ПЕРЕХРЕСТЯ ПРИРОДНИЧИХ НАУК

УДК 55.092

Половка С. Г., Половка О. А.

Перехрестя природничих наук

Уманський державний педагопчний уыверситет iMeHi Павла Тичини, м. Умань

Анотаця. У статт/& висвтлено кути зору наукових погляд/&в учених у р/&зн/& часи на розвиток еволюц!& природи Земл/& та показано, як ц погляди вдбивалися на розвитку р/&зних природничих наук, а саме: геологЧноI та географЧно¡¡, бюлогчно)& i х/&м/чно/ областi знань у певнi етапи ¡х розвитку. Акцентовано увагу на зм/&нах наукових поглядiв, як спонукала одна з природничих наук у 1&нших цих науках.

Вступ

Необхщнють вивчення ¡стори науки i техшки неодноразово шдкреслювали видатш вчеш свггового р1вня так1, як В. I. Вернадський, М. I. Вавилов та ш. Ниш цим питанням придтяють значну увагу в науково-дослщному шститут Вщдтення шформатики НАН Украши Центр1 дослщжень науково-техн1чного потенц1алу та юторп науки 1мен1 Г. М. Доброва НАН Украши i окрем1 в1дом1 в УкраТн1 вчен1: G. Ф. Шнюков, В. I. Онупр1енко, В. С. Крисаченко, П. Г. Шишченко, Ю. Д. Шуйський та шш1 досл1дники.

Для того, щоб зробити щось нове в науц1, нам дав «рецепт» академ1к УАН В. I. Вернадський, який започаткував «юторш науки», як окремий науковий напрям. Ми ще раз зробимо спробу здшснити юторичний зр1з «купв зору» п1д якими розвивалися та розваються природнич1 науки.

Постановка проблеми

Спостер1гаючи природн1 явища, людина задавала соб1 питання, як вони прот1кають? Ц1 процеси трактувалися по-р1зному. Древш мудрец! стверджували: «в каждом хаосе есть единство и в каждом единстве есть хаос». Серед цього «хаосу» е сшльне, а саме: «людство прагнуло сформувати едину загальну теорш ЗемлЬ. Ця 1дея i нин1 присутня в умах вчених, але жодна з природничих наук ниш не в змоз1 самостшно пояснити цтюну картину розвитку планети Земля.

Постановка завдання

Нами зроблено спробу здшснити юторичний зр1з змш наукових погляд1в, як1 спонукала одна з природничих наук в шших таких науках та як напрацювання в однш 1з природничих областей вщбилися на св1тосприйнятт1 шших.

Результати дослщжень та 1х аналiз

Древн1 ф1лософи першими поставили питання про походження Земл1 та висловили думки про первинну матерш з яко&Г виникла наша планета. Фалес вважав, що все утворилося 1з води i знову п1де у воду, Геракл1т брав за основу вогонь, Анашмен -пов1тря. Вс1 ц1 погляди в1дбилися на подальшому розвитку природничих наук, а саме: утворення нашо& планети та IT оболонок (л1тосфери, г1дросфери, атмосфери та бюсфери). Згадаймо науков1 диспути нептушспв (А. Вернер та 1н.) i плутон1ст1в (Д. Геттон та ш.); катастроф1ст1в (Ж. Кювье) i ушформюлв; ф1ксист1в (В. В. Б1олоусов та ш.) та моб1л1ст1в (Ф. Тейлор, А. Вегенер та ш.). Коротко зупинимося на рол1 цих погляд1в та значимост1 &х щодо висунення наукових щей у розвитку природничих наук [6; 10].

Нептунiз та плутонiзм. За Вернером, земна кора складаеться iз 4 всесв^шх формацш, якi опоясують земну кулю. Ц формацп утворилися з хаотичних вод первинного океану, як вмщували осадочнi гiрськi породи та скам&ян^ рештки бiологiчного свiту. В поглядах А. Г. Вернера та шших вчених ^еТ юторично&Т епохи проглядаються всi атрибути теологiчного сприйняття св^у: всесвiтнiй потоп та поетапнi акти творшня i т. п. Таю погляди отримали назву дiлювiанiзм, Тх подiляли природознавцi того часу - Р. Гук (1688), Дж. Рей (1692), Дж. Вудворд (1695), швейцарський учений I. Я. Шьойкцер (1708) та ш. Зазначимо, що в т часи вiд iдеТ середньовiчноТ схоластики позбавитися було дуже не просто.

На противагу нептушзму (1775) виникае плутошзм (1780), який найбтьш повно представлений у науковiй прац шотландського геолога Дж. Геттона «Теорiя Землi» (1795) [6].

Тимчасова «перемога» плутонiстiв над нептунiстами дала пщставу вважати, що Земля на початку свого юнування була «гарячою». На цьому фундамент в другiй половит XVIII ст. була висунута ппотеза пщнять або «кратерiв пiднять» (А. фон Гумбольт (17691859) та Л. фон Бух (1774-1853).

Ч. Дарвш вщомий нам як видатний бюлог, але вiн пщ час експедици на «Бигле» (18311836), завдячуючи книзi Чарльза Лайеля (1797 - 1875) «Основи геологи» (1830) зробив низку геолопчних висновмв, якi актуальнi i нинi. Саме пщ кутом зору гiпотези «кратерiв пiднять» Дарвiн показав, що континентальш, так i острiвнi вулкани пов&язан з великими розломами земноТ кори, з трщинами, якi утворилися в процес пiдняття гiрських ланцюгiв i материкiв. Iнше узагальнення Дарвiна вщноситься до проблеми рухiв земноТ кори. Впродовж геолопчних пер^в материк ^вденна Америка вiдчував неодноразовi пiдняття та опускання, як чергувалися з перюдами вiдносного спокою. Найбiльш оригiнальним геолопчним напрацюванням Ч. Дарвiна була його теорiя походження атолiв або ктьцевих коралових островiв. Завдяки його теорп, яка побудована на iдеТ, що береговий риф будуеться коралами на узбереж^ материка або острову, що опускаеться. Шар коралiв, який опустився на глибину понад 50 м вщмирае i лишаеться тiльки його вапнякова надбудова [2]. О. I. Герцен на цей рахунок сказав: «Кораллы умирают, не подозревая, что жизнь свою они прожили ради прогресса рифа».

