дру-кiв, право на недоторкашсть особи та !! помешкання, на «вживання мiсцевих мов у зносинах з ушма установами» [7].
Бшьшють членiв Центрально! Ради дотримувалася сощалютичних поглядiв i прагнула побудувати в Укра!ш державу, яка б поеднувала принципи захiдно! де-мократi! з деякими положеннями росiйсько! полiтики «вшськового комунiзму». У Радянськiй Росi! на той час законодавчо було запроваджено 8-годинний робочий день. Положення про це було включено i до третього ушверсалу: «На територi! Народно! Республши Укра!ни вiд сього дня встановлюеться по всiх пiдприемствах вюм годин працi».
С у третьому ушверсат й iнше запозичення з Радянсько! Росi!, де було введено державний контроль за промисловим виробництвом. Генеральному секретарiа-товi пращ пропонувалося разом з представниками робггниюв негайно ввести дер-жавний контроль над промисловим виробництвом, щоб «добре упорядкувати ви-робництво, рiвномiрно розподiляти споживання i краще оргашзувати працю» [7].
Не залишилося поза увагою укладачiв третього унiверсалу i продовольче пи-тання. Пiдкреслювалося, що «справа продовольча е корiнь державно! сили в сей тяжкий i вщповщальний час». Однак на вiдмiну вiд радянських декретiв не перед-бачалася конфiскацiя продовольства у селянства i його розподiл серед прибiчникiв влади. Лише пiдкреслювалося, що Укра!нська Народна Республiка «повинна на-пружити сво! сили» при вирiшеннi продовольчого питання, щоб врятувати не тшьки себе, а й фронт.
Зпдно з третiм унiверсалом в Укра!ш мала як окрема гiлка влади функщону-вати судова влада, а !! структура i принципи дiяльностi визначалися у загальнiй формi. При цьому тдкреслювалося, що «суд в Укра!ш повинен бути справедли-вим, вщповщати духовi народу». Перед Генеральним секретарiатом судових справ ставилося завдання вжити заходiв, щоб упорядкувати судiвництво i «привести йо-го до згоди з правними поняттями народу».
Навiть найбшьш демократичнi конституцi! нашого часу не досить часто пе-редбачають заборону на смертну кару як на мiру покарання за карний злочин. А у третьому ушверсат було про це положення: «Одниш на землi Республiки Укра!н-сько! смертна кара скасуеться».
Передбачалася також вщмова вiд такого поняття як пол^ичний злочин. Усiм ув&язненим i затриманим з полiтичних обставин оголошувалася амнiстiя.
Пiсля захоплення влади у Росп бiльшовики розпочали свою дiяльнiсть з ви-дання декретiв про мир i про землю, тобто декре^в з питань, якi в той час дуже
турбували населення уше! колишньо! iмперi!. Не могли залишити поза своею ува-гою щ питання i члени Центрально! Ради.
«Волею i iменем Укра!нсько! Республiки, — йшлося у третьому ушверсал^ — ми, Укра!нська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встанов-лено як найшвидше».
Але малореальною була общянка, яку при цьому брала на себе Центральна Рада: вжити ршучих заходiв, щоб через «центральне правительство» у Петроградi «примусити й спшьниюв, i ворогiв негайно розпочати мирш переговори».
Центральна Рада взяла на себе обов&язок подбати, щоб на мирному конгрес права укра!нського народу, що знаходився як на територи Роси, так i за !! межами, не були порушеш при замиреннi.
А до того часу зпдно з третiм ушверсалом укра!нцi мали продовжувати вою-вати за чуж iнтереси: «Але до миру кожен громадянин Республiки Укра!ни, разом з громадянами усiх народiв Росiйсько! республiки, повинен стояти твердо на сво!х позицiях, як на фронп, так i в тилу» [7].
Деякi положення петроградського декрету про землю знайшли втшення i у третьому унiверсалi. Вiн оголосив про скасування в Укра!нi, де аграрне питання дуже хвилювало безземельних i малоземельних селян, права власносп на помщи-цькi та на iншi землi нетрудового користування сшьськогосподарського значення, на удiльнi, кабiнетськi та церковш землi. Вони ставали власшстю «усього трудового народу» й мали перейти до нього без викупу.
Генеральному секретаревi земельних справ приписувалося негайно виробити проект закону про те, як земельним комтетам, обраним сшьським населенням, порядкувати цими землями до Укра!нських установчих зборiв.
