Спросить
Войти
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. с. 39-45.
УДК 343.18
ВОЛОСНИЙ СУД У СИСТЕМ1 СУДОВИХ УСТАНОВ РОС1ЙСЬКО1 1МПЕР11 ДРУГО1 ПОЛОВИНИ XIX СТ.: СТРУКТУРА ТА СУДОВ1
ПРАКТИКИ
Соцький Ю. Ф.
Кам &янець-Подтьский факультет Мжрегюнальног фтансово-юридичноИ академИ, м. Кам&янець-Подтьський, Украгна.
У стати дошджуеться питання правово! природи шституту волосних судiв у загальнодержавнiй репресивнiй системi Росшсько! 1мпери.
Ключовi слова: Росшська iмперiя, волость, суд, селяни.
Сучасний стан розвитку права та державност в Укра!ш вимагае вщповщно! на-уково! полемiки щодо питань генезису та еволюцп судово! системи Росшсько! iмпе-ри в укра!нських губершях у пореформений перiод. У зазначений перюд дев&ять ет-нiчних губернш входили до складу Росшсько! iмперi!, а саме: Волинська, Катерино-славська, Ки!вська, Подiльська, Полтавська, Харкiвська, Херсонська, Чершпвська та три повiти Бессарабсько! губерни: Акерманський, 1зма!льський, Хотинський.
Аналiз дослiджень i публiкацiй свiдчить про те, що питання функцiонування волосних судових установ Росшсько! iмперi! знайшло висвiтлення у працях дореволю-цiйних дослiдникiв: Волчкова В. В. [1], Заблоцького-Десятовського А. П. [2], Мура-вйова М. В. [3], Юстяковського А. Ф. [4].
У радянськш юридичнш юторюграфи зазначена проблема дослщжувалась В> ленським Б. В. [5], Дружиншим М. М. [6], Коротких М. Г. [7].
Серед сучасних росшських дослщниюв судово! системи дореволюцшно! Роси, безумовно, цiнним як у змютовному, так i фактолопчному планi е монографiчне до-слщження Лонсько! С. В. «Мировая юстиция в России»[8].
У сучаснiй украшськш юридичнiй юторюграфи дiяльностi судових установ Росшсько! iмперi! в укра!нських губернiях присвяченнi роботи Русаново! О. I., Тарнав-сько! В. М., Шандри В. С. Особливе мюце серед них, належить дисертацiйному дос-лiдженню Петровсько! Н. В. «Сшьське самоврядування на землях Лiвобережно! Укра!ни у другiй половинi XIX - на початку ХХ ст.» в якому автор, дослщжувала також дiяльнiсть волосних судiв [9, с. 13-20].
Метою статп е дослiдження правово! природи волосних судiв, !х становлення та розвиток у загальноiмперськiй системi судочинства.
Радикальне реформування селянського побуту та управлшня державними селянами, розпочалось у перюд царювання Миколи I (1825-1845 рр.) iз прибуттям до Санкт-Петербургу графа Кисельова П. Д., який до початку 40-х роюв Х1Х ст. був намюником Молдавi! та Валахi! i зумiв облаштувати там побут державних селян за власним планом [2, с. 57].
Реформа, яку запровадив граф Кисельов П. Д. отримала тдтримку та схвалення у Миколи I, особливо щодо державних селян, оскшьки !х положения у тдпорядку-ванш Мiнiстерства фiнансiв було вкрай складним. Основними формами експлуатаци зазначено! категорп осiб, були грошова рента та податки, розмiр яких постшно 36i-льшувався.
Зазначимо, про те що особливо великою була частка державних селян у П1в-денному регюш Украши, масова колонiзацiя якого припала на другу половину XVII ст. У 50-х роках XIX ст. у Тавршськш губернп нараховувалось 30 % державних селян (з уиа кшькосп селянства губерни). У Херсонськш губерни частка ujei категори населення становила 64 %, на Катеринославщиш - 66 %. [10, с. 39] Такий високий вщсоток селянства, що був власшстю держави як суб&екта кршосного права, спону-кав уряд iмперil зробити Украшу своерщним «пол^оном» для законодавчих новел.
Реформатор селянського побуту граф Кисельов П. Д. запропонував тдпорядку-вати державних селян особливому департаменту. За для цього спочатку було створено 5-е вщдшення iмператорськоl канцеляри, а у 1837 р. створено Мшютерство державного майна.