Згодом (1859), з&являеться еволюцшна теорiя Ч. Дарвша, яка спонукала до змши парадигми в бюлоги. Зазначимо, що сама наукова щея еволюци вперше була висловлена Р. Декартом i Г. Лейбнiцем. Вони цю iдею запропонували застосувати до планети Земля i представили ТТ як таку, що розвиваеться i мае складну та тривалу природничу юторш розвитку.

У кшц 30-х рокiв XX ст. !ван Iванович Шмальгаузен (1884-1963) публкуе двi монографiчнi роботи «Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии» (1938) и «Пути и закономерности эволюционного процесса» (1939; 2-е видання 1983). В цих працях вш подае синтез власних дослщжень у галузi палеонтологи, екологп та ш. Пюля 1948 р. вчений особливу увагу придае палеонтолопчним аспектам проблеми походження наземних хребетних. Пщсумок своТх дослщжень !ван !ванович публiкуе в монографп «Происхождение наземных позвоночных» (1964). В подальшому науковi працi I. I. Шмальгаузена, яю були перевиданi в 60 - 80-х роках XX ст. в^грали важливу роль у подоланнi «лысенковщины» i вiдродження еволюцiйноТ теорiТ в СРСР та надання Тй наукового обфунтування.

Нинi нептунiстичнi погляди сприймають вченi-бiологи, якi вважають, що життя зародилося у вод^ а по™ поширилось на сушу. На початку 50-х рош XX ст. серед вчених (нептушспв i плутонiстiв) геолопв iз новою силою розгорнулась дискуая про походження гранiтiв. Однi дослщники вважають Тх генезис магматичним, iншi - метасоматичним. Цей науковий диспут до цього часу остаточно не завершився.

Катастроф&13м та ун&форм&зм. Ж. Кювье не був геологом, а був бюлогом i палеонтологом. Вш сшльно iз своТм колегою А. Броньяром, дослщжуючи послiдовнiсть нашарувань у Паризькому басейш, одним iз перших звернув увагу не на мшеральну речовину, з якоТ складалися шари прських порiд, а на вмют у них об&ектiв фауни. Кювье не визнавав змши бюлопчних видiв, а пояснював змiну викопних решток фауни «теорiею катастроф», вiн очолював школу катастрофю^в у РосiТ та Захщнш eвропi.

Жорж Кювье першим всебiчно об^рунтував значення бiологiчних решток у «бюлопчному годиннику» датування конкретних геолопчних подш минулого. На цш основi

в геологи був створений один i3 стратиграфiчних методiв, що базуеться на KepiBHMx викопних скам&янiлих бiологiчних формах, який довгий час був основним у бюстратиграфи&. Справа в тому, що згщно закону про незворотнють еволюци оргашчного свiту (закон Л. Долло, 1893), кожен шар мютить певний комплекс бюлопчних органiзмiв, який не повторюеться в iнших шарах. Вважаеться, що нащадки побудоваш прогресившше, нiж предковi форми i рештки ïx зустрiчаються у бiльш молодих вщкладах осадочних гiрських порiд. Таким чином, дослщники, якi вивчали геолопчш об&екти, могли розмiщувати Тх в часовш iерарxiï iсторiï розвитку Землк

На основi стратиграфiчного та деяких палеонтолопчних методiв геологами багатьох краТ&н у Х1Х ст. була здшснена величезна робота по розчленуванню та щентифкацп товщ осадочних порiд рiзниx дiлянок Землi (в основному в бврош). Як наслiдок, була складена стратиграфiчна шкала (затверджена на II i VIII сеаях Мiжнародного геолопчного конгресу в 1881 i 1900 рр.), яка вiдбивае послiдовнiсть нашарування шарiв осадочних гiрськиx порiд рiзного вiку. В цiй шкалi були видтеш стратиграфiчнi одиницi рiзного рангу i вщповщш Т&м геоxронологiчнi пщроздти, якi показували час формування ^еТ чи iншоï стратиграфiчноï одиницi. В подальшому, в зв&язку з появою нових фактичних матерiалiв, геоxронологiчна та стратиграфiчна шкали уточнювались [9].

Причиною катастрофiзму в рiзнi часи вважалися: штенсивне горотворення (Х. Штiле), коливання рiвня Свiтового океану (А. Грабау, Н. Ньюелл), змiна властивостей атмосфери внаслщок тектонiчниx та вулканiчниx процеав (Д. Н. Соболев, М. I. Будико), перюдична дiя космiчного випромшювання (О. Шiндевольф, I. С. Шкловський), зiткнення Землi з великим космiчним тiлом, тощо. Елементи катастрофiзму збереглися i в нишшнш уявi вчених про природу розвитку Земл^ наприклад в Ыститут геологiчниx наук (ГН) НАН УкраТ&ни розвиваеться один iз напрямiв космогеологiï, в поле зору якоТ& потрапляють пошук iмпактниx кратерiв i всебiчного вивчення речовинного складу останшх до пошуку скляних та металевих кульок космiчного походження в донних вщкладах Св^ового океану (G. П. Гуров та iн.) [5; 8], ^i приклади - концеп^я В. В. Красилова (1977) про змшу когерентно!& та некогерентноТ& фаз еволюци, а також у теори& еколопчних криз В. В. Жерихша (1998) та iн.

На противагу теори катастроф Ч. Лайель у трьохтомнику «Основи геологiï» (т. 1 - 3; 1830 - 1833) розвинув вчення про повтьш та безперервн змши поверхш пiд дiею постiйниx геологiчниx факторiв. Унiформiзм у сучаснш теоретичнiй геологiï «удосконалено», через актуалiзм. Це порiвняльно-iсторичний метод, згщно якого, вивчаючи сучаснi геологiчнi явища, можна судити про аналопчш процеси минулого [7]. Ниш широко застосовуеться в природничих науках iз урахуванням розвитку Землi та змiни геолопчноТ& обстановки (склад земноТ кори, гщросфери та атмосфери).

Наголосимо, що викопна фауна не давала «в руки» Ч. Дарвша шяких вщомостей на користь його теори «еволюци оргашчного свггу» (поступових переxодiв вiд одного бюлопчного виду до iншого). «Руку допомоги простягнув» актуалiзм Ч. Лайеля. Якщо при пщнятп земноТ кори рiвень моря знижуеться, то це призводить до збтьшення глибини ерозшного врiзу, тобто до розмиву рашше вiдкладениx осадкiв. Значить, що геолопчний часопис неповний, звiдси випливае, що вс переxiднi види, якi повинш були iснувати, таким чином були знищеними [9].

