Спросить
Войти
14. Олшник М. О. Правов1 основи оргашзацп та управлшня ф1зичною культурою, спортом i туризмом в Украш - [Вид. 3-е, перероб. i доповн.] / М. О. Олшник, А. П. Скрипник. - Харюв: ХаД1ФК, 2000. - 292 с.
Стаття надшшла до редакци 4.03.2015
УДК 357.055.2
Бежук О., доцент кафедри icTopii& Украши та економ1чно! теорп ©
E-mail: omkostiv@ukr.net
Льегеський нацгональнийушеерситет ветеринарног медицины та б1отехнологт ¡мет С. 3. Гжицъкого, Льв1в, Украгна
ОЛЬГА ТА СВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ВЗАСМОЗУМОВЛЕШСТЬ ФЕМ1ННОГО ТА МАСКУЛ1ННОГО
Розглядаетъся подружжя Коновальщв (союз «гегемонног маскул1нност1» та «акцентованогж1ночност1»), Kompi епродоеж сум1сного життя проявили багатий арсенал та гнучюсть гендерно-рольових поведток, eucoKi сощально-адаптивм 3di6nocmi, зумовлем нелегкими умовами життя в ем^грацИ.
Ключовг слова: нац1онал1зм, гендер, Ольга, Свген, Коноеалецъ, родинне еихоеання, характер, eidnocunu, ам&я.
УДК 357.055.2
Бежук О.
Львовский национальныйуниверситет ветеринарной медициныи биотехнологий
имени С. 3. Гжицъкого
ОЛЬГА И ЭВГЕНИЙ КОНОВАЛЕЦ: ВЗАИМООБУСЛОВЛЕННОСТЬ ФЕМНННОГО И МАСКУЛИННОГО
Рассматриваются супруги Коновалец (союз «гегемонной маскулинности» и «акцентированной женственности»), которые в совместной жизни проявили богатый арсенал и гибкость гендерно-ролевых поведений, высокие социально-адаптационные способности, обусловленные нелегкими условиями жизни в эмиграции.
UDC 357.055.2
Olha Bezhuk
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S. Z. Gzhytskyj
OLHA AND YEVHEN KONOVALETS: INTERDEPENDENCE OF FEMININITY
AND MASCULINITY
The annotation presents the Konovalets married couple (the alliance of hegemonic masculinity and accented femininity), who displayed a large arsenal and flexibility of gender and role behavior in their common life as well as high social and adaptive skills stipulated by difficult life conditions in the emigration. The articles first represents the memoirs of Konovalets& wife Olha reconstructing the image of Yevhen Konovalets as a
© Бежук О., 2015
friend, husband, and father, which is particularly important for a gender discourse in nationalism - the daily experience of the individual and the hierarchy of values.
Процес репрезентацп наци за допомогою жшочих та чолов1чих образ1в якнайповшше вщображае принципов! законом1рносп функцюнування нацюнального та тендерного дискурс1в. Натомють украшський нацюнал1зм як еталон пашвно! маскулшносп завше розглядався i розглядаеться лише у трактуванш чолов1чих досвщ1в. Такий шдхщ до «пол1тично1 penirii» украшщв всього XX столггтя, виключив репрезентащю шших людських досвщв, в т.ч. жшочого як суспшьно-значимого. Навпъ поняття «дружини украшських нацюналют1в» у бататьох асощюеться не з жшочими ¿менами, а з батальйонами ОУН «Нахт1галь» i «Роланд». Така ситуащя видаеться ще й парадоксальною, з отляду на те, що в нацюналютичному дискурс! украшська жшка завше протиставляе европейщ чи рос1янщ свш природний альтру!зм, вщданють перш за все, штересам ciM&i& та наци [1, с.36]. На жаль, приватний npocTip очшьниюв ОУН та ix дружин залишився поза увагою дослщниюв, як малощкавий i не вартий уваги.
У запропонованш розвщщ буде зроблена спроба реконструювати подружню icTopiro Свгена та Ольги Коновалець. В силу практично! вщсутносп текспв з цього питания, використано мемуари та спогади сучасниюв, ешстолярна спадщина, традицшш ¿сторичн! джерела.
