Спросить
Войти
Тсторичш нариси
Цимбалюк В.1.
Академiк Ромоданов Андрiй Петрович - розбудовник украТнськоТ нейрохiрурriТ
Учитель! Перед ¡менем тво/м Дозволь смиренно стати на кол/на...
М.О.Некрасов
Андрш Петрович Ромоданов
В ютори украТнськоТ науки е знаковi постав, якi в^гра-ли виршальну роль у ТТ роз-витку. Такою знаковою ф^ гурою в iсторií украТнськоТ нейрохiрургií е академ^ А.П. Ромоданов.
Минуло вже 20 роюв з того часу, як академ^ А.П. Ромоданов пе-редчасно пiшов з життя, але й дос боляче щемить серце, коли згадуеш цю велику Лю-дину, патрюта
УкраТни й украТнськоТ нейрохiрургií, будiвничого 1нституту та його керманича упродовж 30 роюв. Його життевий шлях ушкальний. Творчий спадок - величезний. Вш сповiдував одну iдею - служити науц i людям.
Андрш Петрович пдно продовжив справу свого вчителя i наставника професора Арутюнова Олек-сандра 1вановича, котрий 13 роюв керував КиТвським науково-дослiдним шститутом нейрохiрургií (з квiтня 1951р. до 1964 р.). У 1964 роц Олександр 1ванович переТхав до Москви, де очолив 1нститут нейрохiрургií iм. М.Н. Бурденка. Директором КиТвського НД1 ней-рохiрургií призначили професора А.П. Ромоданова.
Багато написано про академка А.П.Ромоданова його учнями, друзями та послщовниками (3 монографий десятки статей у профтьних журналах св^у, велика кiлькiсть публiкацiй у в^чизняних мас-медiа). Але викладаючи послiдовно ^торт украТнськоТ нейрохiрургií в персоналiях, було б несправедливо, якби ми не згадали основы вiхи життя i багатогранноТ творчостi цiеí визначноТ людини.
Народився А.П. Ромоданов 11 листопада 1920 року в м^т Лубни на Полтавщиш в сiм&í священика, вчителя та громадського дiяча Петра Дмитровича Ромоданова й Олени Дмитрiвни ГрековоТ. Бурхливi
Доросле життя А.П. Ромоданова розпочалося у 1938 р., коли треба було обирати майбутню профеаю. Спочатку планував стати шженером, але вчасно зробив правильний вибiр i вступив до КиТвського медичного шституту. Його безпосереднiми вчите-лями були таю корифеТ медицини, як М.С. Стров, М.Д. Стражеско, Б.М. Маньковський та багато шших. Однак Велика В^чизняна вiйна внесла своТ корек-тиви в життя Ромоданова. Закшчивши у 1942 р. 5 курав прискореного випуску КиТвського медичного шституту, евакуйованого у м. Челябшськ (Росiя), Андрiй Петрович був моб^зований до лав дiючоí армií Захщного фронту, що дислокувалася на той час тд Москвою. Пройшов бойовий шлях вщ Москви до Берлша у званнi капiтана медичноТ служби i на по-садi командира медико-саштарного взводу танкового корпусу 3-Т Гвардiйськоí танковоТ армií у складi 1-го УкраТнського фронту. Брав участь у звтьненш Праги, де зус^в Перемогу. 13 травня 1945 р. завершився бойовий шлях Андрiя Петровича та розпочався новий етап у житт — становлення як нейрохiрурга, вченого, педагога, оргашзатора.
Доля i Господь були прихильними до А.П. Ромоданова. Живим i неушкодженим вiн повернувся з вiйни - найбтьш жорстокоТ i кривавоТ за всю ютор^ людства. У цш вiйнi тiльки за 1 добу гинуло до 14 тис. воТшв. Середнш термiн життя солдата на передовш аж 1,54 дня, медичного прашвника - 1,7 дня. А ба-гатотоннi броньованi танки збер^али боездатнiсть на передовiй не бтьше 3-х дiб. Втрати, яких зазнали медики тд час вiйни, склали 210601 життя, при цьому 88,2% втрат прийшлося на рядових i сержан^в, якi безпосередньо дiяли на полi бою.
Медичнi працiвники самовщдано боролися за життя i здоров&я поранених бiйцiв. За героТзм i мужнiсть у боротьбi з фашистами 44 медичним прашвникам присвоене звання Героя Радянського Союзу. За час вшни 285 медпрашвниюв були вщзначеш найвищою нагородою СРСР - орденом Ленша, 3500 - орденом Червоного Прапора, 15000 - орденом В^чизняноТ вш© Цимбалюк В.1., 2013
ни I ступеня, 86500 - орденом ЧервоноТ Зiрки, близько 10000 - найвищою солдатською вщзнакою - орденом Слави. Бтьше 20 керiвникiв медичноТ служби i голо-вних хiрургiв фронту нагороджеш полководницькими орденами. За цими цифрами - героТзм i самовщдашсть медичних працiвникiв.
Андрiй Петрович був на передовш в 1941 р. як молодший лiкар полку, а в юнц вiйни - як командир медико-саштарного взводу ТретьоТ гвардшськоТ тан-ковоТ армiТ, якою командував легендарний маршал П.С. Рибалко. А танковi арми, пробиваючи оборону ворога, проникали далеко в ворожий тил, де фронт i передова були повсюди.
За весь перюд вшни з 1942 до 13 травня 1945 р. Андрш Петрович ттьки один раз лкувався в гост-талi з приводу виразковоТ хвороби дванадцятипалоТ кишки. В подальшому ця хвороба не давала йому спокою все життя.