У 1838 р. було затверджено проект сшьських управлшь державними селянами, напрацьований першим мiнiстром Мiнiстерства державного майна П.Д. Кисельовим. На пiдставi цих проектов були створенi мiсцевi органи - Палати державного майна та Окружш управлiння. Округи подшялись на волостi, а волостi на сшьсью громади. При кожнiй волост перебували: волосний голова, волосний писарь з помiчником. Волостi утворювались на територи з населенням не менше 6 000 осiб.
Волосна розправа - була органом для розгляду судових справ мiж селянами волосп. Розправа складалась iз двох добросовюних пiд керiвництвом голови.
Письмова частина покладалась на волосного писаря. У того часнш Росшськш iмперil iснувала пiдготовка професiйних кадрiв у сшьських та волосних правлшнях. При Мшютерсга державного майна функцiонували сшьсью порафiяльнi училища, якi навчали дтей, переважно сирiт грамоти i тдготовлювали !х до подальшо1 писар-сько! роботи [11, с. 573].
Кожна волость була подшена на сшьсью громади, громада складалась iз одного населеного пункту або декшькох невеликих сш iз чисельнiстю населення 1500 ошб.
Як слушнно зазначав вiдомий дореволюцiйний вчений - правознавець, профе-сор Ки1вського ушверситету Святого Володимира Кiстяковський А. Ф.: «Набрання чинностi цими статутами в яких ясно i коротко було викладено процесуальнi та ка-ральш норми е однiею з найкращих пам&яток дiяьностi графа Кисельова щодо пок-ращення побуту державних селян»[4,с.21].
Проступки державних селян визначенi у Сшьському судовому статутi подiля-лись на проступки проти: церковного благочиння; державного та громадського ладу; особисто1 недоторканностi; законiв про право на майно. Система стягнень вщповщ-но складалась iз таких рiзновидiв: штраф; арешт; покарання рiзками. Рiзки застосо-вувались тiльки за наступнi види проступкiв: бiйку; вживання спиртних напо1в; ку-пiвлю спиртних напо1в тд заставу особистого майна; за ненадання допомоги при пожежi та паводках.
Отже, iз зазначеного вище видно, що до селянсько! реформи 1861 р. у Росшсь-кiй iмперп функцiонували окремi суди для рiзних категорiй селян.
Головш засади селянсько! реформи були викладеш у манiфестi Олександра II вщ 19 лютого 1861р. та в «Загальному положеннi про селян, звшьнених вiд кршосно! залежностЬ> [12].
Вагомим для Росшсько! iмперп став наслщок реформи у соцiально - полггичнш сферi. Змiна правового статусу величезно! маси колишнiх крiпосних селян, поява нових соцiальних груп населення, i в першу чергу, промислово - торгово! буржуазп i пролетарiату, змша статусу колишнiх державних та удшьних селян - все це призвело до того, що одним iз наступних, тсля скасування крiпацтва ключових моментiв державних перетворень 60-70 - х роюв XIX ст. стала судова реформа 1864 р. [13, с. 50].
Положенням вщ 19 лютого 1861 р. бувшим кршосним селянам царським маш-фестом надано виборне правлiння, яке складалось iз: волосного та сiльського сходiв; волосного правлшня з волосною старшиною на чолц волосного суду. Склад волосного суду вибирався щорiчно волосним сходом кшьюстю вiд чотирьох до дванадця-ти чергових суддiв, яю на час виконання сво!х обов&язюв, звiльнялись вiд усiх нату-ральних повинностей та виконували !х з урахуванням того, щоб пiд час розгляду справи були присутнi не менше як трое суддiв. Волосним судам у галузi кримшаль-ного судочинства були шдсудш справи: про крадiжку на суму не бшьше 30 крб.; образа селянина селянином словами або дiями у громадському мiсцi; наклеп; насильс-тво; придбання завiдомо краденого у межах волосп. Волосному суду надавалось право, застосовувати покарання щодо правопорушникiв, зокрема: карати громадсь-кими роботами до шести дiб; грошовим стягненням до трьох крб.; арештом до семи дiб; покаранню рiзками до двадцяти ударiв. Однак, заборонялось застосування тше-сних покарань до осiб старших шютдесяти рокiв; посадових осiб оргашв мiсцевого самоврядування, осiб жшочо! стаи, якi закiнчили повiтовi училища.