Як вщомо, дискурс нацюнал1зму являе собою один з найважливших pecypciB створення щеалу мужностг Найважлив1ш1 цшносп нацюнашзму - автоном1я, рацюнальшсть, активнють, ршучють аж до готовносп пролити кров корелюються з тими рисами, що належать сильному мужчиш. Провщник Оргашзацп Украшських Нацюналют1в Свген Коновлець вщповщав якраз цьому щеалу. Настановою на все життя став принцип Песталоцщ «Д1яти i виконати - це головна справа», закладений з дитинства модерною мат1р&ю Mapiera Коновалець [2, с. 8]. Гшерактившсть i цшеспрямовашсть С.Коновальця була пом1тною ще в отроцью та студентсью часи. Пройшовши ушверситетсью студи, горнило визвольно! вшни 1917-1921рр. та поразку визвольних змагань, молодий Коновалець вперше шдшс щею створення украшсько! збройно! сили, очоливши УВО-ОУН [3, с. 267]. Велика кшьюсть праць пересипана цитатами, що стосуються особистюно! характеристики проводника: зро1вновежений, опанований, ршучий, повний енергп, мовчазний, без риторичних прикрас, людина справи, тобто класичне уособлення того типу «гегемонно! маскулшносп», що займае домшуюче становище в сусшльнш думщ, щеологи, penirii, ocBiTi.
Цю маловщому сторону життя полковника Коновальця роздшила його дружина i кращий товариш - Ольга Федак, залишивши сучасникам зворушливий спогад «Розповщь про Свгена Коновальця». BiH дае нам можливють побачити шшого проводника - фемшного, з повсякденними звичками i «уразливими» сторонами с1мейного побуту та сильну i витривалу «И» - вчорашню льв1вську панянку, уособлення «акцептовано! жшочосп» [5, с.1].
Ольга Коновалець була найчар1вшшою \ шжшшою з шести доньок Степана Федака - визначного Льв1вського правника, адвоката \ що немалозначно одного з найбагатших укра!нщв Схщно! Галичини. Патр1архальш традицп краю, як \ пануюча християнська мораль, що була завше антифемшстичною, сприяла упослщженому ставленню до жшочо! стат1 та застосуванню принципу вторинносп у вихованш д1вчат. Поряд з цим, у с1м&! Федаюв не сповщувалось правило абсолютного життя «для шших» та нехтування автономних прагнень доньок. Це обумовлювалось життевими принципами матер1 - Мари Федак-С1чинсько!, активно! громадсько! д1ячки краю. Бона розумша, що новий час диктуе сво! прюритети. На змшу слабко!, бездумно! та поюрно! ляльки приходить нова жшка -цшсна шдивщуальнють. Не пасивнють, що не турбуеться власним штелектуальним ростом, а вщвага, активнють, шщатива стали настановчими у вихованш доньок С. Федака.
Ольга (принаймш, на перший погляд) , найменше вщповщала зазначеним вимогам. Поеднання юпанського типу краси з витонченою тендпгастю забезпечило !й вдачу одиначки-пестунки. Замкнешсть 1 стримашсть, а також часта вщсутшсть посмшки дали шдставу домашшм м1ж собою називати !! «Мручок» [6, с. 50]. Думаеться, що Ольга, з !! вразливютю 1 вегетативним характером для багатьох невтаемничених асощювалась з образом Сплячо! Красуш чи Попелюшки, яка в рол1 поюрно! дружини- домогосподарки, залишиться лише як данють, ¿дол, об&ект поклоншня, цшковито позбавлений активносп й здатносп до самоствердження. Чи побачив Свген Коновалець у Ольз1 Федак лише «!! слабють 1 непорадшсть, !! здивоваш оч1, !! мал1 безпом1чш руки - все що сто!ть у протилежносп до важко! життево! боротьби», чи щось бшьше [7, с. 108].