Пам&ять про лихол^тя вiйни, бiль втрат колег i друзiв залишилися в серц А.П. Ромоданова назавжди. Особливо дорогою для нього була перша вшськова нагорода — медаль «За бойовi заслуги», якою Андрш Петрович був вщзначений у 1942 р. за розробку методу поповнення кровi при критичних крововтратах, що дало змогу врятувати життя тисячам поранених.
Вже у роки вшни молодий хiрург чув про свого майбутнього вчителя, талановитого вмськового хiрур-га Олександра 1вановича Арутюнова, але зустр^ися тодi Тм так i не довел ося.
Пройшовши усi труднощi военного часу, коли треба було цшодобово оперувати у польовш операцiйнiй, брати зброю до рук, захищаючи поранених, Андрiй Петрович залишився вiрним високим моральним принципам, закладеним ще в дитинствi батьками. Йому були притаманш любов до людей, велике милосердя до хворих, особливо до д^ей, i водночас мужшсть та рiшучiсть пiд час виршення складних проблем.
Повернувшись з фронту з двома орденами В^-чизняноТ вiйни, двома орденами ЧервоноТ Зiрки, медалями «За бойовi заслуги», «За взяття Берлша», «За звтьнення Праги», «За перемогу над Ымеччиною», Андрiй Петрович знову постав перед вибором — ким бути? Для молодого талановитого вшськового хiрурга були вщкрит усi шляхи: вченого, лкаря, адмЫстра-тора, вiйськового тощо. Але вiн обрав найскладнiший — творити нейрохiрургiчну службу в УкраТш.
Пiсля вiйни повернувся до Киева. Наставник А.П. Ромоданова в т роки ректор КиТвського медичного Ыституту Лев 1ванович Медвiдь порекомендував молодого хiрурга головному нейрохiрурговi Наркому охорони здоров&я УкраТни, завiдувачу нейрохiрургiчноТ клiнiки КиТвського психоневрологiчного iнституту Олександру 1вановичу Арутюнову, найближчим помiчником i одно-думцем якого впродовж 18 роюв був Андрiй Петрович.
З 1946 до 1949 р. А.П. Ромоданов — астрант КиТвського психоневролопчного шституту. Розпо-чався новий життевий етап — формування Андрiя Петровича як вченого. Темою його кандидатськоТ дисертаци була надзвичайно важлива для тслявоен-ного перiоду проблема дiагностики та хiрургiчного лiкування травматичних гранульом головного мозку. Матерiали дисертацiТ, захищеноТ у 1949 р., стали основою монографи «Травматические гранулемы головного мозга» (1955 р.).
У наступш роки одним iз прюрите^в у науковiй дiяльностi А.П. Ромоданова стало вивчення особли-востей патогенезу та ключного перебiгу нейрохiрур-пчноТ патологiТ у дiтей. Найдетальнiше Андрш Петрович дослщжував особливостi локалiзацiТ, клiнiчних проявiв та принципи хiрургiчного лiкування пухлин головного мозку. Ним були сформульоваш поняття «внутрiшньочерепна гiпертензiя як патофiзiологiчна ситуацiя» i «синдром внутршньочерепноТ гiпертензiТ» як ТТ клЫчний прояв. Тодi було визначено дослщниць-ке завдання — вивчення ролi механiзмiв компенсацiТ (гемодинамiчних, лiквородинамiчних, нейрогенних, структурно-морфолопчних тощо) при пiдвищеннi внутршньочерепного тиску, а потiм i при рiзних вогнищевих ураженнях головного мозку. Результати дослщжень були покладенi в основу докторськоТ дисертацiТ Андрiя Петровича «Опухоли головного мозга у детей»(1963 р.), а по^м монографiТ на цю ж тему (1965 р.).
Коло наукових штереав А.П. Ромоданова в ней-рохiрургiТ дитячого вiку не обмежувалося лише вив-ченням проблем пухлин головного мозку. Важливим напрямком його дослщжень була розробка методiв нейрохiрургiчноТ корекци вродженоТ патологiТ цент-ральноТ i периферичноТ нервовоТ системи, зокрема, особливост клiнiки, дiагностики i хiрургiчного лку-вання рiзних варiантiв кранiостенозу, спинномозкових гриж тощо. Паралельно тд керiвництвом А.П. Ромоданова вивчали проблеми дiагностики та лiкування пухлин спинного мозку у д^ей, що знайшло вщобра-ження у монографiТ «Опухоли спинного мозга».
Окремим напрямом науковоТ дiяльностi А.П.Ромоданова, починаючи з 1968 року, було вивчення проблем нейрохiрургiчноТ допомоги новонародженим з пологовою черепно-мозковою травмою. Саме КиТвський шститут нейрохiрургiТ був одним з перших центрiв у колишньому Радянському Союз^ де почали розробляти принципи та методи дiагностики, хiрургiчного лiкування шеТ важкоТ патологiТ. Особливо детально вивчали патолопчну анатомiю внутрiшньомозкових уражень у новонароджених, патогенез Тх формування, роль i механiзми супутнiх порушень кровооб^у головного мозку. Результати дослiдження феТ проблеми висвiтленi в монографiТ А.П. Ромоданова i Ю.С. Бродського «Родовая черепно-мозговая травма» (1981 р.), за яку автори були удостоен преми iм. М.Н. Бурденка (1982 р). Розум^чи важливiсть надання спецiалiзованоТ нейрохiрургiчноТ допомоги таким хворим, А.П. Ромоданов став Ышатором створення в УкраТш спецiалiзованих дитячих нейрохiрургiчних вщдшень в обласних центрах i великих м^тах.