Важливим об&ектом конституцiйно-правового регулювання у третьому уш-версалi було визначення правового статусу нацюнальних меншин. 1м надавалося право на нацюнально-персональну автономiю, яка мала своею метою запоб^ання нацiонального гноблення нацiональних меншин в украшськш державi, забезпе-чення !м права i свободи самоврядування «в справах нацiонального життя».
Але право на нацюнальну-персональну автономiю надавалося тшьки найб> льшим нацiональним групам, що мешкали тодi в Укра!ш, — росiйськiй, еврейськiй i польськш, а питання про надання права на не! шшим нацiональним меншинам залишалося вiдкритим.
Третiй унiверсал як конституцшно-правовий акт мав обмежений термш дй: його положення повиннi були мати юридичну силу лише до скликання 9 сiчня 1918 р. Укра!нських установчих зборiв, вибори до яких було призначено на 27 грудня 1917 р.
Вони, а також Всеросшсью установчi збори, згiдно з третiм ушверсалом, по-виннi були зайнятися «дружшм великим будiвництвом нових державних форм, як дадуть великiй i знеможенш республiцi Росй здоров&я, силу i нову будучнiсть».
С пiдстави вважати третш унiверсал тимчасовою конституцiею Укра!нсько! Народно! Республiки, оскiльки вiн законодавчо затвердив вщтворення державнос-тi в Укра!ш, хоча не у формi суверенно! держави. А як автономного суб&екта Ро-сiйсько! федерацй. Незважаючи на наявшсть у ньому i декларативних положень,
вш визначив окремi основи побудови та юнування Укра!нсько! держави, основш принципи i напрямки подальшого державотворення.
Центральна Рада i Генеральний Секретарiат не виявили рiшучостi й наполег-ливост при здiйсненнi положень третього ушверсалу. Ускладнювали становище i мiжпартiйнi й особист протирiччя серед керiвних пол^ичних сил Укра!нсько! Народно! Республши.
В цей час в Укра!ш склалося багатовладдя: дiяли органи Центрально! Ради, Тимчасового росшського уряду, дореволюцшш установи, ради робiтничих, вшсь-кових, селянських депутатiв, органи рiзних мюцевих угрупувань. Звичайним яви-щем були безладдя i господарська розруха.
Центральна Рада не сприйняла державний переворот, здшснений росiйськими бiльшовиками 7 листопада 1917 р. в Петрограда Вона оголосила, що не визнае створений В.1. Ленiним i його оточенням раднарком. Цю позицiю пiдтримала бь льшiсть мiсцевих рад. 1 грудня 1917 р. у Киевi розпочав роботу I Всеукра!нський з&!зд роб^ничих i солдатських депутатiв. Вiн прийняв резолюцiю, в якiй йшлося про шдтримку позицi! Центрально! Ради щодо нового росiйського уряду i по вщт-воренню Укра!нсько! державностi [10].
Однак були в Укра!ш i окремi ради робiтничих i солдатських депутапв, а та-кож вiйськовi частини, керiвництво в яких захопили росшсью бiльшовики. Вони визнали владу росшського уряду Ленша В. I. i розпочали боротьбу, у тому чи^ i збройну, проти Укра!нсько! Республiки. Центральна Рада була змушена прийняти рiшення про роззброення деяких росiйських вiйськових частин i загошв червоно! гвардi!, створених радами, як знаходилися пiд контролем росiйських бшьшовиюв.
Хоча росiйськi бiльшовики у демагопчних цiлях оголосили «Декларацiю прав i народiв Росi!», яка на словах визнавала !х право на створення самостiйних держав, на практищ вони усiма засобами (i збройними) намагалися запобэти цьому, проводили пол^ику придушення нацiонально-визвольного руху в нацюнальних районах.
Утворення Укра!нсько! Народно! Республiки визвало гостре неприйняття у нових керiвникiв Росi!. 4(17) грудня 1917 р. росшський раднарком оголосив «Ма-шфест до укра!нського народу», спрямований на те, щоб знищити Укра!нську державу. У ньому з одного боку демагопчно заявлялося, що «Рада Народних Ко-мiсарiв визнае Укра!нську Народну Республiку, !! право зовсiм вщокремитися вiд Росi!», а з другого, в ультимативнш формi вiд Центрально! Ради вимагалося не заважати росшським бiльшовикам руйнувати Укра!нську Народну Республшу, не роззброювати створенi ними збройш загони та росiйськi вiйськовi частини в Укра-!нi, якими керували росшсью бiльшовики. Вимагалося також роззброення Центральною Радою ворожих до бшьшовиюв росiйських козачих частин, що поверталися з фронту у Росда.