Подальше сумюне життя вщкрило для вс1х нову Ольгу Федаювну -дивовижно! витримки жшку, з !! вмшням блискавично ор1ентуватися в ситуацп, смшивютю, що межувала з вщчайдушшстю. Балансуючи м1ж небезпекою й ризиком, у в1чних пере!здах мгж Берлшом-Вщнем- Парижем 1 Лозанною, Ольга Коновалець залишалась привитою 1 зразковою дружиною, класичною красунею. Пщ час веч1рки в салош готелю «Метрополь» у Женев1 на честь Т.Г. Шевченка ус1м запам&яталась паш Ольга: «Коли вона увшшла в супровод1 В.Панейка, то це була цша сенсащя [8, с. 705]». Орест Питляр згадуе, як неодноразово украшсью студенти у Женев1 вщвщували Полковника, 1 завше ув1чливою господинею коло нього була дружина - «гарна з виду жшка, з енергшим обличчям [8, с. 747] ». Ще один портрет: «Молода, дуже гарна Паш Коновалець, людина з високою освп-ою, дуже вмшо надавала гармоншносп цим зустр1чам... [8, с.641] ».
Ольга Коновалець була не тшьки зразковою дружиною, але й мат1р&ю. Улюбленого сина Юр1я, котрий навчався р1зними мовами в чисельних школах Н1меччини, Швейцари, 1талп, мат1р примушувала спшкуватися вдома рщною. Навчала його колядок 1 веснянок, учила Шевченювських поезш, укра!нсько! юторп. А ось що вона пише про С.Коновальця-батька: «При таим неспокшшм житп, як наше, ...в1чних по!здках, було само собою зрозумше, що не м1г вш присвячувати багато часу нам. Але як тшьки мав трохи вшьного часу, був з нами ус1ею душею. Юрко був для нього скарбом. Ще як Юрко маленьким був 1 не раз по ночах плакав, мш чоловш носив його на руках, доки вш не успоко!вся. Як Юрко малим хлопцем просив його, щоб бавився з ним, так «таточко» дшсно вм1в бавитися з ним, як дитина. Коли Юрко хопв конче в якусь недшю ¿ти на футбольш змагання, то таточко ¿шов з ним, хоч сам футболом зовс1м не щкавився. Усе старався улегшити нам життя[5, с. 2]».
Дружина С. Коновальця була надзвичайно уважною в no6yri, завше дбала про вщпочинок чоловша теля виснажливого дня, шщшвала имейш подороже «BiH мав сильний оргашзм i рщко хвор1в, !здив усе дуже радо, бо цей в1чний рух тдходив до його вдачг Але головне, що тд час подорож1в стр1чався з людьми, з якими зжився, з якими в&язала його епшьна праця, епшьна мета, щея i !хне товариство все любив. Пщходив до Bcix з великим дов1р&ям, вирозумшням, старався знайти у кожного якусь добру прикмету. Це велике дов1р&я, на жаль, не раз використовували [5, с. 2]».
Без перебшьшення можна стверджувати, що i для справи ОУН дружина Коновальця зробила немало. Не втручалась в оргашзацшш моменти, натомють створювала атмосферу вкрай необхщну для ефективного виршення важливих питань функцюнування ОУН. Коли термшово для нових в&1здних в1з в австршському консульств! потр1бно було заплатити 5 тис. корон, G.Коновалець наказуе зв&язатись з дружиною. Справу грошей того ж таки дня виршили позитивно: «Паш Полковникова переслала телеграф1чно, навпъ не питаючись про яюсь забезпечення [8, с. 718]».
У той час, коли на ОУН надходили значш кошти, сама с1м&я жила дуже скромно i ощадно, нерщко займаючи rpoini у знайомих [8, с. 724]. Вщомо, що перебуваючи у Варамбе (Швейцар1я), Полковник для самозахисту не мав при co6i навпъ поганенького револьвера, аш собаки на подв1р&1. Гнаний yciMa европейськими урядами, виснажений, але не знев1рений G.Коновалець високо цшував затишок створений на тимчасових помешканнях «милим Мручком» i сам при цьому був надзвичайно уважним. 3i спогаду О. Коновалець: «На останшм наш1м помешканш в Женев1 був садок i в шм багато квтв. Мш чоловш, коли ходив ранком по ньому i бачив розцвш рож1, зривав i&x i сам укладав у маленью вази або клав i&x на croni в щальш. Знав, що робить MeHi тим велику приемнють [5, с. 2]». А «паш Полковникова» завше з нетершнням чекаючи чоловша, оргашзовувала чаювання з самоваром, де збирались найближч1, знимкувала рщних за посадкою дерев, шдтримувала теплими словами у коротеньких лиспвках. Знала yci уподобання коханого чоловша: «На общ !в мало, скоро, нервово, алькоголю не пив майже школи, як ми були caMi, тшьки в товариствг Дуже любив 0B04i, особливо яблука. Звик до них з молодечих ли; бо батьки в Зашксш мали гарний овочевий сад. Часто !в одне-два яблука ранком перед проходом. По o6ifli вщпочивав коротко, читав... Часто вечорами читав досить довго. Його улюблена лектура — це були юторичш твори, мемуари, бюграфп визначних людей. Деяю книжки ми читали рАвночасно i дшилися думками i враженнями. До юна i театру ми ходили дуже рщко. Музику любив, але не мав часу займатися нею. 3 вщомих опер найбшьше любив «Богему» Пуччш. [5, с. 2]».