ФКсизм i моб&л&зм. I. Кант («Всеобщая естественная история и теория неба», 1755) та П. Лаплас («Виклад системи св^у, 1796) розробляли ппотезу походження СонячноТ системи iз первинноТ туманностi. Це дозволяло обфунтувати гiпотезу «контракцiï» ^i де Бомон, 1852), яка домшувала в науцi до початку ХХ ст. Згщно цiеï науковоТ ппотези, Земля на початку свого юнування була гарячою. Пiд таким кутом зору на землебудову, австршським геологом Е. Зюссом (1831 - 1914) створена наукова праця «Лице ЗемлЬ. Вш та iншi европейськi вчеш вiдкидали поняття «пiдняття» земноТ кори. Ва пiдняття називалися тi, що «здаються» i пояснювалися з позици контракцiï або евстатичними рухами. Е. Зюсс писав: «Ми знаемо евстатичш рухи двох родiв: однi викликаш опусканням земноТ кори, епiзодичнi та вщ&емш; другi, викликанi приростом морських осадш, постiйнi i додатнi». Поки ^ погляди домiнували в теоретичнш геологiï, iдея про геосинклiналi не могла бути висунута в ранг вчення. Хоча росшськ вчеш П. П. Дорошин (1871) i С. М. Нштш (1895) розглядали змши положення континен^в i морiв з позици трансгреси та впливу коливань самоТ сушi.

На пoчaткy ^pa^mm пoгляди на зeмлeбyдoвy нe давали пoяcнeння poзтaшyвaнню окладчастих cиcтeм у пeвних зoнaх, а нe пo вciй тepитopiï плaнeти piвнoмipнo, нeзpoзyмiлим бyлo тaкoж питання чoмy cклaдкoyтвopeння пpoявлялocь пepeвaжнo на кoнтинeнтaх, а нe на дтянках 1з тoншoю oкeaнiчнoю кopoю.

У к1нц1 XIX cтoлiття вeликe знaчeння для cтвepджeння iдeï& пpo гeocинклiнaлi мaлo «poзгpoм» opтoдoкcaльнoï пoзицiï& Е. Зюcca. Визнання icнyвaння п1днять зeмнoï кopи (хoчa eвcтaтичнi кoливaння вiдкидaлиcя) дaлo iмпyльc пoдaльшoмy poзвиткy нe т1льки нoвoмy вчeннi, а й для ваеГ тeopeтичнoï гeoлoгiï&.

Пщ кoнтpaкцiйними пoглядaми зapoдилocя та poзвивaлocя вчeння пpo гeocинклiнaлi (Д. Xoлл, 1В57; Д. Дeнa, 1В73). eвpoпeйcькi вчeнi пepeтвopили йoгo в ч1тку нayкoвy кoнцeпцiю, яку пiдтpимyвaли та poзвивaли Е. Ог, Г. I^r^e, Л. Ko6ep, Ч. Шyхepт, А. А. Бopиcяк, С. M. Бyбнoв, А. Д. Apхaнгeльcький, M. С. Шатоький, В. В. Бiлoycoв,

A. В. Пeйвe, В. Ю. Хат та ш. Пepший у статп «Гeocинклинaли и кoнтинeнтaльныe плoщaди» (19OO) cфopмyвaв ocнoвнi пoлoжeння вчeння пpo гeocинклiнaлi [9]. Одним 1з пepших cepeд eвpoпeйцiв iдeю гeocинклiнaлeй cпpиймae пpoф. Hoвopociйcькoгo yнiвepcитeтy M.О. Гoлoвкiнcький, який пpищeплюe ïï& Р. О. Пpeндeлю та M. I. Aндpycoвy.

Згoдoм гeocинклiнaлям пpoтиcтaвляютьcя плaтфopми (Е. Зю^, 1В75; Е. Ог, 19OO).

Вчeння пpo гeocинклiнaлi та плaтфopми знялo бaгaтo пpoтиpiч кoнтpaкцiйнoï тiпoтeзи i дaлo пoяcнeння фopмyвaнню л1н1йних cклaдчacтих cтpyктyp 1з кopoю кoнтинeнтaльнoгo типу. Так1 пoгляди на зeмлeбyдoвy poзвинyлиcя в кoнцeпцiю фксизм.

Вчeнi пpиpoдoзнaвцi, пpихильники кoнтpaкцiйних пoглядiв на зeмлeбyдoвy вважали, щo мiнepaльнa peчoвинa пepвиннa, а бioлoгiчнa - втopиннa ^ни дoпycкaли пepвиннicть oднoгo пo-вiднoшeнню дo дpyгoгo). Сaмe п1д таким кутом зopy в бioлoгiï виникла гiпoтeзa пaнcпepмiï (тeopия миpoвых ceмян жизни), яку виcyнyв швeдcький вчeний Свaнтe Aвгycт Appeнiyc (1В59 - 1927), ця йoгo гiпoтeзa дoмiнyвaлa дo пoчaткy XX cт. Пicля вщфиття кocмiчних пpoмeнiв та з&яcyвaння дм paдiaцiï на бioлoгiчнi oб&eкти в нaзвaнoï& гiпoтeзи змeншилocя пpибiчникiв. Ппoтeзa пaнcпepмiï пepeжилa cвoe дpyгe «нapoджeння», вoнa була peaнiмoвaнa на XXVIII ceciï Miжнapoднoгo гeoлoгiчнoгo кoнгpecy (Вашингтон, 19В9) i мае cвoï&х пpихильникiв. Нин1 бiльшicть вчeних-бioлoгiв вважають, щo життя на Зeмлi виниклo в peзyльтaтi aбioгeнeзy. Цю гiпoтeзy в 1953 p. eкcпepимeнтaльнo пiдтвepдив aмepикaнcький вчeний С. Miллep, який на cвoïй ycтaнoвцi 1м1тував пpиpoднi пpoцecи, як1 пpoтiкaли на наш1й плaнeтi мiльйoни poкiв тoмy.