У 1964 роцi, тсля переведення академiка О.1. Арутюнова на посаду директора Московського шс-титуту нейрохiрургiТ, Андрiя Петровича Ромоданова обирають директором КиТвського науково-дослщного iнституту нейрохiрургiТ, який на довгi роки став для вченого мюцем втiлення наукових, педагопчних та оргашзацшних щей. Зокрема, в 1нститут нейрохiрургiï розпочалося комплексне вивчення основних напрямiв нейрохiрургiï: нейроонкологп, нейротравматологiï, судинноï, спiнальноï нейрохiрургiï, кiлькома роками пiзнiше - функцюнально!& та стереотаксичноï, вщ-новноï нейрохiрургiï з поступовим впровадженням результатiв дослщжень у практичну нейрохiрургiю.
А.П. Ромоданов був ^щатором застосування хiмiотерапiï в л^уванш злоякiсних пухлин головного мозку, що здобуло широке впровадження в нейрохiрургiчних клiнiках Украïни. Пщ керiвництвом А.П. Ромоданова були розроблеш основнi принципи комбiнованого (хiрургiчного, хiмiотерапевтичного, радiологiчного, iмунологiчного тощо) лiкування зло-якiсних пухлин.
У 70-80-х рр. ХХ стол^тя, в умовах зростання по-казникiв iнвалiдностi та смертност внаслiдок судинноï патологiï головного мозку, в 1нститут нейрохiрургiï пiд керiвництвом А.П. Ромоданова почали розробляти новi методи дiагностики i лiкування нетравматичних внутршньочерепних крововиливiв та iшемiчного ура-ження мозкових судин, принципи ендоваскулярного лкування судинних захворювань головного мозку.
Андрш Петрович упродовж уса свое нaуковоï дiяльностi придiляв велику увагу вивченню надзви-чайно вaжливоï медико-соцiaльноï проблеми — че-репно-мозковоï травми. Пщ керiвництвом А.П. Ромоданова цю проблему вивчали з погляду особливостей ïï перебiгу на xni сомaтичноï пaтологiï, aлкогольноï iнтоксикaцiï, iмунологiчного стану пaцieнтiв.
Значну увагу Андрш Петрович надавав вивченню рiзномaнiтних аспекпв функцiонaльноï та вiдновноï нейрохiрургiï: стереотаксичному л^уванню пaтологiï екстрaпiрaмiдноï системи, нейрохiрургiчному лкуван-ню епiлепсiï, больових синдромiв тощо. Саме вiн був Ышатором створення у 1974 роцi першоï на теренах колишнього СРСР клшки функцiонaльноï нейрохiрур-гiï. За розробку методу крюдеструкци в нейрохiрургiï академ^ А.П. Ромоданов i професор О.О. Лапоногов були удостоен Держaвноï преми УРСР (1978 р.).
Фундaментaльнi знання та прозорливють допитли-вого вченого давали змогу А.П. Ромоданову йти завжди в ногу з часом, а часто й на крок попереду. Андрш Петрович першим у краМ виню на обговорення громадсь-кост важливють застосування психохiрургiï, розробка яко! була необ^рунтовано призупинена в УкраМ.
У 1988 р. А.П. Ромоданов уперше в краМ оргаш-зував вiддiлення реaбiлiтaцiï нейрохiрургiчних хво-рих у структурi 1нституту нейрохiрургiï, вiдповiдну кафедру при Кшвському iнститутi удосконалення лiкaрiв i нaдaлi -Всесоюзний реaбiлiтaцiйний центр на бaзi цieï ж кафедри.
З ш^ативи вченого в 1988 роц в Iнститутi почало функцюнувати вiддiлення вiдновноï нейрохiрургiï. У вщдшенш поряд iз трaдицiйними хiрургiчними методами розробляються та впроваджуються нов^ш методи вiдновного лiкувaння рiзних нейрохiрургiчних захворювань.
Акaдемiк А.П. Ромоданов e автором понад 450 наукових праць, у тому чи^ 25 монографш, 23 ав-торських свiдоцтв, присвячених основним роздтам нейрохiрургiï.
Ставши вiдомим ученим, оргашзатором i громад-ським дiячем, Андрiй Петрович нiколи не забував про
вдосконалення хiрургiчноï мaйстерностi. Почавши свш шлях в медицинi як вшськовий хiрург, вiн на все життя залишився вiрним нейрохiрургiï, яка для нього стала i працею, i хоб^ i самим життям. Як зга-дують колеги Андрiя Петровича, вiн майже нiколи не брав вщпустку влiтку, коли бтьшмсть зaвiдувaчiв вiддiлень вiдпочивaли, сам оперував найскладшших хворих. Хiрургом залишався в усьому: в стилi життя, характер^ нaвiть в одязi. Нiколи не одягав так званих «професорських» хала^в з комiрцем, а завжди, до останнього дня, носив закрит^ хiрургiчнi.
Одним iз прiоритетiв своeï дiяльностi А.П. Ромоданов вважав необхщшсть розвитку та змiцнення ней-рохiрургiчноï мережi в Укрaïнi. Вiн робив усе можливе, щоб нейрохiрургiчнa допомога була максимально наближена до хворих в уах куточках Укрaïни: були впроваджеш проекти спецiaлiзовaних мiжоблaсних нейрохiрургiчних центрiв, спецiaлiзовaних бригад швидкоï медично: допомоги в Киeвi та обласних центрах Украши. Зараз нейрохiрургiчну допомогу в Укрaïнi надають понад 100 нейрохiрургiчних i нейротравма-толопчних вiддiлень.