Вона завше намагалась бути сильною коло нього, бути достойною його ¿MeHi. У дш розлуки i чекання не опускала рук, а зайнялась написаниям тез про видання Михайла Драгоманова у Женевський перюд. Таким чином, здобула атестат б1блютекаря, що в подальшому дало право на працю за кордоном.
Коли восени 1935 року федеративний уряд Швейцарп скасовуе дозвш на проживания у Женев^ G.Коновалець eMirpye у Литву i по Mipi можливосп провщуе рщних. Згодом О.Коновалець згадувала: «Наше життя це був в1чний рух, змши, неспокш. В1чний пршзд i вшзд. Ti пршзди все були радюш, але яю сумш вщ&!зди! I цей останнш. Цшими роками переслщував мене дивний неспокш, якесь дивне, страшне передчуття... Moi& останнА слова були: «Вважай на себе!... [5, с. 2]».
Пюля трапчно! загибел1 проводника ОУН у травш 1938 р., дружина та син G. Коновальця оселились у Phmî на Люнготевере Флямшо №74. Ольга до останнього працювала у б1блютещ Иосипа Слшого, пережила на 20 роюв улюбленого сина. II кредом була терпеливють - pazienza. Н1коли не поашхалась, але шхто не бачив ïï сл1з. Тому не noïxana шкуди з Риму, де були юмнати чоловша i сина - цше ïï трапчне життя, самотньо1, сумно! людини, яку час вщ часу згадував cbît як достойну дружину Полковника Коновальця [6, с. 52].
Отже, дискурс украшського нацюнал1зму на сьогодшшнш день е неповним, якщо в ньому не визнаеться значимють повсякденного досвщу, того макрор1вня, що вщтворюеться щодня. Адже аналопя з с1м&ею - це елемент, котрий визначае концепти i символи, iepapxira цшностей нацюнал1зму. Особливими в цьому контексп е образи, KOTpi персошфшують приватну сторону життя тому, що така «мужнють» чи така «жшочшсть» корисн1 i показов! для наци.
Лггература
Стаття надшшла до редакци 10.04.2015
УДК 821.161.2
Берко Й. М., д.б.н., професор © E-mail: tarasberko@gmail.com
Лъегесъкий нацгоналънийушеерситет ветеринарноХмедицины та 6iomexHonoziü iмет С. 3. Гжицъкого, Льв1в, Украгна
ПРО ТЕКСТУАЛБН1 В1ДМ1ННОСТ1 В1РША «БУВАЛИ ВОЙНИ Й BlflCbKOBIÏ СВАРИ...» В Р13НИХ ВИДАННЯХ ПОЕТИЧНИХ TBOPIB
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Выкладаютъся выявлен! автором текстуалъм eidMiHHOcmi 6 i 8 рядюв eiprna Тараса Шевченка «Бувалы войны й eiûcbKoeiï свары...» в р1зных выданнях його поетычных meopie, почынаючы з остантх двох десятыл1ть XIX, впродовж XX i першых 14 poKie XXI стол1ть. Сдыным джерелом тексту цъого eiprna е спысок I. Лазаревсъкого в «Быъш1й кныжц1», якый ein перепысав з поетового автографа, що не збер1гся. Вважалося i продовжуе вважатыся, що nid час перепысування eiprna
© Берко Й. М., 2015