На пiдставi «Тимчасових правил про волосний суд у мюцевостях в яких введено положення про земських дшьничних начальниюв» вiд 12 липня 1889 р. значно розширився перелш осiб справи, яких розглядались волосними судами це: мщани, посадськi ремюники та цеховики, якi проживали на територи волостi. Цим ж норма-тивним актом на дiяльнiсть волосних судiв поширювались норми Статуту про пока-рання, що накладаються мировими суддями [13].
Реформований волосний суд отримав право здшснювати правосуддя щодо вшх верств населення, якi проживали на територи волосп. Що ж до шдвщомчосп цивi-льних справ, волосний суд розглядав: спори мiж селянами про нерухоме майно, яке входило до складу селянського надшу; позови на суму до трьохсот карбованщв; позови про спадкування та подш майна мiж спадкоемцями.
У сферi кримiнальноl юрисдикцil волосний суд надшявся правом, виносити ви-роки по справах за крадiжку, коли вартють майна не перевищувала п&ятдесяти карбованщв, шахрайство вчинене менше трьох разiв, не оголошення про знахщку вар-тiсть яко! менше ста карбованщв, порушення умов найму, тощо.
Слщ зазначити, що судово-адмшстративною реформою, значно збiльшилась репресивна сторона волосного суду, у порiвняннi iз «Загальним положенням про селян, звшьнених вщ крiпосноl залежностi». Система покарань, яю могли застосовува-тись волосними судами виглядала так: догана у присутносп суду; грошове стягнення
вщ 25 коп. до 30 крб.; арешт до 15 дiб, а у випадках передбачених ст. 38 «Про пору-шення порядку та спокою», Статуту про покарання, що накладаються мировими су-ддями - 30 дiб [15].
Фшансувались волоснi суди за рахунок кош^в мiсцево! територiально! грома-ди. Грошове забезпечення голови волосного суду становило 100 крб. на рш, а волосного суддi - 60 крб.
Ст. 3 «Тимчасових правил про волосш суди», визначались законодавчi критерi! щодо осiб, яю претендували на посаду волосного судщ. Волосними суддями могли бути особи, яю досягли тридцяти п&яти л^нього вiку, користувались авторитетом серед жш^в громади та мали вiдповiдну освггу. Закон забороняв обирати на посаду волосного судщ осiб, якi притягались до кримiнально! вiдповiдальностi та покарання за крадiжку, шахрайство, розтрату чужого майна, а також власниюв трактирiв та !м подiбних закладiв.
При обранш та затвердженнi на посади волосних суддiв, тому числi й голови суду, зазначених ошб у присутност земського дiльничного начальника, священик, приводив до присяги.
Посаду земського дiльничного начальника було введено в дда 12 липня 1889 р. «Положенням про земських дшьничних начальникiв» [14]. Зазначеним нормативним актом дворянам повертали значну частину судово-полщейсько! влади, яку вони втратили шсля селянсько! реформи 1861 р.
Земсью дiльничнi начальники призначались на посаду губернаторами за пого-дженням iз мiнiстром внутрiшнiх справ Росшсько! iмперi!. Дослiджуючи роль земських дшьничних iнспекторiв у системi губернського правлшня Ярмиш О. Н., зазначае наступне: «Земсью начальники надiлялись, о^м судових, широкими адмшютрати-вними функщями, серед яких нагляд за органами селянського громадського управ-лiння та !х ревiзiя, усунення неблагонадiйних волосних та сшьських писарiв» [16, с. 52].
За даними дослщження Петровсько! Н. В.: «За Загальним положенням» 1861р. волосний суд мав самостшнють щодо адмшютративно! влади, то тепер вш повнiстю залежав вiд земського начальника. У «Тимчасових правилах про волосних суддiв», як були включеш до «Положення про земських дшьничних начальниюв» вказува-лось, що кожна сшьська громада обирае кандидата у волосш судд^ з !х числа земсь-кий начальник затверджуе суддiв [17,с.60].
На рiвнi губернi! контроль за дiяльнiстю волосних судiв, здшснюавав губернатор через пiдпорядкованне йому губернське присутсгая.
За оцiнкою сучасниюв, зокрема, мiнiстра юстицi! Росiйсько! iмперi! Муравйо-ва М. В.: «Законом про «Тимчасовi волоснi суди» по-перше, упорядкована та покра-щена оргашзащя волосного суду; по-друге, сутево розширена його компетенцiя шляхом вiднесення шдсудносп цим судам цивiльних, а особливо кримшальних справ, якi ранiше були пiдвiдомчi мировим суддям [3,с.4].