У вiдповiдь Генеральний Секретарiат надюлав росiйському раднаркому ноту, у якш зверталася увага на те, що не можна одночасно i визнавати право укра!нсь-ку народу на самовизначення, i нав&язувати йому росшську бiльшовицьку владу, розмовляти з Укра!нською державою мовою ультиматумiв.
Росшська сторона не стала витрачати час на виправдання й оголосила Укра!-нськш Народнш Республщ вiйну, а щоб надати цьому вигляд легiтимностi утво-рила у захоплених росiйськими радянськими вiйськами схiдних укра!нських землях марюнеткову укра!нську радянську республiку i за «запрошенням» !! керiвни-юв продовжила збройний наступ на Укра!ну.
Це спонукало Центральну Раду зробити ще один важливий крок на шляху державотворення та його конституцiйного оформлення. 9 сiчня 1918 р., у день, коли мали розпочати свою роботу Украшсью установчi збори, Центральна Рада видала свш четвертий ушверсал. У ньому були не тшьки важливi конституцшно-правовi норми, а й декларативш положення.
Вони, зокрема, були спрямоваш на те, щоб виправдати цей крок. На початку ушверсалу наводилися тi обставини, яю не дозволили вчасно провести вибори до Укра!нських установчих зборiв, перед якими Центральна Рада та Генеральний Се-кретарiат мали скласти сво! владнi повноваження i якi мали «установити лад в народнш республiцi нашiй, органiзувати нове правительство».
«Чотири роки люто! вiйни, - йшлося у четвертому ушверсал^ - знесилили наш край i люднють. Фабрики товарiв не виробляють. Заводи спиняються. Залiз-ницi розхитанi. Грошi в цiнi падають. Хлiба зменшуеться. Насувае голод. По краю розплодилися юрми грабiжникiв i злодпв, особливо коли з фронту посунуло вш-сько, зчинивши криваву рiзню, заколот i ру!ну на нашiй землй> [11].
Ситуацiя в Укра!нi ускладнилася тсля того, як керiвники радянсько! Роси ви-явили бажання не допустити самовизначення укра!нського народу, «привести шд свою владу вiльну Укра!нську Республiку», оголосили !й вiйну i «надiслали на нашi землi свое вшсько, красногвардiйцiв-бiльшовикiв, якi грабують хлiб у наших селян i без всяко! плати вивозять його, не жалдачи навт зерна, наготовленого на зашв, вбивають неповинних людей i сiють безладдя, злодiйство, безчинство».
В четвертому унiверсалi наголошувалося i на те, що Укра!нська Народна Рес-публiка намагалася порозумiтися з керiвництвом Радянсько! Роси, але воно «не тшло нам назустрiч i веде далi кроваву боротьбу з нашим народом i республь кою». Зверталася увага i на те, що радянський раднарком зволiкае з замиренням з Нiмеччиною та !! союзниками, якого вимагае укра!нське суспiльство.
Тому, тдкреслювалося в унiверсалi, щоб ш уряд радянсько! Роси, нi будь-який iнший «не ставили перешкоди установити той бажаний мир, для того щоб вести свш край до ладу, творчо! роботи, до кршлення революци та волЬ», Центральна Рада оголосила, що одниш Укра!нська Народна Республiка стае самостшною, нi вiд кого незалежною, вшьною суверенною державою укра!нського народу.
Однак питання про незалежшсть Укра!ни четвертим ушверсалом вирiшува-лося на тимчасовш основi: вiн залишав його остаточне ршення на розсуд Укра!н-ських установчих зборiв. Крiм того, вони мали виршити питання «про федерати-вний зв&язок з народними республшами бувшо! Росiйсько! держави», тобто мож-ливiсть входження Укра!нсько! Народно! Республши до Росй категорично не за-перечувалося.
Джерелом влади в Укра!нi оголошувався !! народ, iменем якого до скликання Укра!нських установчих зборiв мала владувати Центральна Рада. За нею зберталася законодавча влада, а вища виконавча - за урядом, який одержав нову назву -Рада Народних Мiнiстрiв.