Пepeвipкa мюця закладання гeocинклiнaлi за Дeнoм (на фаях мaтepикiв) i Огoм (м1ж кoнтинeнтaми) та дieвocтi кoнтpaкцiйнoï гiпoтeзи змycилa вчeних дocлiджyвaти cтик cyшa -мope, а згoдoм «вийти в мope». Пpи цьoмy &&&х ocнoвним завданням бyлo вcтaнoвити: 1) зв&язoк кoливaнь гeocинклiнaлi з шливаннями вcьoгo кoнтинeнтy; 2) лiтoлoгiчний аклад дoнних в1дклад1в. Зicтaвивши кoнтинeнтaльнi та мopcькi в1дклади мoжнa пpийти дo виcнoвкy - пiдтвepдити чи ^poc^a™ гiпoтeзy кoнтpaкцiï. Цe cпoнyкae M. I. Aндpycoвa вивчати глибoкoвoднi ocaдки, в1н пepшим &х oпиcye та poзpoбляe мeтoдикy вивчeння мopcьких в1дклад1в.

Пicля мopcькoï& глибoкoвoднoï eкcпeдицiï& в Чopнe мope (1В92), яка зaвepшилacя двoмa вeликими вiдкpиттями: виявлeння на дш мopя peштoк пicлятpeтиннoï фауни кacпiйcькoгo типу та вiдкpиття зapaжeння глибин Чopнoгo мopя cipкoвoднeм. На цьoмy тл1 вчeнi Hoвopociйcькoгo (ниш Одecькoгo) yнiвepcитeтy M. I. Aндpycoв i M. Д. Зeлiнcький, oбфyнтyвaли бioгeннy гiпoтeзy пoхoджeння cipкoвoдню. Mикoлa Iвaнoвич Aндpycoв на пpиклaдi нeoгeнoвих в1дклад1в Pociï, пoкaзaв тicний зв&язoк м1ж змiнoю coлoнocтi й шшими фiзикo-гeoгpaфiчними yмoвaми мopcьких бaceйнiв минyлoгo та ocoбливocтями poзвиткy фауни. Тим ^мим, в1н пpoдoвжив poзвивaти дocлiджeння pociйcькoгo бioлoгa К. Ф. Рулье (1В14 - 1В5В), який дoвiв зaлeжнicть eвoлюцiï живих фopм вщ зм1ни cepeдoвищa &х icнyвaння [В]. Згoдoм M. I. Aндpycoв oчoлюe бypiння в Кepчeнcькiй пpoтoцi (191В) та виcлoвлюe думку пpo epoзiйнe ï&ï пoхoджeння.

Ц1 нayкoвi нaпpaцювaння «пiдштoвхнyли» пepшoгo Пpeзидeнтa Укpaïнcькoï& Aкaдeмiï наук (УАН) акад. В. I. Вepнaдcькoгo дo зocepeджeння уваги дocлiдникiв на нeoбхiднocтi пpoвeдeння гeoхiмiчних дocлiджeнь в Aзoвcькoмy мopi та вивчeннi пpиpoднoï& paдioaктивнocтi Пiвдeннoгo бepeгy ^иму. Згoдoм так1 дocлiджeння вилилиcя у зaпoчaткyвaння ним нoвoï науки - бioгeoхiмiï. Вoнa виникла в XX ст. на пepeхpecтi гeoлoгiï, 6^onï та х1мй&. Оcнoвнi пpинципи були cфopмoвaнi В. I. Вepнaдcьким i нopвeзьким yчeним

B. M. Гoльдшмiдтoм та poзвинeнi у пpaцях pociйcьких дocлiдникiв О. G. Фepcмaнa i О. П.

Виноградова. Завдяки симбюзу наук (геологи, бюлоги та xiмiï), нинi з&ясовано значну роль розвитку життя на Земл^ як фактору, що призвiв до утворення органогенних прських порiд (кораловi рифи, кам&яне вугiлля, торф та ш.), що в свою чергу, як вважають вчеш, змшили склад атмосфери та гщросфери, а також безпосередньо мали вплив на геолопчш процеси (вив^рювання).

У подальшому науковi результати морських експедицш спонукали i надихнули В. I. Вернадського розглянути питання походження життя на Земл^ згодом створити всесв^ньо вщоме вчення про бюсферу (термiн увiв Е. Зюсс у робот «О происхождении Альп», 1875), живу речовину, яка оргашзовуе земну оболонку. Академк УАН В. I. Вернадський стверджував, що змшюеться не лице Землi, як вважав видатний австршський геолог Едуард Зюсс, а лице бюсфери. Володимир !ванович накреслив шлях еволюцiï бюсфери в ноосферу [1], по-скiльки ц узагальнюючi вчення фокусують у собi не просто окремi науки або низку природничих наук, але i всю науку, i всю пол^ику. Вщ того, насктьки вдалим виявиться симбiоз науки i полiтики, залежить доля роду людського. Вчення В. I. Вернадського про взаемовщносини природи i сусптьства здшснюе i ниш вплив на формування сучасного еколопчного св^огляду (саморегуляцiï бiосфери бiльше не вистачить для збереження ïï цтюносл).

З позицiï фiксизму пояснювалося утворення океашчних западин. Один iз активних фксиспв В. В. Бiлоусов пояснюе це процесами так звано& газифкацп кори, коли виливи поверх континентально& кори значних базальтових мас призводять до зростання питомо&& ваги, прогинання i занурення разом iз важкими ультраосновними iнтрузiями в мантiю, де базальтовий шар замщуеться ультраосновними породами, а граштний - базальтовими («базити» - основнi породи). Таким чином на поверхш формувалася океашчна кора. Утвореш западини заповнювались водою, даючи початок новим океанам. При цьому утворення океашв, опускання ïx дна йшло вщ периферiï до центрально&& ос - цим пояснюеться той факт, що кора сучасних Атлантичного та Ыдшського океашв «молодiе» у напрямку вщ континенту до осей серединних хребтв. Таким чином, останш розглядаються як зони, що опускаються пщ впливом обтяжуючих ïx штрузш iз мантiï.

На думку В. В. Бтоусова, материки, що входили до складу великого палеозойського материка Гондвана, з&еднувались мiж собою дтянками суш^ якi пiзнiше опустились, тобто сучасне положення цих материш залишалось незмшним, зафiксованим на протязi всiеï ïx iсторiï. «Бiлими плямами» ппотези фiксизму е непереконливiсть доказiв щодо процеав формування океашчно&&& кори, заперечення юнування планетарних зон розтягу i стиску та ш.