Наступним кроком у сферi нормативного забезпечення дiяльностi волосних су-дiв на теренах царсько! Росi! стали «Тимчасовi правила про волосний суд» у мюце-востях в яких введено в дда закон про реформування мiсцевого суду [18, с. 4-47].
Зазначеним нормативним актом ютотно змшилась система та порядок форму-вання корпусу волосних суддiв, структура суду, його шдпорядковашсть та матерiа-льно - побутове забезпечення дiяльностi.
Ст. 4 «Тимчасових правил» визначено склад волосного суду, який складався iз голови суду та двох кандидат на посаду волосного судщ. На посаду волосного суд-дi могли претендувати грамотш селяни, якi досягли тридцяти л^нього вiку. У вибо-рах на цю посаду заборонялось приймати участь наступним особам: яю знаходились шд судом та слiдством; якi рашше вiдбували покарання позбавленням волi: усуненш iз займаних посад за вироком судових установ; оголошенним в установленному порядку банкрутами; власникам закладiв для роздрiбно! торгiвлi спиртними напоями; особам, що обiймали посади у галузi волосного управлiння; евреям; шоземцям, якi не прийняли пiдданства Росшсько! iмперil.
Волоснi суди залежно вщ кiлькостi справ, якi в них розглядались, подшялись на два розряди. Така класифшащя волосних судiв затверджувалась мшютром юстицп за поданням з&!здiв мирових суддiв.
У волосних судах першого розряду грошове забезпечення голови суду 480 крб., членiв суду - 120 крб., секретаря суду - 360 крб. на рш.
Посадовi оклади суддiв волосних судiв другого розряду виглядали так, голова суду - 360 крб., членам суду - 100 крб., секретар суду - 300 крб. на рш. На канце-лярсью витрати волосного суду щорiчно виделось 75 крб.
У сферi цивiльно - правових вiдносин волосним судам були пiдвiдомчi справи про: позови на суму не бшьше 100 крб.; позови про поновлення порушеного або втраченого майна; позови про визнання права власносп на землю, що знаходилась у спшьному користуваннi; спори про застосування норм спадкового права.
У галузi кримiнального судочинства волосним судам були шдсудш справи про незначш злочини та проступки передбачеш Статутом про покарання, якi наклада-ються мировими суддями.
Отже, розглянувши питання становлення та розвитку волосних судiв у системi загальноiмперського судочинства дореволюцшно! Роси необхщно констатувати на-ступне:
- iнститут волосних судiв сформувався в Росiйськiй iмперil у результатi проведено! графом Кисельовим П. Д. реформи та набранням чинносп «Звщу законiв захь дних губернш» 1837 р.;
- у результат селянсько! реформи 1861 р., вщбулись значнi змiни у правовому положенш сiльських жителiв Росшсько! iмперi!, що обумовило необхiднiсть ство-рення органiв селянського самоврядування та судочинства, у тому чи^ й модерш-зацiя волосних судiв;
- у перюд конрреформ та набранням чиносп «Тимчасових правил про волосний суд » у мiсцевостях в яких введено «Положення про мюцевих дiльничних начальни-кiв» дiяльнiсть волосних судiв повнiстю перейшла пiд контроль адмiнiстративно! влади;
- «Тимчасовi правила про волосний суд» вщ 15 червня 1912 р. конкретизували правовий статус сшьських судiв, законодавче визначили !х мiсце у загальнодержав-нiй системi судоустрою.
Список лггератури
- С. 52-62.
Соцкий Ю. Ф. Волостной суд в системе судебных учреждений Российской империи второй XIX ст.: структура и судебные практики /Ю. Ф. Соцкий // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 1. 2012.
- С. 39-45.
В статье исследован вопрос правовой природы института волостных судов в общеимперской карательной системе Российской империи.
Sotskyi Y. Volost Court in the System of Court Bodies of Russian Empire in the second half XIX th - the beging of XX th century: its structure and court practice / Y. Sotskyi // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - P. 3945.
The Juestions of iurisdictional regulation of activity of volost courts in Russian Empire during post -reforma tive period are studies in the artice.
Статья поступила в редакцию 25.03.2012.