Акaдемiк А.П. Ромоданов стояв б^я витокiв формування Укрaïнськоï асощацм нейрохiрургiв, яка почала свою роботу вже тсля його смертi, наприкшц 1993 р., й об&еднала вах нейрохiрургiв Укрaïни.
Однак, незважаючи на всю багатогранну дiяль-нiсть академ^а Ромоданова, для нас, його учшв, Андрiй Петрович e передовсiм талановитим педагогом, Учителем, творцем нейрохiрургiчноï школи в Укрaïнi. Свою педагопчну дiяльнiсть А.П. Ромоданов розпочав як виконувач обов&язюв зaвiдувaчa кафедри нейрохiрургiï Киïвського iнституту удосконалення лiкaрiв, на якш, починаючи з 1959 р., по^м багато рокiв працював доцентом.
У 1986 р. Андрш Петрович очолив кафедру нейрохiрургiï Кшвського медичного шституту iменi aкaдемiкa О.О. Богомольця (ниш Нацюнальний ме-дичний ушверситет iменi О.О. Богомольця), базою яю^ з вересня 1986 р. став Кшвський нaуково-дослiдний iнститут нейрохiрургiï. У перюд завщування кафедрою (з 1986 до 1993 р.) Андрш Петрович здшснив докоршну перебудову викладання нейрохiрургiï у вищих медичних навчальних закладах Украши. Було переглянуто навчальш плани, тдготовлено новий курс лекцш, видано низку моногрaфiй, зокрема «Атлас операций на головном мозге» (1986 р.), «Методические рекомендации для преподавателей к проведению практических занятий по нейрохирургии на лечебном факультете» (1987 р.), створено новий тдручник з нейрохiрургiï для студенев вищих медичних навчальних зaклaдiв.
Об&еднання 1нституту нейрохiрургiï i кафедри нейрохiрургiï Киïвського медичного шституту iменi aкaдемiкa О.О. Богомольця дало змогу оргашзувати в 1987 р. единий у колишньому СРСР факультет удосконалення виклaдaчiв кафедр та курав нейрохiрургiï вищих медичних навчальних зaклaдiв. Того ж року за ш^ативи А.П. Ромоданова оргашзовано перше в крaïнi навчально-науково-виробниче об&еднання «Нейрохiрургiя», до складу якого увшшли Киïвський НД1 нейрохiрургiï, кафедра нейрохiрургiï Киïвського медичного iнституту, кафедри нейрохiрургiï та реа-бiлiтaцiï Киïвського шституту удосконалення лiкaрiв, а
також нейрохiрургiчнi вщдтення лкувальних установ м. Киева.
Ниш представники школи А.П. Ромоданова очо-люють науковi пiдроздiли ДУ «1нститут нейрохiрургií», кафедри нейрохiрургií вищих медичних навчальних закладiв та шститу^в удосконалення лiкарiв, обласнi i мюью нейрохiрургiчнi вiддiлення Украíни i краш СНД, працюють у краíнах далекого зарубiжжя.
Пiд керiвництвом академiка АМН СРСР, НАН i АМН Украши А.П. Ромоданова виконано 30 докторських i 52 кандидатськi дисертацií.
Як рiзнопланова та енергiйна особистiсть Андрш Петрович наукову роботу поеднував з державною i громадською дiяльнiстю. Ще в перiод становлення 1нституту нейрохiрургií вiн був обраний головою профкому, по™, працюючи директором 1нституту, обирався депутатом Верховно!& Ради СРСР 10 та 11-го скликань, був головою украшського вщдтення това-риства «СРСР-Франшя», головою Республiканського товариства тверезостi. Де б не доводилося працю-вати А.П. Ромоданову, вш скрiзь займав активну громадянську пози^ю. Учений був членом Президи АМН СРСР (1974-1991 рр.), заступником голови Всесоюзного i головою Республiканського товариств нейрохiрургiв, академiком РАМН (з 1991р.), академЬ ком НАН Украíни (з 1992 р.), академком та членом Президи АМН Украши (з 1993 р.). У 1980 р. академк А.П. Ромоданов був удостоений звання Героя Сощалю-тичноí Працк Вiн вщзначений 25 нагородами, серед яких 9 ордешв (два ордена Ленiна, орден Жовтневоí революцií, орден Трудового Червоного Прапора, орден Вiтчизняноí вiйни I та II ступешв, два ордени Червоно^ Зiрки i польський орден «За заслуги»).
Андрш Петрович був вщпов^альним редактором роздту «Нейрохiрургiя» Великоí медичноí енциклопедií та роздту «Медицина» Украíнськоí радянськоí енциклопедií, членом редколегп жур-налiв «Вопросы нейрохирургии», «КлЫчна хiрур-гiя», «Клiнiчна медицина», «Surgical neurology», «Acta neurologica», «Neurosurgery», «Surgical Neurology», «Acta Neurochirurgica», «Zentralblatt fur Nturochirurgie» та iн.
Це основнi офiцiйнi данi.
А яким же був А.П.Ромоданов поза офщюзом?
Звичайний трудовий день Андрiя Петровича був напруженим, сповненим клопо^в, хвилювань, бо-ротьби за людське життя. Вставав вш завжди рано, о 6.00, робив зарядку (вдома в робочому кабшет був тренажер), приймав душ. По^м - легкий сшданок. О 9-й годин завжди був на роботк Любив ходити тшки. Iнодi автомобiль пiдвозив його до вул. Манутьсько-го, а до шституту вiн вже йшов тшки. У свiй кабiнет на третьому повера Андрiй Петрович (нaвiть у 70 роюв) пiднiмaвся по сходах ^фтом не користувався). Обiдaв, як правило, дома. До l^i був невибагливим. Обмежував себе в гострому i жирному в зв&язку з виразковою хворобою двaнaдцятипaлоí кишки. У перюд загострення, весною та восени, коли Андрiя Петровича турбував голодний бть, кухaрi iнституту готували йому дiетичнi страви. Якщо не було шяких зaсiдaнь, зустрiчей, комiтетiв, йшов додому. Вечеряв о 19-й годиш, тзшше не 1в нiчого.