Погляд на землебудову пщ кутом «холодного» варiанту розвитку Землi, генерував концепцiю Mo6mi3My на противагу фксизму. Наголосимо, що «паростки» мобiлiзму були пущенi на багато рош ранiше, чiм виникли фксистськ погляди на землебудову. Але науковш громадськостi потрiбно було понад 350 рош, щоб усвiдомити i сприйняти та переконатися, що материки рухаються (А. Ортелiус «Thesaurus Geographicus», 1596 р.; Ф. Бекон «Новий органон», 1620 р.; Антоншо Снайдер-П^гр^ «Мироздание и раскрытие его тайн», 1858 р.; бвграф Биханов (1828 - 1915) наполягае на перемщенш материш; Османд Фшер «Фiзика земное кори», 1889 р. та ш.).

Пiдставою для змiни космогонiчниx поглядiв на первинний стан Землi (Л розпочали розглядати як первiсно «холодне» тiло) стало вiдкриття А. Беккерелем (1896) явища природноï радiоактивностi та «розгром» ортодоксальних поглядiв Е. Зюсса на пщняття, визнанням пiдняття земноï кори. Е. Ог (1900) геосинклшалям протиставляе платформи та ставить пщ сумнiв доцiльностi контракцiйноï гiпотези.

Через ппотезу континентального дрифту (дрейфу) в 1910 р. американський геолог, географi i гляцюлог Ф. Б. Тейлор здшснив спробу вiдродити iдею руху континен^в. На переконання своïx роздумiв вiн наводить доказ - закономiрностi розповсюдження третинних гiрськиx ланцюгiв Сврази.

Бiльш значних успixiв у напрямi розвитку iдеï руху континентiв досяг шмецький геофiзик i клiматолог А. Вегенер. В науковш прац^ яка стосуеться цiеï& проблеми ««Образование континентов и океанов» (1915), вш навiв бiльш ^рунтовнi докази руху материш, а саме: сшльнють фауни i флори, розподт клiматичниx зон на цих материках (а особливо великого наземного зледеншня) у палеозо&&. Альфред Лотар Вегенер дшшов висновку, що пщ дiею припливних сил, направлених зi сходу на заxiд, i вщцентрових сил, направлених до екватора, в палеозо&& материки зiбрались в едину континентальну брилу Пангею. В

cepeдинi мeзoзoю п1д впливoм тих ^мих cил, poзпoчaвcя poзкoл Пaнгeï i yтвopeнi мaтepики пoчaли «poзхoдитиcь» oдин в1д oднoгo в шиpoтнoмy нaпpямкy, кoвзaючи пo бaзaльтoвoмy шapy. Пepeднi кpaï& кoнтинeнтiв внacлiдoк oпopy з1 cтopoни бaзaльтoвoгo лoжa зминaлиcь у гладки, так Вeгeнep пoяcнювaв, зoкpeмa yтвopeння гipcьких ланцюг1в Анд i Кopдeльep. На тepитopiях, як1 «зв^ьняла^» мaтepикaми, зaлишaлacь бaзaльтoвa кopa, хapaктepнa для лoжa oкeaнiв.

Гoлoвнi apгyмeнти пpoти гiпoтeзи Aльфpeдa Вeгeнepa виcyнyли гeoфiзики, як1 poзpaхyвaли, щo пpипливних i вiдцeнтpoвих cил явнo нeдocтaтньo для тoгo, щoб pyхaти кoнтинeнти. Кpiм цьoгo, гiпoтeзa iгнopyвaлa poль гeocинклiнaлeй (Д. Xoлл, 1В57; Д. Дeнa, 1В73) i плaтфopм (Е. Зюcc, 1В75; Е. Ог, 1900) у poзвиткy зeмнoï кopи [3 - 4].

У 1930 po^ А. Вeгeнep загинув п1д 4ac oднieï 1з cвoï&х eкcпeдицiй на Гpeнлaндiю, а йoгo пoгляди на pyх кoнтинeнтiв дo cepeдини copoкoвих poкiв XX cт. втpaтили пoпyляpнicть cepeд гeoлoгiв.

Щe oдним «дoкaзoм» pyхy кoнтинeнтiв, мoжнa вважати cпpoбy шoтлaндcькoгo вчeнoгo А. Xoлмca (1929), дe в1н poзвивae iдeю О. Фiшepa (pyхoмий мeхaнiзм мaтepикiв -кoнвeктивнi пoтoки пiдкopoвoï peчoвини) та нayкoвo ï&ï apгyмeнтye i cтвepджye, щo пepeмiщeння мaтepикiв здiйcнюють пiдкopoвi тeчiï&.

Згoдoм мoбiлiзм вiдкидaeтьcя, а на пoчaткy б0-х poкiв XX ст. вiдpoджyeтьcя в iпocтaci нeoмoбiлiзмy. Йoгo cтaнoвлeнню в УРСР (УфаМ) cпoнyкaли нayкoвi пpaцi В. Г. Бoндapчyкa («Teктoнoopoгeнiя», 194б та ш.), який тeopeтичнo oбфyнтyвaв poзтaшyвaння глибинних poзлoмiв, а йoгo пepший yчeнь О. M. Mapинич захищае диcepтaцiю кaндидaтcькoгo piвня на тeмy: «Гeoмopфoлoгiя Пoдiльcькoгo Пpиднicтpoв&я» (194В). В цш нayкoвiй пpaцi з пoзицiï& тeктoopoгeнiчнoï& кoнцeпцiï Олeкcaндp Meфoдiйoвич дeтaльнo виcвiтлив питання впливу aктивнoï тeктoнiки на peльeф oднoгo з нaйcклaднiших peгioнiв Уфаши. Iнший yчeнь - !ван Iллiч Чeбaнeнкo набув пoпyляpнocтi в наушвш cпiльнoтi пicля мoнoгpaфiчних публкацш «Оcнoвныe зaкoнoмepнocти paзлoмнoй тeктoники зeмнoй ^ph» (19б3), «Пpoблeмa ^ладчатых пoяcoв зeмнoй ^pbi в cвeтe блoкoвoй тeктoники» (19б4) та 1н. В них вш змoдeлювaв мeхaнiзм yтвopeння та poзкpив зaкoнoмipнocтi poзмiщeння в зeмнiй кopi плaнeтapних poзлoмiв.