Четвертий ушверсал зобов&язав !! «вщ цього вести розпочат вже нею переговори про мир з центральними державами самостшно й довести !х до кшця, не зважаючи нi на яю перешкоди з боку яких-небудь частин бувшо! Росiйсько! iмпе-рi!, i установити мир, щоб наш край розпочав свое господарське життя в спокою й згодЬ>.
Другим завданням, яке було постановлено перед урядом Укра!нсько! Народно! Республiки, був припис про проведення твердо! i рiшучо! боротьби з росшсь-кими бшьшовиками та iншими «напасниками», що нищать i руйнують Укра!ну.
У четвертому унiверсалi знайшов свое втшення i принцип мирного сшвюну-вання рiзних народiв, наголошувалася миролюбнiсть Укра!нсько! держави, !! ба-жання жити «у згодi i приязнi» з Шмеччиною, Австро-Угорщиною, Росiею, Поль-щею, Румушею, Туреччиною та з шшими державами. Однак заперечувалося у ка-тегоричнiй формi !х право на втручання у внутршш справи Укра!нсько! Народно! Республiки.
Миролюбнiсть !! тдкреслювалася i тим, що четвертий ушверсал мютив у собi положення про вщмову Центрально! Ради вiд регулярно! армп, що, безумовно, було передчасним. Передбачалося, що замiсть не! розпочне дiяти народна мiлiцiя, яка повинна охороняти трудовий народ, а не штереси правлячих кiл.
Четвертий ушверсал тдтвердив положення третього унiверсалу про надання громадянам Укра!ни основних конституцшних прав i свобод. Гарантувалися права нацюнальних меншин. Зберiгалося !х право на нацюнально-персональну автоно-мiю.
Пюля видання третього унiверсалу Центральною Радою була створена земельна комгая, якш було доручено пiдготувати проект конституцшного закону про соцiалiзацiю земл^ про лiквiдацiю нетрудово! земельно! власносп й про передачу !! трудовому селянству.
Четвертий ушверсал повщомляв, що найближчим часом цей законопроект буде затверджено Центральною Радою. Одночасно Радi Народних Мшс^в про-понувалося, не гаючи часу, до початку весняних сшьськогосподарських робгг через земельш комiтети передати конфiскованi нетрудовi землi у користування трудовому селянству. «Люи ж, води й вш багатства пiдземнi, яко добро укра!нського трудящого народу, - зазначалося в ушверсал^ - переходять в порядкування Укра-!нсько! Народно! Республiки».
Важливою задачею по здiйсненню державностi в Укра!ш згiдно з четвертим ушверсалом були перевибори мiських, повiтових i волосних дум, щоб органи мю-цевого самоврядування мали довiру народу, спиралися на революцiйно-демократичнi оргашзацп i працювали у щiльному контакп з мiсцевими радами робiтничих, селянських i солдатських депутатiв [11].
У четвертому ушверсат також зверталася увага на т бiди, якi принесла Укра-!нi вiйна Росi! з центральними европейськими державами, тдкреслювалося, що вона призвела до спустошення цших районiв. Передбачалося, що спустошенi мюцевост будуть за допомогою держави вщбудоваш, але конкретш дп держави у цьому напрямку не визначалися.
Одним з негативних наслiдкiв першо! свiтово! вшни став дефiцит серед насе-лення товарiв повсякденного попиту. У зв&язку з цим Рада Народних Мiнiстрiв одержала доручення негайно вжити заходiв до переводу заводiв i фабрик на ви-пуск мирно!, потрiбно! для населення продукцп.
Другим негативним наслщком чужо! для Укра!ни вшни було масове безробгг-тя, велика кшьюсть покалiчених, що не мали кош^в для iснування. «У самостш-нiй Народнiй Республiцi Укра!ни, - йшлося у четвертому ушверсал^ - не повинен тершти нi один трудящий чоловш. Правительство республiки мае тдняти проми-словiсть держави, мае розпочати творчу роботу у вшх галузях, де всi безробiтнi могли б знайти працю i прикласти сво! сили, та вжити вшх заходiв до забезпечен-ня скалiчених та потерпiлих од вiйни».
Для здшснення таких мало реальних у тих умовах завдань Центральна Рада, що складалася переважно з представниюв соцiалiстичних партiй, прагнула вико-ристати деяю антидемократичнi методи у сферi регулювання економiчних вщно-син, яю у той час використовувалися у Роси при здiйсненнi полiтики «вшськового комунiзму».