Телевiзор не любив, вважав це заняття марним витрачанням часу. Дивився ттьки програму «Время».
Правда, любив спортивш передач^ особливо футбол i хокей. Пристрасть до спорту залишилась з юностк У шкiльнi роки прекрасно грав у хокей в командi «Динамо». А тсля вшни разом з колегами - молодими нейрохiрургами - любив грати у волейбол. Завдяки високому зросту, стрибучост та спортивнш пiдготовцi Андрiй Петрович бун непоганим гравцем.
Лягав спати о 23.00. Якщо потрiбно було тдготу-вати лекшю чи доповщь, працював до пiзньоí ночi.
Хобi не було, не мав часу. Единим його хобi була нейрохiрургiя. Ймовiрно, i досяг таких професшних успiхiв тому, що не розкидався на дрiбницi.
Найбiльше задоволення отримував вщ творчоТ роботи. Дружина академка Ганна Сергiíвна Янковська розповiдала: «Якщо робота ладилась, то Андрш Петрович виходив з кабшету, посмiхався, цшував мене, був дуже задоволений». Мабуть, у цей момент у нього видтялась найбiльша кiлькiсть ендорф^в.
У гостi ходив, але частше на прохання дружини, бо зазвичай дома його чекала маса незавершених справ.
Палив цигарки ттьки на фронту а по^м раз i на-завжди кинув. До алкоголю був байдужий. Але якщо виникала ситуашя, коли треба було випити, вважав за краще гортку. Хоча дуже добре розбирався у винах i особливо в коньяках. Завжди жартував з дружини: «Ти так добре на всьому розумiешся, а ось вiдрiзнити один коньяк вщ iншого не можеш».
Весною, вл^ку i восени любив працювати в саду. Ом&я Ромоданових з кв^ня до глибокоТ осенi жила в своему будинку в 1рпеш (8 км вщ Киева). Тiльки на зиму вони переТжджали в мюьку квартиру.
В одязi був невибагливий. Зазвичай сорочки i краватки тдбирала Ганнуся (так, люблячи, Андрiй Петрович називав дружину).
Це був високий, статний, спортивноТ статури чо-ловiк з сивим волоссям i правильними рисами облич-чя. П^ля першоТ зустрiчi з А.П. Ромодановим у мене склалося враження, що це дуже суворий i владний чолов^. Чесно зiзнаюсь, будучи клЫчним ординатором, я в души нав^ь побоювався його.
Сувор^ть i академiзм пiд час обходiв, детальнi розбори на конференцiях, професшно точнi заува-ження, окрiм статусу Андрiя Петровича як директора, вiдрiзняли його вiд iнших спiвробiтникiв, як теж давно працювали в шститутк
Але пiзнiше, коли менi вдалося ближче познайо-митися з А.П. Ромодановим, я зрозумiв, як помилявся iз самого початку. За маскою суворост ховалося зовсiм iнше обличчя i добра, щира душа. Насправдi Андрiй Петрович був людиною досить вразливою. Зараз я можу сказати, що зовшшня сувор^ть була йому необхщна як керiвнику великоТ установи, але це була його компенсаторна маска, за якою вш приховував свою тонку, чутливу душу.
А.П. Ромоданов дуже переживав тсля невдалих операцш, больно реагував на несправедлив^ть i тим паче на необ&ективш випади на свою адресу. Пригадую, як на зааданш партбюро зачитували аношмного листа, переданого з райкому парти. У ньому йшлося про те, що Андрш Петрович - син священика. Пам&ятаю його блще, нездорове обличчя. Я ще не знав тод^ що через цей лист загостриться виразкова хвороба, недуга, вщ якоТ Андрш Петрович
страждав з 1942 року i з приводу чого л^увався у вшськовому гостталк
Ми, лкар^ розумiемо, що виразкова хвороба най-частiше бувае у людей з чутливою, тонкою нервовою системою, легко вразливих, для яких нав^ь невелика невдача стае пусковим моментом для субстресового стану.
Ця тонюсть i душевна чуйшсть особливо проявлялись у стосунках з друзями та близькими. З особливою увагою i теплотою Андрш Петрович ста-вився до своТх бойових побратимiв. Якщо на порозi 1нституту з&являвся хтось iз фронтових друзiв, вiн кидав усе, бiг назустрiч, обнiмав i цiлував, а по^м вони довго розмовляли в директорському кабшетк Спогади про вiйну i друзiв военного часу робили Андрiя Петровича настiльки сентиментальним, що на очах у нього виступали сльози, а голос змшювався вщ хвилювання.
Ця чуттевють натури проявлялася i в ставленнi до жiнок. Ромоданов не м^ не подобатися жшкам. Вони завжди були його союзниками. Вш приваблював Тх своею поведшкою, манерами. У той час у службових справах в кабшет директора часто заходили жшки, котрi займали висок керiвнi посади, жiнки - прашв-ники КРУ, i, в^аючись, по-чоловiчому подавали йому руку. Вш галантно брав ТТ двома руками, нахилявся з висоти свого зросту i цтував, давав зрозумiти, що вони перш за все - жшки. У розмовi завжди дуже тонко i вмто робив таким жшкам комплiменти, що вщразу знiмало ту напругу, яка зазвичай бувае у складних ситуа^ях чи тд час перевiрок.