Згaдaeмo нayкoвi нaпpaцювaння С. I. Сyббoтiнa - тeopiя тeктoгeнeзy. Meхaнiзм вepтикaльних тeктoнiчних pyхiв oкpeмих дiлянoк зeмнoï кopи вчeним виклaдeнo в низц1 мoнoгpaфiчних poбiт: «Maнтiя Зeмлi i тeктoгeнeз» (19бВ.) i «Пpoцeccы в вepхнeй мантии Зeмли и cвязь c ними cтpoeния зeмнoй ^ph» (19б4). Ц1 нayкoвi пpaцi були насттьки пoпyляpними cepeд нayкoвoï& cпiльнoти гeoфiзикiв, щo були пepeвидaнi за кopдoнoм. Teктoнoфiзичнi дocлiджeння пicля 1970 p. cпpияли cтвopeнню нoвoï кoнцeпцiï пocтyпaльнo-oбepтoвих pyхiв блoкiв тeктoнocфepи, oбyмoвлeних, на пoгляд вчeнoгo, нaявнicтю у ropi та вepхнiй манти& piзних за влacтивocтями вeликих блoкiв, щo cтвopюють у Зeмлi, яка oбepтaeтьcя, cили, як1 викликають гopизoнтaльнi пepeмiщeння блoкiв кopи. Сиcтeмy пocтyпaльнo-oбepтoвих pyхiв зeмнoï кopи Сepaфим Iвaнoвич Сyбoтiн poзглядaв, як oднy з мoжливих пpичин гopизoнтaльних тeктoнiчних pyхiв [В].

Згoдoм кocмiчнi л1тальн1 aпapaти та дocлiджeння дна aквaтopiï Свiтoвoгo oкeaнy пiдтвepдили думку В. Г. Бoндapчyкa та йoгo учн1в. Кaнaдcький гeoфiзик Д. Вiльcoн вид1лив тpaнcфopмнi poзлoми та виcyнyв iдeю, щo вcя лiтocфepa poзбитa на вeликi плити.

У цeй 4ac у cвiтi aктивнo poзвивaeтьcя мopcькa гeoлoгiя, яка дае пoштoвх дo виникнeння кoнцeпцiï лiтocфepних плит. Taкi пoгляди на зeмлeбyдoвy «пopoджyють» нoвi нayкoвi нaпpями в piзних пpиpoдничих науках i cпoнyкaють дo виcyнeння aльтepнaтивних дyмoк на ycтaлeнi кoнцeпцiï&.

Учacть у мopcьких eкcпeдицiях надихнула А. Я. Дpoздoвcькy пo-нoвoмy peкoнcтpyювaти icтopiю хiмiчнoï eвoлюцiï Свiтoвoгo oкeaнy й aтмocфepи в гeoлoгiчнiй icтopiï Зeмлi. За дoпoмoгoю зaкoнiв тepмoдинaмiки вoнa впepшe дoвeлa, низку твepджeнь, а caмe: х1м1чна eвoлюцiя Свiтoвoгo oкeaнy i aтмocфepи в гeoлoгiчнiй icтopiï Зeмлi вiдбyвaлacь на зpaзoк eвoлюцiï х1м1чних пapaмeтpiв вoднoï&, гaзoвoï& та твepдoï фаз Чopнoгo мopя в1д дна дo пoвepхнi i т. д. oднocпpямoвaнo в1д cipкoвoднeвoгo зapaжeння дo киcнeвoгo з oднoaктивним пpoхoджeнням peдoкc-бap&epy; paньoпpoтepoзoйcькa джecпiлiтoвa фopмaцiя кpивopiзькoгo типу (ДФК^ в цiлoмy являе coбoю хeмoгeннoocaдoчний пpoдyкт peдoкc-бap&epних взaeмoдiй кoмпoнeнтiв piдкoï, гaзoвoï i твepдoï& фаз зoвнiшнiх зeмних oбoлoнoк; в1льний киceнь у зoвнiшнiх зeмних oбoлoнкaх пoвинeн бути лишe в мoмeнт зaвepшeння yтвopeння ДФКт, тoмy пoчaтoк киcнeвoï epи

Землi повинен датуватися верхшм ï&ï вком, на сьогоднi вiн оцiнюеться 2,2 млрд. рош (це по-новому розкривае юторш осадочного рудогенезу, а глобальна першопроява однокл^инних органiзмiв земно&& бюсфери в перекриваючих ДФКТ породах на рубежi 2,2 млрд. рош назад ув&язуеться з початком киснево& ери на Земл^; елементарний вуглець та вуглеводень можуть утворюватися в седиментогенезi не ттьки бiогенним, але i хемогенним шляхом (це нове знання про геоxiмiю вуглецю дозволило, по-перше, визначити хемогенно-осадочну, а не бюгенну природу елементного вуглецю та включень вуглеводшв в осадочних породах, як древнш за ДФКт, i цим виключити ïx належнють до бюти i датувати час глобального утворення первинних форм земного життя нижшм вком цiеï& формацiï - 2,4 млрд. рош, по-друге, обфунтувати щею про неорганiчну генезу нафти осадочних порщ раннього кембрiю) [8]. Ц докази е альтернативою поглядам В. I. Вернадського на час зародження життя на Землi i ниш потребують осмислення та подальшого розвитку науковою сшльнотою.

Глобальна тектошка дала вщповщь про сxожiсть геологiчноï будови та ютори розвитку материкiв. Ïï сприйняли бiльшiсть ботанiкiв i зоолопв та бiогеографiв, якi отримали «ключ» для розумшня видового рiзноманiття в флорi та фаунi бiологiчного св^у [8].

Зазначимо, що тектонiка лтосферних плит зводить всi геотектонiчнi процеси до взаемодп лiтосферниx плит i дае досить струнку картину природничо& еволюци Землк Разом iз тим у нш е також «бл плями» (меxанiзм i причини руху л^осферних плит, проблеми в поясненш перiодичностi i циклiчностi тектонiчниx i магматичних процеав та ш.), як не дозволяють поки, що вважати ï&ï теорiею i потребують подальшого опрацювання.

Дослщники природи вивчаючи лтосферу, дiйшли до думки, що глобальна тектошка залишае осторонь складш процеси, як протiкають у мантiï та ядрi Землi. Цей недолiк компенсуеться шшими сучасними концепцiями - плюмiв. Такi погляди спрямованi на розгляд Землi як планети в цтому. Японськi вченi (Kumazawa, Kawakami, 1994; Maruyama та ш.) запропонували видтити сферу плейттектонiки (глибини до 670 км), плюмтектошки (глибини вiд 670 км до межi мантiя-ядро), сферу тектошки розростання (тектонiки ядра) [10]. На думку цих вчених, еволю^я динамки Землi вiдбулась вiд центру до перифери, тобто вiд сфери тектошки ядра через сферу плюмтектошки до сфери плейттектошки. Ниш ця концеп^я потребуе осмислення та наукового обфунтування.