Не можна схвально оцшити положення четвертого унiверсалу про нацюнал> зацiю торгiвлi, про заборону приватного торгу, про введення державно! монополи зовнiшньо! торгiвлi. «Торг товарами, - установлювалося у четвертому ушверсал^ - як будуть привозитись з-за кордону i вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було тако! дорожнеч^ яку терплять найбiднiшi класи через спекулянпв».
Радi Народних Мiнiстрiв пропонувалося розробити й представити на затвер-дження Центрально! Ради закон «Про монополда залiза, угля, шкури, тютюну i iнших продуктiв i товарiв».
Запозиченням з радянсько! Роси було i передбачене четвертим унiверсалом введення обов&язкового державного контролю за банками для змши !х кредитно! полiтики, щоб спрямувати !! на пiдтримку трудового населення й на розвиток народного господарства Укра!нсько! Народно! Республши.
Державно-конституцшне будiвництво у нiй гальмувалося гострою, в тому чи-ота збройною, боротьбою проти Укра!нсько! держави радянсько! Роси i росiйських бшогвардшщв. «Сi темнi сили, - шдкреслювалося в унiверсалi, - хочуть знов шд-вернути всi вiльнi народи тд едине ярмо Росй. Рада Народних Мшс^в повинна рiшуче боротися зо всiма контрреволюцiйними силами, а всякого, хто кличе до повстання проти самостшно! Укра!нсько! Народно! Республши - до повороту старого ладу - того карати як за державну зраду».
Четвертий ушверсал пiдтвердив положення попереднього про те, що найбли-жчим часом будуть проведет вибори до Укра!нських установчих зборiв, якi «довершать, справлять i до останнього порядку доведуть» справи в Укра!нi.
Зазначалося, що лише вони мають право «найвищого господаря i впорядника землi нашо!», право «закрiпити свободу, лад i добробут конституцiею нашо! неза-
лежно! Укра!нсько! Народньо! Республши на добробут всього трудящого народу И,тепер i на будуче» [11].
Наприкшщ 1917 - на початку 1918рр. вiдбулося вiдновлення державностi в Укра!ш у формi автономп Укра!нсько! Народно! Республши у складi Роси, що одержало конституцiйно-правове втiлення у третьому унiверсалi Центрально! Ради.
Четвертий ушверсал оголосив !! державний суверенiтет, але не виключив мо-жливiсть !! входження у подальшому до складу демократично! федерацп, якщо вона виникне на територи колишньо! Росiйсько! iмперi! i якщо рiшення про це приймуть Укра!нськi установчi збори. Третш i четвертий унiверсали мiстили у ra6i й iншi конституцiйно-правовi норми, як установлювали деякi принципи по-будови Укра!нсько! Народно! Республiки.
Список л^ератури
Кащенко С. Г., Таран П. Е., Шевченко В. И. Государственное строительство в Украине в конце 1917 - начале 1918 г.г. // С. Г. Кащенко, П. Е. Таран, В. И. Шевченко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. -2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 28-38.
Захват большевиками власти в России в ноябре 1917 г. стимулировал государственно-конституционную деятельность Центральной Рады и она, наконец, сделала решительный шаг в процессе восстановления украинской государственности. Это было осуществлено изданием III универсала, который рассматривал УНР как самостоятельный субъект Российской федеративной демократической республики. Это вызвало резкое противодействие новых руководителей России и они начали против нее войну. Это побудило Центральную Раду сделать еще один важный шаг на пути государственного строительства в Украине и его конституционного оформления. Она издала свой
четвертый универсал, который провозглашал, что отныне УНР становится вольным, ни от кого независимым, самостоятельным государством.
Kaschenko S.G., Taran P.E., Shevchenko V.I. Nation-building in Ukraine at the end of 1917 -the beginning of 1918 / S. Kaschenko, P. Taran, V. Shevchenko// Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vemadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 28-38.
Capture by Bolsheviks of the power in Russia in November 1917 stimulated the state-constitutional activity of Central Soviet also it, at last, has taken the plunge in the course of restoration of the Ukrainian statehood. It has been carried out by the edition of III Universal which considered UNR as the independent subject of the Russian federal democratic republic. It has caused sharp counteraction of new Russian heads and they have begun war against it. This has induced Central Soviet to take one more important step on a way of the state building in Ukraine and its constitutional registration. It has published the fourth universal which proclaimed that henceforth UNR becomes to manumissions, from anybody the independent state.
Поступила в редакцию 24.11.2011 г.