Андрiй Петрович у ва перiоди свого життя був по-чоловiчому красивим. 6 листопада 1986 року, напередодш його 68-л^тя, я запитав у спiвробiтницi А.Мартиненко, яка працювала в 1нститут з дня його заснування i добре знала вах, яким вона запам&ятала молодого Андрiя Петровича, коли вш уперше прийшов в 1нститут. Вона посмiхнулась, i обличчя ТТ помолодшо (а Тй тодi було 76 роюв): «Вiн був високий, худор-лявий i дуже красивий». Його струнюсть особливо пiдкреслювала вiйськова форма, яку вш носив, коли повернувся з фронту.
До реч^ про форму. Протягом багатьох роюв тсля вiйни Андрiй Петрович ходив у вшськовш формi, бо не було грошей, щоб купити костюм та пальто. Ва своТ демобiлiзaцiйнi грошн вiн потратив на каракуле-ву шубу для Ганнуа, а сам 5 роюв ходив у шинелi та чоботах з якимось рудим вщтшком.
В остaннi роки життя Андрш Петрович все менше i менше бував в операцшнш. Вш бiльше займався aдмiнiстрaтивною роботою, будiвництвом нових кор-пусiв i реоргашзашею 1нституту, пiдготовкою моло-дих нейрохiрургiв. Хоча залишався фiзично мiцним, витривалим, але зiр i точнiсть рухiв вже були не тi, i пiсля декiлькох дуже важких операцш вiн знайшов у собi мужшсть вiддaти оперaцiйну молодшим. Добре, що в той час вже функцюнувало 14 клшк 1нституту зi своТми лiдерaми-зaвiдувaчaми, якi повнiстю «пе-рекривали» потребу в нейрохiрургiчнiй допомозi. А про те, що Андрш Петрович був витривалим i фiзично здоровим, свщчили навантаження, якi вiн витримував. Так, у старому будинку на вулиц Великш Житомирськiй, 17, де мешкав А.П. Ромоданов, лiфт хрошчно не працював, i вiн щодня по кшька рaзiв
пiднiмався сходами на третш поверх (що вщповщае п&ятому поверху сучасного будинку), причому швидко i без задишки.
Мене також дивувала витривалють Андрiя Петровича. Пюля частих вiдряджень у рiзнi кiнцi свiту i неосяжного Союзу, особливо до Москви, провiвши жч у вагонi потяга, вранц завжди приходив на роботу i був у хорошiй формi. I шхто не здогадувався, що страшна хвороба вже робить свою чорну справу i веде А.П. Ромоданова до останньоТ межк
Поза сумшвом, у такому короткому нарисi важко дати повну характеристику великого i яскравого життя видатноТ особистостi.
Але давайте знову поринемо у вир подш того часу. У 1964 р. O.I. Арутюнов рекомендуе на посаду директора КиТвського НД1 нейрохiрургiТ свого учня, заступника з науковоТ роботи А.П. Ромоданова.
Що залишив O.I. Арутюнов у спадок А.П. Ромо-данову?
Корпус римо-католицького гостталю iм. Сташсла-ва Сiрочинського та чотирьохповерхову незавершену прибудову поблизу нього i два невеликi одноповер-ховi будиночки в глибинi парку, в одному з яких була патоморфолопя, а в шшому - лаборатори (клiнiчна та бiохiмiчна).
А.П. Ромоданов, попри те, що був молодим директором, добудував корпус №4, який восени1966 р. вже був уведений в експлуаташю. На вщкриття цього корпусу, який я називаю «арутюшвським», приТхав директор Московського шституту нейрохiрургiТ iм. М.Н. Бурденка, член-кореспондент АМН СРСР, профе-сор O.I. Арутюнов, з iнiцiативи якого i було розпочато будiвництво. З уведенням цього корпусу 1нститут нейрохiрургiТ отримав окремий операцшний блок (5 операцшних), територiю для вiддiлення дитячоТ ней-рохiрургiТ, анестезiологiТ та реанiмацiТ.
Лiжковий фонд 1нституту, що ранiше становив 120 лiжок, зрiс до 150.
На превеликий жаль, меш не вдалося в архiвах вiднайти штатний розклад КиТвського НД1 нейрохiрур-гп за 1966-1967 роки. Тому вiдновлюю його згiдно з наказами за 1967 р., яю пощастило розшукати в архiвах.
Перше нейроонкологiчне вщдтення (завiдувач
- старший науковий ствробтик Ю.П. Зозуля)
Друге нейроонкологiчне вщдтення (завiдувач
- старший науковий ствробтик П.О. Пронзелев)
- старший науковий ствробтик В.С. Михайловсь-кий)
- старший науковий спiвробiтник Б.А. Пельц)
ЛабораторiТ:
бiохiмiчна (завiдувач - Л.Ф. Хомицька) кл^чна (завiдувач - H.I. Скляренко) експериментальна (завiдувач - старший науковий ствробтик Т.М. Серпенко)
нейроморфологiчна (завiдувач - професор Б.С. Хомшський)
електронноТ мiкроскопiТ (завiдувач - В.П. Ту-шевський)
фотолабораторiя (завiдувач - £.Г. Нехотяев)
Кабшети:
вушний (завщувач - старший науковий ствроб^-ник М.В. Кулкова)
очний (завщувач - старший науковий ствроб^-ник Л.М. Зозуля)
Рентгенвщдт (завiдувач - Ф.Д. Подольський) Приймально-полкл^чний вiддiл (завщувач - Т.Т. Лук&янов, а з 1.06.1967 р. -А.1.Ткач)
Оргметодвiддiл (завщувач - М.К. Бротман) Головний лкар - Л.£. Пелех
Заступник головного лкаря з адмш^тративно-господарськоТ роботи - В.Н. Фролов Головний бухгалтер - Я.В. Чиж Операцшний блок - старша операцшна сестра Т.1. Легкодимова
Що зумiв i встиг зробити А.П. Ромоданов? У 1980 роц було закладено тдвалини нового адмш^тративно-лабораторного корпусу, який здали в експлуаташю у 1983 роцi.