Продовжуючи нашi дослiдження, зазначимо, що основними рушшними силами наукових щей на середину Х!Х ст. було, те що, метафiзична уява почала суперечити реалiям життя та виробничш дiяльностi людини. На зламi ХIХ - Хх ст. штенсивно почали розвиватися науки, iдеею яких стало дослщження розвитку усix природничих об&ектв i явищ. На середину ХХ ст. стало зрозумтим, що щея розвитку сама по собi недостатня для адекватного розумiння св^у. До цiеï iдеï приедналась ще одна - щея взаемозв&язку та взаемозумовленост структур i явищ природи. Саме з цим перюдом пов&язане становлення та формування вщносно молодо&& науки - геологи океашв i морiв. Наголосимо, що виршення теоретичних питань у природничих науках без знань про дно Св^ового океану неможливо. Так вщомосл може дати ттьки морська геолопя, саме в перший етап ï&ï становлення, як науки було закладено фундамент таким науковим напрямам - палеонтолопя i стратиграфiя донних осадкв. З самого початку морськ геолопчш дослщження в УРСР (1962) розпочали розвиватися в системi АН УРСР, Мшосв^и УРСР та Мшгео УРСР. Академiчна морська геолопя була сконцентрована в !ГН АН УРСР i розвивалися за трьома основними напрямами: гщрогеолопя i фунтознавство (А. G. Бабинець), бiостратиграфiя i палеонтолопя (В. Я. Дщковський), л^олопя (В. Х. Геворк&ян), як iснують i нинi. Науковi напрацювання створили пщгрунття для започаткування в АН УРСР (НАН Укра&ни) нових наукових напрямiв, серед яких морська геоеколопя, яку започаткували та розвивають цей вельми актуальний напрям в УкраМ акад. НАН Укра&ни G. Ф. Шнюков, чл.-кор. НАН Укра&ни О. Ю. Митропольський, доктори геол.-мш. наук В. О. бмельянов, В. Х. Геворк&ян та ш. [3 - 4; 8].

У результат експедицшних роб^ в акваторiï Св^ового океану укра&нськими морськими геологами встановлено, що геолопчш процеси на дш океашв, зокрема потоки глибинно&& речовини на тектошчних порушеннях, визначають формування рудних скупчень та зон пщвищено& бюлопчно&&& продуктивностi в глибоководнiй частиш океану. Це дозволило ввести в промислову розробку бюпродуктивш зони вщкритого океану на глибинах за межами фотосинтезу [8].

Teope^4m та пpиклaднi нaпpaцювaння yкpaïнcьких дocлiдникiв дна aквaтopiï Свiтoвoгo oкeaнy визначили кoлo iнтepeciв та завдань у кoнкpeтних aквaтopiях для дocлiджeнь i cтвopили пщфунтя для зaпoчaткyвaння в АН УРСР (НАН Уфаши) нoвих наушвих нaпpямiв, як1 i ниш мають мicцe та пpoдoвжyють cвiй poзвитoк: глибинн1 флю&ди та &х poль у фopмyвaннi poдoвищ ^издих кoпaлин та бioпpoдyктивних зoн (В. X. Гeвopк&ян, Ю. Г. Чугунний) [В].

Уфаш^к! мopcькi гeoлoги cтвopили влacнi нayкoвi шкoли, aвтopитeт яких визнaeтьcя cвiтoвoю нayкoвoю cпiльнoтoю. Одшею 1з таких нayкoвих шк1л е пaлeoнтoлoгiчнa шкoлa.

Aкaдeмiчнy пaлeoнтoлoгiчнy шшлу нин1 пpeзeнтyють П. Ф. ^жик, В. M. Сeмeнeнкo, Б. Ф. Зepнeцький, M. M. Iвaнiк, Н. I. Дикань (Кoчyбeй) та ш.

Вчeнi ц1е& нayкoвoï шкoли вивчаючи чeтвepтиннi в1дклади пiвнiчнo-cхiднoï чacтини yзбepeжжя Aзoвcькoгo мopя, пepшими здiйcнили oпиc фауни кacпiйcькoгo типу 1з дaвньoeвкcинcьких в1дклад1в i дали дeтaльнy хapaктepиcтикy icтopiï& гeoлoгiчнoгo poзвиткy Пoнтo-Кacпiйcькoгo бaceйнy в чeтвepтинний чac (В. Г. Бoндapчyк та 1н.).

Дocлiдники ц1е& шкoли на oбмeжeнoмy фaктичнoмy мaтepiaлi (бeз даних бypiння) yпepшe зpoбили виcнoвoк, щo фopмyвaння cyчacних акумулятивних yтвopeнь Aзoвcькoгo мopя - бapiв (кic) та пepecипiв poзпoчaлocя у ^а^т^кий чac (В. Г. Бoндapчyк та 1н.). Згoдoм &х виcнoвки були пiдтвepджeнi даними бypiння (В. M. Сeмeнeнкo, О. Г. Сданш, 1979).

Ця шкoлa i ниш юнуе в Укpaïнi та зaймaeтьcя дocлiджeнням icтopiï poзвиткy opгaнiчнoгo cвiтy i вивчае викoпнy фауну фopaмiнiфep, paдioляpiй, гyбoк, кopaлiв, чepeвoнoгих, двocтyлкoвих та гoлoвoнoгих мoлюcкiв, тpилoбiтiв, кoнoдoнтiв, ocтpoкoд, мoхoвaтoк, бpaхioпoд, гpaптoлiтiв, хiтiнoзoй фaнepoзoю за тpaдицiйними i нoвими мeтoдикaми, а тaкoж зaкoнoмipнocтi eвoлюцiï& opгaнiчнoгo cвiтy (пaлeoзoй - aнтpoпoгeн) та ï&ï зв&язку з гeoлoгiчними пoдiями paйoнiв; poзpoбляютьcя пpoблeми тeopiï фayнoгeнeзy, cтpaтигpaфiï& мopcьких та кoнтинeнтaльних yтвopeнь, пaлeoлaндшaфтних, пaлeoeкoлoгiчних i пaлeoгeoгpaфiчних peкoнcтpyкцiй [3 - 4].