Нове примщення вiдповiдало всiм на той час вимогам. Було створено чудовi умови для прац всiх наукових лабораторш (тих, що були, i новостворених). Розмiстилися вони в новому корпус таким чином:
Перший поверх - лабораторiя експериментальноТ нейрохiрургií та електронно-м^роскотчна лабора-торiя.
Другий поверх - бухгалтерiя, конференц-зал, музей 1нституту.
Третiй поверх - адмiнiстрацiя 1нституту, кабiнет директора, заступника директора, оргашзацшно-ме-тодичний вiддiл, фотолабораторiя, наукова частина.
Четвертий - повшстю вiддiлення нейропатомор-фологií.
П&ятий - новостворена iмунологiчна лабора-торiя.
Шостий - клМчна лабораторiя та патентний вiддiл.
Сьомий - бiохiмiчна лабораторiя. Восьмий - бiблiотека, читальний зал, якi пересе-лилися з пiдвального примiщення старого корпусу. Дев&ятий - техшчний поверх. Можна було ттьки мрiяти про таю умови для лабораторш. Придбали оснащення, i це тдняло науковi дослiдження на якiсно новий рiвень.
Ушкальним було створення лабораторií нейроiму-нологií, яка сьогоднi перетворилась на потужний науковий вщдт. Розширилась бiохiмiчна лабораторiя, в ТТ складi з&явилась лабораторiя молекулярних дослщ-жень. Була оргашзована радiоiзотопна лабораторiя.
Суттево змшилась робота рентгенвiддiлу. З&явились комп&ютерш та магнiтно-резонанснi томог-рафи, тобто техшка, яка давала змогу достеменно дiагностувати захворювання.
До речi, А.П. Ромоданов брав активну участь у створенш украТнських комп&ютерiв. I хоч iз часом
вони не витримали конкуренци з нiмецькими та аме-риканськими фiрмами, проте на певний час в^грали величезну роль у покращенш л^увально^агностич-ноТ роботи шституту та нейрохiрургiчних закладiв УкраТни.
В 1984 р. А.П. Ромоданов заклав першу цеглину у фундамент клЫчного корпусу i за 3 роки (наприкшц 1987 р.) завершив його будiвництво (тепершнш корпус №5). А з 1988 р., враховуючи новi територiальнi можливостi, була кардинально змшена структура та якiсть роботи 1нституту нейрохiрургií. Того ж року була зведена прибудова до корпусу №5, де розм^ти-лися кухня, архiв та кабшети функцюнальноТ дiагнос-тики. Завершили також будiвництво вiварiю.
На кожному поверсi дев&ятиповерховоТ споруди розм^тились у комфортних умовах клшки (як ко-лишнi, так i новостворенi). Просторi сучаснi палати, власш операцiйнi, перев&язочнi, манiпуляцiйнi. Це була вершина мри кожного ствробтика шституту.
Я добре пам&ятаю той перюд. З яким завзяттям i радютю ми заносили i встановлювали меблi та облад-нання, з якою надiею й оптимiстичним очiкуванням цкавоТ роботи освоювали нове примiщення.
Треба сказати, що академк А.П. Ромоданов цка-вився розвитком свiтовоí нейрохiрургií, дбав про ви-сокий рiвень ТТ найновiтнiших напрямкiв, наприклад, ендоваскулярноТ нейрохiрургií, трансфеноТдальноТ, функцiональноí та стереотаксичноТ тощо. Вiн створю-вав групи у складi тих вiддiлень, яю функцiонували. Так, ендоваскулярна група була у складi I онкологiч-ноТ клiнiки (позамозковi пухлини), а трансназальна
- у складi II онколопчноТ клiнiки (внутрiшньомозковi пухлини), а хворi з екстрапiрамiдною патологiею лiку-валися на базi II онкологiчноí та спшальноТ клiнiк.
Новий корпус №5 дав змогу новим напрямкам i групам оргашзацшно перерости в новоствореш клiнi-ки. I вiдповiдно штатний розклад Шституту на 1988 рк був принципово iнший.
Для порiвняння пропонуемо штатний розклад КиТвського НД! нейрохiрургií на 1987 р. (180 хво-рих).
Вiддiлення позамозкових пухлин i судинноТ па-тологií мозку на 40 лiжок з групою ендоваскулярних втручань. Вщдтення знаходилося на третьому по-версi римо-католицького гостталю (корпусу № 3) в правому крилк Завiдувач - проф. Ю.П. Зозуля.
Вiддiлення внутрiшньомозкових пухлин з групою трансфеноТдальних втручань на 40 лiжок (лiве крило третього поверху корпусу №3). Завщувач - проф. С.А. Ромоданов.
Вщдтення травми центральноТ нервовоТ системи на 20 лiжок. Другий поверх корпусу №3 (права половина). Завщувач - проф. Г.О. Педаченко.
Вщдтення патологи спинного мозку i перифе-ричноТ нервовоТ системи на 20 лiжок. Другий поверх корпусу №3 ^ва половина). Завiдувач - проф. В.С. Михайловський.
Вщдтення нейрохiрургií дитячого вiку - 30 лiжок. Другий поверх арутюнiвського корпусу (тепершнш №4). Завiдувач - проф. Ю.С. Бродський.
Вiддiлення анестезiологií-реанiмацií з палатами для реашмацп й iнтенсивноí терапп на 12 лiжок. Третiй поверх арутюшвського корпусу (№4). Завiдувач
- к.мед.н. П.В. Спааченко.
Вщдтення функцюнально! нейрохiрургiï - 30 лЬ жок. Перший поверх корпусу №4. Завщувач - проф. О.О. Лапоногов.
Пишучи ц рядки, я ловлю себе на думш, що оцi факти i3 штатним розкладом i змшою структури на-шого 1нституту можуть бути нудними i нецкавими для певно&|& категорiï читачiв. I це правда, ïx бiльше буде шкавити динамiка подiй. Але для мене, i, думаю, не лише для мене, а й для шших, ютинних патрю^в нашого 1нституту, це важливо. Це т етапи нашого життя, якi ми пройшли. Це те, що, на жаль, школи забуваеться. I навiть тi, хто був свщком всix цих подш, i3 плином часу згадують не все.
Тому, попрацювавши з арxiвами, переповiдаю тi поди, якi вщбувалися уже в далеких 80-х роках ХХ стол^тя.
Штатний розклад Кшвського НД1 нейроxiрургiï на 1988 р. був таким. Клш^и:
Вiддiлення нейроxiрургiï хворих дитячого вiку
- 30 лiжок. I клiнiка (корпус №5, 2-й поверх). Проф. Ю.С. Бродський.
Вщдтення нейроxiрургiï задньоï черепноï ямки
- 30 лiжок. II клшка (корпус №5, 3-й поверх). Проф. Р.М. Трош.
Вiддiлення позамозкових пухлин - 30 лiжок. III клшка (корпус №5, 4-й поверх). Проф. Ю.Д. Со-снов.
Вiддiлення нейроxiрургiчниx хворих геронтоло-гiчного вiку - 30 лiжок. IV клiнiка (корпус №5, 5-й поверх). Проф. С.А. Ромоданов.
Вщдтення периферичноï нервовоï системи i вщ-новноï нейроxiрургiï - 30 лiжок. V клiнiка (корпус №5, 6-й поверх). Проф. B.I. Цимбалюк.
Вiддiлення функцiональноï нейроxiрургiï - 30 лiжок. VI клiнiка (корпус №5, 7-й поверх). Проф. О.О. Лапоногов.
Вщдтення ендоваскулярно! нейроxiрургiï - 30 лiжок. VII клiнiка (корпус №5, 8-й поверх). К.мед.н. B.I. Щеглов.
Вщдтення патологiï спинного мозку - 30 лiжок. VIII клшка (арутюнiвський корпус №4, 1-й поверх). Проф. В.С. Михайловський.
Вiддiлення травми центральноï нервовоï системи
- 30 лiжок. IX клiнiка (арутюнiвський корпус №4, 2-й поверх). Проф. Г.О. Педаченко.
Вщдтення пiсляоперацiйноï реабiлiтацiï - 60 лiжок. X клiнiка (корпус №3 римо-католицького гос-пiталю, 2-й поверх). К.мед.н. I.B. Степаненко.
Вщдтення патологiï судин головного мозку i трансфеноïдальноï нейроxiрургiï - 30 лiжок. XI клшЬ ка. К.мед.н. О.М. Гук.
Вiддiлення анестезiологiï-реанiмацiï - 15 лiжок. XII-1 клiнiка (арутюнiвський корпус №4, 3-й поверх). К.мед.н. П.В. Спааченко.
Вщдтення aнестезiологiï-реaнiмaцiï - 15 лiжок. XII-2 клiнiкa (корпус №3 римо-католицького гостта-лю, 3-й поверх). К.мед.н. Р.Ю. Яроцький.
Андрiй Петрович модершзував мaтерiaльну базу Iнституту нейроxiрургiï, створив новi спецiaлiзовaнi клiнiки i нaуковi вiддiли: вiддiлення нейроxiрургiчниx хворих геронтолопчного вiку i внутрiшньомозковиx пухлин, вщдтення дитячоï нейротравми, вiддiлення пухлин зaдньоï черепноï ямки, вiддiлення вiдновноï
нейроxiрургiï, вiддiлення функцiонaльноï нейроxiрур-nï, вiддiлення ендовaскулярноï нейроxiрургiï, вщ-дтення пaтологiï судин головного мозку та транс-феноïдaльноï xiрургiï аденом гiпофiзу, вiддiлення реaбiлiтaцiï.
Треба вiдзнaчити, що бтьшмсть iз перерахованих вiддiлень були першими не ттьки в Союз^ а й у свiтi (функцюнально1, ендовaскулярноï, вiдновноï, герон-тологiчноï нейроxiрургiï i т.iн.). Значно розширились служба анестезюлогп та реaнiмaцiï. Зaмiсть тсляо-перaцiйного вiддiлення почали функцiонувaти два повноцшних реaнiмaцiйниx вiддiлення.
Разом iз В. Гогерманом - iнженером по будiвниц-тву, А.П. Ромоданов виношував новий план - гене-рaльноï розбудови Iнституту. Вiн прагнув створити комфортш умови для тих клшк, що функцiонувaли, i тих, як планували вiдкрити.
Я пам&ятаю той есюзний проект. План розмщен-