На пoчaткy XXI cт. в галуз1 poзв&язaння зaгaльнoтeopeтичних пpoблeм, виcyнyтo гiпoтeзy тeлeiзoфiлiï& гoлoнaciнних pocлин, яка cтвepджye, щo гoлoнaciннicть е лишe eвoлюцiйнoю cтaдieю poзвиткy piзних нecпopiднeних тип1в pocлин; oпpилюднeнo змicт та cтpyктypy нoвoгo нayкoвoгo нaпpямy - пaлeoбioгeoцeнoлoгiï. (О. К. Щoгoлeв) [3].

Однe 1з вiдгaлyжeнь у нayкoвих нaпpямaх гeoлoгiï& oкeaнiв i мopiв в УфаМ, якe oчoлюe дoктop гeoл.-мiн. наук В. X. Гeвopк&ян та ш., вeликy увагу в cвoïх дocлiджeннях пpидiляe питанням poлi opгaнiчнoï peчoвини в пpoцecaх ayтигeннoгo мiнepaлoyтвopeння, ï&ï знaчeнню для фopмyвaння гopючих кopиcних кoпaлин i для з^ування б1льш загальних питань кpyгooбiгy вyглeцю в бiocфepi Зeмлi. На ocнoвi нoвих даних, oтpимaних В. X. Гeвopк&янoм щoдo poзпoдiлy вyглeвoднeвoï peчoвини в cyчacних oкeaнiчних в1дкладах та вивepжeних пopoдaх зaпpoпoнoвaнo нoвi шляхи вивчeння пpoблeми гeнeзиcy глибинних вyглeвoднiв, щo дoзвoлилo oцiнити пepcпeктиви нафто- гaзoнocнocтi глибoкoвoдних та шeльфoвих paйoнiв Свiтoвoгo oкeaнy в цiлoмy, та Чopнoгo мopя зoкpeмa. Ним вcтaнoвлeнo, щo з пpoцecaми вyглeвoднeвoï дeгaзaцiï пoв&язaнe фopмyвaння гaзoгiдpaтних тoвщ, як1 е пoтeнцiйним джepeлoм eкoлoгiчнo чиcтoï eнepгeтичнoï cиpoвини мaйбyтньoгo.

Рoбoтaми В. X. Гeвopк&янa дoвoдитьcя, щo вyглeвoднeвa дeгaзaцiя зeмнoï& кopи, тicнo пoв&язaнa з життeдiяльнicтю вyглeвoднeвoпepepoбнoï мiкpoфлopи, яка в пpoцeci мeтaбoлiзмy зaбeзпeчye нaкoпичeння пepвиннoï бioлoгiчнoï пpoдyкцiï i фopмye paйoни пiдвищeнoï& бioпpoдyктивнocтi, в тому чиcлi пoзa зoнoю фoтocинтeзy. Вишнаний анал1з кpyгooбepтy вyглeцю та вyглeвoднiв дoзвoлив В. X. Гeвopк&янy paзoм з Ю. Г. Чугунним пoбyдyвaти нeпpoтиpiчнy мoдeль фopмyвaння бioпpoдyктивних зoн, як1 пoв&язyють гeoлoгiчнi i бioлoгiчнi пpoцecи в oкeaнi в едину cиcтeмy, та oбфyнтyвaти eкoнoмiчнy дoцiльнicть ocвoeння глибoкoвoдних бioлoгiчних pecypciв Свiтoвoгo oкeaнy.

Здiйcнюючи icтopичний зpiз нинiшньoгo тeмaтичнoгo плану Вiддiлeння наук пpo Зeмлю НАН Уфаши нaгoлocимo, щo т1льки в IГH НАН Уфаши в мeжaх пpoгpaми «Hoвiтнi мeдикo-бioлoгiчнi пpoблeми та oтoчyючe cepeдoвищe людини» викoнyeтьcя тeмa: «Рoзpoбкa cхeми poзмiщeння дoнних ocaдiв Чopнoгo та Aзoвcькoгo мopiв, пepcпeктивних для викopиcтaння, як cиpoвини для нoвих л1кувальних апл1кац1йних мaтepiaлiв та eнтepocopбeнтiв». ^м цьoгo, в мeжaх пpoгpaми «Miнepaльнi pecypcи Укpaïни та &х

видобування» виконуеться тема: «Складання карт та схем розмщення донних вiдкладiв Чорного та Азовського морiв, перспективних для використання у технолопчних процесах».

Висновки

Викладене дае пщставу зробити наступн висновки:

Лтература

Аннтотация. С. Г. Половка, О. А. Половка Пересечение естественных наук. В статье освещены углы зрения научных взглядов ученных в разное время на эволюцию природы Земли и показано, как эти взгляды отобразились на развитии естественных наук, а именно: геологической и географической, биологической и химической области знаний в определенные этапы их развития. Акцентируется внимание на перемене научных взглядов, которые вызвала одна из естественных наук в других этих науках.

Ключовi слова: нептунизм, плутонизм, катастрофизм, униформизм, фиксизм, мобилизм, естественные науки

Abstract. S. Polovka, O. Polovka Crossroads Of Natural Sciences. The article highlights the corners of the scientific views of scholars at different times on the evolution of the nature of the Earth from a position neptunizma and plutonism, catastrophism and uniformity, fiksizma and mobilist. It is shown how these views were displayed on the development of the natural sciences, namely: geological and geographical, biological and chemical knowledge in certain stages of their development. Displayed briefly, what was done to the knowledge of the nature of our planet by biologists and geologists geology in biology and other natural scientists. The questions, as established at the junction of different hypotheses, attitudes, concepts and theories originated and developed new concepts, doctrines, and the young science (biogeochemistry, marine geology and ecology). The attention of the reader to a change of scientific views, which caused one of the natural sciences in these other sciences. In general question revealed what evidence led the authors to confirm their theoretical developments in other fields of natural knowledge (for example: Charles Darwin&s theory of evolution was confirmed actualism Ch. Lyell, A. Vegener confirming his theory led mobilist biological evidence, that in.). Paying attention to the steps of becoming mobilist (neomobilizma) and shows the role of Ukrainian scientists in the development of the scientific outlook on zemlestroenie that made the historic section of the scientific achievements of scientists of Ukraine which have developed from this point of view.

Поступила в редакцию 23.10.2013